Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.12.2018 року у справі №910/23120/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/23120/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2018

(головуючий - Михальська Ю.Б., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І.)

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018

(суддя Удалова О.Г.)

у справі №910/23120/17

за позовом Державного підприємства "Спецагро"

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 301 607,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Спецагро" (далі - позивач або ДП "Спецагро") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач, Мінагрополітики) про стягнення 301 607,92 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як поручитель за договорами поруки від 18.12.2014 та 01.12.2015, сплатив заборгованість відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") за спожиту електричну енергію і таким чином набув право вимагати від відповідача повернути сплачені позивачем грошові кошти. Предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 301 607,92 грн, з яких: 245 289,78 грн - основний борг, 46 537,79 грн - інфляційна складова боргу, 9 780,35 грн - 3% річних.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 18 грудня 2014 року між ПАТ "Київенерго" (кредитор), Мінагрополітики (боржник) та ДП "Спецагро" (поручитель) укладено трьохсторонній договір поруки (далі - Договір поруки від 18.12.2014) згідно з умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої ним електричної енергії, яке виникло з договору на постачання електричної енергії №33465 від 04.07.2014 (основний договір), укладеного між кредитором та боржником.

У пункті 3.1 Договору поруки від 18.12.2014 сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії сумою 18 097,50 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поруки від 18.12.2014 у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього у 5-тиденний термін з дня отримання вимоги від кредитора.

Згідно з пунктом 5.2 Договору поруки від 18.12.2014 після виконання поручителем зобов'язання боржника за основним договором до поручителя, що виконав таке зобов'язання, переходять усі права кредитора за основним договором.

На виконання взятих на себе зобов'язань поручителя згідно з Договором поруки від 18.12.2014 позивач сплатив на користь ПАТ "Київенерго" грошові кошти в розмірі 18 097,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1942 від 30.12.2014.

2.2. Суди також встановили, що 01.12.2015 між ПАТ "Київенерго" (кредитор), Мінагрополітики (боржник) та ДП "Спецагро" (поручитель) укладено трьохсторонній договір поруки (далі, Договір поруки від 01.12.2015), згідно з умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої ним електричної енергії, яке виникло з договору на постачання електричної енергії №33465-Т115 від 08.05.2015 (основний договір), укладеного між кредитором та боржником.

Пунктом 3.1 Договору поруки від 01.12.2015 визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії сумою 130 699,39 грн.

Пункти 5.1 та 5.2 Договору поруки від 01.12.2015, у яких врегульовано наслідки виконання поручителем зобов'язання боржника перед кредитором, аналогічні за змістом положенням, закріпленим у Договорі поруки від 18.12.2014.

Суди встановили, що на виконання взятих на себе зобов'язань поручителя за Договором поруки від 01.12.2015 позивач сплатив на користь кредитора ПАТ "Київенерго" грошові кошти в розмірі 130 699,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3529 від 01.12.2015.

2.3. 24 грудня 2015 року відповідач звернувся до позивача з листом №37-19-13/20930, в якому просив оплатити за Мінагрополітики заборгованість з оплати електроенергії, спожитої у грудні 2015 року, згідно з договором поруки у сумі 96 492,89 грн. Проте відповідач не зазначив на підставі якого саме договору поруки він просить позивача виконати за Міністерство зобов'язання з оплати спожитої останнім електричної енергії, а також не зазначив підстави виникнення такого основного зобов'язання.

Позивач в свою чергу сплатив на користь кредитора ПАТ "Київенерго" грошові кошти в загальному розмірі 96 492,89 грн., з яких: - 875,39 грн за платіжним дорученням №3534 від 02.12.2015 з призначенням платежу "оплата за реактивну електроенергію за Мінагрополітики України згідно договору поруки від 01.12.2015 до договору №33465-Т115 від 08.05.2015"; - 636,89 грн за платіжним дорученням № 3628 від 25.12.2015 з призначенням платежу "оплата згідно листа №37-19-13/20930 від 24.12.2015 за реактивну електроенергію за Мінагрополітики України згідно договору поруки до договору № 33465-Т115 від 08.05.2015"; - 94 980,61 грн за платіжним дорученням №3627 від 25.12.2015 з призначенням платежу "оплата згідно листа №37-19-13/20930 від 24.12.2015 за реактивну електроенергію за Мінагрополітики України згідно договору поруки до договору № 33465-Т115 від 08.05.2015".

2.4. Таким чином, позивач сплатив на користь ПАТ "Київенерго" за зобовязаннями відповідача грошові кошти в сумі 245 289,78 грн, з яких 148 796,89 грн (18 097,50 грн + 130 699,39 грн) сплачені позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача на виконання умов договорів поруки від 18.12.2014 та 01.12.2015 і в межах обумовленого сторонами розміру відповідальності поручителя.

Водночас, грошові кошти в загальному розмірі 96 492,89 грн, сплачені позивачем на підставі листа відповідача №37-19-13/20930 від 24.12.2015.

2.5. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача 245 289,78 грн, сплаених позивачем на користь ПАТ "Київенерго" за договорами поруки.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Мінагрополітики на користь ДП "Спецагро" основний борг у розмірі 148 796,89 грн, 3% річних у розмірі 317,98 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 339,17 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 256,81 грн.

3.1.1. Рішення суду мотивоване тим, що після сплати заборгованості відповідача перед ПАТ "Київенерго" позивач як поручитель за договорами поруки від 18.12.2014 та 01.12.2015 набув права вимагати від відповідача повернення йому грошових коштів в загальному розмірі 148 796,89 грн. Водночас, грошові кошти в розмірі 96 492,89 грн були сплачені позивачем понад визначений вказаними договорами поруки обсяг відповідальності поручителя, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення з відповідача та відмовив позивачу у задоволенні цієї частини позовних вимог.

3.1.2. Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу за період з 13.11.2017 по 08.12.2017, встановивши, що розмір 3% річних становить 317,98 грн, а розмір інфляційної складової боргу - 1 339,17 грн, які підлягають стягненню. У стягненні частини 3% річних в розмірі 9 462,37 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 45 198,62 грн судом відмовлено.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками, здійсненими судом першої інстанції, та відхилив доводи апеляційної скарги відповідача, який оскаржував рішення в частині задоволених позовних вимог.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням та постановою, Мінагрополітики звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 у задоволеній частині позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що судові рішення, що оскаржуються, не відповідають вимогам діючих норм права щодо законності і обґрунтованості їх ухвалення, повноти та об'єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів з огляду на таке.

4.2.1. Вимога до поручителя може бути пред'явлена виключно за умови настання обставин, передбачених частиною першою статті 553 ЦК України, а саме, у випадку порушення зобов'язання боржником.

Договорами поруки встановлений солідарний обов'язок позивача відповідати перед ПАТ "Київенерго" за виконання зобов'язання і, враховуючи положення статті 543 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, як від боржника, так і від поручителя разом. Проте скаржник наполягає, що така вимога не була висунута ні до Мінагрополітки, ні до ДП "Спецагро". Як наслідок, у цьому випадку сплата коштів позивачем є безпідставною, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача.

Таким чином, скаржник вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги відсутність належних та допустимих доказів порушення зобов'язання Мінагрополітики і, як наслідок, необхідності звернення ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" до боржника чи поручителя з вимогами щодо виконання зобов'язання.

4.2.2. Позивачем на надано доказів отримання від ПАТ "Київенерго" письмової вимоги щодо необхідності виконання зобов'язань за Договором поруки від 04.07.2014 та Договором поруки від 08.02.2015, що є основною складовою для виконання поруки. А судами, в свою чергу, не досліджено питання переходу права вимоги від кредитора до позивача, оскільки позивачем не надано жодних доказів які б підтверджували перехід права вимоги від кредитора до поручителя.

Отже, скаржник стверджує, що судами під час розгляду цієї справи неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статей 543, 553, 555, 556 Цивільного кодексу України.

Крім того, скаржник вказує на порушення судами приписів процесуального закону, не вказуючи при цьому конкретних норм права.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а судові рішення, що оскаржуються, - без змін.

4.3.1. Позиція та доводи позивача в цілому відповідають висновкам, здійсненим судами першої та апеляційної інстанції у рішеннях, що переглядаються.

Позивач наголошує, що посилання скаржника на безпідставність сплати ДП "Спецагро" грошових коштів на користь ПАТ "Київенерго" не відповідає обставинам справи, адже відповідачем факт наявності у нього заборгованості перед третьою особою за договорами на постачання електричної енергії у розмірі, який було сплачено поручителем, не спростовано. Відтак відповідач не довів безпідставність здійсненого позивачем погашення заборгованості на підставі договорів поруки.

Натомість, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали м належну правову оцінку, дійшовши правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність надання додаткової чи повторної оцінки доказам, а також необхідність встановлення і дослідження фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується питання наявності правових підстав для стягнення з відповідача, сплачених позивачем грошових коштів за договорами поруки в рахунок погашення заборгованості Мінагрополітики перед ПАТ "Київенерго" за договорами на постачання електричної енергії.

5.2.2. Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України).

5.2.3. Діючи в межах визначеної законом компетенції, суди встановили, що позивач на підставі договорів поруки від 18.12.2014 та від 01.12.2015 виконав перед ПАТ "Київенерго" грошові зобов'язання відповідача за основними договорами на суму 148 796,89 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1942 від 30.12.2014 та №3529 від 01.12.2015, наявними у матеріалах справи. Зазначені грошові кошти були зараховані ПАТ "Київенерго" як відповідні оплати за вказаними основними договорами на постачання електричної енергії, укладеними з Мінагрополітики.

Таким чином, враховуючи положення частини 2 статті 556 ЦК України та пунктів 5.2 договорів поруки, правильним є висновок судів про те, що виконавши перед ПАТ "Київенерго" грошове зобов'язання відповідача, позивач набув прав кредитора стосовно відповідача. Доводи скаржника про порушення ст.ст. 543, 553, 555, 556 Цивільного кодексу України є помилковими, оскільки ґрунтуються на власному хибному тлумаченні зазначених норм права.

5.2.4. Суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача на безпідставність сплати позивачем грошових коштів на користь ПАТ "Київенерго", оскільки Мінагрополітики не спростувало факт наявності у нього заборгованості перед ПАТ "Київенерго" за договорами на постачання електричної енергії №33465 від 04.07.2014 та №33465-Т115 від 08.05.2015 у розмірі, який було сплачено поручителем, а відтак, не довело безпідставності такого погашення позивачем.

Таким чином, доводи скаржника, про якій йшлося у п. 4.2.1 постанови, вже були предметом оцінки судів попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки.

Крім того, з посиланням на наявні у справі докази, суди відхили доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів інформування Мінагрополітики про виконання у строк, встановлений договорами поруки 18.12.2014 та 01.12.2015, забезпеченого порукою зобов'язання.

5.2.5. Суд касаційної інстанції зазначає, що по суті всі доводи скаржника стосуються неналежності поданих позивачем доказів, а також необхідності встановлення інших фактичних обставин справи, відмінних від обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Водночас, як зазначено вище, у спростування встановлених судами обставин, відповідач доказів не надає, тоді як саме обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим слід також зазначити, що з огляду на приписи ст.300 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями надавати повторну оцінку доказам, поданим учасниками справи, або додатково встановлювати фактичні обставини справи.

5.2.6. Зважаючи на зазначене вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються у цій справі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, ухвалені у справі, Суд констатує, що суди попередніх інстанцій правильно кваліфікували спірні правовідносини, що склалися, з правильним застосуванням до них норм матеріального права. Доводи скаржника про порушення норм процесуального права відхиляються Судом як безпідставні та такі, що не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.

6.3. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішення та постанови судів - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі №910/23120/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ткач

Судді Л.Стратієнко

В. Студенець