Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.01.2019 року у справі №916/409/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/409/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Астапової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивидор комплекс" та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 у справі

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж" до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивидор комплекс", 2. Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна,

за участю представників:

позивача - Добрової К.Ю., адвокат;

відповідача-1 - Астратенка К.М. (керівник); Ситника О.П. (адвокат);

відповідача-1 - не з'явилися;

третьої особи - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж" (далі - ТДВ "Чорноморсантехмонтаж") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивидор комплекс" (далі - ТОВ "Стивидор комплекс"), Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (далі - Суворовська РА), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3), про визнання незаконним та скасування розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 01.12.2016 № 961р "Про затвердження висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна" та скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Стивидор комплекс" на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі за адресою: Одеська область, м. Одеса, Старокиївська дорога 21-й км, буд. 39-А, загальною площею 2 116,6 м2, реєстраційний номер нерухомого майна 1204858251101 (далі - нерухоме майно).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірним розпорядженням, яке у подальшому стало підставою для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, порушено права позивача як власника 73/100 частин цілісного майнового комплексу, оскільки без його згоди як співвласника виділено ТОВ "Стивидор комплекс" у власність будівлю трансформаторної підстанції, яка входить до складу частки комплексу, що належить позивачеві.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Закритому акціонерному товариству "Чорноморсантехмонтаж" (правонаступником якого є позивач) на праві власності належав цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 13.05.2003, виданого виконавчим комітетом Красносільської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.

2.2. Зазначений комплекс складався із таких об'єктів нерухомого майна: літ. "А-А1" (виробничий корпус загальною площею 5 500,6 м2); літ. "Б" (цех ТНС загальною площею 1 765,4 м2); літ. "В, B1, В2" (блок складів загальною площею 1 267,7 м2); літ. "Г" (трансформаторна підстанція); літ. "Д" (склад металопрокату загальною площею 423,2 м2); літ. "Е, е, е1" (дільниця укрупненого зберігання); літ. "Ж" (трансформатор Т-630); літ. "З" (прохідна); літ. "И" (пд) (склад готової продукції); "І" (склад зберігання вантажів"); "II, III" (брукування); "№ 1-5" (огорожа); "IV" (інженерні комунікації).

2.3. 19.01.2005 між ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 4/100 частин зазначеного комплексу, за умовами якого відчужувана частина складається з літ. "Д" (склад металопрокату) загальною площею 423,2 м2.

2.4. 19.01.2007 між ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" та ТОВ "Стивидор комплекс" було укладено договір купівлі-продажу 23/100 частин зазначеного комплексу, за умовами якого відчужувана частина складається із таких об'єктів нерухомого майна: літ. "В, B1, В2" (блок складів); літ. "Е, е, е1" (дільниця укрупненого зберігання); "І" (склад зберігання вантажів); літ. "З" (прохідна); 1/2 частина огорожі "№ 1-5"; "III" (брукування); частина інженерних комунікацій "IV", а саме: під'їзна залізнична колія, пожежний резервуар, 3/10 частин електропостачання, загальною площею 1 267,7 м2 (далі - договір від 19.01.2007).

2.5. 15.11.2007 виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області ТОВ "Стивидор комплекс" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 343510, в якому визначено склад частки, що належить відповідачу-1 згідно з умовами договору від 19.01.2007.

2.6. 02.04.2015 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. посвідчено заяву ОСОБА_8, згідно якої останній, як директор ТДВ "Чорноморсантехмонтаж", який діє на підставі статуту, підтвердив, що не заперечує проти виділу в натурі 23/100 частин майнового комплексу ТОВ "Стивидор комплекс" за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Красносільська с/р, 21-й км Старокиївського шосе, будинок 39, із наступним оформленням самостійної одиниці та присвоєнням окремої нової адреси, та заяву про те, що він не заперечує проти оформлення землевпорядної документації щодо відводу в оренду земельної ділянки за зазначеною адресою. Ідентичного змісту нотаріально посвідчені заяви 02.12.2015 були підписані ОСОБА_3

2.7. 30.12.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нове бюро технічної інвентаризації" (далі - ТОВ "Нове БТІ") за заявою ТОВ "Стивидор комплекс" було надано висновок № 1267/12-15 щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.

2.8. На підставі замовлення від 15.02.2016 № 410 ТОВ "Стивидор комплекс" зарезервовано адресу об'єкта нерухомого майна - нежитлові будівлі цілісного майнового комплексу: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, 39-А, що відображено у довідці з Адресного реєстру м. Одеси від 17.06.2016 № 368779/1, виданої юридичним департаментом Одеської міської ради.

2.9. 01.12.2016 Суворовською РА видано розпорядження № 961р "Про затвердження висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: 21-й км Старокиївської дороги, 39 з подальшим встановленням нумерації" (далі - розпорядження № 961р), яким затверджено висновок, виготовлений ТОВ "Нове БТІ" щодо технічної можливості виділу в натурі в окремий об'єкт нерухомого майна 23/100 часток об'єкта нерухомого майна, що належать ТОВ "Стивидор комплекс"; на підставі довідки з Адресного реєстру м. Одеси про резервування адреси об'єкта нерухомого майна від 17.06.2016 № 368779/1 встановлено нумерацію новоутвореному об'єкту нерухомого майна - нежитловим будівлям цілісного майнового комплексу, які належать ТОВ "Стивидор комплекс": м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, 39-А.

2.10. Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.01.2018 № 111863531, 21.03.2017 державним реєстратором Іскровим О.В. Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" на підставі: технічного паспорта б/н від 19.09.2016, виданого ТОВ "Нове БТІ"; розпорядження № 961р; заяв від 02.04.2015 № 591, від 02.12.2015 № 2282 (видавник - приватний нотаріус Задорожнюк В.К.); свідоцтва про право власності б/н від 15.11.2007, виданого виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, було проведено державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості за ТОВ "Стивидор комплекс", до складу нерухомого майна якого було включено трансформаторну підстанцію літ. "Г".

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2018 (суддя Волков Р.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження мотивовано тим, що Суворовською РА не проводився будь-який виділ часток, а лише був затверджений висновок щодо можливості виділу частки. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Стивидор комплекс" на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, 39-А, суд виходив із того, що відповідачі не є державним реєстраційним органом або іншим органом, до повноважень якого віднесено скасування державної реєстрації.

3.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 (колегія суддів: Таран С.В., Мишкіна М.А., Поліщук Л.В.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 01.12.2016 № 961р "Про затвердження висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкту нерухомого майна".

Скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ "Стивидор комплекс" на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі за адресою: Одеська область, м. Одеса, Старокиївська дорога 21-й км, буд. 39-А, загальною площею 2 116,6 м2, реєстраційний номер нерухомого майна 1204858251101.

Дійшовши висновків про задоволення вимог в частині скасування розпорядження Суворовської РА від 01.12.2016 № 961р, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірна трансформаторна підстанція літ. "Г" не увійшла до складу частки, яка була відчужена ТОВ "Стивидор комплекс" за договором купівлі-продажу від 19.01.2007, що свідчить про те, що приймаючи зазначене розпорядження про затвердження технічного висновку щодо можливості виділу в натурі частки ТОВ "Стивидор комплекс" та не перевіривши при цьому правомірність проведеного виділу частки з спільної часткової власності, Суворовська РА порушила права позивача на це майно, як власника 73/100 частин майнового комплексу.

Постанова в частині скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Стивидор комплекс" на зазначене нерухоме майно обґрунтована посиланнями на те, що держану реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно проведено із порушенням вимог пункту 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, щодо подання реєстратору договору про виділ у натурі частки із спільного майна. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено про правильність заявлених позивачем вимог про скасування державної реєстрації до ТОВ "Стивидор комплекс" як до власника спірного нерухомого майна.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ТОВ "Стивидор комплекс" посилається на неповне встановлення судом апеляційної інстанції дійсних обставин справи та порушення вимог частини 1 статті 377 ЦК України, пункту 58 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 № 868, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.2. У касаційній скарзі Суворовська РА посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог пункту 58 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 № 868, та зазначає, що під час видання спірного розпорядження вона діяла у відповідності до повноважень, визначених рішенням Одеської міської ради від 13.02.2014 № 4584-VI та у передбачений законом спосіб, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТДВ "Чорноморсантехмонтаж" зазначає про те, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено дійсні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та правильно застосовано норми матеріального права, в зв'язку з чим просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з'явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Відповідно до частини 1 статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно з пунктами 4 та 10 частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, що існувало до порушення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки.

6.4. За змістом частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

6.5. Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

6.6. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

6.7. У відповідності до приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

6.8. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору від 19.01.2007 спірна трансформаторна підстанція літ. "Г" до складу частки, що була відчужена на користь ТОВ "Стивидор комплекс" не увійшла, та в отриманому в подальшому відповідачем-1 свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 15.11.2007 серії САВ № 343510 не зазначена.

6.9. Згідно з частинами 3, 4 статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

6.10. Разом із тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна між співвласниками ТОВ "Чорноморсантехмонтаж", ТОВ "Стивидор комплекс" та ОСОБА_3 не укладався.

6.11. Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

6.12. Згідно з пункту 3.2.4 Положення про Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 13.02.2014 № 4584-VI, Суворовська РА, зокрема, видає розпорядження про затвердження розподілу часток жилих приміщень та господарських споруд, а також поділу, виділу та об'єднання; встановлює або змінює нумерацію об'єктів нерухомості.

6.13. За таких обставин, встановивши, що спірна трансформаторна підстанція літ. "Г" не увійшла до складу частки, яка була відчужена ТОВ "Стивидор комплекс" за договором купівлі-продажу від 19.01.2007, а також те, що між співвласниками не укладався договір про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що приймаючи розпорядження № 961р про затвердження технічного висновку щодо можливості виділу в натурі частки ТОВ "Стивидор комплекс" та не перевіривши при цьому правомірність проведеного виділу частки із спільної часткової власності, Суворовська РА порушила право позивача як власника 73/100 частин майнового комплексу, що стало обґрунтованою підставою для задоволення вимог про визнання незаконним та скасування спірного розпорядження № 961р.

6.14. Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно, яке утворюється внаслідок поділу або виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, підлягають державній реєстрації.

6.15. Відповідно до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 01.01.2013 органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9)рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

6.16. Згідно з пунктом 56 Порядку "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: 1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; 2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

6.17. Разом із тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що державну реєстрацію за ТОВ "Стивидор комплекс" права власності на об'єкт спірного нерухомого майна 21.03.2017 здійснено без подання реєстратору договору про виділ у натурі частки із спільного майна, а на підставі таких документів: технічного паспорта від 19.09.2016 б/н, виготовленого ТОВ "Нове БТІ"; розпорядження Суворовської РА від 01.12.2016 № 961р; заяв від 02.04.2015 №591, від 02.12.2015 № 2282 та свідоцтва про право власності від 15.11.2007 б/н, виданого виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Тобто державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, Старокиївської дороги 21 км, будинок 39-А, загальною площею 2 116,6 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1204858251101, було проведено за відсутності усіх необхідних документів.

6.18. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

6.19. Встановивши зазначені обставини та врахувавши наведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Стивидор комплекс" на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі за адресою: Одеська область, м. Одеса, Старокиївська дорога 21-й км, буд. 39-А, загальною площею 2 116,6 м2, реєстраційний номер нерухомого майна 1204858251101.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно встановив дійсні обставини справи, надав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, що підлягають до спірних правовідносин сторін та обґрунтовано задовольнив позов.

7.2. Натомість суд першої інстанції помилково вважав, що затверджуючи висновок щодо можливості виділу частки, Суворовська РА не повинна перевірити наявність поданих їй на затвердження документів, які є в силу закону є необхідними для виділення частки із цілісного майнового комплексу.

7.3. Також місцевий суд не врахував вимог закону щодо необхідності укладення у письмовій формі з нотаріальним посвідченням договору про виділ у натурі частки із нерухомого спільного майна та його подачі державному реєстратору для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

7.4. При цьому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що відповідачем у справі повинен бути державний реєстраційний орган або інший орган, до повноважень якого віднесено скасування державної реєстрації, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постановах від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 911/1681/18 та від 13.02.2019 у справі № 910/6090/18, належним відповідачем у справах за позовами про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

7.5. З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються доводи касаційних скарг ТОВ "Стивидор комплекс" та Суворовської РА, про прийняття апеляційним господарським судом рішення про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

7.6. Колегія суддів також відхиляє твердження касаційних скарг про порушення судом апеляційної інстанції вимог пункту 58 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 № 868, оскільки останній втратив чинність 01.01.2016, тобто до проведення державної реєстрації за ТОВ "Стивидор комплекс" права власності на об'єкт спірного нерухомого майна 21.03.2017.

7.7. Щодо твердження ТОВ "Стивидор комплекс" про порушення судом апеляційної інстанції права на участь у судовому засіданні, слід зазначити наступне.

Як вбачається із протоколу судового засідання суду першої інстанції від 01.08.2018 представник ТОВ "Стивидор комплекс" ОСОБА_11, який діяв на підставі довіреності від 18.09.2017, був присутнім у судовому засіданні під час оголошення судом першої інстанції вступної та резолютивної частин рішення, отже відповідач-1 був обізнаним зі змістом прийнятого судом рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 розгляд апеляційної скарги позивача призначено на 15:00 28.11.2018; ухвалу направлено усім учасникам справи та оприлюднена 07.11.2018 на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/77622586. Додатково про розгляд справи сторін було повідомлено 23.11.2018 телефонограмою, яку від відповідача-2 прийняв ОСОБА_11

27.11.2018 від представника ТОВ "Стивидор комплекс" - адвоката Ситника О.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його участю у розгляді цивільної справи № 509/1411/17 в апеляційному суді Одеської області. У задоволенні цього клопотання судом апеляційної інстанції було відмовлено, оскільки ухвалою суду від 06.11.2018 явка сторін визнана судом необов'язковою, а позиція відповідача-1 викладена у відзиві на апеляційну скаргу.

Зважаючи на те, що ТОВ "Стивидор комплекс" було відомо про розгляд справи судом апеляційної інстанції 28.11.2018 та не надано доказів неможливості участі у судовому засіданні представника ОСОБА_11, який брав участь під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що можливість участі уповноваженого представника відповідача-1 чи керівника підприємства у суді апеляційної інстанції залежала виключно від волевиявлення ТОВ "Стивидор комплекс", тобто мала суб'єктивний характер, у зв'язку з чим твердження скаржника про порушення його права на участь у судовому засіданні є необґрунтованими.

7.8. Також безпідставними є твердження ТОВ "Стивидор комплекс" про необґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки із її змісту вбачаються підстави, мотиви та обґрунтування, із яких виходив суд, задовольняючи позов.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

7.9. Інші доводи касаційних скарг зводяться переоцінки доказів, що не входить до визначених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.10. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації" та "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

7.11. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувану постанову у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивидор комплекс" та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 у справі № 916/409/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір