Ухвала КГС ВП від 04.02.2019 року у справі №910/15301/17

Друк

Пошук

121

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2019 року у справі №910/15301/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/15301/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 (у складі колегії суддів: Власов Ю.Л. (головуючий), Буравльов С.І., Пашкіна С.А.) про зупинення провадження

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ"

до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства фінансів України,

про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" (далі - ТОВ "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - НБУ) та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк") про:

- визнання незаконної бездіяльності НБУ щодо неприйняття від ПАТ КБ "Приватбанк" виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором № 19 від 03.03.2009, укладеним між НБУ та ПАТ КБ "Приватбанк";

- зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" виконати зобов'язання (погасити заборгованість) за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 шляхом перерахування на банківський рахунок НБУ грошових коштів у повній сумі заборгованості;

- зобов'язання НБУ прийняти від ПАТ КБ "Приватбанк" виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором № 19 від 03.03.2009, шляхом зарахування грошових коштів у повній сумі заборгованості на власний рахунок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ПАТ КБ "Приватбанк" виконати зобов'язання (погасити заборгованість) за кредитним договором № 19 від 03.03.2009, укладеним між ПАТ БК "Приватбанк" та НБУ, шляхом перерахування на банківський рахунок НБУ грошових коштів у повній сумі заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.

ПАТ БК "Приватбанк" та НБУ оскаржили вказане рішення місцевого суду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 апеляційне провадження у даній справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішень у справі №910/16979/17.

Апеляційний суд мотивував свої висновки тим, що у даній справі вирішується спір у подібних правовідносинах, що і у справі №910/16979/17, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, а тому наявні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ст. 229 ГПК України.

Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, 08.01.2019 ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що справа №910/16979/17 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що учасник справи оскаржує судове рішення, посилаючись на порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції. Також, скаржник, з посиланням на ч. 4 ст. 269 ГПК України, зазначив, що апеляційний суд наділений правом перевірити правильність застосування місцевим судом норм процесуального права та встановити всі необхідні обставини справи на підставі зібраних належних та допустимих доказів в межах цієї справи, що не вимагає зупинення провадження для дослідження тотожних обставин в іншій справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали встановлено, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Предметом позову у даній справі є: 1) визнання незаконною бездіяльності НБУ щодо неприйняття від ПАТ "КБ "Приватбанк" виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором №19 від 03.03.2009, укладеним між НБУ та ПАТ "КБ "Приватбанк"; 2) зобов'язання ПАТ "КБ "Приватбанк" виконати зобов'язання (погасити заборгованість) за кредитним договором №19 від 03.03.2009 шляхом перерахування на банківській рахунок НБУ грошових коштів у повній сумі заборгованості; 3) зобов'язання НБУ прийняти від ПАТ "КБ "Приватбанк" виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором №19 від 03.03.2009 шляхом зарахування грошових коштів у повній сумі заборгованості на власний рахунок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки НБУ відмовляється від отримання погашення заборгованості від ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 та безпідставно ухиляється від списання такої заборгованості з рахунків ПАТ КБ "Приватбанк", а ПАТ КБ "Приватбанк" не здійснює дії з погашення такої заборгованості, виникає загроза втрати позивачем права власності на майно, яке було передано ним в забезпечення виконання кредитного зобов'язання за іпотечним договором № 39 від 10. 06 2014.

Водночас у провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває аналогічна справа № 910/16979/17 за позовом Компанії "Тровелко Холдінгз Лімітед" НБУ та ПАТ "КБ "Приватбанк", за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Міністерства фінансів України, про: 1) визнання незаконною бездіяльності НБУ щодо неприйняття від ПАТ "КБ "Приватбанк" виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором №19 від 03.03.2009, укладеним між НБУ та ПАТ "КБ "Приватбанк"; 2) зобов'язання ПАТ "КБ "Приватбанк" виконати зобов'язання (погасити заборгованість) за кредитним договором №19 від 03.03.2009 шляхом перерахування на банківській рахунок НБУ грошових коштів у повній сумі заборгованості; 3) зобов'язання НБУ прийняти від ПАТ "КБ "Приватбанк" виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором №19 від 03.03.2009 шляхом зарахування грошових коштів у повній сумі заборгованості на власний рахунок.

Позовні вимоги у справі № 910/16979/17 мотивовані тим, що НБУ безпідставно відмовляється приймати від боржника - ПАТ "КБ "Приватбанк" виконання зобов'язань за кредитним договором № 19 від 03.03.2009, строк виконання яких настав, та незважаючи на можливість боржника погасити існуючу заборгованість, не здійснює списання у безспірному порядку з кореспондентського рахунку боржника заборгованості за кредитним договором. Внаслідок наведеного існує загроза втрати позивачем майна, яке виступає забезпеченням за зобов'язаннями по кредитному договору, оскільки дії кредитора будуть направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що правовідносини у даній справі та у справі № 910/16979/17 є подібними, а спір є аналогічним зі спором у справі № 910/16979/17.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку передбаченому п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши подібність правовідносин у вказаних справах, скористався наданим йому ст. 228 ГПК України правом на зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/16979/17.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано положень ч. 4 ст. 269 ГПК України не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами.

Крім того, посилання на те, що справа №910/16979/17 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що учасник справи оскаржує судове рішення, посилаючись на порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, також не може бути підставою для скасування оскаржуваної у даній справі ухвали апеляційного суду.

Так, касаційна скарга у справі №910/16979/17 обґрунтована не лише порушенням судами юрисдикції, а і порушенням норм матеріального права, а Велика Палата Верховного Суду відповідно до ст. 26 ГПК України та ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у справі №910/16979/17 є судом касаційної інстанції і розглядає зазначену справу в порядку Параграфу 3 Глави 2 Розділу IV ГПК України, а тому відповідні висновки Верховного Суду у справі №910/16979/17 вплинуть на оцінку апеляційним судом у даній справі №910/15301/17 правомірності рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 та вирішення спору по суті.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 18.03.2019 у справі № 910/15463/17 та від 25.03.2019 у справі № 910/15487/17.

Згідно з ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд