Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.01.2018 року у справі №907/425/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року

м. Київ

справа № 907/425/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Балацької О.А.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

представник позивача - Саковець А.О. адвокат (довіреність від 28.12.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 07.06.2013), Лазовський О.В. адвокат (довіреність від 28.12.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.08.2011)

відповідач -1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс",

представник відповідача-1 - Кондратенко К.В. адвокат (ордер від 24.01.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 09.01.2018)

відповідач -2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Європродторг",

представник відповідача -2 - не з'явився

відповідач -3 - товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ",

представник відповідача -3 - не з'явився

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс"

на рішення господарського суду Закарпатської області від 30.05.2017 (головуючий Пригара Л.І., судді: Васьковський О.В., Йосипчук О.С.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 (головуючий: Галушко Н.А., судді: Данко Л.С., Орищин Г.В.)

у справі № 907/425/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс" (далі - ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс"), товариства з обмеженою відповідальністю "Європродторг" (далі - ТОВ "Європродторг"), товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ" (далі - ТОВ "Консервний завод "Універ")

про стягнення коштів.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс" (далі - відповідач -1), ТОВ "Європродторг" (далі - відповідач -2) та ТОВ "Консервний завод "Універ" (далі - відповідач -3) про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) з кожного з відповідачів: 1 299 901 Євро 36 центів заборгованості по простроченому кредиту (еквівалент у гривні по курсу НБУ 36 399 317,92 грн.); 320 945 Євро 84 центів заборгованості по прострочених процентах (еквівалент у гривні по курсу НБУ 8 986 997,03 грн.), 4 972 Євро 30 центів заборгованості по строковим нарахованим процентам (еквівалент у гривні по курсу НБУ 139 232,36 грн.); 0 Євро 46 центів заборгованості по простроченій комісії (еквівалент у гривні по курсу НБУ 12,88 грн.) - всього 1 625 819 Євро 96 центів (еквівалент у гривні по курсу НБУ 45 525 560,19 грн.), а також: 5 514 986,37 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 1 696 079,43 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 0,01 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії; 544 232,27 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 319 986,38 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - всього 8 075 284,46 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 30.09.2010 позивачем (Банк) та відповідачем-3 (Позичальник) було укладено договір кредитної лінії № 300910 (що діє зі змінами та доповненнями, внесеними, зокрема згідно з договором від 20.10.2011 про заміну боржника у зобов'язанні, відповідно до якого новим боржником став відповідач -1), за умовами якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом кредитування у розмірі 1 300 000 Євро, з платою за користування кредитом та остаточним терміном повернення - не пізніше 31.12.2017. Виконання зобов'язання Позичальника за договором кредитної лінії № 300910 забезпечено договорами поруки: договором поруки від 20.10.2011 № 300910/3, укладеним Банком, відповідачем-3 та позичальником, та договором поруки від 31.07.2013 № 300910/4, укладеним Банком, відповідачем-2 та позичальником, відповідно до умов яких (договорів поруки) кожен з поручителів відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник (несуть солідарну відповідальність з боржником), і залишаються зобов'язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання по договору кредитної лінії № 300910 не будуть виконані повністю. У зв'язку з невиконанням Позичальником умов договору кредитної лінії № 300910 щодо сплати процентів за кредитом, Банк, у відповідності до підпункті 3.3.1 пункту 3.3 зазначеного договору, направив вимоги про дострокове повернення кредиту відповідачу-1, як новому боржнику, а також відповідачу-2 та відповідачу-3, як поручителям. У зв'язку з невиконанням Позичальником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № 300910, а відповідачем-2 та відповідачем-3 - зобов'язань за договорами поруки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.05.2017 у справі № 907/425/16, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2017, позов задоволено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано, зокрема, тим, що позивачем на виконання умов договору кредитної лінії № 300910 надано кредитні кошти Позичальнику, проте останнім порушено взяті на себе зобов'язання за Договором в частині сплати процентів за кредитом та дострокового повернення наданих кредитних коштів на вимогу Банку. Відповідачем-2 та відповідачем-3, у свою чергу, не виконані зобов'язання за договорами поруки, як поручителями, у зв'язку з невиконанням Позичальником умов договору кредитної лінії № 300910.

Відповідач-1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд. Так, згідно з доводами відповідача-1, викладеними у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій у вирішенні спору не враховано того, що:

- всі розрахунки позивача, а також спеціаліста, які викладені в експертному дослідженні, виконані з порушенням норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися доводи відповідача-1 про необхідність визначення суми заборгованості, на яку слід нараховувати штрафні санкції;

- судами попередніх інстанцій не враховано здійснену відповідачем-1 оплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 473 197 Євро 68 центів;

- суди попередніх інстанцій зобов'язані були призначити по справі судову бухгалтерську експертизу, з метою встановлення дійсної заборгованості на підставі первинних бухгалтерських документів, невчинення чого призвело до порушення прав відповідача-1 стосовно повного, об'єктивного дослідження обставин справи та покладення на відповідача-1 додаткових витрат;

- розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувся в одне судове засідання без участі представника відповідача-1, яким було повідомлено суд про неможливість забезпечити участь у судовому засіданні представника відповідача-1 та заявлено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції зазначене клопотання не задоволено, чим порушено право відповідача-1 на захист своїх порушених прав.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін, зазначаючи, зокрема про те, що:

- Банком в якості додатків до матеріалів позовної заяви були долучені виписки по рахункам обліку заборгованості відповідача-1, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також відповідають умовам договору кредитної лінії № 300910 та підтверджують факт видачі кредиту;

- позивачем було надано повний пакет первинних документів, який підтверджує факт отримання відповідачем-1 у період з 20.10.2011 по 29.05.2017 грошових коштів від Банку у вигляді траншів на загальну суму 3 838 725 Євро згідно з договором кредитної лінії № 300910 та договором від 20.10.2011 про заміну боржника у зобов'язанні;

- відповідачем-1 не направлялися на адресу позивача контррозрахунки його заборгованості, які б спростували позицію позивача в частині правильності здійснених розрахунків;

- за період з 2011 року по 2017 рік документально підтверджується видача кредитних коштів позичальнику Банком у вигляді траншів на загальну суму 3 838 725 Євро, а також проведення погашення за виданими траншами кредитних коштів позичальником на користь Банку за договором кредитної лінії № 300910 на загальну суму 2 538 823 Євро 64 центів. Внаслідок зазначеного, непогашена сума за основним боргом по тілу кредиту станом на 04.02.2013 становила 1 299 901 Євро 36 центів. Погашення основного боргу після 31.07.2013 і до поточного моменту не відбувалося, відповідно, сума заборгованості за основним боргом по тілу кредиту не змінювалася;

- скаржник фактично намагається в суді касаційної інстанції домогтися переоцінки доказів, що прямо суперечить приписам статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

У додаткових поясненнях до відзиву на касаційну скаргу позивач зазначив про своє право на власний розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, натомість, поручитель, що виконає зобов'язання не вправі пред'являти вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором. Також позивач зазначив про те, що вимоги позивача до відповідачів передбачають один і той самий спосіб захисту, виникли з одних і тих самих підстав, зв'язані між собою поданими доказами, тому їх можливо розглядати в межах одного позовного провадження.

У судовому засіданні 16.01.2018 Касаційним господарським судом оголошувався перерва до 24.01.2018.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників позивача і відповідача-1, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача-1 (з огляду на викладені у ній доводи) та, водночас, наявність підстав для зміни судових актів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 30.09.2010 відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", Банк) та ТОВ "Консервний завод "Універ" (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 300910 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати на умовах Договору, а Позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені Договором строки кредит та сплатити проценти і інші платежі за користування кредитом, на умовах, визначених договором;

- згідно з пунктом 2.2 Кредитного договору кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 27 вересня 2013 року;

- у пункті 2.3 Кредитного договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування та встановили його в розмірі 1 300 000 Євро. Кредит згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 Кредитного договору може надаватися у валюті: Євро. Погашення кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання кредиту (його частини);

- збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування сторони погодили у підпункті 2.3.2 пункту 2.3 Кредитного договору згідно з наступним графіком: до 30.05.2013 - 1 300 000 Євро; з 31.05.2013 - 1 040 000 Євро; з 28.06.2013 - 780 000 Євро; з 31.07.2013 - 520 000 Євро; з 30.08.2013 до остаточної дати погашення кредиту за Договором - 260 000 Євро;

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами Договору, Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення попередньої заборгованості за Договором;

- за умовами пункту 2.7 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених Договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 10 (десять) процентів річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному Договором (підпункт 2.7.1 пункту 2.7 Кредитного договору);

нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (погашення кредиту або його частини) проценти (з урахуванням положень підпункту 2.7.4 пункту 2.7 Договору) повинні бути сплачені Позичальником не пізніше першого числа місяця наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту (підпункт 2.7.3 пункту 2.7 Кредитного договору);

- відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику кредитний рахунок (рахунки) для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у Банку, та згідно з чинним законодавством. Банк проводить надання кредиту в безготівковій формі, шляхом сплати платіжних документів, наданих Позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту, визначеним пунктом 2.4 Договору;

- Позичальник за умовами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 Кредитного договору зобов'язаний: належним чином виконувати всі умови Договору та взяті на себе за ним зобов'язання; точно в строки, обумовлені Договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки (підпункт 5.3.2 пункту 5.3 Кредитного договору);

- у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем/поручителями взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених Договором та/або документами забезпечення, у відповідності до підпункту 3.3.1 пункту 3.3 Кредитного договору Банк має право вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за Договором), в тому числі, але не виключно, якщо Позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за Договором;

- згідно з підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 Кредитного договору, після отримання Позичальником від Банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту, Позичальник зобов'язаний не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов Договору);

- відповідно до пункту 9.2 Кредитного договору його положення передбачають можливість виникнення обставин, при настанні яких у Позичальника виникає зобов'язання перед Банком негайно погасити заборгованість по кредиту, а також сплатити на користь Банку інші платежі по цьому договору;

- до Кредитного договору сторонами вносилися зміни на підставі договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) та додаткових угод;

- так, 20.10.2011 ПАТ "Державний ощадний банк України" (кредитор, Банк), ТОВ "Консервний завод "Універ" (первісний боржник) та ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс" (новий боржник, майновий поручитель, заставодавець та іпотекодавець) укладено договір № 201011 про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу), за умовами якого первісний боржник (відповідач - 3 у справі) за згодою кредитора (позивача у справі) переводить свої боргові зобов'язання за Кредитним договором на нового боржника (відповідач - 1 у справі), а новий боржник заміняє первісного боржника як сторону позичальника у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за цим договором. Загальна сума заборгованості (боргові зобов'язання) первісного боржника за Кредитним договором перед кредитором, станом на день укладення цього договору, становить заборгованість за основною сумою боргу (кредитом) у розмірі 1 300 000 Євро;

- додатковою угодою від 20.10.2011 № 1 до Кредитного договору, у зв'язку з укладенням договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу), внесено зміни щодо зазначення сторін Договору у преамбулі Договору та щодо реквізитів та підписів сторін Договору;

- згідно з додатковим договором від 31.07.2013 № 4 про реструктуризацію до договору кредитної лінії від 30.09.2010 № 300910 сторони погодили, що на момент підписання цього додаткового договору заборгованість позичальника за основною сумою боргу згідно Кредитного договору складає 1 300 000 Євро, та домовилися про зміну пункту 2.2 Кредитного договору, з огляду на що останній викладено у новій редакції: "Кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше ніж 31.12.2017". За погодженням сторін на підставі додаткового договору № 4 до Кредитного договору внесено зміни і до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Кредитного договору та викладено його в новій редакції відповідно до погодженого графіку;

- відповідно до пунктів 4, 5 додаткового договору від 31.07.2013 № 4 про реструктуризацію до договору кредитної лінії від 30.09.2010 № 300910, зміна умов Кредитного договору на підставі додаткового договору від 31.07.2013 № 4 не припиняє дію документів забезпечення та договорів страхування, а несплачені позичальником на дату його укладення штрафні санкції (неустойки, штрафи, пені тощо), пов'язані із простроченням погашення заборгованості за Кредитним договором, не стягуються.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- виконання зобов'язань Позичальника (ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс") за Кредитним договором забезпечено, зокрема, договорами поруки;

- згідно з умовами договору поруки від 20.10.2011 № 300910/3 (далі - Договір поруки 1), який укладений ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - кредитор, Банк), ТОВ "Консервний завод "Універ" (далі - Поручитель 1) та ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс" (далі - Позичальник), Поручитель 1 - ТОВ "Консервний завод "Універ" зобов'язався відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому;

- на підставі договору поруки від 31.07.2013 № 300910/4 (далі - Договір поруки 2), який укладений ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - кредитор, Банк), ТОВ "Європродторг" (далі - Поручитель 2) та ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс" (далі - Позичальник), Поручитель 2 - ТОВ "Європродторг" зобов'язався відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому;

- за змістом пунктів 2.1 Договорів поруки, у разі порушення Позичальником виконання зобов'язання або будь-якої його частини Кредитор (позивач) має право вимагати від Поручителя виконання зобов'язання Позичальника перед Кредитором, згідно з умовами Кредитного договору в порядку, передбаченому цими договорами;

- згідно з пунктами 2.5 та 2.6 Договору поруки 1 і пунктами 2.4 та 2.5 Договору поруки 2, якщо при настанні строку чергового платежу відповідно до Кредитного договору Позичальником не буде сплачено такий платіж Кредитору, Позичальник та/або Кредитор зобов'язуються повідомляти Поручителя про таке прострочення платежу. Поручитель зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту отримання повідомлення Кредитора або Позичальника виплатити несплачену Позичальником суму Кредитору;

- поручителі на підставі пунктів 3.1 Договорів відповідають по зобов'язаннях за Кредитним договором перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник;

- поручителі та Позичальник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання по Кредитному договору не будуть виконані повністю (пункти 3.2 Договорів поруки);

- з огляду на невиконання Позичальником умов Кредитного договору, позивач, в порядку підпункту 3.3.1 пункту 3.3 Кредитного договору, звернувся з вимогами про дострокове повернення кредиту за Кредитним договором до Позичальника, а також до поручителів;

- Позичальником зобов'язання за Кредитним договором не виконані;

- поручителями не виконані зобов'язання перед Кредитором за договорами поруки.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з кожного з відповідачів заборгованості: по простроченому кредиту за Кредитним договором, по прострочених процентах; по строковим нарахованим процентам; по простроченій комісії, а також пені, 3% річних, нарахованих на зазначені суми боргу.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено приписами статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У відповідності до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з приписами статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, закон не містить у цьому випадку вимоги щодо так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто, законом передбачено право позивача звернутися за стягненням заборгованості до кожного з боржників окремо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 зі справи № 6-84цс11).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позичальником зобов'язання за Кредитним договором не виконано, відповідно, і зобов'язання поручителів за договорами поруки продовжують існувати.

Водночас, умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою. Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин, кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не має права пред'явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 зі справи № 6-511цс15 та від 11.11.2014 зі справи № 919/699/13).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 03.10.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до приписів статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції з 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд відхиляє аргумент відповідача-1 про те, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися доводи ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс" про необхідність визначення суми заборгованості, на яку слід нараховувати штрафні санкції та не враховано здійснену відповідачем-1 оплату по тілу кредиту у розмірі 2 473 197 Євро 68 центів. Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що Банком на виконання умов Кредитного договору було видано Позичальнику спірну суму кредитних коштів. Дана обставина підтверджується: умовами Кредитного договору з додатковими угодами до нього, банківськими виписками по рахунках відповідача-1 (які у відповідності до підпункту 3.4.1 пункту 3.4 зазначеного договору є підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту), меморіальними ордерами, розпорядженнями на видачу готівки, заявами про продаж валюти, листами Позичальника та платіжними дорученнями. Проте, Позичальником не виконано зобов'язання за договором в частині сплати процентів за кредитом та дострокового повернення наданих кредитних коштів на вимогу Банку, у зв'язку з чим сума заборгованості Позичальника перед Банком склала: 1 299 901 Євро 36 центів - заборгованість по простроченому кредиту (еквівалент у гривні по курсу НБУ 36 399 317,92 грн.); 320 945 Євро 84 центів - заборгованість по прострочених процентах (еквівалент у гривні по курсу НБУ 8 986 997,03 грн.), 4 972 Євро 30 центів - заборгованість по строковим нарахованим процентам (еквівалент у гривні по курсу НБУ 139 232,36 грн.); 0 Євро 46 центів - заборгованість по простроченій комісії (еквівалент у гривні по курсу НБУ 12,88 грн.).

Суд відхиляє аргумент відповідача-1 про те, що суди попередніх інстанцій зобов'язані були призначити по справі судову бухгалтерську експертизу, з метою встановлення справжньої заборгованості на підставі первинних бухгалтерських документів. Так, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, питання, які запропоновані відповідачем-1 на вирішення експерта не потребують спеціальних знань, оскільки останні (питання) стосуються безпосередньо умов виконання Кредитного договору та договорів поруки, і можуть бути вирішені судом, шляхом надання оцінки умовам зазначених договорів у сукупності з іншими наданими сторонами доказами; наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення фактів, що стосуються заявлених позовних вимог, входять до предмета доказування у справі та підлягають дослідженню судом.

Аргумент відповідача-1 про порушення судом апеляційної інстанції права відповідача-1 на захист своїх порушених прав, у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги та здійснення розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача-1, Касаційний господарський суд також відхиляє, з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З урахуванням вищевказаного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги за відсутності представника скаржника (відповідача-1) у відповідному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Водночас, у вирішенні спору судами попередніх інстанцій не враховано того, що хоча кредитор, у відповідності до приписів статей 554, 543 ЦК України, наділений правом на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково, позивач не скористався своїм правом на звернення з вимогою (позовом) до боржника й кожного з поручителів окремо. Так, позивач звернувся з єдиним позовом до боржника і поручителів, з посиланням, при цьому, на норми права, якими врегульовано питання солідарної відповідності, проте, безпосередньо вимоги позивача таке солідарне стягнення не містять. Внаслідок наведеного, має місце безпідставне збільшення наявної суми заборгованості втричі, оскільки позивач просив стягнути з кожного з відповідачів повну суму заборгованості, що не відповідає, у даному випадку, ані суті солідарної відповідальності, ані принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Враховуючи наведене, касаційна скарга відповідача-1, з огляду на викладені у ній доводи, підлягає залишенню без задоволення, проте, оскільки Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права, судові акти попередніх інстанцій зі справи підлягають зміні із здійсненням нового розподілу судових витрат. При цьому, Касаційний господарський суд враховує те, що максимальна сума судового збору з позовної заяви майнового характеру у 2016 році (на момент звернення позивача з позовом до суду) складала 206 700,00 грн. і така сума судового збору підлягала сплаті, у даному випадку, незалежно від формулювання позивачем позовних вимог (стягнення заборгованості з кожного з відповідачів окремо або здійснення стягнення заборгованості у солідарному порядку). Водночас, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача-1, а також враховуючи те, що окрім скаржника інші учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на відповідача-1 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. При цьому, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2017 у справі № 907/425/16 було задоволено клопотання ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс" та відстрочено сплату судового збору у розмірі 245 991,60 грн. до 27.12.2017, проте, станом на час ухвалення постанови Касаційним господарським судом у даній справі скаржником не подано доказів сплати судового збору у зазначеній сумі, несплачений скаржником судовий збір у розмірі245 991,60 грн. за подання касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача-1 в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 30.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 зі справи № 907/425/16 змінити, виклавши резолютивну частину зазначеного рішення у такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в солідарному порядку з товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс" і товариства з обмеженою відповідальністю "Європродторг", а також солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс" і товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ" 1 625 819 Євро 96 центів заборгованості (що еквівалентно 45 525 560,19 грн. по курсу НБУ), з них: 1 299 901 Євро 36 центів (що еквівалентно 36 399 317,92 грн. по курсу НБУ) заборгованості по простроченому кредиту, 320 945 Євро 84 центів (що еквівалентно 8 986 997,03 грн. по курсу НБУ) заборгованості по прострочених процентах, 4 972 Євро 30 центів (що еквівалентно 139 232,36 грн. по курсу НБУ) заборгованості по строковим нарахованим процентам, 0 Євро 46 центів (що еквівалентно 12,88 грн. по курсу НБУ) заборгованості по простроченій комісії та 8 075 284,46 грн., з них: 5 514 986,37 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 696 079,43 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 0,01 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 544 232,27 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 319 986,38 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків; стягнути 206 700,00 грн. судового збору (по 68 900,00 грн. з кожного).

3. В іншій частині позову відмовити".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс" в дохід Державного бюджету України 245 991,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Суховий