Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №916/3870/15
Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №916/3870/15
Ухвала КГС ВП від 03.05.2018 року у справі №916/3870/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3870/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Дорогіна К.Ю. (дов. від 16.01.2018),

відповідача - Горуна Ю.В. (дов. від 20.07.2017),

третьої особи - не з'явився,

розглянувши в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс"

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі

за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Одеська міська рада,

про стягнення 1 170 274,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У вересні 2015 року Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський морський торговельний порт") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" (далі - ТОВ "Євро Сервіс") 835 697,52 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем згідно з договором на право тимчасового користування землею від 23.12.1999 № КД-145 за період із 2012 по 2014 роки було сплачено орендну плату за земельну ділянку площею 12 941 м2 у м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16. Втім, фактичне користування частиною цієї земельної ділянки площею 0,3777 га, розташованою під нежитловими будівлями літ. "А" та літ. "Б" загальною площею 198,8 м2, за яку позивач сплачує плату за землю у виді орендної плати, здійснює відповідач. Такі понесені портом витрати, на думку позивача, за правовою природою є збитками, оскільки позивач несе витрати у формі плати за землю, якою фактично користується інший суб'єкт господарювання.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Під час нового розгляду справи, 19.10.2017 ДП "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог і просило стягнути з відповідача 1 170 274,19 грн збитків (матеріальної шкоди) за період з 2012- 2017 року.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2018, позов задоволено повністю.

Висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог мотивовано тим, що встановлені судом обставини свідчать про бездіяльність відповідача стосовно вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права власності на придбане нерухоме майно, оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,3777 га, на якій це майно розташовано, у зв'язку з чим упродовж 2012- 2017 років позивач сплачував податки за зазначену земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме:

1) статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) (щодо набуття права користування на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на будівлі, що на ній розміщені);

2) статті 125 ЗК (щодо моменту виникнення права користування земельною ділянкою);

3) статті 141 ЗК у редакції станом на 05.07.2008 (щодо підстав припинення користування земельною ділянкою);

4) частини 3 статті 157 ЗК (щодо порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам);

5) статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) (щодо набуття права користування на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на будівлі, що на ній розміщені);

6) частини 4 статті 334 ЦК (щодо моменту виникнення права власності на будівлі);

7) статті 654 ЦК (щодо порядку припинення договірних відносин);

8) статті 11, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (щодо виключної компетенції сільської, селищної, міської ради надавати дозвіл на використання земель комунальної власності);

та порушення норм процесуального права, а саме:

1) частин 1, 2 статті 76, статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (щодо належності та допустимості доказів);

2) частини 1 статті 74 ГПК (щодо доведення обставин, на які посилається сторона).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.04.1999 № 357 ДП "Одеський морський торговельний порт" було надано земельну ділянку по вул. Дача Ковалевського, 16 загальною площею 1,4572 га для експлуатації Дитячого оздоровчого табору "Юний моряк" (код УКЦВЗ - 1.12.5. - землі охорони здоров'я і соціальних послуг).

23.12.1999 між Одеською міською радою і ДП "Одеський морський торговельний порт" укладено договір на право тимчасового користування землею № КД-145, за умовами якого Одеська міська рада на підставі статей 3, 10 ЗК надала, а землекористувач прийняв у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 14 572 м2 по вул. Дача Ковалевського, 16.

Згідно з пунктом 1.2 договору земельна ділянка загальною площею 14 572 м2, у тому числі земельна ділянка площею 12 941 м2 по вул. Дача Ковалевського, 16, надається у тимчасове довгострокове користування, строком до 25 років для експлуатації Дитячого оздоровчого табору "Юний моряк"; земельна ділянка площею 1 631 м2 надається у тимчасове короткострокове користування строком до 3 років, але не пізніше початку розвитку реконструкції транспортних магістралей по вул. Дача Ковалевського (загальною площею 1 385 м2) і по вул. Довга (площею 246 м2) для експлуатації Дитячого оздоровчого табору "Юний моряк".

05.12.2007 між Одеським приватним навчально-виховним комплексом "Дошкільний навчальний заклад спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенів "ХАБАД" та Одеською міською радою укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 363 нежитлових будівель по вул. Дача Ковалевського, 16 у м. Одесі загальною площею 198,8 м2, які розташовані на земельній ділянці площею 0,3777 га.

05.07.2012 між Одеським приватним навчально-виховним комплексом "Дошкільний навчальний заклад спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенів "ХАБАД" і ТОВ "Євро Сервіс" укладено договір купівлі-продажу № 406 (зареєстрований 01.07.2015) нежитлових будівель по вул. Дача Ковалевського, 16 у м. Одесі загальною площею 198,8 м2.

Нежитлові будівлі, які є предметом зазначеного договору купівлі-продажу та належать ТОВ "Євро Сервіс" на праві власності, розташовані на земельній ділянці, яка входить до складу земельної ділянки, наданої у користування ДП "Одеський морський торговельний порт" за договором на право тимчасового користування землею від 23.12.1999 № КД-145, за яку порт сплачує плату.

Частиною 4 статті 334 ЦК передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЗК у редакції станом на 05.07.2012 підставами припинення права користування земельною ділянкою є: набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина 1 статті 377 ЦК).

Відповідачем у порушення норм земельного законодавства ані у 2012 році під час укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель, ані після реєстрації права власності на ці будівлі, не було оформлено правовстановлюючих документів на земельну ділянку, визначену у договорі.

Фактичне користування земельною ділянкою площею 0,3777 га під цими будівлями здійснюється відповідачем, плату за неї вносить позивач, який звертався до відповідача з пропозицією укласти договори компенсації плати за землю за 2012, 2013, 2014 роки, однак зазначені договори відповідачем підписано не було, плату за землю позивачеві не компенсовано.

Договірних відносин між позивачем і відповідачем немає.

Статтею 156 ЗК передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 22 ЦК, частини 2 статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК) під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 ЗК у редакції, чинній на час придбання позивачем нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У розумінні наведених положень законодавства у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна переходять ті права на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу (права власності або права користування).

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до частин 1, 2 статті 157 ЗК здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню на підставі пункту 3 Порядку підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Користування ТОВ "Євро Сервіс" починаючи із 2012 року зазначеною вище земельною ділянкою без правовстановлюючих документів свідчить про бездіяльність відповідача щодо вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові будівлі та споруди, що належать ТОВ "Євро Сервіс" на праві приватної власності, оскільки дії відповідача не можна вважати належними заходами, спрямованими на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Посилання скаржника на неправильне застосування положень статті 120 ЗК у поєднанні з нормою статті 125 ЗК щодо набуття права користування на земельну ділянку, внаслідок переходу права власності на будівлі, які на ній розміщені, та моменту виникнення права користування земельною ділянкою колегія суддів відхиляє, оскільки статтею 120 ЗК і статтею 377 ЦК за загальним правилом передбачено правонаступництво у використанні земельних ділянок внаслідок придбання нерухомого майна незалежно від прийняття відповідного рішення уповноваженим органом, а також враховуючи фактичне користування цією земельною ділянкою відповідачем.

Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій вимог статті 141 ЗК у редакції, чинній станом на 05.07.2008 (щодо підстав припинення користування земельною ділянкою), колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки зазначену норму судами правомірно було застосовано у редакції, яка діяла на час придбання позивачем нерухомості (станом на 05.07.2012).

Із розрахунку суми збитків вбачається, що розмір земельної ділянки, якою користувався відповідач, розраховано згідно з довідкою із витягу з технічної документації від 01.03.2011 № 193/к про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, у зв'язку з чим посилання відповідача на те, що позивач за відсутності землевпорядної документації на власний розсуд визначив розмір земельної ділянки, спростовуються наведеним вище.

Враховуючи заявлення позивачем до стягнення з відповідача збитків та обрахування їх у розмірі фактично понесених витрат на внесення плати за землю відповідно до вимог Податкового кодексу України, посилання скаржника на застосування також положень Порядку обґрунтовано було відхилено судами попередніх інстанцій.

Аргументи скаржника про те, що у товариства не виникло право користування земельною ділянкою відповідно до частини 2 статті 120 ЗК, оскільки ТОВ "Євро Сервіс" не набуло прав користувача земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, відповідно до договору на право тимчасового користування землею від 23.12.1999 № КД-145, який не припинено, судами попередніх інстанцій також правомірно було спростовано тим, що відповідач у період 2012- 2017 років не вчинив дій, спрямованих на своєчасне оформлення права на нерухоме майно.

Водночас колегія суддів не вбачає порушення судами попередніх інстанцій частини 1 статті 74 ГПК, частин 1, 2 статті 76, статті 77 ГПК щодо встановлення фактичного користування земельною ділянкою ТОВ "Євро Сервіс", оскільки про користування починаючи із 2012 року частиною земельної ділянки, за яку порт сплачує плату, свідчить розміщення на ній нежитлових будівель і споруд, що належать ТОВ "Євро Сервіс" на праві приватної власності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно зі статтею 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 916/3870/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков