Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/31/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі ТОВ

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2018

у справі № 920/31/18

за позовом Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі ТОВ

до Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС України у Сумській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про стягнення 475 042, 59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року, Спільне українсько-білоруське підприємство "Укртехносинтез" у формі ТОВ звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому просило стягнути з Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС України у Сумській області шкоду в розмірі 475 042,59 грн., завдану протиправною бездіяльністю відповідача та стягнути з останнього витрати на правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.06.2018 у справі № 920/31/18 (суддя Соп 'яненко О.Ю.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто на користь Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі ТОВ, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС України у Сумській області, шкоду, заподіяну Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС України у Сумській області, у розмірі 475 042,59 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 920/31/18 (судді Гребенюк Н.В., Білецька А.М., Россолов В.В.) рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Спільне українсько-білоруське підприємство "Укртехносинтез" у формі ТОВ просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2018 залишити в силі.

Не погоджуючи з прийнятою постановою апеляційного суду, якою відмовлено у стягненні з відповідача на користь позивача спірної суми шкоди, позивач посилається на порушення апеляційним судом, зокрема ст.ст. 269, 270 ГПК України, так як судом не було належним чином досліджено всіх обставин справи та доказів, що призвело, на думку скаржника, до помилкового висновку апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Також, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору вимог ст. 17, ст. 21, ст. 43 Податкового кодексу України щодо права платника податку на повне відшкодування, за рахунок бюджетних коштів, шкоди, завданої бездіяльністю контролюючими органами.

У відзиві Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області просить оскаржувану постанову апеляційного суду про відмову в позові залишити без змін, як таку що прийняту з урахуванням вимог чинного законодавства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 22.10.2018 для розгляду касаційної скарги Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі ТОВ у справі № 920/31/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоус В.В., Жуков С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі ТОВ, справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи викладені у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, за результатами декларування податку на прибуток за 2015 рік, у позивача виникло право на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за результатами роботи у 2015 році у розмірі 5 102 908 грн., з яких: 4 101 276 грн. - сума зменшення нарахованої суми податку на прибуток за результатами попереднього звітного періоду поточного року (9 місяців 2015 року) та 1 001 632 грн. - сума зменшення нарахованої суми податку на прибуток за результатами останнього (звітного) податкового періоду.

Позивач звертався до відповідача із заявою № 298 від 16.11.2015 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 4 101 276 грн., на що відповідач листом № 67960/10/18-19-20-02-45 від 02.12.2015 повідомив, що повернення надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску здійснюється за попереднім інформуванням Координаційно-моніторингового департаменту.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 у справі № 818/3938/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016, позов Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі ТОВ задоволено, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на повернення СУБП "Укртехносинтез" у формі ТОВ надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 4 101 276,00 грн. та зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновок про повернення СУБП "Укртехносинтез" у формі ТОВ надміру сплачених грошових зобов'язань у зазначеній сумі.

Так, 19.11.2016 грошові кошти у сумі 4 101 276 грн., за заявою № 298 від 16.11.2015 були отримані позивачем, що підтверджується банківськими виписками, а залік податкових зобов'язань підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток за І півріччя 2016 року та 9 місяців 2016 року, банківською випискою від 18.11.2016 та роздруківкою з електронного кабінету платника податків за період з 31.12.2015 по 31.12.2016.

Проте, позивач вважає, що в результаті протиправних дій відповідача, що встановлено судовим рішенням у справі № 818/3938/15, він був позбавлений можливості, починаючи з 07.12.2015, користуватися належними йому грошовими коштами в розмірі 4 101 276,00 грн. для здійснення власної господарської діяльності.

У той же час, позивач мав намір спрямувати зазначену суму грошових коштів на погашення кредиту за договором № 012/06-11/101 від 05.10.2007, укладеним з АТ "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується службовою запискою головного бухгалтера позивача від 12.11.2015 та листом позивача № 02/00-000305 від 25.11.2015, адресованим АТ "Райффайзен Банк Аваль", а також листуванням позивача з АТ "Райффайзен Банк Аваль" (лист АТ "Райффайзен Банк Аваль" №ДЗ-2-КБ/7 від 14.01.2016 та лист позивача №02/09-0000731 від 02.02.2016) і службовою запискою головного бухгалтера позивача від 27.01.2016, що адресована керівнику позивача.

У період з 07.12.2015 по 19.11.2016, за користування кредитними коштами, позивач був вимушений сплатити проценти в розмірі 475 042,59 грн., відповідно до розрахунку, який підтверджений АТ "Райффайзен Банк Аваль", про що свідчить довідка № ДЗ-2-КБ/1402 від 27.12.2017 видана вказаним банком.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС України у Сумській області шкоди в розмірі 475 042,59 грн., завданої протиправною бездіяльністю відповідача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у не підготовці висновку про повернення позивачу надмірно сплачених грошових зобов'язань та неподанні його для виконання третій особі у справі, що підтверджено постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 у справі № 818/3938/15, яка набрала законної сили, позивач, розраховуючи на вчасне повернення надміру сплаченого зобов'язання з податку на прибуток і використання цих коштів для дострокового погашення кредиту в АТ "Райффайзен Банк Аваль", вимушений був використовувати власні кошти та сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами в сумі 475 042,59 грн. за кредитним договором № 012/06-11/101 від 05.10.2007, як відповідну плату за користування кредитом згідно договору у період з 07.12.2015 по 19.11.2016, внаслідок чого, позивач сплачував проценти за користування кредитними коштами, в той час як його власні кошти знаходилися на рахунках відповідача та протиправно, у порушення вимог ст. 43 Податкового кодексу України не поверталися, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачу завдано 475 042,59 грн. шкоди, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України й задовольнив заявлений позов.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи зазначене рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові, виходив з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено апеляційним судом, 05.10.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та СУБП «Укртехносинтез» (позичальник) укладено кредитний договір № 012/06-11/101, за яким кредитор відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 132 000 000 грн., строком до 02.08.2017 із сплатою 14% річних. Вказана процентна ставка підлягає щорічному перегляду банком у випадках, передбачених п.7.3, п.7.5, п.12.3 цього кредитного договору.

Пунктами 2.1., 3.1, 3.3 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти призначені для будівництва торгово-офісного центру в м. Полтава. Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування. Сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за кредитним договором: в першу чергу погашається заборгованість за процентами нарахованими за користування кредитом; в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом; в третю чергу погашається заборгованість за неустойку, у випадку її нарахування кредитором, інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.

Згідно п. 6.1., п. 6.2, кредитного договору, позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора № 206892807 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення заборгованості (додаток №1 до цього Договору). Позичальник зобов'язується сплачувати Кредитору, додатково до встановленої процентної ставки за кредит, неустойку, передбачену ст.10 даного договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушенням умов п.8.2. договору.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.2, 8.3 цього договору, позичальник має право порушувати перед кредитором питання про перенесення строків платежів за кредитним договором (строків повернення кредиту, сплати процентів) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин, пов'язаних з веденням господарської діяльності. Таке звернення повинно бути направлене кредитору в письмовій формі за 10 днів до настання строку платежу з наданням документів, що об'єктивно підтверджують неможливість своєчасної сплати заборгованості. Позичальник має право достроково погашати кредит за умови попереднього повідомлення кредитора у термін не менше 10 днів до дати здійснення дострокового погашення. У разі дострокового погашення позичальником кредиту, протягом 1-10 року кредитування позичальник сплачує кредитору комісію в розмірі 2% від суми дострокового погашення.

Пунктом 10.3. кредитного договору передбачено, що у випадку дострокового погашення заборгованості за кредитом з порушенням умов, передбачених п. 8.2. договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 3% від суми достроково погашеної заборгованості.

У разі виявлення фактів нецільового використання кредиту (його частки) позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 25 % від суми нецільового використання (п. 10.4 кредитного договору).

Так, дослідивши умови кредитного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що кредитні кошти за цим договором призначені для будівництва торгово-офісного центру в м. Полтава, при цьому ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» надав СУБП «Укртехноситез» кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, а СУБП «Укртехносинтез» зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах передбачених цим договором, як передбачено кредитним договором обов'язок СУБП «Укртехносинтез» сплачувати банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит, неустойку, передбачену п. 10 договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушенням умов п. 8.2. договору, таким чином, з урахуванням наведеного, наміру достроково погашати суму заборгованості за даним кредитним договором СУБП «Укртехносинтез» не мало.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, СУБП «Укртехноситез» вправі порушувати перед банком питання про перенесення строків платежів за кредитним договором (строків повернення кредиту, сплати процентів) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин, пов'язаних з веденням господарської діяльності, а також, СУБП «Укртехносинтез» має право достроково погашати Кредит за умови попереднього повідомлення ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у термін не менше 10 днів до дати здійснення дострокового погашення, однак позичальником таких звернень здійснено не було, і зворотного належним чином не доведено.

За таких обставин, апеляційний господарський суд встановивши, що доказів, які б підтверджували звернення позивача до банку щодо відстрочення платежів за кредитним договором у зв'язку з виникненням тимчасових фінансових ускладнень не має, як і не має належних доказів сплати позичальником штрафу у розмірі 25 % від суми нецільового використання, на підставі п. 10.4 кредитного договору, при цьому сплата відсотків за користування кредитними коштами виникла не в результаті бездіяльності відповідача, а обумовлена умовами кредитного договору № 012/06-11/101 від 05.10.2007, внаслідок чого суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки не доведено наявності усіх складових необхідних для стягнення шкоди в порядку ст. 1173 Цивільного кодексу України, а саме відсутній причинно-наслідковий зв'язок між несвоєчасним поверненням позивачу коштів у сумі 4 101 276 грн. та збитками у сумі 475 042,59 грн.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 березня 1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначив, що "розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що ... шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини".

Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 08.05.2018 у справі № 920/316/17.

Відтак, враховуючи встановлене апеляційним судом та з урахуванням наведених вище норм права, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позову за недоведеності. Апеляційним господарським судом вірно застосовано положення ст. 1173 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв'язок між несвоєчасним поверненням позивачу коштів в сумі 4 101 276 грн. та заявленими збитками у сумі 475 042, 59 грн.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 920/31/18 постановлена у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі ТОВ залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 920/31/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді- Білоус В.В.

Жуков С.В.