ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ",

представник позивача - Бакуліна Н.В., адвокат (дов. від 11.01.2019),

відповідач - Антимонопольний комітет України,

представник відповідача - Павленко О.В., головн. спец. відділу (дов. від 11.09.2018),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2018 (суддя Чебикіна С.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 (головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Жук Г.А., Дикунська С.Я.)

у справі № 910/4647/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (далі - Товариство)

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення від 01.02.2018 № 26-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі № 910/4647/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- судами попередніх інстанцій не було досліджено та надано оцінки обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи щодо: фактично наданої Товариством на запит Комітету інформації стосовно бонусів у вигляді безповоротної фінансової допомоги в межах Програми підтримки пацієнтів за бюджетні кошти; об'єктивної неможливості розбивки Товариством зазначених бонусів на окремі придбані лікарські засоби, тобто відсутності такої інформації у Товариства та відсутності доказів, які б підтверджували зворотне; достатності наданої Товариством інформації для цілей запиту Комітету;

- суди при ухваленні рішень зі справи порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, судами порушені приписи статей 2, 7, 11, 13, 73, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Комітет у відзиві на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій - залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що рішення та постанова є такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що Товариством вчинене порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 07.02.2017 № 143-26/04-1235 у встановлений ним строк;

- за вказане порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 108 000,00 грн.

Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- у зв'язку з розглядом Комітетом справи № 143-26.13/224-14/142-26.13/65-13/291-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання, що діють на ринках, де реалізуються лікарські засоби виробництва компанії "Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд", на адресу Товариства Комітетом направлено вимогу державного уповноваженого від 07.02.2017 № 143-26/04-1235, у якій запропоновано Товариству до 03.03.2017 надати інформацію, необхідну для розгляду вказаної справи, а саме:

1. Інформацію про загальні обсяги придбання Товариством лікарських засобів виробництва компанії "Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд" протягом періоду з 01.01.2013 до 31.12.2016. Інформацію необхідно надати за табличною формою, наведеною у додатку № 1;

2. Інформацію про обсяги лікарських засобів виробництва компанії "Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд", реалізованих Товариством через процедури державних закупівель протягом періоду з 01.01.2013 до 31.12.2016;

3. Інформацію про загальні обсяги реалізації Товариством лікарських засобів виробництва компанії "Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд" протягом періоду з 01.01.2013 до 31.12.2016 (за виключенням обсягів реалізації через процедури державних закупівель відповідно до пункту 2 вимоги);

4. Копії актів про розмір та виплату бонусів, що є в наявності у Товариства та стосувалися надання ТОВ "Рош Україна" бонусів для Товариства за період з 01.01.2013 по 31.12.2016;

- листом від 28.02.2017 № 504 Товариство звернулося до Комітету з клопотанням щодо продовження терміну надання інформації на вимогу до 14.04.2017, у відповідь на який Комітет листом від 09.03.2017 № 143-26/04-2535 повідомив Товариство про продовження терміну для надання інформації на вимогу до 03.04.2017;

- Товариство листом від 01.04.2017 № 519 надало Комітету інформацію на вимогу;

- Комітетом встановлено, що інформація в табличній формі на оптичному носії інформації компакт-диску Verbatim CD-R № 2269 43RD/2940 на пункт 1 вимоги Товариством була надана в неповному обсязі, оскільки у стовпчику 8 таблиці "Сума знижки, бонусів тощо, наданих постачальником товариству" Товариство надало інформацію лише про суму бонусів у розмірі 5 відсотків, які воно отримувало за придбання продукції за умови належної попередньої оплати, та не надало повної інформації щодо бонусів, які Товариство отримувало за умов реалізації відповідних лікарських засобів через продажі за кошти державного бюджету та за умови дії Програми підтримки пацієнтів. Окрім того, у стовпчику 9 таблиці "Сума знижки, бонусів тощо, наданих постачальником Товариству в межах програми підтримки пацієнтів", Товариство надало інформацію помісячно, але не з розбивкою щодо кожного лікарського засобу, як це вимагалося відповідно до табличної форми, наведеної в додатку 1 до вимоги державного уповноваженого Комітету.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 16 того ж Закону державний уповноважений Антимонопольного комітету України наділений, зокрема, такими повноваженнями: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що:

- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 221 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.

Виходячи з положень зазначених норм чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин справи, Комітет у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Товариства відповідну інформацію (необхідну для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання, що діють на ринках, де реалізують лікарські засоби виробництва компанії "Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд"), а Товариство, у свою чергу, зобов'язане було надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 зі справи № 922/2274/17, від 19.06.2018 зі справи № 917/1410/17).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Підставами ж для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з положеннями ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша статті 13);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 74);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77).

Суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків Комітету стосовно наявності в діях Товариства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу Комітету у встановлений державним уповноваженим Комітету строк, за що в межах розміру, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції", накладено штраф, - дійшли обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому й правомірно відмовили Товариству в задоволенні його позовних вимог.

При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у вимозі Комітету було зазначено про те, що інформацію щодо пункту 1 вимоги необхідно надати за табличною формою, наведеною у додатку № 1, у якій і було конкретизовано, яка саме інформація необхідна Комітету.

Водночас Комітет не вимагав від Товариства інформацію, якої взагалі немає в наявності (або не існує), оскільки вимога стосувалася інформації, яка міститься, зокрема, в укладених Товариством договорах (угодах) тощо, у зв'язку з чим Товариство мало можливість та зобов'язане було, за необхідності, систематизувати наявну в нього інформацію для її надання (як це й вимагалося згідно з додатком № 1 до вимоги Комітету).

Посилання Товариства на те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та надано оцінки обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи, а також порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, спростовується змістом оскаржуваних судових рішень та здійсненим судами попередніх інстанцій повним, всебічним, об'єктивним розглядом справи.

Суд погоджується з аргументами Комітету, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій є такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 910/4647/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко