Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.09.2018 року у справі №923/1107/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/1107/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Фізичної особи підприємця Пауля Сергія Олександровича

на рішення Господарського суду Херсонської області (суддя Т.А. Остапенко) від 05.04.2018

та постанову Одеського апеляційного господарського суду (головуючий М.А. Мишкіна, судді Л.О. Будішевська, В.В. Бєляновський) від 03.08.2018

за позовом Фізичної особи підприємця Пауля Сергія Олександровича

до Приватного підприємства "Агрофірма "Милівська"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_5

про витребування майна з чужого незаконного володіння, визначення порядку виконання судового рішення.

Учасники справи:

представник позивача ОСОБА_6, адвокат,

представник відповідача не з'явився,

представник третьої особи - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1.01.12.2017 Фізична особа підприємець Пауль Сергій Олександрович (далі Позивач) подав позовну заяву про витребування на користь Позивача нерухомого майна ? магазину промислових товарів загальною площею 104,9 м кв. за адресою: місто Херсон, вул. Миру, буд. 28 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 367097365101) з незаконного володіння Приватного підприємства "Агрофірма "Милівська" (далі - Відповідач) та про визначення порядку виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування реєстрації права власності Відповідача на вказаний об'єкт нерухомого майна.

2.Позовна заява мотивована тим, що спірне майно вибуло з власності Позивача поза його волею як власника цього майна через скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2015 рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27.02.2014 про поділ спільного майна подружжя, яким визнано право власності на спірну частину майна за ОСОБА_5 (змінила прізвище на ОСОБА_5 у зв'язку із повторним одруженням), на підставі якого за вказаною фізичною особою було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості в цілому, у тому числі і на спірну ? частину, а Третя особа у наступному 06.05.2015 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 25.04.2015 внесла зазначене майно до статутного капіталу Відповідача з реєстрацією права власності за Відповідачем. Також Позивач вказав, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2015 справу направлено на новий розгляд, а обставини, що спірна частина майна не належить Позивачу, з'ясувались в ході проведеної 26.05.2016 Державним виконавцем ДВС Суворовського районного управління юстиції міста Херсона виконавчої дії з примусового виконання рішення господарського суду Херсонської області у справі № 923/31/14 про стягнення з Позивача на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованості, яка полягала у складанні державним виконавцем опису і арешту спірного майна. За викладених обставин Позивач зазначає, що внесення ОСОБА_5 (далі Третя особа) спірної частини майна до статутного капіталу Відповідача є нікчемним правочином, оскільки ця особа не мала права розпоряджатись цим майно через те, що це право було набуто нею на підставі скасованого рішення суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.05.04.2018 Господарський суд Херсонської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2018) про відмову у задоволенні позову про витребування майна та в задоволенні заяви про визначення порядку виконання судового рішення. Рішення судів мотивовані тим, що Позивачем не надано правовстановлюючих документів, які підтверджують, що йому належить право власності на спірну частину об'єкта нерухомості, надані докази свідчать, що Позивач є співвласником і йому належить ? частина у праві власності на магазин промислових товарів загальною площею 104,9 м кв. за адресою: місто Херсон, вул. Миру, буд. 28 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 367097365101), через що суди дійшли висновку, що Позивач не надав доказів на підтвердження припинення права спільної часткової власності Позивача та Третьої особи у рівних частках (по ?) на вказаний магазин та набуття Позивачем права власності на ту його частину, що належала Третій особі - спірний об'єкт. При цьому суди дійшли висновку про неправильно обраний спосіб захисту порушеного на думку Позивача права шляхом витребування на свою користь спірного майна, оскільки Позивачем не враховані норми щодо порядку реалізації права спільної часткової власності на майно та щодо порядку розпорядження майном, що перебуває на праві спільної часткової власності у власності декількох осіб у відповідних частках. При цьому суди роз'яснили, що право особи на частку у праві спільної часткової власності, яка була придбана за відплатним договором, підлягає захисту шляхом поновлення на неї права за умови, що ця частка майна вибула з володіння особи не з її волі. Поряд з викладеним суди вказали, що в ході розгляду справи не було встановлено обставин, щоб підтверджували обізнаність Відповідача про наявність перешкод до вчинення Третьою особою правочину щодо передачі спірного майна до статутного капіталу Відповідача та водночас усвідомлення Відповідачем порушення своїми діями прав іншої особи. Також суди встановили, що на момент передачі за актом Третьою особою у статутний капітал Відповідача об'єкта нерухомого майна магазина промислових товарів загальною площею 104,9 м кв. за адресою: місто Херсон, вул. Миру, буд. 28, Третя особа, враховуючи рішення апеляційного суду Херсонської області від 27.02.2014 у справі № 22-ц/791/598/2014 (№ справи 2110/5386/12-ц)- про виділення на користь Третьої особи в порядку розподілу спільного майна подружжя та визнання за цією особою права власності на спірне майно вартістю 880 000 грн 00 коп. після відповідної реєстрації була одноособовим власником вказаного об'єкта. Відмова у задоволенні заяви про визнання порядку виконання рішення у цій справі обґрунтована відмовою у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.23.08.2018 Позивач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 05.04.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2018, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, витребувавши з незаконного володіння Відповідача на користь Позивача спірне майно та визначивши порядок виконання судового рішення у цій справі із зазначенням, що це рішення є підставою для скасування реєстрації права власності Відповідача на спірну ? частину об'єкта нерухомості.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.Судами не були досліджені зібрані у справі докази правовстановлюючі документи на підтвердження права власності Позивача на витребуване майно, зокрема свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.11.2006, видане за рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 522 від 21.11.2006 та дублікат свідоцтва про право власності серії САС872634 від 29.11.2011, які в сукупності підтверджують встановлені судами факти щодо права спільної часткової власності Позивача та Третьої особи на магазин промислових товарів загальною площею 104,9 м кв. за адресою: місто Херсон, вул. Миру, буд. 28 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 367097365101) (з часткою кожного із співвласників в розмірі ?).

6.Суди попередніх інстанцій не врахували під час ухвалення оскаржуваних судових рішень встановлені судами обставини вибуття спірного майна з власності Позивача поза його волею - через скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2015 рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27.02.2014 про поділ спільного майна подружжя, яким визнано право власності на спірну частину майна за Третьою особою, на підставі якого за нею було зареєстровано право власності на спірну частину майна, яке повністю передано до статутного капіталу Відповідача.

7.Рішеннями в інших справах (рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 28.11.2013, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 08.12.2015) встановлено, що ? частка магазину, що оформлена на Позивача, не підлягає поділу та це майно не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а є особистою власністю Позивача, тому у Третьої особи відсутні правові підстави для володіння цим майном Позивача, а відповідно і відсутнє право передавати це майно у статутний фонд Відповідача, тоді як останній, набуваючи право на це майном шляхом підписання з Третьою особою відповідних актів та здійснюючи реєстрацію права власності на магазин, не перевірив наявності у Третій особи права на відчуження майна, не переконавшись, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2015 у справі № 6-9444св15 набрала законної сили.

8.Суди неправильно застосували норми статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки норми вказаної статті не встановлюють заборону на витребування частки майна, а Позивач звернувся із позовом за захистом порушеного права на спірне майно у цій справі у належний спосіб, шляхом подання віндикаційного позову.

Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

9.Позивач не має права власності на спірне майно (1/2 частину магазину) на момент звернення із цим віндикаційним позовом, а відповідно не має право вимоги щодо повернення цього майна, оскільки внаслідок проведення державним реєстратором на підставі рішення апеляційного суду Херсонської області від 27.02.2014 по справі № 22-ц/791/598/2014 (№ справи 2110/5386/12-ц)- про виділення на користь Третьої особи в порядку розподілу спільного майна подружжя та визнання за цією особою права власності на спірне майно державної реєстрації права власності Третьої особи на спірну частину магазину, відбулось об'єднання часток цього нерухомого майна в одне ціле, внаслідок чого припинилось право часткової власності на це майно та виникло право власності Третьої особи на цілий об'єкт із часткою 1/1.

10.Судами не встановлено обставин, щоб підтверджували обізнаність Відповідача про наявність перешкод до вчинення Третьою особою правочину щодо передачі спірного майна до статутного капіталу Відповідача та водночас усвідомлення Відповідачем факту порушення своїми діями прав іншої особи.

11.Відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, а Позивач невзмозі довести наявність вичерпних підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, для витребування майна у Відповідача, як у добросовісного набувача.

12.Оплатність набуття Відповідачем спірного майна (яким є також передача майна до статутного капіталу) також виключає задоволення вимог Позивача та витребування спірного майна у Відповідача.

13.В іншій частині доводи у відзиві на касаційну скаргу ідентичні мотивам, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Позиція Верховного Суду

14.Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахування приписів статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення із позовом у цій справі до 15.12.2017) та статті 4 ГПК України, наведені приписи законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

15.Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності на нерухоме майно, у тому числі у судовому порядку, зокрема у спосіб, визначений статтею 387 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо витребуваного нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на це майно.

У разі порушення права на нерухоме майно його захист, у тому числі у визначений статтею 387 ЦК України спосіб, здійснюється власником нерухомого майна, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику цього майна або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника нерухомого майна.

Право власності це правовий зв'язок між майном та суб'єктом цього права. За відсутності цього зв'язку (який встановлюється на підставі правовстановлюючих документів) відсутні підстави стверджувати про наявність права суб'єкта на об'єкт нерухомого майна, а відповідно і про наявність права, що підлягає захисту.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на нерухоме майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує об'єкт нерухомого майна, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на цей об'єкт, у особи, яка заявила вимоги щодо нього.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частинами 1, 2 статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частини 1 статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно з частиною 3 статті 358 цього кодексу кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частинами 1, 2, 3 статті 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Частиною 2 статті 331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 5 цього закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на обєкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

16.Судами встановлено, що за вимогами Позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння Відповідача Позивачем визначений об'єкт нерухомого майна ? магазину промислових товарів загальною площею 104,9 м кв. за адресою: місто Херсон, вул. Миру, буд. 28 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 367097365101) (далі Магазин).

Поряд з цим судами встановлено, що Позивачем не надано правовстановлюючих документів, які підтверджують, що йому належить право власності на спірну частину об'єкту нерухомості, а надані докази свідчать, що Позивач є співвласником і йому належить ? частина у праві спільної часткової власності на Магазин, а Позивач не надав доказів на підтвердження обставин припинення права спільної часткової власності Позивача та Третьої особи у рівних частках (по ?) на вказаний магазин та набуття Позивачем права власності на ту його частину, що належала Третій особі - спірний об'єкт.

Отже судами встановлено, що за Позивачем було зареєстровано право власності не на спірний об'єкт - ? Магазину, як самостійний об'єкт нерухомості, що підлягає реєстрації в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі виділення цієї частки на його користь в натурі в порядку частини 3 статті 364 ЦК України, а зареєстровано право на частку, що дорівнює ? у праві спільної часткової власності на об'єкт нерухомості - Магазин.

Обставин припинення права Позивача на частку у праві спільної часткової власності на вказаний магазин та набуття ним із проведенням державної реєстрації права власності на такий самостійний об'єкт права власності як ? Магазину судами встановлено не було.

Отже, судами не встановлено обставин реєстрації за Позивачем права на ? Магазину, який визначений у цій справі предметом спору, а відповідно не доведено право власності Позивача на спірний об'єкт, у зв'язку із чим суд відхиляє доводи скаржника про доведеність доказами у справі права власності Позивача на предмет спору - ? Магазину (пункти 6, 7), оскільки вказані доводи наведені без врахування визначеного в пункті 15 порядку реалізації права спільної часткової власності.

17.Поряд з наведеним Суд також враховує, що судами в оскаржуваних рішеннях встановлено, що на момент передачі за актом Третьою особою у статутний капітал Відповідача об'єкта нерухомого майна Третя особа (враховуючи рішення апеляційного суду Херсонської області від 27.02.2014 по справі № 22-ц/791/598/2014 (№ справи 2110/5386/12-ц)- про виділення на користь Третьої особи в порядку розподілу спільного майна подружжя та визнання за цією особою права власності на спірне майно вартістю 880 000 грн 00 коп.) після проведення реєстрації була одноособовим власником Магазину, що в свою чергу свідчить про відсутність ? частини Магазину, як самостійного об'єкту права власності у розумінні статей 177 179 181 182 ЦК України, про витребування якого заявлені вимоги Позивачем.

18.Крім викладеного, виходячи з положень статті 183 ЦК України та враховуючи, що судами не було встановлено обставин виділу у натурі частки Позивача із майна Магазину, що перебуває у спільній частковій власності Позивача та Третьої особи, в порядку, передбаченому частиною 1 статті 364 ЦК України та формування ? Магазину як самостійного об'єкта нерухомого майна, Суд погоджується із висновками судів про неправильно обраний Позивачем за вимогами у цій справі спосіб захисту права на цей об'єкт.

У зв'язку із цим Суд відхиляє аргументи скаржника про неврахування судами в оскаржуваних рішеннях обставин неправильного вирішення в цивільній справі спору про поділ майна подружжя з посиланням на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2015 про скасування рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27.02.2014 про поділ спільного майна подружжя, яким визнано право власності на спірну частину майна за Третьою особою, на підставі якого за нею було зареєстровано право власності на спірну частину майна (пункт 7).

У зв'язку із викладеним Суд погоджується із висновком судів про відсутність у Позивача підстав для звернення із вимогами про захист права власності на спірне майно, у тому числі у порядку, передбаченому статтею 387 ЦК України.

19.Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про недоведеність права власності Позивача на предмет спору, а відповідно про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 15 16 177 179 181 182 183 356 357 358 364 387 Цивільного кодексу України, статей 3, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також відповідно до встановлених обставин справи.

20.У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

21.У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Фізичної особи підприємця Пауля Сергія Олександровича залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Херсонської області від 05.04.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 923/1107/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяК. М. Пільков

СуддіТ. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак