Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.02.2018 року у справі №904/6252/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/6252/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 (у складі колегії суддів: Науменко І.М., (головуючий), Кузнецов В.О., Чус О.В.)

у справі № 904/6252/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради

про стягнення 309 316,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") звернулося до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради (далі - Управління), у якому просило стягнути 309 316,89 грн заборгованості за телекомунікаційні послуги, які позивач з січня по грудень 2016 року надавав абонентам пільгових категорій, які проживають у Шевченківському районі м. Дніпра та вартість яких має бути відшкодовано позивачеві Управлінням за рахунок надходжень (субвенцій) із Державного бюджету України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Управління на користь ПАТ "Укртелеком" 309 316,44 грн заборгованості з компенсації пільг за надані послуги та 4 639,74 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано доведеністю позовних вимог ПАТ "Укртелеком" стосовно невиконання Управлінням своїх зобов'язань, передбачених законом, щодо компенсації витрат, понесених позивачем у 2016 році, у зв'язку з наданням телекомунікаційних послуг абонентам на пільгових умовах.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Укртелеком" до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення, виходив із відсутності передбачених законом підстав для виплати позивачу компенсації за надані протягом 2016 року послуги зв'язку пільговим категоріям громадян.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у жовтні 2017 року ПАТ "Укртелеком" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 залишити в силі.

Касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" обґрунтовує, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, оскільки компенсація пільг з наданих позивачем послуг зв'язку певним категоріям громадян передбачена законом, тому відсутність у Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенції на відшкодування таких витрат за рахунок державного бюджету не звільняє відповідача як розпорядника коштів бюджетного фінансування соціальних пільг від обов'язку компенсувати вартість цих послуг.

Управління у відзиві на касаційну скаргу звертає увагу на її необґрунтованість, судове рішення просить залишити без змін і наголошує на правильному застосуванні апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у період із січня по грудень 2016 року ПАТ "Укртелеком" надавало телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають у Шевченківському районі м. Дніпра і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Факт надання зазначених послуг ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх абонентами пільгових категорій підтверджується щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, та зведеним розрахунком витрат за 2016 рік.

Несплата відповідачем компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі стало підставою звернення позивача з цим позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову ПАТ "Укртелеком" у задоволенні позову, виходив із того, що Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" не було передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту населення, у тому числі на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, тому у позивача не виникло права на отримання відповідної компенсації за рахунок субвенції з державного бюджету у заявлений період.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

За змістом статті 19 цього Закону виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Норми цих законів, зокрема, спрямовані на реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема щодо надання пільг з послуг зв'язку (передбачений на час виникнення спірних правовідносин), за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Відповідно до пункту 3 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, на час виникнення спірних правовідносин розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг у Шевченківському районі м. Дніпра є Управління, а відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

За змістом статей 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи наведено й у статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як правильно враховано судом першої інстанції, частина 2 статті 218 ГК та стаття 617 ЦК прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Законодавством не установлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Поряд із цим ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Натомість суд апеляційної інстанції зазначених положень законодавства не врахував і дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на отримання відповідної компенсації за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян у заявлений період.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання є безпідставними, оскільки зобов'язання сторін у цій справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Наведені у касаційній скарзі аргументи є достатніми підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) (далі - ГПК) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень статті 312 ГПК постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у справі № 904/6252/17скасувати.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 у справі № 904/6252/17 залишити в силі.

4. Стягнути з Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 5 567,70 грн.

5. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ, у якому зазначити необхідні реквізити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий