Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.09.2020 року у справі №912/1239/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 912/1239/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Бірюкова А. О. (адвоката),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи- підприємця Анікійця Олега Вікторовича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 (колегія суддів: Подобєд І. М. - головуючий, Широбокова Л. П., Орєшкіна Е. В. ) і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2019 (суддя Кабакова В. Г. ) у справі

за позовом Комунального підприємства "Регіональний центр розвитку послуг"

до фізичної особи-підприємця Анікійця Олега Вікторовича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця Булатова Олександра Анатолійовича,

про розірвання договору, стягнення 72 495,55 грн, виселення з приміщення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Комунальне підприємство "Регіональний центр розвитку послуг" (далі - КП "Регіональний центр розвитку послуг") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Анікійця Олега Вікторовича, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.09.2019, просило:

- розірвати охоронно-орендний договір на користування пам'яткою архітектури № 37 від 01.10.2002, сторонами якого є позивач (орендодавець) і ФОП Анікієць О. В. (орендар) (далі - Договір № 37);

- стягнути з ФОП Анікійця О. В. на користь КП "Регіональний центр розвитку послуг" заборгованість, що виникла на підставі Договору у сумі 72495,55 грн, в т. ч. з орендної плати у сумі 69 809,83 грн за період із жовтня 2018 року до вересня 2019 року та з відшкодування земельного податку у сумі 2685,72 грн за період з березня по квітень та з червня по вересень 2019 року;

- виселити ФОП Анікійця О. В. із нежилого приміщення загальною площею 69,0 кв. м, що розміщене на першому поверсі будівлі за адресою: вул. В. Чорновола (Луначарського), 36, літ. "Б", у м. Кропивницькому (Кіровограді) (далі - спірне приміщення);

- судові витрати покласти на відповідача.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем умов Договору № 37 (з подальшими змінами і доповненнями) та пов'язані з несплатою орендної плати за період з жовтня 2018 до вересня 2019, невнесенням платежів з відшкодування земельного податку за період з березня до квітня 2019 року; невчиненням дій з нотаріального посвідчення договору; неукладенням договору страхування орендованого майна; переданням майна в суборенду без згоди орендодавця.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2019 у справі № 912/1239/19 (суддя Кабакова В. Г. ) позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано ФОП Анікійця О. В. повернути КП "Регіональний центр розвитку послуг" нежитлове приміщення загальною площею 69,0 кв. м, що розміщене на першому поверсі будівлі за адресою: вул. В. Чорновола (Луначарського), 36, літ. "Б", у м. Кропивницькому (Кіровограді). Зобов'язано стягнути з ФОП Анікійця О. В. на користь КП "Регіональний центр розвитку послуг" 69 809,83 грн орендної плати, а також 1 849,83 грн судового збору. Закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 2 685,72 грн земельного податку на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. В решті позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача є частково обґрунтованими. Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача повернути позивачеві спірне нежитлове приміщення, оскільки правовідносини між сторонами є кондикційними і позивач заперечує його використання. Суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості 69 809,83 грн орендної плати за період із жовтня 2018 року по вересень 2019 року, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем орендних зобов'язань перед позивачем. У зв'язку зі сплатою відповідачем земельного податку за період із березня по квітень та з червня по вересень 2019 року суд дійшов висновку про закриття провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення заявленої суми земельного податку.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 апеляційну скаргу КП "Регіональний центр розвитку послуг" задоволено. Апеляційну скаргу ФОП Анікійця О. В. залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2019 змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину у наступній редакції:

"Позовні вимоги КП "Регіональний центр розвитку послуг" задовольнити частково.

Розірвати охоронно-орендний договір на користування пам'яткою архітектури № 37 від 01.10.2002, сторонами якого є КП "Регіональний центр розвитку послуг" (Орендодавець) і ФОП Анікієць Олег Вікторович (Орендар). Виселити ФОП Анікійця Олега Вікторовича з нежитлового приміщення загальною площею 69,0 кв. м, що розміщене на першому поверсі будівлі за адресою: вул. В. Чорновола (Луначарського), 36, літ. "Б", у м. Кропивницькому (Кіровограді). Стягнути з ФОП Анікійця Олега Вікторовича на користь КП "Регіональний центр розвитку послуг" суму 69 809,83 грн заборгованість з орендної плати, суму 5 763,00 грн судових витрат на судовий збір у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції.

Закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 2 685,72 грн з відшкодування земельного податку."

Покладено на ФОП Анікійця О. В. судові витрати КП "Регіональний центр розвитку послуг" у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції.

Присуджено стягнути з ФОП Анікійця О. В. на користь КП "Регіональний центр розвитку послуг" суму 2 881,50 грн витрат на судовий збір у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції та суму 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Покладено на ФОП Анікійця О. В. власні судові витрати в сумі 8 644,50 грн судового збору, понесені цією особою у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Доручено Господарському суду Кіровоградської області видати відповідні накази.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог, однак частково з інших мотивів. Суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що спірні правовідносини є договірними, а не кондикційними, як зазначив суд першої інстанції, оскільки чинним є Договір № 37 (з подальшими змінами та доповненнями). Оскільки сторони визначили розмір орендної плати у додаткових угодах до Договору № 37 і відповідач не надав доказів сплати заборгованості, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованою суму заборгованості за Договором № 37, визначену позивачем. Суд зазначив, що відповідач, не сплачуючи орендну плату, допустив істотне порушення умов Договору № 37, тому апеляційний господарський суд визнав вимоги про розірвання Договору № 37 обґрунтованими. Оскільки позивач звертався з вимогою про виселення відповідача із спірних приміщень, заявлений спосіб захисту є ефективним, суд задовольнив зазначені вимоги позивача.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 та рішенням Господарського суду Кіровоградської області від
28.11.2019, ФОП Анікієць О. В. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФОП Анікієць О. В. зазначає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник стверджує, що позивач не є власником об'єкта оренди, а є балансоутримувачем, а тому є неналежним позивачем у спорі. Оскільки саме власникові належить право розпорядження своїм майном, то лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі і вимагати його повернення. Висновки щодо повноважень балансоутримувача, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17, постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, від 07.06.2017 у справі № 910/9480/16, від 07.06.2017 у справі № 910/9482/16, від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19, однак суд апеляційної інстанції їх не врахував. Окрім того скаржник зазначає про встановлення судами обставин на підставі недопустимих доказів та недослідження судами зібраних у справі доказів.

На думку скаржника, не можуть підтверджуватися повноваження позивача на самостійне звернення до суду із позовом про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати виключно листом Кіровоградської обласної ради від 26.02.2020 № 32-334/1, на який послалися суди. ФОП Анікієць О.

В. заперечує суму правничої допомоги, яку стягнуто з нього, та посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу КП "Регіональний центр розвитку послуг" зазначає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними, а постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає. Позивач зазначає, що відповідно до рішення Кіровоградської обласної ради від 29.09.2006 № 61 "Про управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області", яке прийнято на пленарному засіданні, обласна рада врегулювала питання у сфері передачі нерухомого майна в оренду. Оскільки площа спірного майна є меншою за 200 кв. м, то позивач як належний орендодавець самостійно вирішує усі спірні питання без додаткових рішень обласної ради, у тому числі щодо звернення до суду із позовом про розірвання договорів оренди та виселення. Посилаючись на дискреційні повноваження суду у вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, КП "Регіональний центр розвитку послуг" зазначає про необґрунтованість аргументів скаржника та дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні зазначеного питання.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що між Регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури (орендодавець) і приватним підприємцем Анікійцем О. В. (орендар) 01.10.2002 укладено Договір № 37 на користування пам'яткою архітектури.

За умовами Договору № 37 орендар прийняв у строкове платне користування приміщення (будівлю) пам'ятки архітектури на вул. Луначарського, 36-б у м.

Кіровограді, загальною площею 69,0 кв. м, для використання приміщень для службово-торгівельних цілей з терміном дії з 01.10.2002 до 30.09.2012. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

4.2.01.10.2002 відповідачу передано приміщення, про що складено та підписано сторонами акт (а. с. 20, т. 1).

4.3. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер № 9189420 приміщення належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області (а. с. 29, т. 1).

4.4. Між Регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури (орендодавець) і ФОП Анікійцем О. В. (орендар) 30.09.2012 укладено додаткову угоду про зміни та доповнення до Договору № 37 шляхом викладення його умов у новій редакції (а. с. 21-23, т. 1).

4.5. Відповідно до пункту 10.1 Договору № 37 в редакції додаткової угоди від
30.09.2012 цей договір діє з 30.09.2012 до 30.09.2022.

30.04.2015 головою Кіровоградської обласної ради видано розпорядження № 115-гр "Про передачу майна", згідно з яким належить безоплатно передати нерухоме майно з балансу Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури (попереднього орендодавця) на баланс комунального підприємства "Кіровоградське регіональне інвестиційне агентство" Кіровоградської обласної ради (далі - КП "Кіровоградське РІА") (а. с. 30, т. 1).

На виконання зазначеного розпорядження будівля на вул. В. Чорновола (колишня вул. Луначарського), 36-б, у м. Кіровограді, безоплатно передана на баланс КП "Кіровоградське РІА" відповідно до додатку № 1 до акта приймання-передачі від
20.05.2015 (а. с. 31, т. 1).

4.6. Між КП "Кіровоградське РІА" та ФОП Анікійцем О. В. 21.05.2015 укладено та підписано додаткову угоду до Договору № 37.

За умовами Додаткової угоди від 21.05.2015 її сторонами змінено преамбулу орендного договору № 37 від 01.10.2002 та всіх додаткових угод, що є невід'ємною частиною даного договору, та викладено її в редакції, за якою орендодавцем визначено КП "Кіровоградське РІА", а орендарем - ФОП Анікієць О. В.

За умовами додаткової угоди від 21.05.2015 також сторони погодилися внести зміни у розділ 3 Договору № 37, виклавши пункт 3.1 Договору № 37 та відповідний розділ всіх додаткових угод, що є невід'ємною частиною даного договору, у такій редакції: "3.1. Орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки майна та рішення Кіровоградської обласної ради від 27.07.2012 № 333 і становить з ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2015 року (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції - квітень 2015 року) 9 406,72 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством".

Окрім того в пункті 6 додаткової угоди від 21.05.2015 сторони зазначили, що дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами, які зобов'язались здійснити нотаріальне посвідчення Договору № 37 відповідно до частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України. Всі витрати пов'язані з нотаріальним посвідченням договору покладаються на орендаря.

Згідно з пунктом 7 додаткової угоди від 21.05.2015 сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин за Договором № 37 між ними, які виникли до її укладення з 21.05.2015. Всі інші умови, визначені у договорі з урахуванням змін та доповнень до даного договору, зберігаються.

4.7. На підставі розпорядження голови Кіровоградської обласної ради від
10.09.2015 № 271-гр відбулась зміна найменування (назви) з КП "Кіровоградське РІА" на КП "Регіональний центр розвитку послуг", яке є правонаступником КП "Кіровоградське РІА" (а. с. 41, т. 1).

4.8. Згідно зі статутом КП "Регіональний центр розвитку послуг", засновником підприємства є Кіровоградська обласна рада. Підприємство є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Кіровоградської області.

Підприємство користується майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ і міст області, на праві господарського відання, з обмеженням правомочності розпорядження майном у порядку та в межах, встановлених чинним законодавством України та рішеннями засновника (а. с.43, т. 1).

4.9. Суди установили, що в подальшому між сторонами також неодноразово укладались додаткові угоди до Договору № 37. Зокрема, додатковою угодою від
20.10.2015 сторони дійшли згоди про зміну назви орендодавця за Договором № 37 з КП "Кіровоградське РІА" на КП "Регіональний центр розвитку послуг" (а. с. 25, т. 1).

Додатковою угодою від 29.01.2018 сторони внесли зміни та доповнення до Договору № 37, зокрема, щодо відшкодування плати за користування земельною ділянкою з
01.01.2018, виклавши його в наступній редакції: "Розрахунок відшкодування плати за користування земельною ділянкою:

Площа землі 54,66 кв. м = 4476,24 грн. /рік/12 міс = 373,02 грн.

До сплати за місяць - 373,02 грн. + ПДВ - 74,60 грн. = 447,62 грн.

Всього до сплати з 1.01.2018 року 447,62 грн на місяць.

У разі зміни вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір відшкодування плати за користування земельною ділянкою змінюється, починаючи з строку введення нової грошової оцінки, про що укладається додаткова угода."

Також додатковою угодою від 01.10.2018 сторони внесли зміни та доповнення до Договору № 37 (а. с. 27, т. 1), зокрема, з урахуванням звернення орендаря, рішення постійної комісії обласної ради з питань власності від 18.09.2018 № 412 та погодження Кіровоградської обласної ради від 25.09.2018 № 32-1498/1, орендодавець і орендар дійшли згоди викласти пункт 3.7 Договору з 01.10.2018 в такій редакції: "Розрахунок орендної плати: відповідно Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 та рішення Кіровоградської обласної ради від 27 липня 2012 року № 333 "Про Методику розрахунку, пропорції розподілу та порядок використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області" визначається за формульним розрахунком, виходячи із вартості майна, визначеної шляхом здійсненої незалежної оцінки (звіт про оцінку на 29.06.2018 року):

а) загальна орендна площа 69,0 кв. м;

б) розрахунок розміру орендної плати за базовий місяць (вересень 2018 року)

1 кв. м = 583600,00 грн: 69,0 кв. м = 8457,97 грн.

Розміщення торгівельного об'єкта

(26 кв. м х 8457,97 грн х18%:12 міс = 3298,61 грн, ПДВ - 659,72 грн. Разом 3958,33 грн.

Здійснення побутового обслуговування населення

43 кв. м х 8457,97 грн х 5%: 12 міс = 1515,38 грн, ПДВ - 303,08 грн. Разом 1818,46 грн.

Всього за базовий місяць (вересень 2018 року) - 5776,79 грн.

4.10. Суд апеляційної інстанції установив, що за період з жовтня 2018 року до вересня 2019 року позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури та підготовлено відповідні акти здачі-приймання наданих послуг для їх оплати (а. с. 53-56,67,68,70,152,154,156,161, т. 1; а. с. 20, т. 2). За розрахунками позивача відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 74 355,61 грн. (а. с. 73, т. 1).

Окрім того позивач підготовив для відповідача акти здачі-приймання послуг та виписав відповідні рахунки-фактури на відшкодування плати за користування земельною ділянкою (відшкодування земельного податку) за період з березня до квітня та з червня до вересня 2019 року згідно з такими рахунками та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 69,71,153,157,612, т.1).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що до звернення до суду із позовом відповідач оплатив нарахування частково. Тому невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати та відшкодування земельного податку стали приводом для звернення позивача з цим позовом до відповідача про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та його виселення з орендованого приміщення.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив 2 685,72 грн відшкодування земельного податку за період з березня до квітня та з червня до вересня 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями № ~organization0~.1 від
18.06.2019, № 16750805.1 від 18.06.2019 та № 16750786.1 від 18.06.2019 та квитанціями, що містяться в матеріалах справи (а. с. 119,120,160,232-237, т. 1).

Спір виник у зв'язку з належним/неналежним виконанням умов договору оренди комунального майна, наявністю/відсутністю підстав для розірвання Договору № 37 та виселення відповідача із спірного приміщення.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного суду

5.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
24.11.2020 (у складі колегія суддів: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т.

Б., Зуєва В. А.) поновлено ФОП Анікійцю О. В. пропущений процесуальний строк для подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від
28.11.2019 у справі № 912/1239/19, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Анікійця О. В. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від
28.11.2019 у справі № 912/1239/19 та вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні 15.12.2020.

Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
14.12.2020 № 29.3-02/3567 у зв'язку з перебуванням судді Зуєва В. А. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Кіровоградської області № 912/1239/19.

Згідно з витягом протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.12.2020 для розгляду касаційної скарги ФОП Анікійця О. В. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2019 у справі № 912/1239/19 призначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Чумак Ю. Я., Дроботова Т. Б.

5.2. Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Анікійця О. В., відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а касаційна скарга, касаційне провадження за якою відкрите з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не може бути задоволена з таких підстав.

5.3. Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про розірвання Договору № 37, стягнення заборгованості, що виникла на підставі Договору № 37 та відшкодування земельного податку; виселення ФОП Анікійця О. В. з приміщення.

5.4. Підставами касаційного оскарження ухвалених судових рішень ФОП Анікієць О.

В. визначив, зокрема, пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: судом апеляційної інстанцій не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 759, 317 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17; статті 3 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, від 07.06.2017 у справі № 910/9480/16, від 07.06.2017 у справі № 910/9482/16, від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19.

5.5. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.6. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у цьому випадку не підтвердилися з огляду на наступне.

5.7. Ухвалюючи рішення у справі № 912/1239/19, що розглядається, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 136 Господарського кодексу України, статті 317 Цивільного кодексу України, положення Статуту КП "Регіональний центр розвитку послуг", рішення Кіровоградської обласної ради від 29.07.1998 № 21 "Про делегування обласній державній адміністрації повноважень на право управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області" (далі - Рішення № 21), рішення Кіровоградської обласної ради від 29.09.2006 № 61 "Про управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області" (далі - Рішення № 61), Порядку управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, затвердженого рішенням № 61, зазначив, що КП "Регіональний центр розвитку послуг" є належним позивачем щодо спірного майна у цій справі. Позивач є підприємством спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області та включений до Додатку № 1 Рішення № 61, яким затверджено перелік підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області під номером 103. Спірне приміщення закріплене за позивачем на праві господарського відання, до якого входить право розпорядження майном, і Статут позивача не містить заборони заявляти позовні вимоги про розірвання договорів оренди, стороною яких є позивач, і так само вимоги про виселення орендарів.

5.8. Доводи касаційної скарги полягають, зокрема, у тому, що спірне приміщення належить територіальній громаді м. Кропивницького в особі Кіровоградської обласної ради, а тому, на думку скаржника, позивач не має права вимагати розірвання договору оренди та виселення відповідача.

Обґрунтовуючи наведені доводи, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19 (за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" до органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Приозерний" про виселення із нежитлового приміщення), від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18 (за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" до Фізичної особи-підприємця Григорчука Юрія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, про виселення з приміщення), від 07.06.2017 у справі № 910/9480/16 (за позовом Комунального підприємства "Печерськсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013", третя особа - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії), від 07.06.2017 у справі № 910/9482/16 (за позовом Комунального підприємства "Печерськсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013", третя особа - департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії), згідно з якою саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17, на яку теж посилається скаржник.

Колегія суддів зазначає, що така правова позиція Верховного Суду сформульована щодо застосування норми права в спірних правовідносинах, які є відмінними від правовідносин у даній справі.

Так, у наведених постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19, від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, від 07.06.2017 у справі № 910/9480/16, від 07.06.2017 у справі № 910/9482/16 вирішувалося питання про те, чи може балансоутримувач майна (який не є орендодавцем за договором оренди нерухомого комунального майна) вимагати його повернення від орендаря. При цьому у наведених справах судами було установлено укладення тристоронніх договорів оренди комунального майна за участю орендодавця, балансоутримувача та орендаря. І Верховний Суд з урахуванням того, що лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів, зазначив, що оскільки чинне законодавство не надає балансоутримувачу права бути орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно.

Велика Палата Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 (за позовом Прокуратури міста Києва до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", Департамент комунальної власності м.

Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним рішення) надавала правову кваліфікацію відносинам, що виникли між сторонами у справі - міською радою та прокуратурою, щодо нерухомого майна, з урахуванням того, що власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб'єктів, та дійшла висновку, що у цій справі між сторонами виникли правовідносини щодо передачі майна міськрадою прокуратурі у безоплатне користування (позичка). Тобто у справі № 910/12224/17 у прокуратури, за висновком Суду, право оперативного управління щодо спірних приміщень не виникло і не могло виникнути.

У справі, що розглядається, спір виник з правовідносин оренди комунального майна, проте його учасники мають інший правовий статус, зокрема, позивач є орендодавцем майна, а спірне майно - інший правовий режим.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, тому колегія суддів відповідно до пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 912/1239/19 за касаційною скаргою ФОП Анікійця О. В. у частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.9. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, відсилає до пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України; або суд встановив обставини справи, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права у разі обґрунтування рішення на підставі недопустимих доказів.

За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.

За твердженням скаржника, лист Кіровоградської обласної ради від 26.02.2020 № 32-334/1, про який зазначено у постанові суду апеляційної інстанції, є недопустимим доказом. На думку скаржника, вказаному листу було надано статус нормативно-правового акта, його використано для встановлення обставин, що мають суттєве значення, і він є єдиною підставою для задоволення позову.

У листі від 26.02.2020 № 32-334/1 Кіровоградська обласна рада на звернення КП "Регіональний центр розвитку послуг" повідомила, що відповідно до пункту 1.8 Статуту КП "Регіональний центр розвитку послуг" підприємство наділене правом господарського відання. Основним видом діяльності КП "Регіональний центр розвитку послуг" є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна в порядку, визначеному Кіровоградською обласною радою. Пунктом
3.2.10 Порядку, затвердженого рішенням № 61, обласна рада делегувала право КП "Регіональний центр розвитку послуг" звертатися до судових органів щодо стягнення заборгованості з орендної плати та, за необхідності, розривати договори оренди в судовому порядку. Рішення щодо обмежень КП "Регіональний центр розвитку послуг" у частині розірвання договорів оренди, укладених з ФОП Анікійцем О. В., і повернення зазначеного орендованого майна з орендного використання не приймала.

Висновок суду апеляційної інстанції про належність позивача та його процесуальну дієздатність звернутися з позовом про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості, що виникла на підставі договору, та виселення з приміщення, ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 782 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції установив, що позивач є наймодавцем у спірних правовідносинах, тобто стороною договору, яка наділена правами відмовитися від договору оренди та вимагати повернення нерухомого майна. Твердження відповідача про необхідність з'ясування підстав для складання зазначеного листа є безпідставними, оскільки вказані правовідносини не належать до предмета доказування у спорі про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати та виселення. Окрім того скаржник, посилаючись на недопустимість встановлення обставин справи на підставі листа Кіровоградської обласної ради від
26.02.2020 № 32-334/1, не обґрунтував незаконність джерел, умов і способів одержання такого листа.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.10. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 124, 126 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на несвоєчасність подання позивачем клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу та недоведеність розміру витрат є безпідставним з огляду на наступне.

При розгляді клопотання про розподіл судових витрат колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 по справі № 922/2167/19). Тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, на які посилається скаржник, зроблені з урахуванням встановлених обставин у справі № 904/4494/18.

Згідно із частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу подано КП "Регіональний центр розвитку послуг" у строки, встановлені статтею 124 Господарського процесуального кодексу України (до закінчення судових дебатів).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 911/3086/17 (пункт 3.14), від
17.12.2020 у справі № 922/3708/19 (пункт 4.8).

Суд апеляційної інстанції установив факт надання Адвокатським об'єднанням "КД-Груп" правової допомоги позивачу, а також врахував обсяг та співмірність витрат, підтвердження її виконання доказами та реальність понесення витрат позивачем, тому задовольнив клопотання позивача у повному обсязі.

У клопотанні відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі (а. с. 177-179, т. 4) зазначено про порушення строків подання клопотання, припущення відповідача про нездійснення адвокатом юридичного аналізу справи, про те, що витрати на професійну правничу допомогу, на його думку, не були неминучими, водночас скаржником не наведено доказів та обґрунтування того, у тому числі розрахунків, які б свідчили про неспівмірність, нерозумність, нереальність розрахунку витрат. За таких обставин твердження скаржника у цій частині касаційної скарги стосуються незгоди із задоволенням клопотання про розподіл витрат, водночас доводів про завищення вартості послуг, доводів щодо ненадання судом оцінки відповідним аргументам скаржник не надав, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги в цій частині.

5.11. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 912/1239/19 за касаційною скаргою ФОП Анікійця О. В.

6.6. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані постанову і рішення, які переглянуті в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження - без змін.

6.7. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Анікійця Олега Вікторовича з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Анікійця Олега Вікторовича з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2019 у справі № 912/1239/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак