Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.03.2018 року у справі №916/1600/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1600/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017

(головуючий - Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Головей В.М.)

у справі №916/1600/17 Господарського суду Одеської області

за позовом Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості

до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області

про стягнення 4 823,03 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про стягнення 4 823,03 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами.

1.2.1. Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості (далі - Ізмаїльський МРЦЗ) надає забезпечення та соціальні послуги у випадку безробіття відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" на території міста Ізмаїл та Ізмаїльського району.

В період з 16.08.2011 по 15.11.2011, з 19.04.2012 по 25.10.2012 та з 13.11.2012 по 04.02.2013 громадянин ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) був зареєстрований та перебував на обліку як безробітний в Ізмаїльському МРЦЗ.

1.2.2. Відповідно до п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307 ОСОБА_4 було призначено та виплачено допомогу по безробіттю у загальній сумі 4 823,03 грн.

1.2.3. За даними верифікації наприкінці 2016 року до Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості надійшла інформація про те, що громадянин ОСОБА_4 у період перебування на обліку безробітних Ізмаїльського МРЦЗ отримував пенсію.

1.2.4. Відповідно до п.п. 18 п. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення", ст.34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України 13.02.2009р. № 60/62, позивачем проведено перевірку підстав для виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_4.

1.2.5. Для підтвердження вказаного факту було зроблено запит до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, на який отримано відповідь про те, що ОСОБА_4 дійсно отримує пенсію за віком з 15.02.2011.

1.2.6. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_4 отримує пенсію за віком з 15.02.2011 тобто у період перебування на обліку безробітних з 16.08.2011 по 15.11.2011, з 19.04.2012 по 25.10.2012 та з 13.11.2012 не мав права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю, оскільки, відповідно до пп. "г" ч. 3. ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII, не можуть бути визнані безробітними громадяни які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку.

1.2.7. Фактично пенсію ОСОБА_4 призначено лише 07.02.2013, внаслідок визнання постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2011 по справі № 2а-6201/11 та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у цій самій справі, які набрали чинності, незаконним рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 14 від 05.04.2011 року, щодо відмови ОСОБА_4 в призначенні пільгової пенсії.

1.2.8. Таким чином, позивач зазначає, що через дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області, які визнанні незаконними зазначеними судовими рішеннями, пенсіонер отримав змогу зареєструватися в Ізмаїльському МРЦЗ як безробітний та отримати допомогу по безробіттю у сумі 4 823,03 грн.

1.2.9. Отже, враховуючи наведені обставини позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2017 у справі №916/1600/17 задоволено позовні вимоги Ізмаїльського МРЦЗ до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про стягнення 4 823,03 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 823,03 грн, крім того, з урахуванням ухвали від 27.09.2017 про виправлення описки, з відповідача до Державного бюджету України стягнуто 1 600 грн судового збору.

2.2. Вказане рішення обґрунтоване тим, що матеріалами справи, належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення відповідачем неправомірних дій, спричинених протиправним рішенням органів Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, внаслідок чого гр. ОСОБА_4 своєчасно не отримав пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, що, у свою чергу, надало ОСОБА_4 можливість стати на облік до центру зайнятості та отримувати допомогу з безробіття за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Такі виплачені центром зайнятості кошти є збитками позивача, які відповідач відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України та ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодувати позивачу.

2.3. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

2.4. Суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума була сплачена Ізмаїльським МРЦЗ добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю (матеріальне забезпечення), у зв'язку з наданням ОСОБА_4 статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, та про відсутність підстав для стягнення шкоди у вигляді коштів, перерахованих ОСОБА_4 як допомогу по безробіттю.

2.5. Крім того, Ізмаїльським МРЦЗ не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області та виплатами ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 4 823,03 грн, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди, відповідно до ст. 1166 ЦК України.

2.6. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, Ізмаїльським МРЦЗ не доведено, що в діях Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області наявний склад цивільного правопорушення, а тому відсутні підстави для стягнення з нього шкоди у розмірі 4 823,03 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Ізмаїльський МРЦЗ звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області 11.09.2017.

3.2. В обгрунтування зазначених вимог скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України та статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

3.2.3. Скаржник зазначає про те, що деліктна відповідальність відповідача доведена в повному обсязі, протиправна поведінка відповідача встановлена судовим рішенням в адміністративній справі і зазначена обставина не підлягає доведенню.

3.2.4. Також вказує на те, що висновок суду про те, що виплата допомоги по безробіттю була здійснена позивачем добровільно є безпідставним та не має значення для спірних правовідносин, оскільки на момент звернення громадянина ОСОБА_4 до позивача із заявою про надання статусу безробітного підстав для відмови у її задоволенні не існувало, оскільки на той час ОСОБА_4 пенсію не отримував.

3.2.5. За твердженням позивача, суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення".

3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість вимог скаржника та просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін. Вказує на те, що апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дослідив всі обставини справи, а позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між нанесенням йому шкоди та діями відповідача.

Відповідач не вчинив жодних дій, які б прямо призвели до нанесення майнової шкоди позивачу, понесення позивачем збитків викликано свідомими діями громадянина ОСОБА_4, який визнаючи за собою право на призначення пенсії усвідомлював відсутність у нього права на отримання виплат по безробіттю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. За приписами частини 2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

4.2.2. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідності до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

4.2.3. Згідно з ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

4.2.4. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

4.2.5. Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

4.2.6. Відповідач у справі - Ізмаїльське об'єднання управління Пенсійного фонду України Одеської області є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.

4.2.7. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.05.2011 в адміністративній справі №2а-302/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.22012, позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області № 40 від 04.10.2010 про відмову в призначенні ОСОБА_4 пенсії на пільгових умовах та зобов'язано відповідача призначити пільгову пенсію відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 27.06.2010.

4.2.8. Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких приймають участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні ОСОБА_4 пенсії на пільгових умовах, є встановленими та не підлягають доведенню.

4.2.9. Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 зазначеного закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

4.2.10. Пунктом 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

4.2.11. Виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до ч. 1 ст. 7, ст. 8 та п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_4.

4.2.12. Внаслідок неправомірних дій відповідача своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а Ізмаїльський МРЦЗ зайнятості безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_4, який не мав будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями управління пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.

4.2.13. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про доведеність позивачем наявності елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди згідно з ст. 1173 ЦК України.

4.2.14. За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2017, який правомірно задовольнив позов.

5. Судові витрати

5.1. Відповідно до приписів п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з позовною, апеляційною та касаційною скаргами) Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі за №916/1600/17 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2017 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко