Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.05.2019 року у справі №904/4319/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4319/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М. Т.,

представників учасників справи:

позивача - Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія) - Міненко В. М. адвокат, свід. від
05.03.1996 №491,

відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - Товариство, скаржник) - Вознюк Є. В. адвокат, свід. від 09.09.2019 КВ №000705,

розглянув касаційну скаргу Товариства

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 (суддя Бондарєв Е. М. ) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 (головуючий - суддя Чус О. В., судді: Вечірко І. О. і Кузнецов В. О.)

зі справи № 904/4319/18

за позовом Компанії

до Товариства

про стягнення 9 572 278,32 грн інфляційних втрат та 2 678 604,54 грн 3% річних.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2018 року Компанія звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про стягнення 12 250 882,86
грн, з яких: 9 572 278,32 грн - інфляційні втрати за період з 01.09.2015 по
30.04.2018 та 2 678 604,54 грн - три відсотки річних за період з 21.09.2015 по
21.09.2018, нараховані на суму основного боргу за договором поставки природного газу № 06/10-2016 від 20.12.2010.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 14.08.2012 у справі № 36/5005/6053/2012 стягнув з Товариства на користь Компанії 39 673 389,87 грн основного боргу за договором поставки природного газу від 20.12.2010 № 06/10-2016,1 498 820,99 грн пені, 1 703 994,70 грн 3% річних, 1 598 408,76 грн інфляційних втрат. Однак, стягнутий за зазначеним судовим рішенням основний борг відповідач погасив лише частково, прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, у зв'язку з чим відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
19.03.2019: позов задоволено; стягнуто з Товариства на користь Компанії 9 572
278,32 грн втрат від інфляції, 2 687 604,54 грн 3 % річних та 183 763,24 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки сторони не вносили до договору будь-яких змін стосовно терміну та порядку оплати, а мировою угодою лише вирішили питання щодо погашення боржником суми боргу, стягнутої на підставі рішення суду по іншій справі. За висновком судів сам факт укладення між сторонами у справі мирової угоди щодо порядку виконання рішення господарського суду про стягнення основного боргу за договором не змінює юридичну природу заборгованості, а саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за весь час прострочення. Врахувавши те, що зазначене прострочення є триваючим, суди дійшли висновку, що право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Компанії відмовити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України та статей 193, 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та порушення норм процесуального права, зокрема статей 78, 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017.

4.2. За твердженням скаржника господарські суди попередніх інстанцій:

- не врахували обставини того, що сторони, уклавши мирову угоду змінили існуючі між ними матеріально-правові відносини, зокрема порядок та строки сплати вже існуючого основного боргу, Товариство належним чином виконує умови зазначеної мирової угоди, з огляду на що зобов'язання боржника щодо сплати основного боргу за договором поставки природного газу від 20.12.2010 № 06/10-2016 у вересні 2015 року - вересні 2018 року не є простроченими та відсутні підстави для нарахування за цей період інфляційних втрат та трьох відсотків річних;

- не взяли до уваги правову позицію, викладену Вищим господарським судом України в постанові від 05.10.2017 у справі 904/8688/16 та Верховним Судом України в постанові від 17.02.2016 у справі 3-127г15;

- не взяли до уваги спеціальні норми Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", які були чинні станом на момент укладення між сторонами мирової угоди, та залишили поза увагою, те що зазначена мирова угода була укладена з урахуванням зазначених норм, які передбачали реструктуризацію заборгованості, яка не підлягає індексації та на яку не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції, а також не взяли до уваги правову позицію щодо застосування Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

5. Позиції, викладені у відзивах на касаційні скарги

5.1. Компанія 22.05.2019 направила на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін.

5.2. У відзиві Компанія зазначає про те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують правильні висновки судів. Компанія у відзиві на касаційну скаргу звертає увагу на сталу судову практику щодо правової природи мирової угоди, яка не є договором в цивільно-правовому розумінні, щодо застосування норми статті 121 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, у взаємозв'язку із нормою статті 625 ЦК України. Також позивач зазначає, що мирова угода була укладена з метою врегулювання порядку виконання судового рішення.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Компанією (постачальник, позивач) та Товариством (покупець, відповідач)
20.12.2010 укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2016 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві у 2011 році природний газ виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а покупець зобов'язується прийняти та оплачувати природний газ на умовах цього договору.

6.2. Додатковою угодою від 28.01.2011 № 1 сторони змінили назву договору на договір поставки природного газу.

6.3. У зв'язку з неналежним виконанням Товариством зобов'язань з оплати прийнятого газу Компанія звернулась до господарського суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості за вказаним договором та нарахованих на суму основного боргу пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 у справі № 36/5005/6053/2012: позов Компанії задоволено; стягнуто з Товариства на користь Компанії 39 673 389,87 грн основного боргу за поставлений природний газ, 1 498
820,99 грн пені, 1 703 994,70 грн 3% річних, 1 598 408,76 грн інфляційних втрат, 64 380 грн судового збору; в решті позовних вимог відмовлено. При цьому, інфляційні втрати були стягнуті за період з лютого 2011 року по квітень 2012 року, а три відсотки річних - за період з 11.02.2011 по 11.10.2011.

6.4. На виконання названого рішення у справі № 36/5005/6053/2012 Господарський суд Дніпропетровської області 08.10.2012 видав відповідний наказ.

6.5. На стадії виконання зазначеного судового рішення 07.12.2012 між Компанією та Товариством укладена мирова угода, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012.

6.6. У пункті 4 мирової угоди сторони передбачили, що боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму в розмірі 44 474 614,32 грн, вказану у пункті 1 цієї мирової угоди, шляхом погашення її частинами відповідно до визначеного графіку. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок стягувача у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню. Сторони домовились, що у січні 2013 року сплаті підлягає 247 081,31 грн, а з лютого 2013 року по грудень 2027 року по 247 081,19 грн щомісяця.

6.7. Компанія, вважаючи, що затверджена судом мирова угода не змінює та не припиняє зобов'язань за основним договором, здійснила нарахування на суму основного боргу за договором поставки природного газу в розмірі 33 265 612,66

грн, інфляційних втрат за період з 01.09.2015 по 30.04.2018 на суму 9 572 278,32
грн та трьох відсотків річних за період з 21.09.2015 по 21.09.2018 на суму 2 678
604,54 грн та звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом у цій справі про стягнення зазначених сум з Товариства.

7. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

7.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог в ній.

8.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Правовідносини (взаємні права та обов'язки) між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 № 06/10-2016, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до умов зазначеного договору у покупця за договором (відповідача у справі) виник зокрема обов'язок оплатити прийнятий від позивача природний газ в порядку та у строки, визначені договором.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, положення якої кореспондуються зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

8.3. Господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 14.08.2012 у справі № 36/5005/6053/2012 були встановлені обставини неналежного виконання відповідачем (не в повному обсязі та з порушенням строків) свого зобов'язання з оплати отриманого від позивача природного газу за договором від 20.12.2010 № 06/10-2016, у зв'язку з чим Господарський суд Дніпропетровської області зазначеним рішенням стягнув з Товариства на користь Компанії 39 673 389,87 грн основного боргу за поставлений природний газ, 1 498 820,99 грн пені, 1 703
994,70 грн 3% річних та 1 598 408,76 грн інфляційних втрат.

8.4. Разом з цим, предметом спору у цій справі № 904/4319/18 є стягнення з Товариства інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу за договором поставки природного газу від 20.12.2010 № 06/10-2016 за періоди після ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 14.08.2012 у справі № 36/5005/6053/2012.

8.5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.12.2012 на стадії виконання судового рішення у справі № 36/5005/6053/2012 між сторонами була укладена мирова угода, яку Господарський суд Дніпропетровської області затвердив ухвалою від
25.12.2012 у справі № 36/5005/6053/2012 та за умовами якої сторони дійшли згоди врегулювати порядок виконання судового рішення від 14.08.2012 у справі № 36/5005/6053/2012.

8.6. Відповідно до частини 4 статті 121 ГПК України в редакції, чинній на момент укладення сторонами та затвердження господарським судом 25.12.2012 мирової угоди у справі № 36/5005/6053/2012, мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

8.7. Отже, укладення та затвердження мирової угоди передбачене та регламентоване відповідними положеннями ГПК України. Разом з цим укладена між сторонами та передана на затвердження суду мирова угода не є одностороннім волевиявленням (на відміну від заяви сторони про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміни способу та порядку його виконання). Суд затверджує мирову угоду лише за наявності згоди на це другої сторони. Тобто, мирова угода, затверджена судом на стадії виконання судового рішення, є домовленістю сторін.

8.8. У пункті 4 мирової угоди сторони погодили зобов'язання боржника (відповідача) сплатити у повному обсязі суму у розмірі 44 474 614,32 грн, стягнуту за судовим рішенням від 14.08.2012 у справі № 36/5005/6053/2012 за зобов'язальними правовідносинами за договором поставки природного газу № 06/10-2016 від 20.12.2010, до якої входить і сума основного боргу за Договором, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (далі - графік); за умовами мирової угоди грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок стягувача у сумі, визначеній цим графіком не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

У пункті 4 мирової угоди сторони визначили графік погашення заборгованості, відповідно до якого у січні 2013 року підлягає до сплати 247 081,31 грн, а з лютого 2013 року по грудень 2027 року по 247 081,19 грн щомісяця.

8.9. У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи цивільного договору, що передбачає право сторін договору врегулювати свої правовідносини на власний розсуд та надає сторонам можливість вільного визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України та актів цивільного законодавства.

8.10. Відповідно до статей 651, 654 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, та вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

8.11. Таким чином, позивач та відповідач як сторони договору поставки природного газу від 20.12.2010 № 06/10-2016, уклавши мирову угоду на стадії виконання судового рішення, узгодили у межах цієї угоди графік погашення заборгованості, встановленої судовим рішенням від 14.08.2012 у справі № 36/5005/6053/2012, до складу якої входила і сума основного боргу за договором поставки природного газу.

8.12. Однак, суди, зробивши висновок про те, що мировою угодою сторони лише вирішили питання щодо погашення боржником суми боргу, стягнутої на підставі рішення суду по іншій справі, не врахували, що до складу цього боргу входив і основний борг з оплати вартості поставленого природного газу.

8.13. Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

8.14. Розстрочення - це встановлення обов'язку покупця оплатити товар частинами в більш пізні строки, ніж це передбачено частиною 1 статті 692 ЦК України, а умова про розстрочення платежу може бути передбачена сторонами в договорі купівлі-продажу (поставки).

8.15. Сторони шляхом укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення за умовами мирової угоди за взаємною згодою погодили умову про розстрочку сплати заборгованості за договором поставки природного газу, змінили строк та порядок виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати поставленого позивачем природного газу на підставі договору від 20.12.2010 №06/10-2016 та визначили його проміжком часу у 15 років, протягом якого відповідач зобов'язаний вносити на рахунок позивача-стягувача щомісячні платежі в сумі, визначеній графіком погашення, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

8.16. Тобто, за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою фактично змінили істотні умови договору поставки природного газу, зокрема змінили строки та порядок оплати (встановили графік погашення боргу), що за своєю суттю є реструктуризацією заборгованості відповідача з оплати поставленого йому позивачем у 2011 році природного газу шляхом погодження за домовленістю сторін виконання грошового зобов'язання з розрахунку за поставлений природний газ на інших умовах, ніж ті, що були визначені сторонами в договорі поставки природного газу.

8.17. За своїм значенням термін "реструктуризація боргу" передбачає зміну істотних умов договору, зокрема зміну графіка погашення боргу, строків і сум погашення основного боргу, шляхом укладання додаткового (их) договору (ів) з боржником з метою створення сприятливих умов для виконання зобов'язань за договором.

8.18. Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 25.10.2019 у справі № 920/115/18, правовідносини в якій є подібними з правовідносинами у цій справі № 904/4319/18, про що вказано в пункті 18 та в пункті 21 мотивувальної частини зазначеної постанови Верховного Суду від
25.10.2019, чим спростовуються доводи позивача про те, що правовідносини у вказаних справах не є подібними.

8.19. Однак, суди попередніх інстанції не врахували наведеного та дійшли помилкового висновку про те, що укладена між сторонами у справі та затверджена в судовому порядку мирова угода не змінила визначені сторонами умови договору поставки природного газу, зокрема, щодо строку та порядку оплати.

8.20. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.21. Отже, підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

8.22. Однак, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою обставини дотримання визначеного сторонами в мировій угоді порядку розрахунків, не з'ясували, чи виконує відповідач зобов'язання за мировою угодою належним чином та у визначені угодою строки, не встановили обставини дотримання/порушення відповідачем графіку розрахунків, визначеного сторонами в мирові угоді, тобто не встановили чи існує у спірних правовідносинах факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за умовами мирової угоди як підстава для нарахування сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, з огляду на що дійшли передчасного висновку про наявність підстав для покладення на відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

8.23. Передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8.24. Встановлення зазначених обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.25. При цьому, Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу та в поясненнях у справі від 15.11.2019 № 31/04-2260 на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, викладені в постановах у справах № 24/489 та № 908/1604/17, оскільки спірні правовідносини у цих справах стосувались визнання недійсною мирової угоди, укладеної між сторонами у справі та затвердженої в судовому порядку. Тобто правовідносини у зазначених справах не є подібними правовідносинам у цій справі № 904/4319/18, які стосуються стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України. Постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 у справі № 24/489 та постанова Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 908/1604/17 не містять висновків щодо застосування статті 625 ЦК України у випадку укладення між сторонами у господарській справі мирової угоди та затвердження її судом на стадії виконання судового рішення про стягнення заборгованості, з огляду на що висновки, викладені Верховним Судом України та Верховним Судом у зазначених постановах у справах № 24/489 та № 908/1604/17 не підлягають врахуванню при вирішенні спору у справі № 904/4319/18.

8.26. Крім того, Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача на правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 09.11.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011), щодо відсутності в мировій угоді ознак цивільного договору, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд України не зробив висновків щодо правової природи мирової угоди, про які зазначив позивач.

Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) зазначив, що погоджується з висновком апеляційного суду про те, що сторони не вносили до спірного договору поставки змін щодо терміну та порядку оплати, а лише вирішили питання про погашення боржником суми заборгованості за поставлений природний газ, стягненої на підставі рішення суду.

Отже, висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 09.11.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011), були зроблені за встановлення інших, ніж у цій справі обставин, в яких не мало місця укладення мирової угоди на умовах розстрочення сплати основного боргу, та відповідно не можуть бути враховані при вирішенні спору у цій справі.

8.27. Посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, також є безпідставним, оскільки такі висновки зроблено за інших фактичних обставин виконання сторонами спору умов мирової угоди, укладеної на стадії виконання судового рішення про стягнення заборгованості за природний газ, ніж у цій справі № 904/4319/18. Відповідно до обставин, встановлених у справі № 921/412/17-г/7, умови укладеної між сторонами у справі мирової угоди передбачали обов'язок боржника сплачувати інфляційній нарахування на визначену в угоді суму основного боргу. Однак, у справі № 904/4319/18 укладена між сторонами та затверджена судом мирова угода такої умови не містить.

8.28. Враховуючи викладене у розділі 8 цієї постанови, частково беруться до уваги доводи касаційної скарги Товариства.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

9.2. Згідно з частинами 3 та 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.3. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

9.4. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

9.5. З огляду на викладене касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню.

10. Судові витрати

10.1. Враховуючи, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 904/4319/18 скасувати.

Справу № 904/4319/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова