Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.02.2019 року у справі №910/27779/14
Постанова ВГСУ від 05.10.2016 року у справі №910/27779/14
Постанова ВГСУ від 08.06.2016 року у справі №910/27779/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/27779/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Перепелиціна К. М. (в порядку самопредставництва), Марунич Г. І. (адвокат), Петровського В. В. (адвокат),

відповідача - Нестеренко Є. П. (адвокат), Фрідмана О. О. (адвокат),

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

третьої особи-3 - не з`явилися,

третьої особи-4 - Черненко І. І. (за довіреністю),

третьої особи-10 - Риженка Д. М. (адвокат),

третьої особи-11 - ОСОБА_24 (особисто),

третьої особи-19 - ОСОБА_32 (особисто),

третьої особи-23 - ОСОБА_36 (особисто),

третьої особи-24 - Нестеренко Є. П. (адвокат),

третьої особи-25 - Литвина В. В. (адвокат),

третьої особи-27 - ОСОБА_39 (особисто),

третьої особи-28 - ОСОБА_2 (особисто),

третьої особи-53 - Нестеренко Є . П. (за довіреністю),

третьої особи-63 - ОСОБА_72 (особисто),

третьої особи-73 - ОСОБА_4 (за довіреністю), Тетерського В. Ю. (за довіреністю),

третьої особи-82 - ОСОБА_91 (особисто),

третьої особи-91 - ОСОБА_5 (особисто),

третьої особи-92 - ОСОБА_6 (особисто),

третьої особи-93 - ОСОБА_7 (особисто),

третьої особи-97 - ОСОБА_8 (особисто),

третьої особи-98 - Нестеренко Є. П. (адвокат),

третьої особи-105 - Нестеренко Є. П. (за довіреністю),

третьої особи-107 - ОСОБА_111 (особисто),

третьої особи-111 - ОСОБА_9 (особисто),

третьої особи-117 - Квітіна Р. В. (адвокат),

третьої особи-132 - ОСОБА_134 (особисто),

третьої особи-135 - ОСОБА_137 (особисто),

третьої особи-153 - ОСОБА_12 (особисто),

третьої особи-135 - ОСОБА_137 (особисто),

третьої особи-162 - ОСОБА_13 (особисто),

третьої особи-163 - ОСОБА_14 (особисто),

третьої особи-164 - ОСОБА_15 (особисто),

третьої особи-167 - ОСОБА_16 (особисто),

третьої особи-169 - ОСОБА_17 (особисто),

інші треті особи не з`явилися,

прокуратури - Кравчук О. А. (за посвідченням від 08.01.2020 № 054676),

розглянув касаційні скарги Київської міської ради та ОСОБА_18 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 (головуючий - Агрикова О. В., судді Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Державної архітектурно-будівельної інспекції України Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, 2.Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. Міністерства культури України, 4. Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 5. ОСОБА_19 , 6. ОСОБА_20 , 7. Громадської організації "Наш Дім-Поділ", 8. ОСОБА_21 , 9. ОСОБА_22 , 10. ОСОБА_23 , 11. ОСОБА_24 , 12. ОСОБА_25 , 13. ОСОБА_26 , 14. ОСОБА_27 , 15. ОСОБА_28 , 16. ОСОБА_29 , 17. ОСОБА_30 , 18. ОСОБА_31 , 19. ОСОБА_32 , 20. ОСОБА_33 , 21. ОСОБА_34 , 22. ОСОБА_35 , 23. ОСОБА_36 , 24. Товариства з обмеженою відповідальність "Добродім", 25. ОСОБА_37 , 26. ОСОБА_38 , 27. ОСОБА_39 , 28. ОСОБА_2 , 29. ОСОБА_40 , 30. ОСОБА_41 , 31. ОСОБА_42 , 32. ОСОБА_43 , 33. ОСОБА_44 , 34. ОСОБА_45 , 35. ОСОБА_46 , 36. ОСОБА_47 , 37. ОСОБА_48 , 38. ОСОБА_49 , 39. ОСОБА_50 , 40. ОСОБА_51 , 41. ОСОБА_52 42. ОСОБА_53 , 43. ОСОБА_54 , 44. ОСОБА_55 , 45. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ. Консалтінг", 46. ОСОБА_56 , 47. ОСОБА_57 , 48. ОСОБА_58 , 49. ОСОБА_59 , 50. ОСОБА_60 , 51. ОСОБА_61 , 52. ОСОБА_62 , 53. ОСОБА_63 , 54. ОСОБА_64 , 55. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцуї Технолоджіс", 56. ОСОБА_65 , 57. ОСОБА_66 , 58. ОСОБА_67 , 59. ОСОБА_68 , 60. ОСОБА_69 , 61. ОСОБА_70 , 62. ОСОБА_71 , 63. ОСОБА_72 , 64. ОСОБА_73 , 65. ОСОБА_74 , 66. ОСОБА_75 , 67. ОСОБА_76 , 68. ОСОБА_77 , 69. ОСОБА_78 , 70. ОСОБА_79 , 71. ОСОБА_80 , 72. ОСОБА_81 , 73. ОСОБА_82 , 74. ОСОБА_83 , 75. ОСОБА_84 , 76. ОСОБА_85 , 77. ОСОБА_86 , 78. ОСОБА_87 , 79. ОСОБА_88 , 80. ОСОБА_89 , 81. ОСОБА_90 , 82. ОСОБА_91 , 83. ОСОБА_92 , 84. ОСОБА_93 , 85. ОСОБА_94 , 86. ОСОБА_95 , 87. ОСОБА_96 , 88. ОСОБА_97 , 89. ОСОБА_98 , 90. ОСОБА_99 , 91. ОСОБА_5 , 92. ОСОБА_6 , 93. ОСОБА_7 , 94. ОСОБА_100 , 95. ОСОБА_101 , 96. ОСОБА_102 , 97. ОСОБА_8 , 98. ОСОБА_103 , 99. ОСОБА_104 , 100. ОСОБА_105 , 101. ОСОБА_106 , 102. ОСОБА_107 , 103. ОСОБА_108 , 104. Приватного підприємства "Смерека", 105. ОСОБА_109 , 106. ОСОБА_110 , 107. ОСОБА_111 , 108. ОСОБА_112 , 109. ОСОБА_113 , 110. ОСОБА_114 , 111. ОСОБА_9 , 112. ОСОБА_115 , 113. ОСОБА_116 , 114. ОСОБА_117 , 115. ОСОБА_118 , 116. ОСОБА_119 , 117. ОСОБА_18 , 118. ОСОБА_120 , 119. ОСОБА_121 , 120. ОСОБА_122 , 121. ОСОБА_123 , 122. ОСОБА_124 , 123. ОСОБА_125 , 124. ОСОБА_126 , 125. ОСОБА_97 , 126. ОСОБА_127 , 127. ОСОБА_128 , 128. ОСОБА_129 , 129. ОСОБА_131 , 130. ОСОБА_132 , 131. ОСОБА_133 , 132. ОСОБА_134 , 133. ОСОБА_135 , 134. ОСОБА_136 , 135. ОСОБА_137 , 136. ОСОБА_138 , 137. ОСОБА_139 , 138. ОСОБА_140 , 139. ОСОБА_141 , 140. ОСОБА_142 , 141. ОСОБА_143 , 142. ОСОБА_144 , 143. ОСОБА_145 , 144. ОСОБА_146 , 145. ОСОБА_147 , 146. ОСОБА_148 , 147. ОСОБА_149 , 148. ОСОБА_150 , 149. ОСОБА_151 , 150. ОСОБА_152 , 151. ОСОБА_153 , 152. ОСОБА_154 , 153. ОСОБА_12 , 154. ОСОБА_155 , 155. ОСОБА_156 , 156. ОСОБА_157 , 157. ОСОБА_158 , 158. ОСОБА_159 , 159. ОСОБА_160 , 160. ОСОБА_161 , 161. ОСОБА_162 , 162. ОСОБА_13 , 163. ОСОБА_14 , 164. ОСОБА_15 , 165. ОСОБА_163 , 166. ОСОБА_164 , 167. ОСОБА_16 , 168. ОСОБА_165 , 169. ОСОБА_17 , 170. ОСОБА_166 , 171. ОСОБА_167 , 172. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій Будинок", 173. ОСОБА_168 , 174. ОСОБА_169 , 175. ОСОБА_170 , 176. ОСОБА_171 , 177. ОСОБА_172 , 178. ОСОБА_173 , 179. ОСОБА_174 , 180. ОСОБА_175 , 181. ОСОБА_176 , 182. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековент-ЛТД", 183. ОСОБА_177 , 184. ОСОБА_178 , 185. ОСОБА_179 , 186. ОСОБА_180 , 187. ОСОБА_181 , 188. ОСОБА_182 , 189. ОСОБА_183 ,

за участю Прокуратури міста Києва

про зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2014 року Київська міська рада (далі - Київрада, Міськрада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.02.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" (далі - ТОВ "Пателі Лізинг", Товариство, Орендар) про зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самочинно збудовану надбудову (поверхи), яка збудована вище восьмого надземного поверху будівлі житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва (далі - спірний об`єкт), будівництво якої (яких) не передбачено проектом "Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 в Подільському районі м. Києва" (Позитивний комплексний висновок державної експертизи ДП "Укрдержбудекспертиза" від 12.06.2009 № 21/271буд.), з посиланням на положення статей 375, 376, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 93, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 5, 8, 26, 29, 31, 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Київрада як власник земельної ділянки звернулася за захистом своїх прав у порядку статті 376 ЦК України, зазначаючи про здійснення Товариством самочинного будівництва об`єкта нерухомості, а саме 9- 12 надземних поверхів житлово-офісного комплексу на земельній ділянці по вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві без дотримання будівельних норм, а також за відсутності необхідної проектно-кошторисної документації.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 (головуючий - Босий В. П., судді Курдельчук І. Д., Плотницька Н. Б.) позов задоволено повністю.

4. Зазначене рішення аргументоване тим, що: 1) матеріали справи не містять, а відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту отримання ним містобудівних умов та обмежень після здійснення коригування проектної документації, що свідчить про порушення чинного законодавства України; 2) ТОВ "Пателі Лізинг" не отримало у встановленому порядку дозволу органу охорони культурної спадщини на проведення відповідних робіт у Центральному історичному ареалі міста Києва та на території пам`ятки археології місцевого значення "Культурний шар Подолу ІХ-ХVІІІ ст.", на якій розташований спірний об`єкт; 3) під час здійснення будівництва житлово-офісного комплексу по вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва відповідач здійснив надбудову верхніх поверхів цього об`єкта з грубим порушенням будівельних норм і правил, а також всупереч положенням чинного законодавства України, що наразі кваліфікується як самочинне спорудження такої надбудови; 4)знесення самочинно спорудженої надбудови (поверхів), яка збудована вище восьмого надземного поверху будівлі житлово-офісного комплексу на вул. Нижній Вал, 27-29 в Подільському районі м. Києва жодним чином не може порушити право власності жодного із інвесторів, які уклали інвестиційні договори з ТОВ "Пателі Лізинг" щодо передачі житлових та нежитлових приміщень у такій надбудові, оскільки право власності на таке майно не може бути набуте згідно з частиною 2 статті 376 ЦК України; 5) здійснюючи надбудову на спірному об`єкті будівництва, відповідач як забудовник є зобов`язаною особою перед інвесторами, оскільки саме на нього було покладено обов`язок здійснення будівництва з виключним дотриманням всіх будівельних норм та правил; 6) до завершення будівництва та введення його в експлуатацію, відповідач як особа, яка здійснює будівництво, вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

При цьому місцевий господарський суд, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.06.2019 у справі № 917/375/18, зазначив, що спір у цій справі виник між Київрадою як власником земельної ділянки, розташованої по вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві, та ТОВ "Пателі Лізинг" як особою, яка здійснює самочинне будівництво на цій земельній ділянці, тому правомірно розглядався Господарським судом міста Києва.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 та закрито провадження у справі № 910/27779/14. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у цій справі.

6. Постанова мотивована посиланням на положення статей 7, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 7, 8 Закону України "Про основи містобудування", статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 20, 145, 231, 236, 269, 275, 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і статей 4, 19, 46 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновків про те, що: 1) позивач обґрунтував позов саме порушенням вимог щодо охорони культурної спадщини, отже, здійснює таким чином державне регулювання у сфері містобудування; 2) спірні правовідносини у цій справі зумовлені реалізацією позивачем делегованих повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"; 3) звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушенням архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігання можливого настання суспільно значимих несприятливих наслідків порушення відповідних норм і правил. Вирішення спору про демонтаж самочинно збудованих надбудов, що розташовані на земельній ділянці, яка правомірно перебувала у користуванні відповідача, не впливає на обсяг прав і обов`язків позивача та відповідача щодо відповідної земельної ділянки, оскільки предмет такого спору не стосується ані правомірності набуття цими особами відповідної земельної ділянки, ані правомірності її використання; 4) цей спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо майнового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування, відтак справа за позовом суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об`єкта, належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Київрада (далі - скаржник-1) звернулася з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати повністю та повернути справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

У свою чергу, не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ОСОБА_18 (далі - ОСОБА_18, скаржник-2), звернувся з касаційною скаргою, у якій просить передати справу № 910/27779/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначену постанову змінити, виключивши з її змісту посилання на те, що цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, та зазначивши, що цей спір має вирішуватися в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник-1 посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції положень статей 334, 375, 376 ЦК України, статей 125, 152 ЗК України, статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і статей 86, 236, 238, 269 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційний суд не надав належної оцінки тій обставині, що позов про знесення надбудови обґрунтовується не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин; 2) здійснення зазначеного державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що підтверджує владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Натомість Київрада у межах, наданих їй законами повноважень, відповідного контролю не здійснювала, рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала, а спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (близькі за змістом висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 639/6261/13-ц, від 07.08.2019 у справі № 523/11508/18, від 21.08.2019 у справі № 520/9253/17 та від 10.12.2019 у справі № 910/28188/14).

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник-2 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 190, 376 ЦК України, статті 19 ЦПК України, статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статей 11, 25, 26, 31, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" і статей 1, 12, 20 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) на сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статті 20 ГПК України відносно порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції у подібних правовідносинах, оскільки ця справа має ряд особливостей, які відрізняють її від схожих справ, які розглядалися Верховним Судом, що, зокрема, пов`язано з наявністю у відповідача: а) права користування земельною ділянкою згідно з договором оренди від 08.12.2005, б) позитивного висновку комплексної державної експертизи проектної документації від 15.05.2012, в)чинного дозволу на виконання будівельних робіт від 28.11.2012; 2) до завершення будівництва спірного об`єкта та введення його в експлуатацію скаржнику-2 як інвестору належать права на апартаменти, розміщені на 10-ому поверсі, а саме права на отримання в подальшому у власність об`єкта інвестування у спірній надбудові, отже, наявність у ОСОБА_18 та інших інвесторів-громадян зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомості, які є складовими спірного житлового будинку, виключає розгляд цього спору господарськими судами; 3) ця справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в зв`язку з: а) оскарженням судового рішення саме з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції, б) скаржник-2 брав участь у розгляді цієї справи та подавав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції саме з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції, в) Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ТОВ "Пателі Лізинг" і ОСОБА_115 у поданих відзивах на касаційну скаргу Київради просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Крім того 23.03.2020 відповідач подав клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Київради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 910/27779/14 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), оскільки вважає, що підстави позовів та обставини у цій справі відрізняються від встановлених обставин у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 639/6261/13-ц, від 07.08.2019 у справі № 523/11508/18, від 21.08.2019 у справі № 520/9253/17 та від 10.12.2019 у справі № 910/28188/14, на які посилався позивач у касаційній скарзі.

Також 27.05.2020 ТОВ "Пателі Лізинг" подало клопотання про передачу справи № 910/27779/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин 3, 4 статті 302 ГПК України, яке (клопотання) аргументоване тим, що доводи касаційної скарги Київради зводяться до необхідності відступлення колегією суддів від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 501/690/17, від 13.06.2018 у справі № 520/3156/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду 25.06.2019 у справі № 914/1092/18.

Прокуратура міста Києва у письмових поясненнях до касаційної скарги Київради просить її задовольнити з мотивів, наведених у цій скарзі.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 910/27779/14 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 07.04.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2020 розгляд касаційної скарги Київради відкладено на 19.05.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2020 і від 27.05.2020 оголошувалася перерва у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Київради до 27.05.2020 і до 24.06.2020 відповідно.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_18 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 910/27779/14 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 24.06.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Рішенням Київради від 19.07.2005 № 843/3418 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва" передано Товариству, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,35 га для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

12. 08.12.2005 між Київрадою (орендодавець) та ТОВ "Пателі Лізинг" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київради від 19.07.2005 № 843/3418 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва" за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,3549 га, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 27-29 (далі - спірна земельна ділянка).

13. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 13.12.2005 позивач передав, а відповідач прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва.

14. Рішенням Київради від 28.10.2010 Товариству було поновлено договір оренди земельної ділянки 08.12.2005 для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва.

Дію цього договору поновлено угодою про внесення змін та доповнень від 04.07.2011, укладеною між сторонами.

15. 13.09.2007 ТОВ "Пателі Лізинг" отримало архітектурно-планувальне завдання №07-0508 на проектування будівництва "Житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі міста Києва".

16. 12.10.2007 між Державним підприємством "Центр археології Києва Інституту археології НАН України" (виконавець) та ТОВ "Пателі Лізинг" (замовник) укладено договір № 57-07, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, забезпечує, оплачує проведення стаціонарного археологічного дослідження ділянки забудови за адресою: вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві, а виконавець приймає на себе зобов`язання проведення таких досліджень у межах зазначеної ділянки.

17. 17.12.2007 відповідач отримав від Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен") технічні умови № 32/06-943 щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва.

18. У матеріалах справи також наявні вимоги і умови щодо охорони пам`яток історії і культури, довкілля (історичного середовища) до архітектурно-планувального завдання, які затверджені на проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземними паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві.

07.02.2008 Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації погодило генплан спірної забудови № 056 та 17.09.2009 погодило паспорт № 55 опорядження фасадів будівлі житлового-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва.

19. Листом від 11.03.2008 № 125-404-125/25 Інститут археології НАН України в межах своїх повноважень погодив проект будівництва за адресою: вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві за умови проведення археологічних досліджень ділянки будівництва та укладання угоди щодо них.

20. 12.06.2009 Державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" (ДП "Укрдержбудекспертиза") затвердило позитивний комплексний висновок №21/271буд. державної експертизи по проекту "Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва".

21. Матеріали справи містять лист-погодження проектної документації на будівництво від 18.12.2009 № 15-14632, яким погоджено архітектурне рішення проекту будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземними паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві (справа № 746-а-07) для подальшої розробки та затвердження проектної документації у встановленому законодавством порядку з наступними основними показниками, визначеними проектною документацією на час надання листа-погодження. Зі змісту цього листа вбачається, що у разі внесення змін до архітектурного рішення та його незмінних основних показників проектна документація підлягає перепогодженню до початку будівництва з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації.

22. Матеріали справи також містять: 1) дозвіл на виконання будівельних робіт від 12.07.2010 № 2089-Пд/С, виданий ТОВ "Пателі Лізинг" на виконання будівельних робіт із будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом за адресою: вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві; 2) технічні умови від 21.07.2010 № 42239 про приєднання об`єкта до електричних мереж від Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 3) лист структурного підрозділу "Служба колії, тунельних споруд і будівель" КП "Київський метрополітен" від 06.08.2010 № 27/1655 про погодження наданих матеріалів проекту, зважаючи на те, що будівельні роботи по будівництву нульового циклу житлово-офісного комплексу будуть виконуватись в технічній зоні діючої лінії метрополітену мілкого закладання; 4) технічні умови на підключення до мережі дощової каналізації та влаштування автопід`їзду від 20.09.2010 № 307-7, видані Комунальною корпорацією "Київавтодор" щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 5) виданий Виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) лист-дозвіл 07.10.2010 на коригування документації, яким відповідачу дозволено коригування проекту будівництва в частині зміни техніко-економічних показників на вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві; 6) довідка-дозвіл від 30.11.2010 № 17-4А-125/01, згідно з якою Інститут археології НАН України не заперечував проти проведення земляних робіт на ділянці забудови по вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві, за умови виконання археологічного нагляду під час проведення цих робіт; 7) дозволи Державної служби з питань національної культурної спадщини від 02.12.2010 № 22-3554/35 та від 04.01.2011 № 22-1/35 на виконання будівельних земляних робіт для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом за адресою: вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві; 8) надані Київською міською філією Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ВАТ "Укртелеком") технічні умови від 25.03.2011 № 08-31 на радіофікацію щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 9) технічні умови Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКА зв`язоксервіс" від 31.03.2011 № 11/355 від на винесення мережі телефонізації з-під плями забудови щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 10) технічні умови Комунального підприємства "Загальноміський інформаційний центр реагування на тривожні виклики та надзвичайні події в м. Києві - "Київ-112" від 13.04.2011 № 093-139/0411 на диспетчеризацію інженерного обладнання при проектуванні житлових будинків щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 11) також технічні умови Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") від 14.04.2011 № 4067 на водопостачання об`єкта від щодо проєктування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 12) технічні умови ПАТ "АК "Київводоканал" від 14.04.2011 № 3798 на каналізування об`єкта щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 13) технічні умови ВАТ "Укртелеком" від 18.04.2011 № 047/1289 на телефонізацію щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 14) технічні умови ВАТ "Укртелеком" від 20.04.2011 № 047/1311 на винесення лінійно-кабельних споруд зв`язку щодо проектування будівництва житлово- офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування. та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 15) технічні умови ВАТ "Укртелеком" від 29.04.2011 № 047/1500 на прокладання кабелю телебачення щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 16) укладений між ТОВ "Пателі Лізинг" та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" договір від 16.06.2011 № 16/06/2011 на предмет науково-технічного супроводу проектування та будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 17) надані ТОВ "Пателі Лізинг" дозволи від 17.06.2011 № КВ12411006184, від 28.11.2012 № КВ11512231404 на виконання будівельних робіт із будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом за адресою: вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві; 18) лист від 23.11.2011 № 01/22/51-11, згідно з яким Міністерство культури України погодило проектну документацію щодо коригування проекту будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом за адресою: вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві, розроблену Творчою архітектурною майстернею "Бабич"; 19) позитивний висновок ДП "Укрдержбудекспертиза" від 12.05.2012 № 691-2010/ЦБ щодо розгляду проектної документації по проекту "Будівництво житлового-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва" та рекомендовано до затвердження (коригування) з технічними показниками, зокрема, щодо будівництва 12-ти поверхів. Цим висновком рекомендовано до затвердження в установленому порядку з технічними показниками, викладеними у такому висновку, зокрема, зміни поверховості до 12 поверхів; 20) технічні умови відокремленого структурного підрозділу "Київські теплові мережі" публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 14.01.2013 № 43/9/1523 на винесення теплових мереж щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 21) погодження Головного управління транспорту та зв`язку про винос газопроводу середнього тиску щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 22) лист Управління охорони культурної спадщини від 28.03.2014 № 066/09-753, у якому зазначено, що проект будівництва 12-поверхової житлово-офісної будівлі по вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва з ними не погоджувався та дозвіл на проведення робіт не надавався; 23) акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 24.12.2014, у якому міститься пропозиція Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві розглянути питання щодо прийняття рішення про відмову у видачі сертифікату відповідності закінченого будівництва об`єкта; 24) акт готовності об`єкта до експлуатації від 15.12.2014 № 2-А; 25) лист Міністерства культури України від 19.03.2015 № 861/10-2/13-15 про скасування погодження від 23.11.2011 № 401/22/51-11 на коригування проекту будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі міста Києва; 26) акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.10.2015 № 32/07, згідно з яким Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації зазначив про відсутність порушень дотримання вимог земельного законодавства під час будівництва; 27) лист Держархбудінспекції України (далі - ДАБІ) від 24.03.2017 № 10126-8/2403/10, в якому ДАБІ зазначає, що 04.06.2013 зареєструвала повідомлення від 04.06.2013 ІУ 125131570163 про зміну даних у виданому дозволі на виконання будівельних робіт від 28.11.2012 № КВ11512231404 у частині коригування проектної документації, відповідно до якої запроектовано будівництво 12-поверхового житлового будинку.

23. Питання коригування дозволу на здійснення будівельних робіт досліджувалося під час розгляду справи № 826/5716/15.

Також обставину коригування дозволу на виконання будівельних робіт в частині будівництва 12-поверхового будинку щодо ТОВ "Пателі Лізинг" було встановлено у межах розгляду справи № 826/10851/18, тоді як у межах справи № К/800/32136/15 було розглянуто питання щодо визнання протиправним і скасування приписів та постанов Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

24. Матеріали справи містять виконаний Кіровоградським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз висновок № 1070,1071 судової будівельно-технічної експертизи від 29.07.2015, у якому зазначено, що виконані будівельні роботи житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва відповідають проектній документації та вимогам державних будівельних норм та державних стандартів з питань будівництва. У цьому висновку також вказано, що демонтаж/знесення 9-12 поверхів житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва на теперішній час неможливо виконати у відповідності до ДБН В.1.2.-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", а саме не може забезпечити надійність та конструктивну безпеку будівлі, а саме без нанесення шкоди іншим 8 надземним поверхам такої будівлі та прилеглим будинкам.

25. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз складено висновок комплексно-комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2017 № 16443/16444/16-42/14469/17-43, у якому зазначено:

1) станом на час дослідження встановлено, що наявна в матеріалах справи скоригована проектна документація на будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27/29 у Подільському районі м. Києва не відповідає положенням нормативно-правових актів у галузі будівництва, в тому числі охорони культурної спадщини;

2) збудована будівля житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27/29 у Подільському районі м. Києва не відповідає вимогам нормативно-правових актів, в тому числі таких, що встановлюють правила будівництва в межах історичного ареалу м. Києва та відповідних охоронних зонах і зонах регулювання забудови, якими регламентоване нове будівництво на відповідній частині Подільського району міста Києва;

3) запроектована та зведена будівля житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27/29 у Подільському районі м. Києва, висота якої складає в межах 42кв.м., що значно перевищує висоту поруч існуючої забудови (до 4-х поверхів) та негативно впливає на усталений характер історичної забудови заповідника, тактовно не вписується в історичне архітектурно-просторове середовище вулиці Нижній Вал історичного кварталу, які сформовані значною кількістю збережених пам`яток архітектури, перекриває існуючі видові осі вздовж вул. Сагайдачного, вул. Нижнього та Верхнього Валів та історичної панорами Подолу, що є частиною історико-культурної спадщини;

4) враховуючи сформовану історичну забудову прилеглої території, максимально допустима висота об`єкта нового будівництва на земельній ділянці по вул. Нижній Вал, 27-29 становить не більше 4-х поверхів, рівних висоті поверхів поруч існуючих будівель історичної забудови, з виконанням (приведення) об`єкта у відповідність до вимог діючих нормативно-правових актів, у тому числі про які зазначено у дослідженні по першому та другому питаннях.

26. Також матеріали справи містять виконаний Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз висновок №1573, 1686, 1687 за результатами проведення комісійного судового будівельно-технічного дослідження від 20.09.2017, у якому зазначено, що:

1) проектна документація на коригування частини проекту "Житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва" відповідає вимогам чинного законодавства (на момент складання) і фактично виконаним роботам;

2) об`єкт будівництва "Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва" відповідає проектно-технічній документації;

3) у Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз немає спеціалістів у галузі історичних знань, тому відповісти на питання чи впливає реалізований об`єкт будівництва "Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва" на збереження культурного ансамблю Подільського району м. Києва не вбачається можливим. Але ж при цьому слід зазначити, що Поділ забудовано у різноманітних архітектурних стилях від старовинних будов 10 століття, до будов радянської спадщини і будов у сучасному стилі;

4) у матеріалах справи, наданих на дослідження, наявні погодження на коригування проекту, надані спеціалістами Міністерства культури України, що є підставою вважати, що будівництво "Житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва" не вплинуло негативно на збереження культурного ансамблю Подільського району м. Києва.

Позиція Верховного Суду

27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Київради необхідно задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_18 - задовольнити частково з таких підстав.

Щодо касаційної скарги Київради

28. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

29. Пунктами 6, 15 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

30. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Київрада як власник земельної ділянки звернулася до суду з позовом про зобов`язання знести самочинно споруджену надбудову (вище восьмого надземного поверху будівлі житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва), зазначаючи, що відповідач здійснив будівництво спірного об`єкта без належної архітектурно-будівельної документації та без узгодженої проектно-кошторисної документації, яке надає право на будівельні роботи.

31. Міськрада у касаційній скарзі вказує, що вона звернулася до суду з позовом про захист права комунальної власності на земельну ділянку відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України.

32. Згідно з частиною 3 статті 375 ЦК України право на забудову власник реалізує за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

33. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

34. Позивач у позовній заяві зазначає, що самочинне будівництво здійснювалося без узгодження з власником земельної ділянки (Київрада) і на цій підставі просив знести об`єкт самочинного будівництва. Київрада обґрунтовує позов порушенням відповідачем вимог статей 375, 376, 391 ЦК України, статей 93, 152 ЗК України, статей 26, 29, 31, 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

35. Спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 917/375/18 та від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

36. Державне регулювання та управління у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством (стаття 7 Закону України "Про основи містобудування", стаття 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та звернення Міськради з цим позовом).

37. За змістом положень статей 25, 26, 31, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на час звернення Київради з цим позовом) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

38. Разом з тим позов про знесення об`єкта самочинного будівництва Міськрада аргументувала не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин.

39. Здійснення зазначеного державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що підтверджує владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Натомість Київрада в межах наданих їй законами повноважень відповідного контролю не здійснювала, рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала, а спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права.

40. Схожу правову позицію щодо юрисдикції суду викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 639/6261/13-ц, від 07.08.2019 у справі № 523/11508/18, від 21.08.2019 у справі № 520/9253/17 та від 10.12.2019 у справі № 910/28188/14.

41. Оскільки з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено як вжиття Київрадою в межах наданих їй законами повноважень заходів державного контролю за дотриманням Товариством законодавства у сфері містобудівної діяльності, так і прийняття Міськрадою рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, чи видачі приписів про усунення порушень, колегія суддів вважає помилковими висновки апеляційного суду про те, що: 1) позивач обґрунтував позов саме порушенням вимог щодо охорони культурної спадщини, отже, здійснює таким чином державне регулювання у сфері містобудування; 2) спірні правовідносини у цій справі зумовлені реалізацією позивачем делегованих повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"; 3) звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушенням архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігання можливого настання суспільно значимих несприятливих наслідків порушення відповідних норм і правил; 4) вирішення спору про демонтаж самочинно збудованих надбудов, що розташовані на земельній ділянці, яка правомірно перебувала у користуванні відповідача, не впливає на обсяг прав і обов`язків позивача та відповідача щодо земельної ділянки, оскільки предмет такого спору не стосується ані правомірності набуття цими особами відповідної земельної ділянки, ані правомірності її використання.

42. Наведеним повністю спростовується також висновок суду апеляційної інстанції про те, що цей спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо майнового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування, відтак справа за позовом суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об`єкта, належить до юрисдикції адміністративних судів.

43. Касаційна інстанція відхиляє помилкові посилання апеляційного суду в обґрунтування висновку щодо необхідності розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 1519/2-787/11, від 11.04.2018 у справі № 826/366/16, від 15.05.2018 у справі № 463/4564/16-а, від 30.05.2018 у справі № 464/5495/13-ц, від 02.04.2019 у справі № 914/2584/17, від 11.06.2019 у справі № 917/375/18, від 25.06.2019 у справі № 914/1092/18, від 16.10.2019 у справі № 522/6962/18, від 18.12.2019 у справі № 751/2893/18, оскільки фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, у зазначених справах та розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

Так, на відміну від справи № 910/27779/14, що наразі розглядається:

1) у справі № 1519/2-787/11 та у справі № 464/5495/13-ц Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради та Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як суб`єкти владних повноважень, а не власники земельної ділянки, на підставі положень частини 7 статті 376 ЦК України і Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Про основи містобудування" звернулися з позовами до фізичних осіб про знесення (демонтаж) самочинно зведених прибудов до житлового будинку. При цьому під час розгляду справи № 464/5495/13-ц судами встановлено відсутність оформлення забудовниками документів на право землекористування;

2) предметом позову в справі № 826/366/16 є вимога фізичної особи іпотекодавця про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за кредитором (юридичною особою) права власності на квартиру (предмет іпотеки), тобто спір стосується речового права на об`єкт житлової нерухомості, а позовні вимоги не обґрунтовуються статтею 376 ЦК України;

3) у справі № 463/4564/16-а Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові як суб`єкт владних повноважень, а не власник земельної ділянки, на підставі положень Закону України "Про архітектурну діяльність" та "Про регулювання містобудівної діяльності" звернулася з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (багатоквартирного житлового будинку) у зв`язку з невиконанням забудовником припису цієї Інспекції, виданого на виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю;

4) у справі № 914/2584/17 Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, як суб`єкт владних повноважень, а не власник земельної ділянки, на підставі положень частини 7 статті 376 ЦК України і Закону України "Про основи містобудування" звернулася з позовом до забудовника про знесення (демонтаж) самочинно зведеного об`єкта незавершеного будівництва у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку розпорядження позивача про знесення цього об`єкта. При цьому судами встановлено відсутність прийняття власником земельної ділянки рішення про її передачу відповідачу в оренду;

5) у справі № 917/375/18 Полтавська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, як суб`єкта владних повноважень, та Полтавської міської ради, як власника земельної ділянки, звернулася на підставі положень частини 7 статті 376 ЦК України, Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про основи містобудування", "Про охорону культурної спадщини" до забудовника про знесення самочинно реконструйованих нежитлових приміщень пам`ятки архітектури національного значення. При цьому судами встановлено відсутність прийняття власником земельної ділянки рішення про її передачу в оренду з цільовим призначенням під забудову;

6) у справі № 914/1092/18 Червоноградська міська рада як суб`єкт владних повноважень, а не власник земельної ділянки, на підставі положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" звернулася з позовом до користувача земельної ділянки про демонтаж самочинно встановлених тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Така позовна вимога стосується виконання позивачем управлінських функцій зі здійснення контролю за станом благоустрою території міста Червонограда, забезпечення в ньому чистоти і порядку. Земельна ділянка при цьому не є предметом спору у справі, а вимога про захист права власності на землю позивачем не заявлялася.

Наведеним також спростовуються доводи ТОВ "Пателі Лізинг" про подібність правовідносин у справах № 914/1092/18 та № 910/27779/14, які викладено відповідачем у клопотанні про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 4 статті 302 ГПК України;

7) предметом позову у справі № 522/6962/18 є вимоги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, як суб`єкта владних повноважень, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за фізичною особою права власності на нежитлове приміщення та зобов`язання відповідача привести у попередній стан самовільно реконструйовану квартиру. Позовні вимоги обґрунтовувалися порушення забудовником вимог Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності" і "Про основи містобудування".

8) у справі № 751/2893/18 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради, як суб`єкт владних повноважень, а не власник земельної ділянки, на підставі положень Закону України "Про архітектурну діяльність" та "Про регулювання містобудівної діяльності" звернулося з позовом про зобов`язання фізичної особи здійснити перебудову господарської будівлі з гаражем у зв`язку з невиконанням забудовником припису, виданого позивачем на виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

44. З цих же мотивів колегія суддів зазначає про відсутність передбачених частиною 3 статті 302 ГПК України підстав для задоволення клопотання ТОВ "Пателі Лізинг" від 27.05.2020 про передачу справи № 910/27779/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 501/690/17 та від 13.06.2018 у справі № 520/3156/16-ц, оскільки правовідносини у зазначених справах і справі № 910/27779/14 не є подібними.

45. Зокрема у справі № 501/690/17 Чорноморська міська рада Одеської області, звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, діяла з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.

Водночас у справі № 520/3156/16-ц касаційна інстанція виходила з того, що виконавчий комітет Одеської міської ради, подавши позов до трьох фізичних осіб про знесення об`єкта самочинного будівництва, є суб`єктом владних повноважень і здійснює делеговані повноваження, а юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які виникають під час виконання делегованих повноважень у сфері державного контролю за дотриманням законодавства у галузі будівництва.

46. Крім того в обґрунтування вжиття заходів державного контролю дотримання Орендарем законодавства у сфері містобудівної діяльності оскаржувана постанова не містить жодних висновків щодо прийняття Київрадою рішення від 17.12.2015 № 24/24 "Про врегулювання питань використання земельної ділянки на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва", яке (рішення) прийняте на підставі статті 9 ЗК України, статей 31, 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто за своїм змістом спрямоване передусім на припинення прав ТОВ "Пателі Лізинг" як землекористувача шляхом відмови Товариству в поновленні договору оренди земельної ділянки від 08.12.2005, укладеного між сторонами.

47. Водночас Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час прийняття Київрадою рішення від 17.12.2015 № 24/24) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

48. За змістом пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553) (у редакції, чинній на час прийняття Київрадою рішення від 17.12.2015 № 24/24), державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; Держархбудінспекцією.

49. Згідно з пунктами 5, 16, 17 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

50. За змістом пунктів 18, 19 Порядку № 553 акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

51. За таких обставин зазначені положення законодавства у сфері містобудування переконливо свідчать про те, що на відміну від Департаменту з питань державно-архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації чи територіального органу Держархбудінспекції, Київрада станом на 17.12.2015 і в подальшому безпосередньо не здійснювала та не могла здійснювати функцію державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом проведення відповідних перевірок та видачі приписів про усунення Товариством порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а відтак, Міськрада не реалізовувала стосовно ТОВ "Пателі Лізинг" передбачені законами України повноваження суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_18 .

52. Відхиляючи доводи скаржника-2 про те, що наявність у ОСОБА_18 та інших інвесторів-громадян зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомості, які є складовими спірного житлового будинку, виключає розгляд цього спору господарськими судами, Верховний Суд зауважує, що вказаний спір не належить розглядати у порядку цивільного судочинства, оскільки хоча матеріали справи містять докази державної реєстрації ним і деякими іншими фізичними особами-інвесторами майнових прав на отримання у майбутньому (право під відкладальною умовою) нежитлових приміщень (апартаментів) вище 8 поверху спірного об`єкта, однак, зазначені майнові права, які є "правом очікування", не слід ототожнювати з речовими правами на нерухоме майно, похідними від права власності, перелік яких визначено частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

53. Так, відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

54. Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати в майбутньому право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно, які виникають тоді, коли настали певні, але не всі юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц).

Наразі матеріали справи не містять доказів введення житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва в експлуатацію у встановленому порядку, що виключає можливість виникнення у громадян-інвесторів речових прав на об`єкти нерухомого майна, які ще не існують в натурі.

Касаційна інстанція також враховує викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 295/3022/16-ц правовий висновок про те, що майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує, а тому не може існувати й право власності на нього. Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

55. Наведене також підтверджується правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/20612/15-ц та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 760/17864/16-ц, у яких з урахуванням обставин відсутності введення об`єкта будівництва в експлуатацію зазначено, що у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав фізичної особи-інвестора є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

З викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду узгоджується висновок суду першої інстанції про те, що до завершення будівництва та введення його в експлуатацію, відповідач як особа, яка здійснює будівництво, вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

56. Порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначено статтею 331 ЦК України і нормами Законів України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та "Про інвестиційну діяльність" (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спорі між Київрадою, як власником земельної ділянки, належним відповідачем є саме ТОВ "Пателі Лізинг" - особа, яка здійснює самочинне будівництво на цій земельній ділянці, оскільки Київрада не заявляла вимог до ОСОБА_18 та інших інвесторів (фізичних та юридичних осіб, яких було залучено до участі в справі як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору), тому справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарського суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що предмет цього спору безпосередньо не стосується речових прав фізичних осіб (третіх осіб) на нерухоме майно, похідних від права власності.

57. Крім того суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції не спростував тих обставин, що предметом усіх інвестиційних договорів, якими передбачено перехід до третіх осіб прав на нерухоме майно вище 8 поверху спірного об`єкту, визначено саме житлові апартаменти, в той час як згідно з позитивним комплексним висновком від 12.06.2009 № 21/271буд. державної експертизи по проекту "Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва" площа квартир у цілому комплексі становила лише 66 м2.

58. В аспекті питання чіткого розмежування цивільної або господарської юрисдикції під час вирішення цього спору колегія суддів додатково зазначає наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності за умови, що такі спори за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

Разом з тим частина 1 статті 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб`єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 688/2940/16-ц).

59. Заявлена Київрадою позовна вимога до юридичної особи-забудовника не стосується прав і обов`язків фізичних осіб, оскільки наразі громадяни не є власниками житлових або нежитлових приміщень у спірній надбудові, у зв`язку з чим місцевий суд правомірно залучив фізичних осіб-інвесторів як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору (схожий за змістом правовий висновок щодо розмежування цивільної та господарської юрисдикції викладено у пункті 5.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18).

Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України та ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Оскільки предмет цього спору не вливає на права та обов`язки фізичних осіб-інвесторів, а стосується дій ТОВ "Пателі Лізинг" зі здійснення самочинного спорудження спірної надбудови, такий спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а за суб`єктним складом сторін відноситься до юрисдикції господарських судів (подібний за змістом правовий висновок щодо розмежування цивільної та господарської юрисдикції наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 922/980/18).

60. Водночас колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ "Пателі Лізинг" від 23.03.2020 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Київради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 910/27779/14 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) з огляду на таке.

61. Зазначене клопотання аргументоване тим, що підстави позовів та обставини у цій справі відрізняються від встановлених обставин у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 639/6261/13-ц, від 07.08.2019 у справі № 523/11508/18, від 21.08.2019 у справі № 520/9253/17 та від 10.12.2019 у справі № 910/28188/14, на які посилався позивач у касаційній скарзі.

62. Зокрема, відповідач наголошує, що у всіх зазначених справах земельні ділянки у встановленому порядку не надавалися відповідачам (забудовникам) у користування, а у справах № 639/6261/13-ц і № 523/11508/18 відповідачі здійснювали будівництво без дозволу на виконання будівельних робіт, тоді як у справі № 910/27779/14 чинним є виданий ТОВ "Пателі Лізинг" дозвіл на виконання будівельних робіт від 28.11.2012 № КВ11512231404 на земельній ділянці, відведеній Товариству під забудову, а внаслідок прийняття Київрадою рішення від 17.12.2015 № 24/24 "Про врегулювання питань використання земельної ділянки на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва" позивач реалізував повноваження суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності.

63. Разом з тим відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Таким чином, за змістом диспозитивних положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) передумовою для закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, є не лише відсутність тотожності предмета, підстав позову чи фактичних обставин у справах, на постанови у яких посилається скаржник у касаційній скарзі, але й неоднаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, які є подібними, оскільки саме у такому разі достатньою є сукупність підстав для врахування судами при вирішенні спору висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.

64. Як зазначено вище, спірні правовідносини між сторонами виникли саме у зв`язку необхідністю захисту права комунальної власності Київради на земельну ділянку, забудовану Товариством із порушенням архітектурних і містобудівних, норм і правил, а не з огляду на реалізацію Міськрадою передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. При цьому Київрада у межах наданих їй законами повноважень відповідного державного контролю у сфері містобудівної діяльності не здійснювала, рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення допущених Товариством порушень не видавала, а спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права.

65. Відповідну правову позицію щодо юрисдикції суду викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 639/6261/13-ц, від 07.08.2019 у справі № 523/11508/18, від 21.08.2019 у справі № 520/9253/17 та від 10.12.2019 у справі № 910/28188/14, спірні правовідносини у яких є подібними з правовідносинами у справі № 910/27779/14.

66. З урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду касаційна інстанція не може погодитися з твердженням скаржника-2 про те, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статті 20 ГПК України відносно порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції у подібних правовідносинах зважаючи на ряд особливостей цієї справи, які відрізняють її від схожих справ, які розглядалися Верховним Судом, що, зокрема, пов`язано з наявністю у відповідача: а) права користування земельною ділянкою згідно з договором оренди від 08.12.2005, б) позитивного висновку комплексної державної експертизи проектної документації від 15.05.2012, в) чинного дозволу на виконання будівельних робіт від 28.11.2012.

67. Що стосується вміщеного у касаційній скарзі ОСОБА_18 клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в зв`язку з: 1)оскарженням судового рішення саме з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції, 2) скаржник-2 брав участь у розгляді цієї справи та подавав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції саме з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції, 3) Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, то колегія суддів також не вбачає достатніх підстав для задоволення зазначеного клопотання з мотивів, викладених у пунктах 52-56, 58, 59 цієї постанови.

68. Отже, наведена скаржником-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано викладеного у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду правового висновку про те, що спір, який є предметом цього розгляду, відноситься до господарської юрисдикції, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

69. Разом з тим наведена скаржником-2 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови саме з цієї підстави.

70. З огляду на наведені раніше висновки касаційна інстанція також відхиляє необґрунтовані доводи ТОВ "Пателі Лізинг" і ОСОБА_115 , викладені у відзиві на касаційну скаргу Київради.

71. Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про віднесеність цього спору до адміністративної юрисдикції та наявність підстав для закриття провадження у справі. Такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

72. Наведене свідчить про те, що безпідставно закривши провадження у справі, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 20, 236, 282 ГПК України ухилився від здійснення апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, як наслідок, не надав належної правової оцінки рішенню Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

73. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

74. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

75. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі не відповідає положенням статей 20, 231, 236, 269 ГПК України.

76. Таким чином, доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, отримали своє підтвердження під час касаційного провадження і спростовують висновок суду апеляційної інстанцій щодо закриття провадження у справі. Натомість доводи скаржника-2 щодо необхідності вирішення цього спору в порядку цивільного судочинства не знайшли свого підтвердження, що виключає підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваної постанови, однак, наявність підстав для її скасування свідчить про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_18 .

77. Зважаючи на те, що саме судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Київради необхідно задовольнити повністю, а касаційну скаргу ОСОБА_18 - частково, оскаржувану постанову скасувати і справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

78. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_18 задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 910/27779/14 скасувати.

Справу № 910/27779/14 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

О. В. Случ