Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.03.2019 року у справі №922/2508/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/2508/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Лозінського Олега Валентиновича,

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Прохоров С.А.)

від 22.11.2018

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Россолов В.В., судді - Гетьман Р.А., Тихий П.В.)

від 04.02.2019,

у справі за позовом фізичної особи-підприємця Лозінського Олега Валентиновича,

до фізичної особи-підприємця Кузнецової Карини Миранівни,

про визнання третейської угоди недійсною,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2018 року ФОП Лозінський О.В. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Кознецової К.М. про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у формі третейського застереження в пункті 10.1 договору постачання від 18.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що третейська угода є недійсною, тому що договір постачання від 18.11.2016 є неукладеним у зв'язку з неузгодженням кількості, ціни та строків поставки товару внаслідок непідписання позивачем специфікації до договору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів. Встановили узгодження сторонами усіх істотних умов договору поставки.

ФОП Лозінський О.В. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Посилається на неукладеність договору поставки від 18.11.2016 з підстав непідписання специфікації до договору. За твердженням позивача, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання сторонами договору поставки від 18.11.2016.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Стверджує про відсутність правових підстав для визнання недійсною третейської угоди, що викладена у формі третейського застереження в пункті 10.1 договору постачання від 18.11.2016. Посилається на рішення господарських судів у справах №922/3890/17 та 922/1828/17.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 18.11.2016 між ФОП Кузнецовою К.М. як постачальником та ФОП Лозінським О.В. як покупцем укладено договір поставки, згідно з яким постачальник зобов'язався поставляти товар торгової марки "Смачний світ випічки", що підтверджена свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 212499 від 10.06.2016, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати його.

Згідно з п. 1.3 договору ціни і перелік товарів, що поставляються визначаються згідно з додатком №1 (специфікація), який узгоджується і підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна вартість договору становить суму всіх підписаних сторонами товарно-транспортних накладних до цього договору.

Оплата за товар здійснюється готівкою в касу постачальника в день отримання товару і підписання товарно-транспортних накладних (п. 3.3 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 18.11.2017.

В пункті 10.1 договору передбачено, що всі спори розглядаються в третейському суді при товарній біржі "Санвест" м. Харків у третейського судді Ніколенко С.А.

Звертаючись з позовом у цій справі, позивач вказував на те, що третейська угода, викладена у формі третейського застереження в пункті 10.1 договору постачання від 18.11.2016, підлягає визнанню недійсною, оскільки договір постачання є неукладеним.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 ГК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Надаючи належну правову оцінку умовам договору поставки від 18.11.2016, місцевий та апеляційний господарські суди встановили факт його укладення, узгодження сторонами предмету, ціни та строку дії такого договору. У такому договорі узгоджені строки та порядок поставки і оплати товару.

Судами попередніх інстанцій враховано, що рішеннями Господарського суду Харківської області та Харківського апеляційного господарського суду у справах № 922/1828/17 та № 922/3890/17 також встановлено узгодження усіх необхідних істотних умов для договору поставки від 18.11.2016. Позивачем не було спростовано обставину підписання додатку № 1 до договору поставки від 18.11.2016 "Специфікація".

За приписами ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті саме особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ч. 1 ст. 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено право юридичних та/або фізичних осіб передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. При цьому спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі.

Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, оспорюване третейське застереження відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про третейські суди".

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного третейського застереження.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Лозінського Олега Валентиновича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі за № 922/2508/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач