Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №910/15567/17
Ухвала КГС ВП від 27.03.2019 року у справі №910/15567/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/15567/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Київського національного університету технології та дизайну

на рішення Господарського суду міста Києва

(судді - Баранов Д.О.)

від 07.12.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Калатай Н.Ф.; судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.)

від 20.02.2019

у справі № 910/15567/17

за позовом Київського національного університету технологій та дизайну

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство освіти і науки України

про визнання додаткового договору до договору про оренду державного нерухомого майна недійсним,

за участю представників учасників справи:

позивача - Дасюк В.В.;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - Загородня Д.М.;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Київський національний університет технологій та дизайну звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майну України по місту Києву та Фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича про визнання додаткового договору №5218/06 від 25.04.2016 до договору про оренду державного нерухомого майна недійсним.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами 25.04.2016 додатковий договір №5218/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5218 від 23.03.2010 укладений з порушенням вимог частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 позов задоволено. Визнано недійсним додатковий договір №5218/06 від 25.04.2016 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5218 від 23.03.2010, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майну України по місту Києву та Фізичною особою-підприємцем Кіктєвим Євгеном Олександровичем. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 залишено без змін.

2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскільки на момент укладення договору № 5218/069 (25.04.2016) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010 Міністерство освіти і науки України повідомило про намір використовувати майно для власних потреб, оспорюваний договір суперечить приписам частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

2.3. Постановою Верховною Суду від 30.05.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі №910/15567/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.4. При цьому Верховний Суд зазначив, що господарські суди, дійшовши висновків щодо наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного додаткового договору, не встановили, яке саме право позивача порушується або не визнається, або оспорюється у зв'язку з укладенням цього договору, зважаючи на те, що Київський національний університет технологій та дизайну не є стороною укладеного додаткового договору.

2.5. При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у позові відмовлено.

2.6. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- 23.03.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кіктєвим Євгеном Олександровичем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5218 за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення, площею 86,90 кв.м. гаражного боксу, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2009 і становить 378 265, 00 грн;

-майно передається в оренду з метою розміщення автомийки (п. 1.2. договору);

-відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди;

-цей договір укладено строком на один рік, що діє з 23.03.2010 до 23.03.2011 включно (п. 10.1. договору);

-за умовами пунктів 10.3 та 10.4 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6.1 договору);

-23.03.2010 сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого майна загальною площею 86,9 м2 за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну;

-додатковими договорами № 5218/01 від 04.04.2011, № 5218/02 від 23.03.2012, № 5218/03 від 12.03.2013, № 5218/04 від 22.03.2013, № 5218/05 від 29.05.2013 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010 сторони неодноразово продовжували строк дії договору;

-зокрема, пунктом 1 додаткового договору № 5218/05 від 29.05.2013 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010 сторони визначили, що договір продовжено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 29.05.2013 до 29.04.2016 включно;

- Міністерство освіти і науки України звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву, Київського національного університету технологій та дизайну та Фізичної особи-підприємця Кіктєва Є.О. із листом щодо припинення дії договору оренди, у якому зазначило, що Міністерство освіти і науки України, як уповноважений орган управління, повідомляє, що в подальшому договір оренди продовжено не буде, оскільки, власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб;

-Регіональне відділення фонду державного майна України по місту Києву листом № 30-06/12152 від 01.12.2015 повідомило Фізичну особу-підприємця Кіктєва Є.О., Київський національний університет технологій та дизайну, Міністерство освіти і науки України, що враховуючи лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-16658 від 16.11.2015, керуючись статтею 764 Цивільним кодексом України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктом 10.5 договору оренди, регіональне відділення, як орендодавець по договору, має намір припинити строк дії у зв'язку із закінченням 29.04.2016 договору оренди;

-проте 25.04.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майну України по місту Києву та Фізичною особою-підприємцем Кіктєвим Євгеном Олександровичем було укладено додатковий договір № 5218/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010, яким продовжено строк його дії на 2 роки і 11 місяців, з 30.04.2016 до 31.03.2019 включно.

2.7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- наказом Міністерства освіти та науки України від 09.08.2017 №2017 "Про закріплення державного майна за Київським національним університетом технологій та дизайну" закріплено на праві господарського відання за Київським національним університетом технологій та дизайну нерухоме державне майно, згідно з додатком, в тому числі і спірне орендоване майно. Докази закріплення спірного орендованого майна за позивачем на праві господарського відання чи оперативного управління Міністерством освіти та науки України на час укладання спірного додаткового договору 25.04.2016 в матеріалах справи відсутні.

- виходячи із характеру спірних правовідносин, Київським національним університетом технологій та дизайну, як балансоутримувачем об'єкта оренди не доведено суду належними та допустимими засобами доказування порушення прав останнього, або невизнання, або оспорення у зв'язку з укладенням оспорюваного додаткового договору станом на 25.04.2016;

-на підставі статті 287 Господарського кодексу України державні підприємства - балансоутримувачі втратили право бути орендодавцями нерухомого майна, що перебуває у державній власності, такі права належать Фонду державного майна України та його регіональним відділенням. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2007 у справі № 3-2398к07;

- позивачем не підтверджено беззаперечними засобами доказування факту письмового повідомлення власником майна - Міністерством освіти і науки України не пізніше як за три місяці до закінчення терміну договору орендаря - Фізичну особу-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича про намір використовувати орендоване майна для власних потреб.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2019, Київський національний університет технологій та дизайну подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема статті 203, 215 Цивільного кодексу України, статтю 70 Закону України "Про вищу освіту", а також норми процесуального права, а саме: статті 4, 5, 75, 236, 316 Господарського процесуального кодексу України, при дослідженні обставин щодо порушення прав та законних інтересів скаржника. Так, господарські суди не зробили висновків, які б стосувалися даної конкретної справи, не встановили чи порушує оспорюваний додатковий договір законний інтерес позивача;

-судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки неправомірності дій Регіонального відділення Фонду державного майну України по місту Києву з укладення оспорюваного додаткового договору, чим порушено статті 86, 236 Господарського процесуального кодексу України;

-при перевірці підстав для визнання оспорюваного додаткового договору недійсним судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме: статті 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 9, 10, 11, 12, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Київського національного університету технологій та дизайну Фізична особа-підприємець Кіктєв Євген Олександрович просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому наведено такі доводи:

-посилання позивача на порушення його речового права щодо спірного майна не відповідають дійсності;

-відсутні умови, передбачені частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", для визнання оспорюваного договору недійсним, а саме: відсутні докази обізнаності орендаря про те, що власник має намір використовувати спірне майно для власних потреб у зв'язку з чим договір не буде продовжено, у встановлений законодавством строк - за 3 місяці до закінчення терміну договору;

-відсутні підстави для визнання недійсним додаткової угоди до договору з моменту його укладення, оскільки в матеріалах справи є докази, що скаржником (Університетом) підписувались після укладення оскаржуваного додаткового договору акти наданих послуг, а ФОП оплачував такі орендні послуги, оплати таких послуг не повертались позивачем на адресу ФОП. З урахуванням практики Верховного Суду України (постанова від 18.08.2014 у справі № 3-38гс14, від 23.12.2015 у справі № 3-1143гс15), а також фактичних обставин справи, зокрема того, що договір припинив свою дію на момент перегляду даної справи з 31.03.2019, оспорюваний договір не може бути визнаний недійсним з моменту його укладення.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, яка була чинною на момент звернення до суду Київським національним університетом технологій та дизайну з позовом у даній справі, було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.2. Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи зі змісту наведеної норми, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

4.3. У абзаці 1 частини 1 статті 70 Закону України "Про вищу освіту" закріплено, що матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

4.4. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 1.1 договору оренди № 5218 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 23.03.2010 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення, площею 86,90 кв.м. гаражного боксу, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2009 і становить 378 265, 00 грн;

Отже, Київський національний університет технологій та дизайну був визначений балансоутримувачем спірного майна, власником якого є держава, а уповноваженим органом управління, в силу положень статей 1, 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", - Міністерство освіти і науки України.

Звертаючись до суду з даним позовом, Київський національний університет технологій та дизайну вказував, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, оскільки, останній мав намір використовувати майно для власних потреб.

При цьому судами попередніх інстанцій було встановлено, що Міністерство освіти і науки України звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву, Київського національного університету технологій та дизайну та Фізичної особи-підприємця Кіктєва Є.О. із листом від 16.11.2015 № 1/11-16658 щодо припинення дії договору оренди, у якому зазначило, що Міністерство освіти і науки України, як уповноважений орган управління, повідомляє, що в подальшому договір оренди продовжено не буде, оскільки, власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб.

Регіональне відділення фонду державного майна України по місту Києву листом № 30-06/12152 від 01.12.2015 повідомило Фізичну особу-підприємця Кіктєва Є.О., Київський національний університет технологій та дизайну, Міністерство освіти і науки України, що враховуючи лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-16658 від 16.11.2015, керуючись ст. 764 Цивільним кодексом України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.5 Договору оренди, регіональне відділення, як орендодавець по договору, має намір припинити строк дії у зв'язку із закінченням 29.04.2016 Договору оренди.

Проте в подальшому, 25.04.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майну України по місту Києву та Фізичною особою-підприємцем Кіктєвим Євгеном Олександровичем було укладено додатковий договір № 5218/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010Ю, яким продовжено строк його дії до 31.03.2019 включно.

З врахуванням викладеного, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, оскільки Київський національний університет технологій та дизайну в обґрунтування позовних вимог вказував, що останній мав намір використовувати майно для власних потреб, і Міністерство освіти і науки України, як уповноважений орган управління, повідомило, що власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, колегія суддів вважає наведене достатнім обґрунтуванням наявності у позивача порушеного цивільного права - користування майном, на момент звернення до суду з позовом у даній справі.

Висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не відповідають вимогам частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

4.5. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нормами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено поняття переважного права орендаря, що означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення сторонами домовленості щодо умов нового договору та рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду.

Тобто, передбачене статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" переважне перед іншими особами право на укладення договору оренди на новий строк орендар може реалізувати тільки за умови, що власник майна має намір передавати об'єкт в оренду.

Отже, сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення, чи зміна строку дії договору оренди.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у даній справі, між Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем Кіктєвим Є.О. було укладено додатковий договір № 5218/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010, яким продовжено строк його дії на 2 роки і 11 місяців, з 30.04.2016 до 31.03.2019 включно, але не укладено договір оренди на новий строк у розумінні частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Можливість укладення договору оренди на новий строк законодавець поставив у залежність, зокрема, від наявності волі власника майна використовувати майно для власних потреб, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

При цьому норми Закону не містять вказівки про необхідність саме отримання такого повідомлення орендарем в строк до трьох місяців, а також про зобов'язання власника перевіряти вчасність надходження кореспонденції до адресата, а зазначається лише про обов'язок власника здійснити письмове попередження орендаря, що і було ним (власником) зроблено. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України № 3-266гс16 від 20.04.2016.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні: лист Міністерства освіти і науки України від 16.11.2015 № 1/11-16658 щодо припинення дії договору оренди; лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 01.12.2015 № 30-06/12152 щодо припинення дії договору оренди; лист Фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича (орендаря) на адресу Міністерства освіти і науки України від 18.12.2015, в якому останній повідомляє, що отримав лист від Університету, в якому мова йде про непродовження договору. Також в матеріалах справи міститься лист Міністерства від 04.02.2016 на адресу Фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича (орендаря) про припинення дії договору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оспорюваний додатковий договір № 5218/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010 суперечить частині 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки він не був укладений в порядку реалізації орендарем свого переважного права, не є договором найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, укладений за відсутності волевиявлення його власника на продовження орендних правовідносин, про що було доведено до відома орендаря.

Отже, позовні вимоги Київського національного університету технологій та дизайну про визнання додаткового договору №5218/06 від 25.04.2016 до договору про оренду державного нерухомого майна недійсним підлягають задоволенню.

4.6. Доводи, викладені Фізичною особою-підприємцем Кіктєвим Є.О. у відзиві на касаційну скаргу щодо відсутності порушеного права позивача та щодо застосування частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", колегією суддів відхиляються з огляду на висновки викладені у даній постанові суду.

Щодо доводів касаційної скарги в частині визначення моменту, з якого визнається недійсним договір оренди, колегія суддів зазначає таке. Якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Окрім того, не перешкоджає поданню позову про визнання недійсним оспорюваного договору закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову, як і не впливає закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину під час здійснення касаційного перегляду справи на можливість прийняття рішення про задоволення такого позову.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 3 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Згідно з частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

5.3. Внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про відмову в позові, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій в межах предмета доказування, дозволяють суду касаційної інстанції прийняти нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київського національного університету технології та дизайну задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 у справі №910/15567/17 скасувати.

3. Позов задовольнити.

4. Визнати недійсним Додатковий договір № 5218/06 від 25.04.2016 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 5218 від 23.03.2010, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майну України по місту Києву та Фізичною особою-підприємцем Кіктєвим Євгеном Олександровичем

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майну України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825) на користь Київського національного університету технологій та дизайну (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, будинок 2; ідентифікаційний код: 02070890) витрати по сплаті судового збору в розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. за подання позовної заяви, 1 200 (одну тисячу двісті) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. за подання касаційної скарги.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Київського національного університету технологій та дизайну (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, будинок 2; ідентифікаційний код: 02070890) витрати по сплаті судового збору в розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. за подання позовної заяви, 1 200 (одну тисячу двісті) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. за подання касаційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко