ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2191/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит"

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.12.2018 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",

до Публічного акціонерного товариства "Галичфарм",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 1 153 112 678,05 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Галичфарм" (далі - ПАТ "Галичфарм") заборгованості за кредитними договорами в сумі 1 153 112 678,05 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ПАТ "Галичфарм" укладено кредитні договори від 15.11.2012 № 1441-12, від 19.09.2007 № 1195-01-07, від 29.06.2010 № 1320-10, від 21.05.2010 № 1318-10, від 26.05.2010 № 1319-10, від 13.06.2008 № 1252-08 зі змінами та доповненнями, які позичальник належним чином не виконував, внаслідок чого утворився борг на загальну суму 1 153 112 678,05 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.12.2019 у справі № 914/2191/18, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019, позовну заяву АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Судові рішення аргументовано тим, що позовні вимоги АТ "Банк "Фінанси та Кредит" заявлені на підставі семи окремих кредитних договорів, які визначають різні розміри кредитних ліній, строки їх погашення, розміри процентів; суми цих договорів є мільйонними, а кредитні лінії було відкрито на значний термін, тому вимоги позивача, об'єднані у цій позовній заяві, не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, їх спільний розгляд перешкоджатиме повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванню прав і відносин між сторонами, утруднить вирішення спору.

5. Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд також зауважив, що оскільки позовні вимоги, заявлені АТ "Банк "Фінанси та Кредит" у цій справі, не пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, вони не можуть вважатися однорідними, а тому норми статті 173 ГПК України у цьому випадку не може бути застосовано.

6. Крім цього, колегія апеляційного господарського суду додатково звернула увагу, що звертаючись із позовом на загальну суму 1 153 112 678,05 грн, позивач не надав доказів сплати судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.12.2018 (про повернення позовної заяви) і постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 914/2191/18, АТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені ухвалу та постанову скасувати повністю, а справу № 914/2191/18 передати на розгляд до Господарського суду Львівської області для порушення позовного провадження.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Підставами для скасування ухвали скаржник вважає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема положень статей 173, 174 ГПК України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

9. Скаржник наголошує, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, є однорідними, виникли з аналогічних підстав, пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту права, а обраний позивачем спосіб захисту, на його думку, є найбільш ефективним і не порушує правил об'єднання позовних вимог.

10. Крім цього, на думку скаржника, об'єднання позовних вимог у цій справі дає можливість досягти процесуальної економії.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у письмових поясненнях на касаційну скаргу просить її задовольнити, адже позовні вимоги, заявлені у цій справі, є однорідними та виникають із тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. При цьому обраний позивачем спосіб захисту є найбільш ефективним, дає змогу досягти процесуальної економії та повно і всебічно встановити фактичні обставини справи.

12. Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

14. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про повернення позивачеві позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог.

15. Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

16. Частиною 1 статті 173 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

17. Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

18. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

19. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

20. Отже, із викладеного убачається, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

21. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

22. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

23. Як убачається із позовної заяви, позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю сукупного боргу перед ним ПАТ "Галичфарм" за сімома кредитними договорами із додатковими угодами до них, укладеними між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ПАТ "Галичфарм", які є сторонами у цій справі.

24. Проаналізувавши зміст позовної заяви та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що цивільні права та обов'язки між сторонами виникли на підставі зазначених договорів унаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами, що і є спільною підставою для звернення із позовом у цій справі.

25. Заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин розрахунку за кредитними договорами та наявності боргу за ними, визначення дійсної суми боргу.

26. Отже, позовні вимоги, заявлені у цій справі, відповідно до положень частини 1 статті 173 ГПК України можуть бути об'єднані в одній позовній заяві.

27. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

28. Господарські суди попередніх інстанцій не врахували правил поєднання позовних вимог, передбачених частиною 1 статті 173 ГПК України, та підстав виникнення зазначених у позові вимог, тому дійшли помилкового висновку про повернення позовної заяви, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних ухвали і постанови та передачі справи для розгляду суду першої інстанції.

29. Також колегія суддів звертає увагу, що у цьому разі об`єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, а навпаки, об`єднання позовних вимог у справі № 914/2191/18 дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

30. Відповідно до частин 3, 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

31. За замістом пункту 2 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

32. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).

33. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновки судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної інстанції.

34. З огляду на викладене касаційна інстанція вбачає підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 03.12.2018 і постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та передачі справи № 914/2191/18 до Господарського суду Львівської області для вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою АТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ПАТ "Галичфарм", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 1 153 112 678,05 грн.

Розподіл судових витрат

35. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.12.2018 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі № 914/2191/18 скасувати.

Справу № 914/2191/18 направити до Господарського суду Львівської області для вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (від 13.11.2018 № 3-243000/7599) до Публічного акціонерного товариства "Галичфарм", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 1 153 112 678,05 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков