Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.03.2020 року у справі №910/17433/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/17433/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Краснова Є. В.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 (суддя Трофименко Т. Ю.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 (головуючий - Гаврилюк О. М., судді Майданевич А. Г., Сулім В. В.) у справі

за позовом: 1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

4) ОСОБА_4

до: 1) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк ?Укргазбанк?,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Реверс Інвест?,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Ріо Фін?

про застосування наслідків нікчемних правочинів та визнання правочинів недійсними.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2019 року фізичні особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк ?Укргазбанк? (далі - ПАТ "АБ "Укргазбанк", Банк), Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Реверс Інвест? (далі - ТОВ "ФК "Реверс Інвест", Товариство) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріо Фін" (далі - ТОВ "ФК "Ріо Фін", Компанія), про: 1) застосування наслідків недійсності нікчемного договору факторингу (відступлення права грошової вимоги) від 20.02.2019, укладеного між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Реверс Інвест";

2) застосування наслідків недійсності нікчемного договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.02.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 874, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, укладеного між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Реверс Інвест";

3) застосування наслідків недійсності нікчемного договору факторингу (відступлення права грошової вимоги) від 30.04.2019, укладеного між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "ФК "Ріо Фін";

4) застосування наслідків недійсності нікчемного договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 30.04.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 2097, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Наталією Михайлівною, укладеного між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "ФК "Ріо Фін";

5) визнання недійсним договору факторингу (відступлення права грошової вимоги) від 20.02.2019, укладеного між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Реверс Інвест";

6) визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.02.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 874, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, укладеного між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Реверс Інвест";

7) визнання недійсним договору факторингу (відступлення права грошової вимоги) від 30.04.2019, укладеного між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "ФК "Ріо Фін";

8) визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 30.04.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 2097, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Наталією Михайлівною, укладеного між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "ФК "Ріо Фін".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що позивачі були позбавлені права власності на своє майно (квартири) через дії відповідачів, вчинені на підставі договорів факторингу та договорів відступлення права вимоги від 20.02.2019 та 30.04.2019.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020, відмовлено позивачам у відкритті провадження у справі.

4. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 4, 20, 45, 73, 74, 76-79, 175, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статей 2, 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки: 1) ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції; 2) для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18); 3) позивачі звернулися до Господарського суду міста Києва за захистом своїх особистих майнових прав, тобто права приватної власності, та саме як фізичні особи - громадяни, а не як фізичні особи-підприємці, внаслідок чого наявний між сторонами спір виник не у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, позивачі звернулися з касаційною скаргою, у якій просять зазначені судові рішення скасувати повністю та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

6. В обґрунтування наведеної ними позиції скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 215 ЦК України і статей 4, 20, 45, 175, 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) оскільки предметом позову в справі № 910/17433/19 є застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів і визнання недійсними договорів факторингу (відступлення права грошової вимоги) та відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладених між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Реверс Інвест", а також між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "ФК "Ріо Фін", то спір у цій справі із зазначеними позовними вимогами цілком підпадає під юрисдикцію господарських судів, адже сторонами оскаржуваних договорів є лише юридичні особи, а визнання недійсними таких договорів вирішується виключно за правилами господарського судочинства; 2) місцевий та апеляційний господарські суди не врахували викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/2529/18 правового висновку про те, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "ФК "Ріо Фін" і ПАТ "АБ "Укргазбанк" у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Позиція Верховного Суду

8. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

9. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

10. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

11. За змістом пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

12. Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

13. Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову в справі № 910/17433/19 є застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, а саме договору факторингу від 20.02.2019 та договору відступлення права вимоги від 20.02.2019, укладених між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Реверс Інвест", і договору факторингу від 30.04.2019 та договору відступлення права вимоги від 30.04.2019, укладених між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "ФК "Ріо Фін", а також визнання недійсними зазначених договорів (далі - Договори).

У свою чергу, предметом Договорів є: 1) відступлення права грошової вимоги за договором про відкриття відкличної кредитної лінії від 29.09.2004 № 25/04 (далі - кредитний договір № 25/04), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - ПАТ "АКБ "Київ"), правонаступником якого є ПАТ "АБ "Укргазбанк", і Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - ПАТ АК "Укртранс");

2) відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 28.11.2008, укладеним між ПАТ "АКБ "Київ" і ПАТ АК "Укртранс".

14. Зміст і підстави поданого позову свідчать про те, що фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до господарського суду з позовом до ПАТ "АБ "Укргазбанк" і ТОВ "ФК "Реверс Інвест" як первісного та нового кредитора (первісного та нового іпотекодержателя) відповідно, та до Компанії як нового іпотекодержателя і фактора за іпотечним договором від 28.11.2008, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 25/04, сторонами якого є юридичні особи.

15. Тобто між позивачами та відповідачами існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України (схожу правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/2529/18).

16. Зазначений спір виник з іпотечних та кредитних правовідносин за участю юридичних осіб.

17. Відповідно до положень частини 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

18. Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

19. Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18).

20. Водночас колегія суддів зауважує, що положення пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, оскільки передбачають, що у спорах, які виникають з кредитних та іпотечних правовідносин, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

21. Крім того, оспорювані договори укладено між відповідачами як суб`єктами господарювання та в ході проведення ними господарської діяльності.

22. Ураховуючи положення статей 4, 20, 45, 175 ГПК України та зважаючи на викладені правові позиції Верховного Суду, які відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України мають враховуватися при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з обґрунтованими твердженнями скаржника про те, що: 1) оскільки предметом позову в справі № 910/17433/19 є застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів і визнання недійсними договорів факторингу (відступлення права грошової вимоги) та відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладених між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Реверс Інвест", а також між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "ФК "Ріо Фін", то спір у цій справі із зазначеними позовними вимогами цілком підпадає під юрисдикцію господарських судів, адже сторонами оскаржуваних договорів є лише юридичні особи, а визнання недійсними таких договорів вирішується виключно за правилами господарського судочинства; 2) місцевий та апеляційний господарські суди не врахували викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/2529/18 правового висновку про те, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України.

23. Наведеним повністю спростовується висновок суду першої інстанції про те, що позивачі звернулися до Господарського суду міста Києва за захистом своїх особистих майнових прав, тобто права приватної власності, та саме як фізичні особи - громадяни, а не як фізичні особи-підприємці, внаслідок чого наявний між сторонами спір виник не у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

24. Разом з тим касаційна інстанція вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/182 правову позицію про те, що для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (аналогічну), оскільки під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

25. Натомість у справі № 904/1083/182 предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин є різними у порівнянні з розглядуваною справою. Зокрема, у пунктах 4.30, 4.31 постанови від 25.06.2019 у справі № 904/1083/182 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з обов`язку замовника будівництва торговельно-офісного комплексу із вбудованою автомийкою, який на час здійснення будівництва і до моменту введення його в експлуатацію мав статус фізичної особи-підприємця, укласти обов`язковий до укладення договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, і цей обов`язок у відповідача із втратою ним статусу фізичної особи-підприємця не припинився. Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які безпосередньо пов`язані зі створенням фізичною особою-підприємцем об`єкта цивільних прав - торговельно-офісного комплексу із вбудованою автомийкою, використовувати який можна лише при здійсненні господарської діяльності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

26. Відтак висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України є необґрунтованими і не відповідають наведеним вище нормам процесуального права та висновкам Великої Палати Верховного Суду, а, отже, й оскаржувані судові рішення є такими, що постановлені з порушенням норм процесуального права.

27. У зв`язку з наведеним колегія суддів відхиляє викладені у відзивах на касаційну скаргу доводи ТОВ "ФК "Ріо Фін" і ПАТ "АБ "Укргазбанк" як необґрунтовані.

28. За змістом частин 3 та 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

29. Зважаючи на допущене судом першої та апеляційної інстанцій істотне порушення норм процесуального права (статей 20, 45, 175 ГПК України), колегія суддів, користуючись повноваженнями, наданими процесуальним законом, вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані ухвалу та постанову скасувати, а справу передати до Господарського суду міста Києва зі стадії відкриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

32. За наведених обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам статей 20, 175, 234, 236, 269, 282 ГПК України, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних ухвали і постанови як прийнятих з порушенням норм процесуального закону.

33. Зважаючи на те, що на стадії відкриття провадження у справі місцевий господарський суд припустився істотного порушення норм процесуального права, а суд апеляційної інстанції це порушення помилково не усунув, Верховний Суд вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних ухвали та постанови і передачі справи № 910/17433/19 до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Розподіл судових витрат

34. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 910/17433/19 скасувати.

Справу № 910/17433/19 передати до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Є. В. Краснов