Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №923/574/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/574/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників справи касаційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017

(Головуючий суддя - Головей В.М.; судді - Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.)

у справі

за позовом Херсонського міського центру зайнятості

до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4

про стягнення 7 212,85 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Херсонський міський центр зайнятості (позивач) звернувся до місцевого господарського суду із позовом до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (відповідач) з вимогою про стягнення з відповідача 7212,85 грн коштів здійсненої позивачем виплати допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_4 за період її перебування на обліку позивача, як безробітної (з 21.06.2013р. по 19.02.2014р.), у зв'язку з відмовою відповідача у призначенні гр. ОСОБА_4 пенсії за віком з 13.09.2012 на пільгових умовах, як матері інваліда з дитинства, та з урахуванням набрання чинності судовим рішенням, за яким визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду в м. Херсоні в частині вказаної відмови у призначенні пенсії за віком та зобов'язано Управління Пенсійного фонду в м. Херсоні призначити гр. ОСОБА_4 пенсію за віком з 13.09.2012р. на пільгових умовах, як матері інваліда з дитинства.

2. Позов обґрунтовано нормами ст.ст. 31, 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст.ст.43, 45 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 107 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з посиланням на наявність у відповідача, встановленого законом обов'язку відшкодувати суму виплаченої позивачем цій громадянці допомоги по безробіттю.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.08.2017 позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Стягнуто з Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (місцезнаходження: 73027, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Комкова, буд.76-а; ідентифікаційний код юридичної особи: 41245848) на користь Херсонського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 73027, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Комкова, буд.76-а; ідентифікаційний код юридичної особи: 41245848) 7145 (сім тисяч сто сорок п'ять) грн. 95 коп. на повернення виплаченої допомоги по безробіттю.

3. 2. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції виходив з доведеності матеріалами справи наявності підстав для кваліфікації виплат гр. ОСОБА_4 7212,85 грн допомоги по безробіттю як шкоди, що заподіяна внаслідок протиправних дій Фонду щодо відмови в призначенні гр. ОСОБА_4 пенсії за віком з 13.09.2012, згідно відповідного рішення № 69 від 13.12.2012 засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, щодо відмови в призначенні цій особі пенсії за віком на пільгових умовах, як матері інваліда з дитинства.

4.1. Також суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між здійсненою позивачем виплатою в період з 21.06.2013 по 17.02.2014 гр. ОСОБА_4 допомоги по безробіттю та протиправними діями органу призначення пенсії з відмови у призначенні даній особі дострокової пенсії за віком з 13.09.2012.

5. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 апеляційну скаргу Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області - задоволено. Рішення Господарського суду Херсонської області від 04.08.2017 скасовано. У задоволенні позову Херсонського міського центру зайнятості - відмовлено.

6. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована наступним:

6.1. Для покладення на відповідача обов'язку відшкодування шкоди необхідна наявність певних підстав, як-то неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, вина, яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для позивача внаслідок дій відповідача і безпосередній причинний зв'язок між шкодою та правопорушенням, який в даному випадку відсутній.

6.2 Суд апеляційної інстанції зауважує, що заявлена до стягнення сума сплачена позивачем добровільно (виплачена як допомога по безробіттю у зв'язку з наданням гр.ОСОБА_4 статусу безробітної), що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів, перерахованих вказаній особі.

6.3. При цьому, як вважає апеляційний господарський суд, положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме на позивача покладається обов'язок щодо перевірки страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

6.4. Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. На думку позивача, суд апеляційної інстанцій не врахував положення ст. ст. 1166, 1192 Цивільного кодексу України;

6.1. скаржник вважає, що приймаючи до уваги постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 у адміністративній справі № 667/4052/13-а, обставини протиправної поведінки відповідача є встановленими;

6.2. крім того, вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_4 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке гарантовано чинним законодавством;

6.3. зазначає, що саме неправомірні дії відповідача надали ОСОБА_4 можливість стати на облік в центрі зайнятості та отримувати допомогу як безробітній особі, яка не має будь-яких доходів за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим було завдано шкоду останньому;

6.4. отже висновки суду другої інстанції про відсутність неправомірних дій з боку Управління ПФУ, на думку скаржника, наведеним спростовуються;

6.5. крім того, скаржник вважає, що саме внаслідок протиправної відмови органів Пенсійного фонду України у призначенні пенсії ОСОБА_4 була вимушена звернутися до позивача за одержанням допомоги по безробіттю, що також свідчить про наявність вини відповідача у заподіянні шкоди (збитків) позивачу;

6.6. стосовно причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою позивачу, скаржник вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для кваліфікації виплат на суму 7212,85 грн допомоги по безробіттю як шкоди, що заподіяна внаслідок протиправних дій органу призначення пенсії (УПФУ в м. Херсоні) щодо відмови в призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком з 13.09.2012 на пільгових умовах, як матері інваліда з дитинства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу у якому останній просить суд залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану постанову суду другої інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Херсонського міського центру зайнятості на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №923/574/17.

11.1. Прийнято до розгляду касаційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

13. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі в тексті - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

15. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. У ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

18. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

19. Відповідності до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

20. Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

21. Відповідно до частини 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

22. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (аналогічний висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 916/336/17).

23. Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

23. Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася Позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".

24. Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

25. Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами Позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б Позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії громадянці ОСОБА_4

26. Внаслідок неправомірних дій відповідача громадянка ОСОБА_4 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, позивач безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю громадянці ОСОБА_4, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями Управління пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.

27. Встановивши зазначені вище обставини, суд першої інстанції у даній справі дійшов правильного висновку про доведеність позивачем наявності всіх елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України.

28. Аналогічний висновок щодо застосування статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України та статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 року у справі № 915/282/17.

29. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

30. Відповідно до ст. 312 Господарського процесуального кодексу України, Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

31. Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 923/574/17 задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 923/574/17 скасувати.

3. Рішення господарського суду Херсонської області від 04.08.2017 у справі № 923/574/17 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко