Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.11.2019 року у справі №904/234/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/234/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Солонянської районної ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (судді Коваль Л. А., Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.),

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

до: 1. Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

2. Солонянської районної ради Дніпропетровської області

про визнання недійсним акта приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007 та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У січні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - СГТОВ "Прогрес") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Солонянської районної ради Дніпропетровської області про визнання недійсним акта приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району від 27.03.2007 та визнання права власності.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в процесі створення СГТОВ "Прогрес" останнє набуло право власності на меліоративну мережу та дощувальні машини, які в подальшому незаконно були передані у спільну власність територіальних громад району на виконання частини восьмої статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірні меліоративні об`єкти та дощувальні машини передані до комунальної власності територіальної громади та в подальшому за актом прийому-передачі передані в повне господарське відання СГТОВ "Прогрес".

2.3. Водночас, за висновком місцевого господарського суду, КСП "Прогрес" за відсутності відповідного рішення загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених членів КСП "Прогрес" безпідставно передало у спільну часткову власність колишніх робітників КСП "Прогрес" спірну меліоративну мережу та дощувальні машини, які в подальшому в якості вкладів передані колективом фізичних осіб у кількості 530 чоловік до статутного фонду СГТОВ "Прогрес".

2.4. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження правомірності набуття СГТОВ "Прогрес" права власності на внутрішньогосподарську меліоративну мережу та дощувальну техніку. Крім того, суд зауважив, що визнання недійсним акта приймання-передачі від 27.03.2007 не може бути предметом позову, оскільки останній не має ознак правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

2.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

2.6. Постанову обґрунтовано тим, що прийняття спірного майна у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району відбулося з порушенням Закону України "Про власність" та на підставі Порядку № 1253 від 13.08.2003, який не підлягав застосуванню.

2.7. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що після прийняття майна у комунальну власність, останнє було передане позивачу в управління (повне господарське відання), тобто фактично майно залишилось перебувати у користуванні позивача, однак зі зміною правового режиму користування з права власності на право господарського відання.

2.8. Також судом апеляційної інстанції визнано поважними причини пропуску позовної давності, оскільки за висновком суду є несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за допущену усіма сторонами помилку під час передачі майна за актом від 27.03.2007.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Солонянська районна рада у касаційній скарзі просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 без змін.

3.2. Наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтовано тим, що спірне майно не підлягало паюванню, у зв`язку з чим власником останнього було колективне сільськогосподарське підприємство, майно якого могло належати його членам тільки на праві спільної часткової власності.

3.3. Скаржник наголосив, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що внутрішньогосподарські меліоративні системи не підлягали паюванню, у зв`язку з чим рішенням загальних зборів було вирішено зменшити статутний фонд за рахунок виключення з пайового фонду меліоративних систем та зрошувальних машин.

3.4. Також скаржник вважає, що акт приймання-передачі від 27.03.2007 спірного майна лише підтверджує наявність на території Солонянського району меліоративної системи, а підставою прийняття спірних об`єктів у власність територіальної громади району є відповідне рішення Солонянської районної ради від 29.03.2007, яке є наразі чинним.

3.5. Крім того, на думку заявника, СГТОВ "Прогрес" пропустило строк позовної давності на пред`явлення позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі від 27.03.2007 та визнання права власності.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 28.02.1998 зборами уповноважених створено СГТОВ "Прогрес", у зв`язку з чим 04.04.1998 у Солонянській державній адміністрації Дніпропетровської області проведено реєстрацію статуту товариства, за пунктом 1.1 якого засновниками товариства були Закрите акціонерне товариство "Приват-Сервіс" та колектив КСП "Прогрес" (згідно списку в установчому договорі).

4.3. Пунктами 5.2, 5.5 статуту передбачено, що товариство є власником, зокрема майна, а також землі, переданих йому учасниками у користування. Джерелами формування майна товариства є, серед іншого, вклади учасників.

4.4. Як встановлено судом першої інстанції, 14.03.1998 між головою КСП "Прогрес" Солонянського району Дніпропетровської області Кравченком І. А., на підставі рішення загальних зборів від 28.02.1998 протокол №1, та уповноваженим ОСОБА_1 , на підставі договору про спільне володіння та користування майном, що належить громадянам на праві спільної часткової власності від 28.02.1998, складено акт про прийомку-передачу, за яким ОСОБА_2 передав зі складу колективного сільськогосподарського підприємства, а уповноважений ОСОБА_1 прийняв у спільну часткову власність громадян майно на загальну суму 4 245 682 грн.

Серед іншого майна також передано: Спорудження: п. 52 "Орошаемый участок" - 780 га, вартістю 122 195 грн; п. 53 "Орошение" - 1056 га, вартістю 1 929 381 грн; Силові машини: п. 111 "Дожд.маш. ДДА_100" - 1 шт., вартістю 1 000 грн.; п. 112 "Дожд.маш. ДДАм100" - 1 шт., вартістю 1 500 грн.; п. 113 "Дожд.маш. ДФ_120" - 11 шт., вартістю 106 362 грн.; п. 114 "Дожд.маш. Фрегат" - 4 шт., вартістю 55 292 грн.

4.5. У подальшому, 15.04.2000 на зборах засновників ухвалено рішення про внесення змін і доповнень до статуту СГТОВ "Прогрес", згідно з якими засновниками товариства є колектив фізичних осіб у кількості 530 чол. відповідно до установчого договору від 19.03.1998, які є правонаступниками боргів і обов`язків колишнього КСП "Прогрес". Також змінено пункт 8.1 статуту щодо розміру статутного фонду, який внесли фізичні особи - 530 чол., у загальному розмірі 4 245 682 грн.

4.6. Розпорядженням голови Солонянської районної державної адміністрації від 26.02.2007 № 115-р-07 поновлено діяльність комісії з питань безоплатної передачі у комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем, та на виконання цього розпорядження 27.03.2007 комісією проведено обстеження внутрішньогосподарської меліоративної мережі СГТОВ "Прогрес" та складено акт приймання-передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі у спільну власність територіальних громад району, а саме: внутрішньогосподарських трубопроводів довжиною 35,3 км, дощувальних машин "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорних візків - 43 шт.

4.7. Листом від 27.02.2007 № 27 позивач повідомив про неможливість провести роботи з ремонту та установки дощувальних машин на полях товариства через те, що немає з ким укласти договір оренди внутрішньогосподарських зрошувальних систем, які у 2005 були зняті з балансу СГТОВ "Прогрес", та прохав прискорити процес реалізації передачі зрошувальної системи колишнього колгоспу "Прогрес". Листом від 05.03.2007 № 34 СГТОВ "Прогрес" підтвердило надання згоди на прийняття спірного майна на праві господарського відання.

4.8. 29.03.2007 Солонянською районною радою на X сесії V скликання прийнято рішення "Про передачу об`єктів внутрішньогосподарської меліоративної системи у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району", за яким прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району внутрішньогосподарську меліоративну систему на території Микільської-на-Дніпрі сільської ради у кількості 35,3 км, дощувальні машини "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт.

4.8. Предметом позову є захист права власності СГТОВ "Прогрес" шляхом визнання за ним права власності на спірне майно та визнання недійсним акта від 27.03.2007 приймання-передачі такого майна у спільну власність територіальних громад району.

4.9. Відповідно до статті 52 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції станом на 28.02.1998) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

4.10. Положеннями статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції станом на 28.02.1998) передбачено, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

4.11. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

4.12. Судом апеляційної інстанції встановлено, що колишні члени КСП "Прогрес" при виході із КСП "Прогрес" отримали внутрішньогосподарську меліоративну мережу в кількості 35,3 км, дощувальну техніку: "Фрегат" - 4 шт., "Дніпро" - 3 шт. та опорні візки - 43 шт. на підставі свідоцтв на право на майновий пай у колективній власності КСП "Прогрес" у спільне володіння та користування відповідно до договору від 28.02.1998 про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності.

4.13. У подальшому, як встановлено апеляційним судом, СГТОВ "Прогрес" отримало спірне майно у власність від колективу колишніх членів КСП "Прогрес", як засновників СТОВ "Прогрес", які передали вказане майно в якості внесків до статутного капіталу СТОВ "Прогрес".

4.14. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції станом на 28.02.1998) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність

4.15. Таким чином, касаційний суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про набуття права власності СГТОВ "Прогрес" на внесене до статутного капіталу колишніми членами КСП "Прогрес" майно, яке останні отримали в якості паю при виході із КСП "Прогрес".

4.16. Одночасно суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неможливості набуття громадянами - членами КСП "Прогрес", права колективної власності на спірне майно, оскільки останні не були зареєстровані як юридична особа.

4.17. Судом апеляційної інстанції правильно встановлено з посиланням на частину 3 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", що спірне майно було передане громадянам при виході з КСП "Прогрес" на підставі свідоцтв на право на майновий пай у колективній власності КСП "Прогрес". При цьому, колегія суддів зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачалося, що вказана група власників повинна створювати юридичну особу для отримання майна в натурі.

4.18. Крім того, за висновками апеляційного господарського суду, засновниками СГТОВ "Прогрес" згідно з установчими документами є Закрите акціонерне товариство "Приват-Сервіс" та колектив КСП "Прогрес", тобто колишні члени КСП "Прогрес", якими під час формування статутного капіталу СГТОВ "Прогрес" 21.04.2000 внесено до його статутного фонду отримане в якості паю спірне майно.

4.19. Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати, що станом на момент створення СГТОВ "Прогрес" 28.02.1998 та формування його статутного капіталу 21.04.2000, СГТОВ "Прогрес" було правонаступником юридичної особи КСП "Прогрес". Натомість, відомості про правонаступництво боргів і обов`язків КСП "Прогрес" внесені до установчих документів СГТОВ "Прогрес" лише 26.07.2005.

4.20. Згідно з частиною першою статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. Підприємство може бути ліквідовано у разі визнання його банкрутом та на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

4.21. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України (частина третя статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

У разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам. Об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини сьома, восьма статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

4.22. На виконання положень статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" постановою КМУ № 1253 затверджено відповідний Порядок безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягати паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників (далі - Порядок № 1253), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 № 1253.

4.23. Об`єктами передачі згідно з підпунктом "а" пункту 2 Порядку № 1253 є об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва: житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), житлові приміщення в інших будівлях, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, та гуртожитки; навчальні заклади (заклади дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної освіти тощо); заклади охорони здоров`я - лікувально-профілактичні заклади, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські лікарські амбулаторії тощо (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек); заклади культури - клуби, будинки культури тощо (крім кінотеатрів); заклади фізичної культури та спорту (стадіони, спортивні зали, інші об`єкти та споруди, призначені для занять фізичною культурою і спортом); заклади побутового обслуговування (перукарні, лазні тощо); зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування об`єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо); сільські дороги.

Рішення про передачу об`єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об`єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об`єкт знаходиться в межах території двох і більше районів (пункт 3 Порядку № 1253).

4.24. Отже, як правильно зазначив апеляційний господарський суд, стаття 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регулює питання ліквідації та реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 911/1978/17.

4.25. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне майно передано до статутного капіталу СГТОВ "Прогрес" не під час реорганізації чи ліквідації КСП "Прогрес", чи в процесі передання на баланс товариства-правонаступника, а внаслідок внесення такого майна як вкладу до статутного капіталу колишніми членами КСП "Прогрес", яким таке майно належало на праві спільної часткової власності.

4.26. За приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

4.27. Згідно зі статтями 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

4.28. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

4.29. Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

4.30. Установивши набуття СГТОВ "Прогрес" права власності на спірне майно у встановленому законодавством порядку шляхом його внесення до статутного капіталу одним із засновників - колишніми членами КСП "Прогрес", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за СГТОВ "Прогрес" на таке майно право власності.

4.31. Водночас, колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновком апеляційного суду про можливість визнання недійсним акта приймання-передачі від 27.03.2007.

4.32. Приписами статей 202, 203 Цивільного кодексу України визначається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, що характеризується вільним волевиявленням учасника правочину, наявністю необхідного обсягу цивільної дієздатності, спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

4.33. У свою чергу, акт приймання-передачі є письмовим документом, який містить найменування сторін, предмет самої передачі, посвідчує факт такої передачі, тобто підтверджує належне виконання особами зобов`язань з передачі та отримання майна, а тому не має ознак правочину.

4.34. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.35. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

4.36. Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що вимоги про визнання недійсним акта приймання-передачі майна від 27.03.2007 задоволенню не підлягають, оскільки не відновлять порушене право позивача, що вже було здійснено апеляційним судом при визнанні за СГТОВ "Прогрес" права власності на спірне майно.

4.37. В рішенні ЄСПЛ у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: згідно з другим реченням першого абзацу особа може бути позбавлена майна тільки "на умовах, передбачених законом", а за змістом другого пункту держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

4.38. ЄСПЛ у рішенні від 24 червня 2003 року (заява № 44277/98) "Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії" встановив, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

4.39. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанову апеляційного господарського суду в частині позовних вимог про визнання права власності прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування у цій частині не вбачається.

4.40. Однак, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав про задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним акта приймання-передачі майна від 27.03.2007 у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення у цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у цій частині.

4.41. Доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, є аналогічними доводам, які вже були предметом дослідження та оцінки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. З огляду на викладене касаційна інстанція дійшла висновку про скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі майна від 27.03.2007 із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції у цій частині. В іншій частині оскаржувану постанову господарського апеляційного суду залишити без змін

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Солонянської районної ради задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 904/234/19 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі майна від 27.03.2007 скасувати, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у цій частині залишити без змін.

3. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 в справі № 904/234/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючи В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова