Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.09.2021 року у справі №915/2487/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 915/2487/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

боржник: ОСОБА_1 - не з'явилась,

кредитор: Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України - не з'явилися,

керуючий реалізацією майна боржника - арбітражний керуючий Козлов В'ячеслав Олександрович - особисто в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021

у складі колегії суддів: Лавриненко Л. В. (головуюча), Аленіна О. Ю., Мишкіної М. А.

та на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2021

у складі судді Ткаченко О. В.

у справі за заявою ОСОБА_2

про неплатоспроможність фізичної особи,

У даній справі на розгляд Верховного Суду винесено питання затвердження звіту керуючого реалізацією, завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

1.11.03.2020 ухвалою Господарського суду Миколаївської області за заявою боржника відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2, введено процедуру реструктуризації боргів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Пономаренко А. О.

2.16.03.2020 за №64664 на сайті Вищого господарського суду України було оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2.

3.23.06.2020 ухвалами суду першої інстанції були визнані заявлені грошові вимоги конкурсних кредиторів до боржника:

- Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до боржника у розмірі 1 589 222 грн;

- ОСОБА_3 до боржника у розмірі 145 000 грн;

- Головного управління Державної податкової служби у Миколаївської області до боржника у розмірі 18 276,72 грн.

4. Також призначено судове засідання для розгляду погодженого кредитором плану реструктуризації боргів/переходу до процедури погашення боргів/ про закриття провадження та звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури реструктуризації заборгованості у справі на 06.08.2020.

5.31.07.2020 від представника кредитора ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника, а також призначення керуючим реалізацією арбітражного керуючого Козлова В. О.

6.31.07.2020 від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про долучення документів, до якого додані докази направлення кредиторам та боржнику листів-запрошень на збори кредиторів та копію протоколу №1 зборів кредиторів гр. ОСОБА_2 від 29.07.2020. У цьому ж клопотанні керуючий реструктуризацією просив суд провести судове засідання без його участі.

7.06.08.2020 постановою Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_2 визнано банкрутом, введено процедуру погашення боргів фізичної особи, керуючим реалізацією призначено арбітражного керуючого Козлова В. О.

8.16.02.2021 арбітражний керуючий Козлов В. О. звернувся до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням про затвердження звіту про виконану роботу в процедурі погашення боргів ОСОБА_2.

9. З наведеного звіту та доданих до нього документів судами першої та апеляційної інстанції встановлено:

- в ході процедури погашення боргів керуючим реалізацією Козловим В. О. проведена інвентаризація майна фізичної особи станом на 01.09.2020, в результаті якої складено акт від 01.09.2020 про відсутність у боржника нерухомого та рухомого майна, а також інших активів;

- з метою пошуку та виявлення майна банкрута арбітражним керуючим Козловим В. О., здійснено запити та отримано відповіді від низки підприємств, установ та організацій;

- Державна служба морського та річкового транспорту України листом від
01.09.2020 № 5093/03/15-20 повідомила, що за наявною інформацією відсутні записи щодо суден, власником або судновласником яких є ОСОБА_2, м. Миколаїв;

- Управління ДАБІ у Миколаївській області листом від 02.09.2020 № 1650/3/1014-1.21-20 повідомило арбітражного керуючого Козлова В. О., що пошук в Реєстрі будівельної діяльності даних щодо видачі/реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ОСОБА_2 м. Миколаїв, результатів не дав.

- Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області листом від
27.08.2020 № 14.13-2-11/4419-20 проінформувало керуючого реалізацією, що згідно з даними електронної бази AgroTech за ОСОБА_2, м. Миколаїв сільськогосподарська техніка не зареєстрована.

- Миколаївське управління ГУ ДПС у Миколаївській області листом від 27.08.2020 №1566/ФОП/14-29-50-02 повідомило арбітражного керуючого, що у ОСОБА_2 є відкриті рахунки у Акціонерному товаристві "Сбербанк";

- листом від 05.01.2021 № 85/4/07-2-5-БТ Акціонерне товариство "Сбербанк" проінформувало керуючого реалізацією, що станом на 05.01.2021 у ОСОБА_2, м.

Миколаїв відсутні відкриті рахунки;

- Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом від 07.09.2020 №11.2.3-8/2/13509 повідомила, що відповідно до даних ліцензійного реєстру Держпродспоживслужби ОСОБА_2, м. Миколаїв не зверталась до Держпродспоживслужби щодо отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з ветеринарної практики та виробництва ветеринарних препаратів. ОСОБА_2, м. Миколаїв, не видавались ветеринарні сертифікати, крім того, вказаний суб'єкт відсутній в реєстрі затверджених експортних потужностей;

- Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області листом від
07.09.2020 № 31/14-1080 повідомив, що згідно ЄДРТЗ та РІІС "Автомобіль", за ОСОБА_2, м. Миколаїв, транспортні засоби не зареєстровані.

- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку листом від 07.09.2020 №10/01/ 14217 повідомила, що за наявними щоквартальними адміністративними даними, наданими депозитарними установами, станом на 30.06.2020 ОСОБА_2, м.

Миколаїв, серед власників пакетів голосуючих акцій акціонерних товариств відсутня,

- з наданого керуючим реалізацією результату пошуку фізичних осіб в Єдиному реєстрі боржників станом на 25.03.2021 відносно ОСОБА_2, м. Миколаїв, відкрито 4 виконавчих провадження про стягнення коштів на користь держави.

- листом від 31.03.2021 №1697/10-16Д03.3/21 Державне космічне агентство України повідомило керуючого реалізацією, що зареєстрованих унікальних об'єктів космічної діяльності у ОСОБА_2 немає.

- відповідно до листа Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 08.04.2021 №11.02-06-592 в управлінні відсутня інформація щодо надання фізичній особі ОСОБА_2 у власність чи користування земельних ділянок у м.

Миколаєві;

- за даними Автоматизованої системи паспортизації, експлуатації, контролю під'їзних колій промислових підприємств дані щодо наявності під'їзних колій у власності ОСОБА_2 відсутні, що підтверджується листом Головного інформаційно-обчислювального центру АТ "Українська залізниця" від 02.04.2021 №59/638;

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.10.2020 № 227774705 за ОСОБА_2 не зареєстроване право власності на нерухоме майно.

- згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09.09.2020 № Р64505 інформація про зареєстроване за ОСОБА_2 рухоме майно відсутнє.

- за даними Державного реєстру повітряних суден України інформація про зареєстровані за ОСОБА_2 повітряні судна відсутня;

- за інформацією, що міститься на офіційному веб - порталі ДП "Український інститут інтелектуальної власності" за ОСОБА_2 права власності на об'єкти промислової та інтелектуальної власності не зареєстровані;

10. З огляду на те, що у банкрута майна та грошових коштів не виявлено, арбітражний керуючий Козлов В. О. звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про затвердження звіту керуючого реалізацією та завершення процедури погашення боргів ОСОБА_2.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

11.11.05.2021 ухвалою Господарського суду Миколаївської області серед іншого:

- задоволено клопотання керуючого реалізацією майна арбітражного керуючого Козлова В. О. про затвердження звіту керуючого реалізацією від 16.06.2021;

- завершено процедуру погашення боргів та закрито провадження у справі №916/2487/19 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2.

12. Суд першої інстанції дійшов висновку, що керуючим реалізацією майна здійснено усі заходи, спрямовані на виявлення активів боржника, проведення інвентаризації, встановлення факту відсутності майна банкрута та неможливості задовольнити вимоги єдиного кредитора.

13. Суд дійшов висновку, що керуючим реалізацією банкрута у повній мірі проведено ліквідаційні заходи, передбачені статтями 131 133 Кодексу України з процедур банкрутства, що відображено у звіті, який відповідає вимогам законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14.07.07.2021 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2021 залишено без змін.

15. Суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом, що керуючим реалізацією вжито всіх можливих заходів, спрямованих на пошук належних боржнику активів, за рахунок яких можливо повністю або частково задовольнити вимоги кредиторів.

16. Апеляційний господарський суд також зазначив, що будучи обізнаним про факт звернення арбітражного керуючого Козлова В. О. зі звітом про виконану роботу в процедурі погашення боргів фізичної особи банкрута та його змістом представник Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України жодних заперечень у судових засіданнях, які відбулись 23.03.2021,08.04.2021 та 11.05.2021 стосовно звіту керуючого реалізацією про проведену роботу не надавав.

17. Щодо доводів Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про те, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки бездіяльності арбітражного керуючого під час виконання ним повноважень керуючого реалізацією щодо вичерпності вжитих ним заходів, апеляційний господарський суд відхилив, оскільки протягом строку процедури погашення боргів у справі № 915/2487/19 скарги на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Козлова В. О. до суду не подавались.

18. Посилання Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на те, що Господарський суд Миколаївської області дійшов неправильного висновку щодо визначення кількості голосів Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на зборах кредиторів та позбавлення відділення права голосу в цілому, а також посилання на те, що вимога арбітражного керуючого Козлова В. О. щодо отримання грошової винагороди в заявленому розмірі суперечить принципу оплати послуг арбітражного керуючого за фактично виконану роботу під час реалізації його повноважень суд апеляційної інстанції відхили з тих мотивів, що питання оплати послуг арбітражного керуючого Козлова В. О. оскаржуваною ухвалою не розглядалось та не вирішувалось.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19.02.08.2021 Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного від 07.07.2021 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2021 у справі № 915/2487/19 і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

20. Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 914/2401/16, від 09.10.2018 у справі № 9022/4378/17, від 11.06.2019 у справі № 914/3050/14 та у постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі № 3-36гс13, що кореспондується з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на незастосування судами попередніх інстанцій Закону України "Про захист економічної конкуренції".

21. Також скаржник у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 2, 3, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 236, 237, 282 Господарського процесуального кодексу України.

22. Скаржник вказує, що ухвалою суду першої інстанції визнано вимоги скаржника до боржника в сумі 1 589 222 грн та зазначено, що вказані вимоги є конкурсними, а тому на думку скаржника кількість його голосів на зборах кредиторів повинна становити 1 589 222 голоси. Водночас, як вважає, скаржник, його вимоги помилково віднесені до неустойки, що позбавило його можливості приймати участь у голосування на зборах кредиторів. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки невірному визначенню кількості голосів Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ у процедурі банкрутства.

23. Із посиланням на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від
27.03.2018 у справі № 914/2401/16, від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, від
11.06.2019 у справі № 914/3050/14 та у постанові Верховного Суду України від
24.12.2013 у справі № 3-36гс13 Миколаївське обласне територіальне відділення АМКУ стверджує, що штрафи, накладені на боржника рішенням органу АМКУ та пеня, нарахована за прострочення сплати цих штрафів не можуть вважатись неустойкою.

24. Скаржник також наголошує, що в апеляційній скарзі він не пов'язував обставини неправильного визначення голосів з питанням оплати послуг арбітражного керуючого, натомість скаржник навів приклад, що відсутність голосів не дає змоги кредитора вплинути на рішення кредиторів.

25. Крім того, скаржник вказує, що заявник спроможний самостійно оплатити послуги арбітражного керуючого у розумні строки, а не покладати цей обов'язок на кредиторів, збільшуючи свої борги.

26. Миколаївське обласне територіальне відділення АМКУ вважає, що звіт керуючого реалізацією був затверджений судом першої інстанції формально, оскільки в судовому засіданні розглядалося лише клопотання керуючого реалізацією про стягнення грошової винагороди.

27. Посилаючись на висновки Верховного Суду щодо дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не перевірено та не оцінено:

- відсутність у справі доказів аналізу господарської діяльності боржника за останні три роки, що передували зверненню ОСОБА_2 до суду із заявою про її неплатоспроможність, первісної бухгалтерської документації боржника;

- відсутність аналізу того факту, що боржник отримує заробітну плату, та відповідно, саме з заробітної плати (при відсутності майна) можуть погашатись вимоги кредиторів, незалежно від строку такого погашення, адже, у справах про банкрутство - найголовніше - задоволення вимог кредиторів;

- відсутність аналізу судом першої інстанції бездіяльності арбітражного керуючого протягом декількох місяців щодо виявлення відкритих у банківських установах рахунків боржника та наявності на них коштів;

- відсутність аналізу дій арбітражного керуючого, направлених на дійсний та належний пошук майна боржника, що знаходиться у третіх осіб, виявлення у нього дебіторської заборгованості;

- неотримання арбітражним керуючим щодо боржника та членів його сім'ї інформації із деяких державних реєстрів, інформаційно - довідкових систем та інтерактивних баз даних;

- відсутність аналізу судом першої інстанції факту перетинання (десять разів) боржником, у тому числі й після подання заяви про свою неплатоспроможність, державного кордону України (Шарм-Ель-Шейх (Єгипет), Анталія, Стамбул (Турція).

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

28.01.10.2021 до Верховного Суду від керуючого реалізацією арбітражного керуючого Козлова В. О. надійшов відзив на касаційну скаргу, якому останній просить Суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові акти залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість скарги.

29. Керуючий реалізацією стверджує, що посилання скаржника на неправильне визначення його кількості голосів не може бути підставою для скасування ухвали про затвердження звіту керуючого реалізацією та закриття провадження у справі, а предметом розгляду постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник є стягнення штрафу та пені, нарахованих Антимонопольним комітетом України та вказані постанови не винесені у справах про банкрутство.

30. Також керуючий реалізацією вважає безпідставними доводи скаржника про спроможність боржника самостійно оплатити послуги арбітражного керуючого, оскільки питання оплати послуг керуючого реалізацією оскаржуваною ухвалою не вирішувалося та не може бути підставою для скасування ухвали.

31. Крім того, керуючий реалізацією стверджує про повноту вжитих заходів у процедурі погашення боргів боржника.

В. Провадження в суді касаційної інстанції

32.27.08.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: судді-доповідача - Пєскова В. Г., суддів: Васьковського О. В., Огородніка К. М.

33.16.09.2021 ухвалою Верховного Суду, зокрема, відкрито касаційне провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 07.10.2021.

34.20.09.2021 ухвалою Верховного Суду витребувано з Господарського суду Миколаївської області та/або Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 915/2487/19 за заявою ОСОБА_2 про неплатоспроможність фізичної особи.

35. У зв'язку з перебуванням судді Васьковського О. В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/2487/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В. Г., суддя - Банасько О. О., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.10.2021.

36.05.10.2021 ухвалою Верховного Суду задоволено заяву Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 915/2487/19, ухвалено здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (https://easycon. com. ua/).

37.07.10.2021 ухвалою Верховного Суду оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 та на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2021 у справі № 915/2487/19 до 18.11.2021.

38.15.11.2021 ухвалою Верховного Суду задоволено заяву арбітражного керуючого Козлова В'ячеслава Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 915/2487/19, ухвалено здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (https://easycon. com. ua/).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

39. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

40. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції від 11.05.2021 про затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника, завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції від 07.07.2021.

41. Щодо доводу касаційної скарги про неправильне визначення кількості голосів Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що позбавило кредитора права голосу на зборах кредиторів, колегія суддів Верховного Суду відзначає таке.

42. Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2020 ухвалою Господарського суду Миколаївської області визнано вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до боржника у розмірі 1 589 222
грн. Зобов'язано керуючого реструктуризацією включити вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов'язано керуючого реструктуризацією включити витрати Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по сплаті судового збору за подання заяви (вх. 4347/20 від 02.04.2020) у розмірі 4 204 грн до реєстру вимог кредиторів відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства.

43. Ці вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у сумі 1 589 222 грн, які згідно з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2020 мають конкурсний характер, випливають з судових рішень, на які посилається ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2020, а саме:

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2018 у справі №915/748/18, яким позовні вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України були задоволені, стягнуто з фізичної особи - підприємця Чумаченко Олени Вікторівни штраф в сумі 680 000 грн, згідно з рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.12.2017 № 37-ріш та пеню в сумі 680 000 грн, а також 20 400 грн судового збору;

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2018 у справі №915/969/18, якими позовні вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України були задоволені, стягнуто з фізичної особи - підприємця Чумаченко Олени Вікторівни штраф в сумі 102 000 грн, згідно з рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.12.2017 № 38-ріш та пеню в сумі 102 000 грн, а також 4 822 грн судового збору; зобов'язано відповідача виконати пункт 7 резолютивної частини рішення від 19.12.16 №38-ріш.

44. Зазначена ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2020 у апеляційному порядку не оскаржувалася.

45. Згідно з частиною першою статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника. Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

46. Зазначена норма встановлює у якості підстави для визнання фізичної особи банкрутом не прийняття зборами кредиторів рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника протягом встановленого законом строку або прийняття рішення зборами кредиторів про перехід до процедури погашення боргів боржника.

47. Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2020 ухвалою Господарського суду Миколаївської області боржника визнано банкрутом на підставі протокольного рішення зборів кредиторів № 1 від 29.07.2020 яким, зокрема, прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, визнання боржника банкрутом та відкриття процедури погашення боргів.

48. Слід нагадати, що предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції від 11.05.2021 про затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника, завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі, яка є підсумковим судовим рішенням на стадії погашення боргів.

49. Як вбачається з поданої касаційної скарги, скаржник у якості мотиву для скасування ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника, завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі посилається його недопуск до участі у зборах кредиторів
29.07.2020.

50. Водночас Суд зауважує, що за наслідками рішення зборів кредиторів 29.07.2020 приймалася ухвала Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2020, яка є об'єктом самостійного оскарження, натомість, у матеріалах справи відсутні як докази її скасування у апеляційному або касаційному порядку, так і докази намагання її оскаржити.

51. З аналогічних підстав Суд відхиляє і посилання скаржника на те, що боржник спроможний самостійно оплатити послуги арбітражного керуючого, а не покладати цей обов'язок на кредиторів, адже питання щодо виплати грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реалізацією у цій справі було вирішено окремою ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2021, яка не оскаржувалася та не є наразі предметом касаційного перегляду.

52. Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

53. Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У даному випадку скаржник не оскаржив рішення зборів кредиторів боржника від 29.07.2020 щодо переходу до процедури погашення боргів боржника, визнання боржника банкрутом та відкриття процедури погашення боргів та постанову про визнання боржника банкрутом.

54. У силу частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

55. Отже, Суд відхиляє вказані доводи касаційної скарги як підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду про затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника, завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

56. Щодо доводів касаційної скарги про недотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора Верховний Суд відзначає таке.

57. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).

58. Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

59. На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від
02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16).

60. Суд акцентує, що завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута.

Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора.

Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14).

61. Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок про застосування норм права, який викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від
26.07.2018 у справі № 904/9631/15).

62. При цьому, зазначені висновки було сформовано Верховним Судом щодо здійснення процедури ліквідації юридичних осіб, водночас, колегія суддів зауважує на доцільності врахування зазначеного принципу також при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних осіб, враховуючи, що відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

63. Затверджуючи звіт керуючого реалізацією, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що керуючим реалізацією вжито заходи, спрямовані на пошук майна, грошових коштів та інших цінностей, належних боржнику та встановлено відсутність будь-яких активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги кредиторів.

64. У цій справі колегія суддів зауважує також на необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021, яка прийнята після подання касаційної скарги щодо тлумачення положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

65. Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

66. На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

67. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

68. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.

69. Водночас у цій справі № 915/2487/19 колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги про те, що дії, вчинені керуючим реалізацією у цій справі не відповідають принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора.

70. Верховний Суд звертає увагу, що зміна арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією) не зменшує обсягу його обов'язків у справі про неплатоспроможність фізичної особи. При цьому, встановлення ознак фіктивного банкрутства боржника має здійснюватися протягом всієї процедури у справі про неплатоспроможність.

71.18.11.2021 у судовому засіданні Верховного Суду у цій справі на запитання Суду, щодо відображення в декларації боржника, що її мати не надала інформацію про наявні активи та які дії вживалися арбітражним керуючим з метою встановлення ознак виведення боржником активів на користь членів сім'ї, керуючий реалізацією майна боржника арбітражний керуючий Козлов В. О. надав відповідь, що попередній арбітражний керуючий (керуючий реструктуризацією) зобов'язаний був здійснити таку перевірку, а керуючий реалізацією здійснював пошук активів саме боржника.

Також, керуючий реалізацією майна боржника зазначив, що за матір'ю боржника зареєстрована квартира, однак на питання Суду щодо правочину, за яким матір'ю боржника набуто майно у власність відповідь Суду не надав.

72. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції, під час дослідження звіту керуючого реалізацією майна боржника, залишив поза увагою належне дослідження та оцінку декларації про майновий стан боржника, зокрема, щодо відомостей про членів сім'ї боржника, які в ній вказані.

73. При цьому, за умови належного здійснення арбітражним керуючим своїх обов'язків та з урахуванням широкого спектру повноважень начастини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України України з процедур банкрутства, керуючим реалізацією майна боржника не було перевірено наявність активів та правочинів членів сім'ї боржника та не відображено такі відомості у поданому суду звіті, в тому числі з метою усунення обґрунтованих сумнівів щодо ухилення боржником від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації належного майна на членів сім'ї чи третіх осіб. Наведене не свідчить про дотримання арбітражним керуючим принципу повноти дій керуючого реалізацією у процедурі погашення боргів фізичної особи.

74. Водночас, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не здійснено належної оцінки звіту керуючого реалізацією майна боржника та доданих до нього документів та погоджується з доводами касаційної скарги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про передчасне затвердження судом першої інстанції звіту керуючого реалізацією майна боржника, завершення процедури погашення боргів Чумаченко О. В. та закриття у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи.

75. Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

76. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

77. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

78. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

79. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

80. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

81. Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалені у цій справі судові рішення повною мірою таким вимогам не відповідають, адже не містять належно мотивованої оцінки усіх обставин справи з якими Кодекс України з процедур банкрутства пов'язує можливість затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника, завершення процедури погашення боргів та закриття проваження у спарві про неплатоспроможність фізичної особи. Водночас, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

83. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

84. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

85. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягає задоволення, прийняті у справі постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 та ухвала Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2021 - скасуванню, а справа № 915/2487/19 передачі до суду першої інстанції на новий розгляд.

В. Розподіл судових витрат

86. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтею 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2021 у справі № 915/2487/19 скасувати.

3. Справу № 915/2487/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

К. Огороднік