Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.12.2020 року у справі №910/22748/16
Постанова КГС ВП від 31.01.2022 року у справі №910/22748/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/22748/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Бакуліна С. В., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л. В.,

за участю представників учасників справи:

представник стягувача Федорця Д. Д. - адвоката;

представник боржника Кулініча А. П. - адвоката;

представник ДВС Кушнір Л. В. - (самопредставництво)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Усатенко І. В. )

від 09.09.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Майданевич А. Г., судді - Сулім В. В., Коротун О. М. )

від 10.11.2021

за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов'язання вчинити дії

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

2. Державного підприємства "Донецька залізниця"

про стягнення 69 179 723,28 грн,

Короткий зміст скарги на бездіяльність державного виконавця

1.04.03.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" (надалі - Залізниця) звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Відділу примусового виконання рішень), в якій просило:

- витребувати у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження ВП № 61625988;

- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виставлення та направлення в банківські установи боржника платіжні вимоги про примусове списання грошових коштів по справі № 910/22748/16 в рамках виконавчого провадження ВП № 61625988.

2. Скарга обґрунтована тим, що:

- згідно з пунктом 5-1 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 року N 4442-VI встановлений мораторій на звернення стягнення на активи Залізниці за зобов'язаннями Державного підприємства "Донецька залізниця";

- законом встановлено тимчасову заборону на виконання судових рішень, що має легітимну мету та відповідає пріоритетним напрямкам інвестиційної політики України, спрямовано на запобігання та мінімізацію завдання збитків Залізниці за невиконання зобов'язань іншими юридичними особами;

- встановлення мораторію є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 11 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII;

- Відділ примусового виконання рішень не зупинив виконавче провадження, чим порушив законні права та інтереси боржника.

Короткий зміст судових рішень, постановлених за результатами розгляду скарги

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, відмовлено у задоволені скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Залізниця) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Відділ примусового виконання рішень) щодо виставлення та направлення в банківські установи боржника платіжних вимог про примусове списання грошових коштів в рамках виконавчого провадження ВП №61625988, відкритого на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 № 910/22748/16.

4. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2021 у цій справі, та виходив з того, що:

- 24.03.2020 старший державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 61625988;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021, мотивувальна частина якої змінена постановою Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16, за скаргою ПАТ "Донбасенерго" (надалі - Товариство) на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень зобов'язано орган виконавчої служби вчинити дії - вжити всі необхідні заходи з примусового виконання рішення суду у справі №910/22748/16, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", у тому числі звернути стягнення на кошти боржника у національній та іноземних валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах;

- 10.02.2021 винесена постанова про арешт коштів боржника і в цей же день направлені платіжні вимоги до банків боржника щодо стягнення коштів на користь Товариства, які були повернуті банками без виконання;

- 24.02.2021 державний виконавець звернувся з платіжною вимогою на суму 76325260,91 грн до АТ "Ощадбанк" (платник АТ "Українська залізниця") щодо стягнення коштів;

- вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення, шляхом направлення платіжних вимог на примусове списання коштів боржника передбачено статтею 13 Закону України "Про виконавче провадження";

- державний виконавець діяв в рамках своїх повноважень Законом України "Про виконавче провадження", тому відсутні підстави для задоволення скарги боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, які подала касаційну скарги, та виклад позиції інших учасників справи.

5.03.12.2021 Залізниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень щодо виставлення та направлення в банківські установи боржника платіжних вимог про примусове списання грошових коштів в рамках виконавчого провадження ВП № 61625988, відкритого на підставі наказу у справі № 910/22748/16.

6. В обґрунтування касаційної скарги Залізниця посилається на те, що суди:

- не врахували висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17, щодо застосування частин 2 та 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

- неправильно застосували норми пункту 11 частини 1 статті 34, пункту 10-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження", пункту 5-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України від 23 лютого 2012 року N 4442-VI "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", відповідно до яких на період дії мораторію підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи Залізниці за зобов'язаннями ДП "Донецька залізниця", а також зупинення вчинення виконавчих дій;

- врахували правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від
25.06.2021 у цій справі, яка не містить правового висновку і не є обов'язковою;

- у постанові від 25.06.2021 Верховний Суд вийшов за межі предмету судового розгляду, тому такі висновки не можуть бути застосовані;

- мораторій є обов'язковим, оскільки Закон не втратив чинність відповідно до статті 152 Конституції України;

- суди не надали оцінки законності дій державного виконавця.

7.11.01.2022 Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

8. Товариство вважає скаргу необґрунтованою, оскільки:

- неможливо в межах однієї справи спочатку ухвалою зобов'язати орган ДВС виконувати рішення, а потім визнати дії, що спрямовані на виконання цього рішення, незаконними;

- доводи Залізниці щодо розповсюдження мораторію на вчинення виконавчих дій вже були предметом оцінки у постанові Верховного Суду від 25.06.2021, у справі, що переглядається;

- звернення стягнення на кошти боржника відповідно до норм Закону України "про виконавче провадження" здійснюється шляхом винесення постанови про арешт коштів та направлення платіжних вимог до банківських установ;

- аргументи скаржника, що АС ВП не містить постанови про звернення стягнення на майно боржника, спростовується постановою від 10.02.2021 про арешт коштів, а відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті;

- подання Залізницею скарги є зловживання процесуальними права, оскільки це питання вже вирішено; рішення суду виконано, кошти з боржника стягнуто та
01.03.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

9.11.01.2022 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Департамент) також надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

10. Департамент вважає, що судові рішення прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а вимоги викладені в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, оскільки:

- доводи Залізниці щодо розповсюдження мораторію на вчинення виконавчих дій були оцінені в постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 910/22748/16;

- Департамент відповідно до ухвали суду зобов'язаний був вжити усіх необхідних заходів з примусового виконання рішення суду у справі;

- рішення суду виконано в повному обсязі і виконавче провадження завершено, що унеможливлює зупинення вчинення виконавчих дій.

11.12.01.2022 Залізниця подала клопотання про зупинення провадження у справі № 910/22748/17 до вирішення Конституційним Судом питання конституційності пункту 11 частини 1 статті 34; пункту 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження"; пунктів 5-1 та 5-2 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23 лютого 2012 року N 4442-VI "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

12. Клопотання мотивовано тим, що Верховний Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати відповідність норм законодавства Конституції України, а розгляд цієї скарги має виняткове значення не лише для Залізниці, а й для держави в цілому.

13.12.01.2022 Залізниця подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

14. Представник Залізниці в судовому засіданні 31.01.2022 заявив про відмову від раніше поданого клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

15.19.01.2022 представник Залізниці подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/22858/17.

16. Клопотання мотивовано тим, що 19.01.2022 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 910/22858/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, є обов'язковими.

17. Представник Департаменту та стягувача заперечували проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/22858/17, посилаючись на те, що судове рішення виконано; постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження не оскаржувалась.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом питання конституційності норм стосовно мораторію на звернення стягнення на активи Залізниці за зобов'язаннями ДП "Донецька залізниця".

18. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

19. У даному випадку відсутня об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, оскільки Верховний Суд вже розглянув питання щодо порядку виконання судового рішення у справі № 910/22748/16, тобто у справі, що переглядається, і саме за результатами ухвалення постанови від 25.06.2021 було звернення до Пленуму Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності норм закону.

20. Верховний Суд не здійснює перегляд своїх висновків, зроблених в межах розгляду цієї справи в іншій постанові, і не має такого права, оскільки згідно з частиною 3 статті 317 ГПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

21. Аргументи скаржника, що Верховний Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати відповідність норм законодавства Конституції України, колегія суддів відхиляє, оскільки частина 6 статті 11 ГПК України прямо визначає, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

22. Та обставина, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, не виключає право господарського суду, що розглядає справу, не застосовувати такий закон відповідно до частини 6 статті 11 ГПК України.

23. Верховний Суд звертає увагу, що судове рішення було прийнята не лише з підстав неконституційності окремих положень закону, а й з огляду на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, оскільки виконанню рішення суду більше 4 років перешкоджали законодавчі положення про мораторій і був порушений справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства й правами кредитора Залізниці.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/22858/17.

24. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

25. Отже за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов'язком. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: правовідносини є подібними, Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи.

26. Колегія суддів вважає, що у даному випадку такі підстави відсутні, оскільки, по-перше: у справі № 910/22748/16 Верховний Суд вже переглянув ухвалу суду у цій справі, що постановлена за результатами розгляду скарги стосовно бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення; судове рішення виконано; оскаржується бездіяльність виконавця щодо незупинення вчинення виконавчих дій. Тобто ставляться питання, що раніше вже розглянуто при вирішенні іншої скарги. Натомість у справі № 910/22858/17 рішення суду ще не виконано, і суд касаційної інстанції, переглядаючи ухвалу та постанову, вирішує питання, чи має державний виконавець вчиняти виконавчі дії з метою примусового його виконання. Отже, вирішення та результат справи № 910/22858/17 взагалі не має значення для розгляду даної справи. По-друге: на час ухвалення постанови Велика Палата Верховного Суду ще не прийняла справу № 910/22858/17 до свого розгляду.

27. Щодо аргументів скаржника, що відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, є обов'язковими, то колегія суддів зауважує, що:

по-перше: відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Верховний Суд наголошує, що питання виконання судового рішення у справі, що переглядається, вже вирішено у справі;

по-друге: відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, є висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, тобто всі постанови, а не лише ті, що ухвалені у складі Великої Палати Верховного Суду;

по-третє: відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" іншими судами висновки враховуються, але не є обов'язковими. Це означає, що Верховний Суд має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів та з дотриманням процедури, що визначена у статті 302 ГПК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

28. В ухвалі від 19.01.2022 у справі № 910/22858/17 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає про наявність суперечливої практики та виключної проблеми, але не ставить питання із викладенням мотивів про необхідність відступу від висновків, що викладені у постанові від 25.06.2021 у справі №910/22748/16.

29. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові дійшла висновку, що відсутні підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у справі № 910/22748/16, оскільки правовідносини не є подібними, одночасно зробила висновок, що навіть за умов розповсюдження мораторію, передбаченого пунктом 5-1 розділу 3 "Перехідні та прикінцеві положення" Закону від 23.02.2012 № 4442-VI, на зобов'язання, що були предметом спору у даній справі, вказане не звільняє державного виконавця від необхідності вчинення дій (застосування механізмів), передбачених статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (постанова від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17).

30.12.11.2021 Верховний Суд у справі № 908/5205/14 ухвалив постанову з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від
25.06.2021 у справі № 910/22748/16.

31.03.12.2021 Пленум Верховного Суду постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10 1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження", пунктів 5-1 та 5-2 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України від 23 лютого 2012 року N 4442-VI "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (постанова № 12).

32. Отже станом на момент розгляду цієї справи відсутні будь-які правові підстави як для неврахування правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 910/22748/16, так і не виконання ухвали суду від 04.02.2021 у цій справі, постановленої за результатами розгляду скарги щодо бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, що залишена в силі Верховним Судом.

33. Наведене виключає необхідність зупинення провадження у справі як до вирішення питання про прийняття Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/22858/17, так і до розгляду цієї справи (Великою Палатою Верховного Суду чи у випадку повернення - колегією суддів).

Щодо розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця

34. Верховний Суд констатує, що головним питанням даного спору є те, чи може суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо виставлення та направлення на банківські установи боржника платіжні вимоги про примусове списання грошових коштів після того, як суд в порядку контролю за виконанням судового рішення зобов'язав державного виконавця вчиняти виконавчі дії; рішення суду фактично виконано; виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, закінчено; постанова про закінчення виконавчого провадження не оскаржується.

35. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідь на це питання - ні. Відповідно до частини 1 -3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених частини 1 -3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частини 1 -3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження". Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

36. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

37. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

38. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.06.2021 у справі № 910/22748/16 при розгляді касаційної скарги ПАТ "Донбасенерго" на бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни неправомірною та зобов'язання вчинити дії у справі № 910/22748/16 дійшов висновку, що пункт 11 частини 1 статті 34; пункт 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 N 1404-VIII; пункти 5-1 та 5-2 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 23.02.2012 N 4442-VI за змістом є такими, що не відповідають Конституції України (суперечить статтям 8, частині 2 статті 19, частинам 1 , 2 статті 55, пункту 9 частини 2 статті 129, частинам 1 , 2 статті 129-1 Конституції України), тому справу слід вирішувати без застосування цих норм, а застосувати норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року N 10-р/2020, та практики Європейського Суду з прав людини щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов'язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.

39. У постанові від 25.06.2021 у справі № 910/22748/16 Верховний Суд погодився з необхідністю зобов'язання заступника начальника Відділу поновити порушене право стягувача шляхом забезпечення виконання рішення та невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва за наказом від 10.04.2017 у справі № 910/22748/16, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", у тому числі звернути стягнення на грошові кошти боржника у національній і іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

40. У цьому контексті Верховний Суд наголошує та повторює, що не здійснює перегляд висновків, викладених у постанові від 25.06.2021 у справі №910/22748/16, на чому побудована вся аргументація касаційної скарги Залізниці.

41. У касаційній скарзі має бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу (пункт 6 частини 2 статті 290 ГПК України).

42. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. У касаційній скарзі аргументи скаржника зводяться до обґрунтування, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість постанови від 25.06.2021 у справі №910/22748/16, що не є предметом касаційного перегляду.

44. Аргументи Залізниці, що суди не надали оцінки законності дій державного виконавця з урахуванням встановленого мораторію, Верховний Суд відхиляє, оскільки суди зазначили, що дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виставлення та направлення в банківські установи боржника платіжних вимог про примусове списання коштів у справі № 910/22748/16 в рамках виконавчого провадження № 61625988 є правомірними, оскільки державний виконавець діяв в рамках своїх повноважень та Закону України "Про виконавче провадження".

45. Суди також встановили, що виконавче провадження завершено, а тому це у будь-якому разі унеможливлює задоволення скарги Залізниці.

46. Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

47. Згідно з частинами 2 та 3 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

48. З огляду на те, що державний виконавець не вчиняв неправомірних дій, правові підстави для визнання дій державного виконавця щодо виставлення та направлення на банківські установи боржника платіжні вимоги про примусове списання грошових коштів відсутні, право заявника не було порушено, а касаційна скарга Залізниці подана з єдиною метою - перегляду постанови від 25.06.2021 у справі №910/22748/16, що є остаточною та оскарженню не підлягає, Верховний Суд відхиляє касаційну скаргу, яка є необґрунтованою та безпідставною.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

49. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

50. Відповідно до частини першої статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що ухвала та постанова суду апеляційної інстанції прийняті із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

52. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 303, частиною 3 статті 304, пунктом 1 час-тини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зупинення провадження у справі № 910/22748/16 до розгляду Конституційним Судом України подання Пленуму Верховного Суду.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зупинення провадження у справі № 910/22748/16 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/22858/16.

3. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від
10.11.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/22748/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. Кондратова СуддіС. Бакуліна О. Мамалуй