Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.06.2019 року у справі №910/9077/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року

м. Київ

справа № 910/9077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

Міністерства оборони України: Момотюк А.І. (довіреність № 220/515/д від 03.12.2018),

ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна": Павленка А.А. (довіреність б/н від 19.06.2019),

третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючий, Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 (суддя Привалов А.І.)

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючий, Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.)

у справі № 910/9077/18

за первісним позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

про стягнення 1 646 130, 73 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

до Міністерства оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Державної казначейської служби України

про стягнення 24 791 213, 50 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Міністерство оборони України (далі - МОУ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (далі - ТОВ "ТД "Сокар Україна") про стягнення 1 646 130, 73 грн. пені за порушення строків поставки продукції за договором № 286/1/17/13 від 16.05.2017.

В свою чергу, у серпні 2018 року ТОВ "ТД "Сокар Україна" подано зустрічну позовну заяву до МОУ про стягнення 5 320 013, 50 грн. інфляційних втрат, 10 504 200 грн. пені та 8 967 000 грн. штрафу, нарахованих за прострочення строків оплати продукції, поставленої за договором № 286/1/17/13 від 16.05.2017, яка прийнята до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою місцевого господарського суду від 27.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Державну казначейську службу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з МОУ та користь ТОВ "ТД "Сокар Україна" 5 320 013, 50 грн. інфляційних втрат. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано та прийнято нове, яким первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ТД "Сокар Україна" на користь МОУ 1 646 130, 73 грн. пені за порушення умов договору № 286/1/17/13 від 16.05.2017. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 залишено без змін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з рішенням тендерного комітету МОУ (протокол від 05.05.2017 № 75/73/11) 16.05.2017 між МОУ (замовником) та ТОВ "ТД "Сокар Україна" (постачальником) укладено договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/13, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити у 2017 році нафту і дистиляти (авіаційний гас) (лот 4 - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або еквівалент, а саме паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1) для потреб МОУ відповідно до специфікації, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами, згідно зі специфікацією: найменування продукції: паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-000-6972, 61-003-4718); ГСТУ 320.00149943.011-99, ДСТУ 4796:2007; строк постачання - до 31.05.2017 включно; загальна кількість - 6100,00 т, загальна вартість продукції без ПДВ - 106 750 000 грн.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; акт прийому за формою № 4; видаткову накладну; повідомлення-підтвердження (додаток 12.4); копію паспорта якості на відвантажену продукцію; акт прийому-передачі (додаток 12.3).

За умовами п. 6.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість постаченої продукції протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором.

Відповідно до умов п. 10.1. договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору коригування зобов`язань здійснюються на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 910/17263/17 за позовом ТОВ "ТД "Сокар Україна" до МОУ про стягнення 185 999 892 грн. позов задоволено повністю (суд дійшов висновку, що МОУ було порушено умови договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/13 від 16.05.2017 та № 286/1/17/14 від 16.05.2017 та положення ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Звертаючись з первісним позовом у даній справі МОУ зазначило, що відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки товару у встановлені строки, допустив прострочення від 1 до 26 днів, з огляду на що йому нараховано пеню в сумі 1 646 130, 73 грн. на підставі п. 7.3.2 договору.

В свою чергу, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що відповідач за зустрічним позовом за поставлену продукцію не розрахувався у встановлені договором строки, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 185 999 892 грн., стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 910/17263/17, у зв`язку з чим ТОВ "ТД "Сокар Україна" нарахувало МОУ 5 320 013, 50 грн. інфляційних втрат, 10 504 200 грн. пені та 8 967 000 грн. штрафу.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до умов п. 1.1. договору строк виконання зобов`язання відповідача за первісним позовом щодо поставки товару настав 31.05.2017, у зв`язку з чим для стягнення суми пені, починаючи з 01.06.2017, позивач повинен був звернутись з позовом до суду до 01.06.2018 (в межах позовної давності, про застосування якої заявлено ТОВ "ТД "Сокар Україна"). Проте станом на час пред`явлення позивачем первісного позову до суду - 09.07.2018 - річний строк позовної давності для стягнення пені минув, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. В свою чергу, частково задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції дійшов висновків про обґрунтованість та доведеність вимог про стягнення 5 320 013, 50 грн. інфляційних втрат, а також про те, що вимоги про стягнення 10 504 200 грн. пені та 8 967 000 грн. штрафу на підставі ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають, оскільки приписи ст. 231 ГК України передбачають відповідальність за порушення саме негрошового зобов`язання, натомість у даній справі має місце порушення відповідачем за зустрічним позовом виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову суд апеляційної інстанції зазначив, що наприкінці 2017 року ТОВ "ТД "Сокар Україна" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом про внесення змін до договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 в частині зміни строків постачання товару до 30.06.2017. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/21805/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 та постановою Верховного Суду від 19.09.2018, у задоволенні позовних вимог про внесення змін до договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 в частині строків постачання до 30.06.2017 відмовлено. Тобто у зв`язку з тим, що ТОВ "ТД "Сокар Україна" оспорювалась одна з істотних умов договору (строк поставки/продовження/зміна такого строку), МОУ до набрання рішенням у справі № 910/21805/17 законної сили не могло звернутись з позовом про стягнення пені, оскільки у випадку задоволення позовних вимог ТОВ "ТД "Сокар Україна" про продовження строку постачання підстави для нарахування пені за прострочення поставки були відсутні.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог, ТОВ "ТД "Сокар Україна" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "ТД "Сокар Україна" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення первісного позову. Так скаржник зазначає, що:

- доводи МОУ про переривання позовної давності є необгрунтованими та правильно відхилені місцевим господарським судом;

- суд апеляційної інстанції не навів жодної обставини або причини, яка не була врахована судом першої інстанції і об`єктивно перешкоджала або унеможливлювала звернення МОУ до суду в межах позовної давності;

- та обставина, що в залежності від прийнятого у справі № 910/21805/17 рішення Міноборони розглядало доцільність свого звернення з позовом не є належним обґрунтуванням у питанні захисту порушеного права;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що МОУ протягом позовної давності не скористувалось своїм правом звернення до суду і реалізувало його лише тоді, коли такий строк практично минув і суд, у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, її повернув;

- переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, тому якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, перебіг позовної давності не переривається.

В свою чергу МОУ, не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині задоволення зустрічних позовних вимог, звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог МОУ посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення зустрічного позову. Так скаржник зазначає, що:

- судами попередніх інстанцій неналежним чином досліджено порядок нарахування та стягнення інфляційних втрат за умовами договору, оскільки за положеннями абз. 2 п.п. 7.3.5. договору відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) сторони встановили інший розмір процентів - 0 (нуль)%;

- судами не взято до уваги та не застосовано до правовідносин презумпцію невинуватості МОУ перед кредитором та не враховано, що саме Державною казначейською службою України було зареєстровано фінансове зобов`язання за договором лише 30.11.2017 і саме з вини третьої особи не здійснювалась оплата за поставлений товар.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТД "Сокар Україна", призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.07.2019 та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 02.07.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 18.06.2019 строк.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МОУ, призначено її до спільного розгляду разом з касаційною скаргою ТОВ "ТД "Сокар Україна" на 09.07.2019 та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 02.07.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 26.06.2019 строк.

У судовому засіданні 09.07.2019 оголошувалась перерва до 23.07.2019.

Заслухавши доповідь головуючого судді Могил С.К. та пояснення представників МОУ та ТОВ "ТД "Сокар Україна", переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваних частинах, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За визначенням ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у ч. 1 ст. 1 ЦК України, та у господарських відносинах.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Так під час розгляду справи в суді першої інстанції від ТОВ "ТД "Сокар Україна" надійшла заява про застосування позовної давності до вимог МОУ про стягнення 1 646 130, 73 грн. пені.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не оспорюється сторонами у справі в їх касаційних скаргах, строк поставки товару за договором № 286/1/17/13 настав 31.05.2017, проте доказів поставки товару у встановлені строки відповідачем за первісним позовом не надано, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 1 646 130, 73 грн. пені.

Разом з тим, за приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз наведених норм права щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для визначення дати початку перебігу строку позовної давності.

Крім цього питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з умовами п. 1.1. договору строк виконання зобов`язання відповідача за первісним позовом щодо поставки товару настав 31.05.2017. Відповідно, для стягнення суми пені, починаючи з 01.06.2017, позивач повинен був звернутись з позовом до суду до 01.06.2018. Таким чином, станом на час пред`явлення позивачем первісного позову до суду - 09.07.2018 річна позовна давність для стягнення пені за період з 01.06.2017 до 15.06.2017, 16.07.2017, 17.06.2017, 22.06.2017 та 26.06.2017 сплинула.

При цьому суд першої інстанції пояснення позивача за первісним позовом щодо причин пропуску строків позовної давності відхилив, оскільки наведені у поясненнях обставини, на думку суду, не свідчать про переривання позовної давності та не вважаються обґрунтованими причинами, з яких строк пропущено.

В свою чергу апеляційний господарський суд зазначив, що наприкінці 2017 року ТОВ "ТД "Сокар Україна" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом про внесення змін до договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 в частині зміни строків постачання товару до 30.06.2017. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/21805/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 та постановою Верховного Суду від 19.09.2018, у задоволенні позовних вимог про несення змін до договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 в частині строків постачання до 30.06.2017 відмовлено. Тобто у зв`язку з тим, що ТОВ "ТД "Сокар Україна" оспорювалась одна з істотних умов договору (строк поставки/продовження/зміна такого строку), МОУ до набрання рішенням у справі № 910/21805/17 законної сили не могло звернутись з позовом про стягнення пені, оскільки у випадку задоволення позовних вимог ТОВ "ТД "Сокар Україна" підстави для нарахування пені за прострочення поставки були б відсутні. Враховуюче викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що в даному випадку мало місце переривання строку позовної давності, а також наявні обґрунтовані причини, з яких такий строк пропущено.

Отже, з урахуванням положень ГПК України та повноважень суду касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення первісного позову.

Колегія суддів також вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення зустрічного позову, з огляду на таке.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позивач за зустрічним позовом виконав свої зобов`язання за договором та поставив відповідачу за зустрічним позовом продукцію на суму 128 100 000 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Проте відповідач за зустрічним позовом оплату поставленої продукції здійснив з порушенням встановленого п. 4.1 договору строку - 30.08.2017, внаслідок чого за відповідачем за зустрічним позовом утворилась заборгованість, яка була стягнута на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 910/17263/17.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач зазначив, що розгляд справи № 804/2015/17, пов`язаний з оскарженням процедури закупівель призвів до того, що спірний договір Державною казначейською службою України не було взято на зобов`язання, тобто кошти не поступали на рахунок МОУ, тому підстави для оплати продукції були відсутні, оскільки умовами п. 4.1 договору встановлено, що розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється за умови надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ за кодом видатків.

Згідно з поясненнями Державної казначейської служби України, останнім за результатами розгляду документів МОУ щодо реєстрації в обліку казначейства за бюджетною програмою 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ" бюджетних зобов`язань на підставі реєстру бюджетних зобов`язань від 19.05.2017 №614 за договором, серед інших, №286/1/17/13, було складено попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, у зв`язку з визнанням незаконною процедури закупівлі постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі № 804/2015/17.

Разом з тим, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що обставини, на які посилається МОУ, виникли та існували на момент укладення договору № 286/1/17/13, а тому підписавши останній відповідач за зустрічним позовом уклав його з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що судами не взято до уваги та не застосовано до правовідносин презумпцію невинуватості МОУ перед кредитором та не враховано, що саме Державною казначейською службою України було зареєстровано фінансове зобов`язання за договором лише 30.11.2017 і саме з вини третьої особи не здійснювалась оплата за поставлений товар.

Крім цього суди обох інстанцій зазначили, що ненадходження бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом інфляційних втрат у розмірі 5 320 013,50 грн.

При цьому посилання МОУ на те, що судами попередніх інстанцій неналежним чином досліджено порядок нарахування та стягнення інфляційних втрат за умовами договору, оскільки за положеннями абз. 2 п.п. 7.3.5. договору відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони встановили інший розмір процентів - 0 (нуль)%, відхиляються колегією суддів, оскільки вимоги за зустрічним позовом стосувались не відсотків річних, а інфляційних втрат.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Таким чином, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України "якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом" передбачають можливість сторін погодити в договорі інший розмір саме процентів річних, а не інфляційних втрат, оскільки індекс інфляції обчислюється і визначається не сторонами відповідного зобов`язання, а спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про задоволення первісного позову та висновками місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічних позовом інфляційних втрат, у зв`язку з чим касаційні скарги МОУ та ТОВ "ТД "Сокар України" підлягають залишенню без задоволення, а постанова апеляційного господарського суду - без змін.

Оскільки Cуд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявників касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 910/9077/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.