Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №911/1419/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1419/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Військової частини А1789

на рішення господарського суду Київської області від 30.08.2017

(Суддя - Бацуца В.М.)

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017

(Головуючий суддя - Тищенко О.В.; судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Військової частини А1789

про стягнення 28 027, 86 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (Далі -ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування") звернулось до господарського суду Київської області із позовом до Військової частини А1789 про стягнення 28 027, 86 грн виплаченого страхового відшкодування.

2. Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого страхового відшкодування - збитків за страховим випадком, а саме дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 22.07.2016 р. о 18 годині 27 хвилин на вул. Окружна, у місті Києві за участю транспортного засобу - автомобіля „Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, майнові інтереси якої, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним транспортним засобом, були застраховані згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту „Все включено" № 079а6ц7 від 30.03.2016 р., укладеним між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_4 та ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування", та транспортного засобу - автомобіля „ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав Військовій частині А1789 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5

2.1. Оскільки ОСОБА_5 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з Військовою частиною А1789 та виконував свої трудові, службові обов'язки, то позивач вважав, що у даному випадку необхідно застосувати вимоги ч. 1 ст. 1172 ЦК України, а саме: - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, якою і є Військова частина А1789 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням господарського суду Київської області від 30.08.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017, у справі №911/1419/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Військової частини А1789 на користь приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування" 28 027,86 грн. страхового відшкодування та 1 600 грн. судового збору.

4. Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем доведено наявність правових підстав для стягнення із Військової частини А1789 в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування - збитків у розмірі 28 027, 86 грн, а враховуючи, що шкоду транспортному засобу - автомобілю „Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, було завдано з вини фізичної особи ОСОБА_5, та оскільки транспортний засіб - автомобіль „ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, був і є власністю Військовій частині А1789, і ДТП сталася з вини їх працівника - водія фізичної особи ОСОБА_5 під час виконання останнім своїх трудових обов'язків, суди дійшли висновку про те, що у зв'язку із виплатою фізичній особі ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 28 027, 86 грн. відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 28 027, 86 грн до Військової частини А1789, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. Військова частина А1789 звернулась з касаційною скаргою на рішення господарського суду Київської області від 30.08.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду, просить їх скасувати та передати справу №911/1419/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. В обґрунтування підстав для скасування наведених судових рішень, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

6.1. Скаржник зазначає, що судами не досліджено зібрані у справі докази, зокрема не надано правової оцінки невідповідності копії договору добровільного страхування (частина договору) наданого позивачем при поданні позову та копії договору добровільного страхування витребуваного судом під час розгляду справи;

6.2. вважає, що суди не витребували докази, про що просив відповідач, які мають значення для вирішення даного спору та обґрунтовують суму збитків, що повинні бути складені, з обов'язковим врахуванням коефіцієнту фізичного зносу на відновлення пошкодженого дев'ятирічного автомобіля;

6.3. вважає, що у матеріалах справи відсутні письмові докази, на підставі яких позивач сплатив загальну суму потерпілій особі у розмірі 28 027,86 грн для відновлення автомобіля.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

8. Відповідачем надано відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому Військова частина А1789 підтримує надану касаційну скаргу та додатково зазначає про те, що судами не встановлено обставин, що стали причиною подвійного складання дефектної відомості по відновленню транспортного засобу, з різницею майже в місяць, враховуючи, що після складання першої дефектної відомості від 05.08.2016 автомобіль продовжував експлуатуватись та здійснив пробіг більше 3 286 км., тобто не встановлено обставин щодо повторного відновлення автомобіля на суму 5 710,98 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини А1789 на рішення господарського суду Київської області від 30.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №911/1419/17 та прийнято до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

9.1. Клопотання Військової частини А1789 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №911/1419/17 відхилено.

9.2 Повідомлено Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" про право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу у строк до 14 березня 2018 року.

10. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з такого.

11. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. гідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

13. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

16. Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

17. За ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

18. Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

19. Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

20. Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

21. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

22. Як встановлено під час розгляду даної справи, 22.07.2016 р. о 18 годині 27 хвилин на вул. Окружна, у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу - автомобіля „Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4 та автомобіля „ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав Військовій частині А1789 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, внаслідок ДТП транспортному засобу „Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1 було завдано шкоду.

23. На момент скоєння ДТП право власності фізичної особи ОСОБА_4 на транспортний засіб - автомобіль „Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, копія якого міститься у матеріалах справи.

24. Транспортний засіб - автомобіль „ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав Військовій частині А1789, був під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, що працював у Військовій частині А1789, під час виконання ним трудових обов'язків, що підтверджується довідкою № 97037155 від 12.08.2016 р. 9 Роти 1 Батальйону УПП НП у м. Києві, наявною у матеріалах справи.

25. Як встановили суди, вина фізичної особи ОСОБА_5 у скоєнні вищевказаної ДТП підтверджуються постановою Солом'янського районного суду м. Києві від 15.09.2016 р. у справі № 760/13512/16-п.

26. Крім того судами встановлено, що на момент скоєння ДТП майнові інтереси фізичної особи ОСОБА_4, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем „Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1, були застраховані згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту „Все включено" № 079а6ц7 від 30.03.2016 р., укладеним між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_4 та ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування".

27. Також, судами встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 22.07.2016 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_5, склала 28 027, 86 грн., що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 07.04.2016 р., актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 05.08.2016 р., актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 26.09.2016 р., рахунком-фактурою № 16081028 від 10.08.2016 р., рахунком-фактурою № 16100546 від 05.10.2016 р., наявними у матеріалах справи.

28. Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, страхових актів № АХА2143837 від 12.08.2016 р. та №АХА2170201 від 07.10.2016 р., розрахунку страхового відшкодування, 15.08.2016 р. та 10.10.2016 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_4 у розмірі 28 027, 86 грн. (розмір франшизи згідно умов договору - 0,00 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 261370 від 15.08.2016 р. на суму 22 316, 88 грн. та № 273912 від 10.10.2016 р. на суму 5 710, 98 грн.

29. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідач свого обов'язку, щодо відшкодування позивачу завданої шкоди в наслідок ДТП не виконав; крім того, оскільки ОСОБА_5 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з Військовою частиною А1789 та виконував свої трудові, службові обов'язки; відповідальність водія транспортного засобу ОСОБА_5 не була застрахована у відповідності до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відтак обов'язок по відшкодуванню завданих пошкодженням транспортного засобу „Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1 позивача покладено у відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦК України на відповідача.

30. Однак, суд касаційної інстанції із такими висновками попередніх інстанцій погодитись не може, оскільки вважає їх передчасним.

31. За приписами ГПК України в редакції чинній до 15.12.2017:

31.1. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

31.2. доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

31.3. кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

31.4. оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

32. Із судових рішень вбачається, що судами залишились не дослідженими докази, які б підлягали дослідженню.

33. Упродовж розгляду справи відповідач зазначав, що позивачем у якості письмових доказів до суду першої інстанції була надана лише частина договору добровільного страхування наземного транспорту „Все включено" № 079а6ц7 від 30.03.2016 р., укладеного між власником транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_4 та ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування", однак після витребування судами оригіналу наведеного договору, позивачем, як зазначає скаржник, надано копію іншого договору, що під час розгляду даної справи як місцевим господарським судом так і судом другої інстанції не було досліджено та не спростовано.

34. Як вбачається із мотивувальних частин оскаржуваних рішень, наведені доводи відповідача не були предметом судового розгляду, їм не надавалась відповідна юридична оцінка.

35. Крім того, скаржник упродовж розгляду справи у попередніх судових інстанціях просив витребувати докази, які обґрунтовують суму збитків, що повинні бути складені, з обов'язковим врахуванням коефіцієнту фізичного зносу на відновлення пошкодженого дев'ятирічного автомобіля;

36. Згідно із Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, під фізичним зносом КТЗ (його складників) розуміється утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

37. Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

38. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснювався методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, суди попередніх інстанцій не встановили, чи зобов'язаний відповідач відшкодувати повну вартість цих складових частин, або відшкодувати їх з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

39. Крім наведеного, судами не встановлено обставин, про які відповідач упродовж розгляду судами даної справи неодноразово наголошував, що стали причиною подвійного складання дефектної відомості по відновленню транспортного засобу, з різницею майже в місяць, не встановлено, чи продовжував автомобіль експлуатуватись після складання першої дефектної відомості від 05.08.2016, тобто не встановлено обставин щодо повторного відновлення автомобіля на суму 5 710,98 грн.

40. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції припустився порушення принципу справедливості, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який порушується, якщо національні суди ігнорують конкретні, доречні та важливі доводи, наведені заявником.

41. Суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених у вирішенні спору судом першої інстанції, а фактично переписав судове рішення місцевого господарського суду.

42. Отже, судами обох інстанцій, порушено право відповідача на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає від суду демонстрації судового процесу в такій формі, щоб особа бачила, що правосуддя відбувається, що сприяє відновленню довіри до судової системи.

43. Так, в рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується , що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

44. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

45. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

46. Переглянуті рішення цим вимогам не відповідають.

47. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

48. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити докази та врахувати доводи не лише позивача але і відповідача та в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

49. Оскільки суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та право відповідача на доступ до суду, на виконання приписів частини 3 статті 310 ГПК України, такі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

50. Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини А1789 на рішення господарського суду Київської області від 30.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №911/1419/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 30.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №911/1419/1 скасувати.

3. Справу №911/1419/1 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко