ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/290/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація)

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2017

(головуючий - суддя Бучинська Г.Б., судді: Філіпова Т.Л. і Василишин А.Р.)

у справі № 924/290/17

за позовом Організації в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна")

до фізичної особи-підприємця Кохана Руслана Володимировича (далі - Підприємець)

про стягнення 64 000 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду Хмельницької області в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" з позовом до Підприємця про стягнення 64 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем у закладі харчування - кафе "Пельмені і вареники" за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45, музичних творів: "Runaway" у виконанні Galantis та "We don`t talk anymore" у виконанні Charlie Puth.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.05.2017 (суддя Магера В.В.): позов задоволено; з Підприємця стягнуто на користь Організації в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" 64 000 грн. компенсації та 1 600 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що публічне виконання музичних творів "Runaway" у виконанні Galantis та "We don`t talk anymore" у виконанні Charlie Puth відбулося без отримання відповідних дозволів на їх використання та без виплати авторської винагороди.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2017: рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2017 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю; з Організації в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" стягнуто на користь Підприємця 1 760 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова мотивована тим, що Організацією не доведено належними і допустимими доказами порушення Підприємцем вимог ЦК України та Закону при використанні спірних музичних творів.

У касаційній скарзі Організація просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 29.11.2017, а рішення місцевого господарського суду від 23.05.2017 залишити в силі, судові витрати покласти на відповідача. Скаргу мотивовано тим, що: оскаржуване рішення прийнято за неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права; судом апеляційної інстанції не було надано оцінки обставинам справи та доказам у їх сукупності; суд апеляційної інстанції не врахував того, що відповідач не спростував презумпцію винного заподіяння шкоди, передбачену статтями 614, 1166 ЦК України.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розгляд касаційної скарги Організації здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 та пункту 4 частини четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судом першої інстанцій з'ясовано та зазначено таке.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 Організацією та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір №АВ-24012014/01), згідно з пунктом 2.1 якого видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на такі види використання об'єктів авторського права, зокрема, публічне виконання об'єктів авторського права при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів в кінотеатрах, підприємствах торгівлі та послуг, закладах громадського харчування (пункт 5.1.1 Договору №АВ-24012014/01).

Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку, визначеному у цьому розділі (пункт 9.1 Договору №АВ-24012014/01).

У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов дотримання попередньої згоди видавника (пункт 9.2 Договору №АВ-24012014/01).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (пункт 12.1 Договору №АВ-24012014/01).

До Договору № АВ-24012014/01 додано декларацію творів, згідно з якою ТОВ "Ворнер Мьюзік" передано Організації права, в тому числі і на твори: "Runaway" виконавця Galantis та "We don`t talk anymore" виконавця Charlie Puth.

01.11.2014 ТОВ "Воренр/Чаппелл" (ліцензіат) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник) укладено ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д, згідно з умовами якого ліцензіат надає право субвидавнику на використання в межах строку на території та у способи, вказані в договорі, всіх творів, які входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики.

ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та ТОВ "Ворнер/Чаппел" погоджено також додаток №1 до ліцензійного договору, зокрема роздруківку із каталогу музичних творів, згідно з якою передано права, в тому числі, на музичні твори "Runaway" та "We don`t talk anymore".

23.08.2016 представником Організації Михайлівим М.М., який діяв на підставі доручення від 07.12.2015 №07/12/15/21, складено акт № 15/08/2016 фіксації фактів (контрольного прослуховування) прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, про те, що у закладі харчування - кафе "Пельмені і вареники" у м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45, в якому здійснює свою господарську діяльність Підприємець, шляхом відеозапису та запису на диктофон зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, у тому числі музичних творів - "Runaway" у виконанні Galantis та "We don`t talk anymore" у виконанні Charlie Puth. На підтвердження вказаного позивачем також долучено касовий чек від 23.08.2016, виданий Підприємцем; як вбачається з акта, підстави використання музичних творів невідомі.

Суд першої інстанції, врахувавши умови Договору №АВ-24-12-14/01, дійшов висновку, що в даному випадку Організація наділена правом звернення до суду із позовом про стягнення компенсації за незаконне використання творів в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".

Суд першої інстанції дослідив докази у справі, зокрема відеозапис фіксації факту порушення відповідачем авторських прав, і встановив, що такий запис проводився у приміщенні кафе "Пельмені і вареники", розташованому за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45, в якому звучали музичні твори "Runaway" у виконанні Galantis та "We don`t talk anymore" у виконанні Charlie Puth для фонового озвучення приміщення закладу.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт публічного виконання вказаних музичних творів у приміщенні кафе "Пельмені і вареники", у якому підприємницьку діяльність здійснює Підприємець. Доказів на підтвердження надання дозволу особою, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, виходячи з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, притягнув Підприємця до відповідальності у вигляді сплати компенсації в сумі 64 000 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи повністю у позові, виходив з того, що акт фіксації від 23.08.2016 №15/08/2016, відеозапис та фіскальний чек від 23.08.2016 не є належними та допустимими доказами для встановлення факту порушення Підприємцем виключних майнових авторських прав. Зокрема, акт фіксації № 15/08/2016 не містить підписів інших учасників фіксації (незацікавлених осіб), які б могли підтвердити викладені у акті обставини. У даному акті фіксації відсутнє посилання на спосіб виконання твору та застосування пристроїв і процесів, за допомогою яких здійснювалось подання творів, що не дозволяє суду виключити можливість факту передачі в ефір чи по кабелях. У фіскальному чеку від 23.08.2016 відсутні відомості про те, що фінансова операція, а саме оплата у закладі "Пельмені і вареники" здійснена на користь Підприємця. З поданих Організацією доказів неможливо встановити, чи саме відповідачем здійснено дане порушення авторських прав.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідачів компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов заснованого на законі висновку про те, що Організація на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема щодо спірних музичних творів та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача. Ліцензійний договір від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-Д та Договір № АВ-24012014/01 станом на час фіксації порушення були чинні, недійсними не визнавалися, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, у зв'язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

За приписами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

У розгляді даної справи місцевий господарський суд, з урахуванням наведених законодавчих приписів та на підставі ретельного дослідження фактичних обставин справи і поданих у ній доказів в їх сукупності, встановивши, на відміну від апеляційного господарського суду: належність виключних майнових авторських прав на спірні музичні твори позивачу; використання Підприємцем даних музичних творів у власній господарській діяльності без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди; врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, - дійшов заснованого на законі висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим правомірно задовольнив позов.

Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відхилив подані Організацією докази на підтвердження публічного виконання спірних музичних творів відповідачами (акт фіксації від 23.08.2016 №15/08/2016, відеозапис, фіскальний чек від 23.08.2016 із зазначенням адреси та назви закладу здійснення господарської діяльності: "Пельмені і вареники", розташованому за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45), не дослідивши ці докази в їх сукупності.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність та допустимість таких доказів, у тому числі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 957), відповідно до якої представникам уповноважених організацій колективного управління надано право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Водночас апеляційним господарськими судами, на відміну від суду першої інстанції, не було досліджено питання спростування/неспростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди.

Крім того, саме особа, яке здійснює господарську діяльність у кафе "Пельмені і вареники", несе відповідальність за додержання в ній вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності. Невиконання Підприємцем встановлених законом обов'язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів, які використовуються в його закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.

Також судом апеляційної інстанції не враховано, що використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.

Разом з тим відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

Виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Законі № 1774, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом № 3792 на час прийняття рішення у справі (2017 рік), не підлягав застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації.

Водночас у визначенні суми відповідної компенсації суд першої інстанції хоча й помилково застосував іншу розрахункову величину для визначення суми компенсації, проте це не вплинуло на правильність прийнятого рішення по суті, оскільки розмір стягнутої компенсації знаходиться у межах, визначених наведеним приписом пункту "г" частини другої статті 52 Закону, що унеможливлює скасування зазначеного рішення з відповідної підстави.

Відповідно до частин першої і другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням викладеного оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі.

Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 920 грн. за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з Підприємця на користь Організації.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання оскаржуваної постанови в частині стягнення з Організації в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" суми судового збору за подання апеляційної скарги, тому поворот виконання зазначеної постанови в цій частині касаційною інстанцією не здійснюється. Водночас названа Організація не позбавлена права, за наявності підстав, звернутися з відповідною заявою в порядку статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 924/290/17 скасувати.

3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2017 у справі № 924/290/17 залишити в силі.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кохана Руслана Володимировича на користь приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" 1 920 грн. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов