Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1041/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи - підприємця Шпортуна Олександра Олександровича (далі - ФОП Шпортун О.О.) - не з'явився,

відповідача - комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" (далі - Підприємство) - Мастепанова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства

на рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2017 (колегія суддів: Левшина Я.О. (головуючий), судді Попов О.В., Сковородіна О.М. )

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2017 (колегія суддів: Зубченко І.В. (головуючий), судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.)

за позовом ФОП Шпортуна О.О. до Підприємства

про визнання укладеним договору,

з оголошенням у судовому засіданні 25.04.2018 перерви до 22.05.2018,

ВСТАНОВИВ:

ФОП Шпортун О.О. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Підприємства про визнання укладеним договору про надання ритуальних послуг (далі - Договір) у запропонованій позивачем редакції.

Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи статей 8, 10, 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" (далі - Закон), статей 179, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пункту 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 N 193 (далі - Положення), мотивована тим, що Підприємство безпідставно ухиляється від укладення Договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2017, позов задоволено: визнано укладеним Договір в редакції, яка запропонована позивачем.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що: дії позивача направлені на добросовісне виконання вимог чинного законодавства стосовно обов'язкового укладення Договору та вчинені відповідно до його вимог, а відмова відповідача від укладення Договору є безпідставною; Договір відповідає вимогам статті 180 ГК України щодо наявності всіх істотних умов, нормам Закону, Положення, а також примірному договору про надання ритуальних послуг; спосіб захисту цивільних прав і інтересів, обраний позивачем, відповідає вимогам законодавства, а саме пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти попередніх судових інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, згідно з доводами відповідача, викладеними в касаційній скарзі:

- матеріалами справи підтверджується систематичне порушення ФОП Шпортуном О.О. норм Закону (надання ритуальних послуг без укладеного з ритуальною службою відповідного договору), що спростовує твердження судів попередніх інстанцій про безпідставність відмови відповідача в укладенні Договору;

- судами попередніх інстанцій не наведено мотивів відхилення доказів, наданих Підприємством на підтвердження зазначених порушень;

- суди попередніх інстанцій допустили формальний підхід до розгляду справи, що призвело до порушення законних прав та інтересів не лише відповідача, а й інтересів громади міста Маріуполя.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Підприємства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Підприємство відповідно до частини першої статті 10 Закону та згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 22.03.2005 № 972 наділене функціями і повноваженнями ритуальної служби;

- ФОП Шпортун О.О. 31.03.2017 рекомендованим поштовим відправленням надіслав на адресу Підприємства пропозицію укласти Договір, до якої було додано необхідні документи: Договір у двох екземплярах, копію витягу з ЄДРПОУ стосовно ФОП Шпортуна О.О., копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП Шпортуна О.О., копію свідоцтва платника єдиного податку, мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг, які пропонуються для надання суб'єктом господарювання, режим роботи та номер телефона;

- пропозиція та зазначені документи отримані відповідачем 05.04.2017;

- листом від 24.04.2017 № 323 відповідач відмовив позивачу в укладенні Договору, посилаючись на наявність кримінального провадження відносно позивача і на систематичне порушення ним норм діючого законодавства, яке полягає, зокрема, в наданні ритуальних послуг без укладання з Підприємством відповідного договору.

Причиною виникнення спору зі справи стала відмова Підприємства укласти з позивачем Договір.

Частинами третьою та сьомою статті 179 ГК України передбачено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 187 ГК України спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

За приписами пункту 5 Положення ритуальна служба відповідно до покладених на неї завдань зобов'язана, зокрема, укладати договори-замовлення на організацію та проведення поховання; на підставі договору-замовлення забезпечувати безперешкодний доступ на територію кладовища (крематорію) суб'єкта господарської діяльності, з яким укладено договір про надання ритуальних послуг; у разі відсутності на ринку послуг регіону необхідної замовнику ритуальної послуги - забезпечувати надання цієї послуги власними силами.

Згідно з пунктами 8 і 8.1 Положення ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб'єктами господарювання в такому порядку.

Суб'єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім'я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи - копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; перелік послуг, що пропонуються для надання суб'єктом господарювання; режим роботи та номер телефона.

Протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.

Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм права, взявши до уваги, що заява ФОП Шпортун О.О. (пропозиція укласти Договір) відповідає вимогам Положення, а Договір відповідає вимогам статті 180 ГК України щодо наявності всіх істотних умов, нормам Закону, Положення та примірному договору про надання ритуальних послуг, - дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, Касаційний господарський суд погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, враховуючи таке:

- наведений підпункт 8.1 пункту 8 Положення містить вичерпний перелік документів, які суб'єкт господарювання має подати до територіальної ритуальної служби у додатку до заяви щодо укладання договору про надання ритуальних послуг;

- Положення зобов'язує територіальну ритуальну службу укласти з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених пунктом 8 Положення;

- ні законодавчими, ані іншими нормативно-правовими актами, обов'язковими для учасників спірних правовідносин, не передбачено можливості відмови територіальної ритуальної служби суб'єкту господарювання в укладенні договору про надання ритуальних послуг з посиланням на наявність скарг, звернень відповідної служби до правоохоронних органів і т.п.;

- оскільки здійснення підприємницької діяльності на ринку ритуальних послуг можливе, згідно із законом, лише за наявності договору, укладеного суб'єктами господарювання з ритуальною службою, то не заснована на законі відмова останньої в укладенні відповідного договору завжди має наслідками перешкоди в розширенні ринку таких послуг, яке могло б мати місце за рахунок вступу на нього нових учасників, а отже, й можливість обмеження конкуренції.

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведену норму процесуального права не можуть бути предметом розгляду та перевірки в Касаційному господарському суді викладені у касаційній скарзі доводи Підприємства, спрямовані на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального і матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень Касаційний господарський суд не вбачає.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2017 зі справи № 905/1041/17 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко