Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.11.2018 року у справі №914/362/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/362/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

відповідач - Комунальне підприємство "Перемишлянитеплоенерго"

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 18.09.2018

у складі колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий), Бойко С.М., Бонк Т.Б.

та рішення Господарського суду Львівської області

від 30.05.2018

у складі судді Манюк П.Т.

у справі №914/362/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Перемишлянитеплоенерго"

про стягнення 262 206, 60 грн. - інфляційних втрат, 3% річних та пені

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 08.10.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Львівського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2018 у справі №914/362/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/362/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018.

3. Ухвалою від 12.11.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ухвалив здійснити перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2018 у справі №914/362/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз", позивач, продавець) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства "Перемишлянитеплоенерго" (далі - КП "Перемишлянитеплоенерго", відповідач, покупець) про стягнення пені на суму 98 680, 23 грн., 20 051, 39 грн. - 3% річних та 143 474, 98 грн. інфляційних втрат.

5.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 25.12.2013 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №1443/14-БО-21 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00. На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 398 526, 53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 (за січень 2014 року), від 28.02.2014 (за лютий 2014 року), від 31.03.2014 (за березень 2014 року), від 30.04.2014 (за квітень 2014 року), від 30.11.2014 (за листопад 2014 року), від 31.12.2014 (за грудень 2014 року). Не зважаючи на виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки газу, відповідач зобов'язання щодо оплати за природний газ виконав із значним порушенням встановленого договором строку, тому за порушення строків виконання умов договору в частині оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу 98 680, 23 грн. пені, 20 051, 39 грн. - 3% річних та 143 474, 98 грн. інфляційних втрат, які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 30.05.2018 Господарський суд Львівської області, з посиланням на статті 526, 610-612, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, статті 1-7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у задоволенні позову відмовив.

6.1. Суд першої інстанції, встановивши обставини укладення договору купівлі-продажу №1443/14-БО-21 від 25.12.2013, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 398 526, 53 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, встановив, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем в частині розрахунку за поставлений у 2014 році природний газ виконав з простроченням. При цьому, місцевий суд мотивував рішення тим, що відповідач погасив заборгованість перед позивачем за природний газ до набрання чинності Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (до 30.11.2016), а зі змісту статей 4, 5, 6 зазначеного Закону вбачається, що до реєстру включаються вимоги за наявності заборгованості з основного боргу, які підлягають реструктуризації. А відповідно до частини 3 статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Тому місцевий суд дійшов висновку, що до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності зазначеним Законом, не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а виконання частини 3 статті 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 18.09.2018 Львівський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2018 залишив без змін.

7.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечувався факт погашення відповідачем 13.01.2015 заборгованості за договором №1443/14-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 25.12.2013, тобто до моменту набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (до 30.11.2016). При цьому, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що зі змісту статей 4, 5, 6 зазначеного Закону вбачається, що до реєстру включаються підприємства з основною заборгованістю за договором, у зв'язку з чим, апеляційний суд відхилив доводи скаржника про те, що відповідач не включений до реєстру та відповідно на нього не поширюється дія частини 3 статті 7 цього Закону. Судами встановлено, що відповідачем погашено основний борг 13.01.2015, тобто основна заборгованість у відповідача відсутня.

7.2. Апеляційний суд зазначив про необґрунтованість посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, в якій зроблено висновок про те, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це зменшення, списання та/або реструктуризація, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.

7.3. Також, у зазначеній скаржником Постанові від 14.02.2018 у справі №908/3211/16 Верховним Судом зазначено, що частиною 3 статті 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що в у цій справі (№914/362/18) позовні вимоги стосуються стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, а не стягнення самої заборгованості за поставлену теплову енергію, тому посилання скаржника на Постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №908/3211/16 є недоречним оскільки предмет спірних правовідносин не тотожний.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

8. Скаржник, з посиланням на статті 1-7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", доводив, що учасниками процедури врегулювання заборгованості є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру, а оскільки відповідач до такого реєстру не включений, то відмова у задоволенні позовних вимог є незаконною. Також, скаржник зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження включення відповідача до реєстру.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

9. Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"

Частина 1 статті 2 - дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частина 1 статті 3 - для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частина 1 статті 7 - на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Частина 3 статті 7 - на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

10. Цивільний кодекс України

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

Частина 1 статті 598 - зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частина 2 статті 598 - припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частина 4 статті 598 - законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.

Стаття 599 - зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

11. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

12. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 1-3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", статей 598, 599 Цивільного кодексу України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

13. Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, яким передбачено можливість списання (припинення) грошових зобов'язань за заборгованістю з постачання енергоносіїв.

14. Положеннями частини 1 статті 7 Закону передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості, а частиною 3 статті 7 Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Зазначені частини статті 7 Закону є окремими нормами права за своєю правовою природою.

Отже, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, а пов'язана з встановленням факту погашення основної заборгованості на момент набрання чинності зазначеним Законом. В силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

15. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, заборгованість за договором №1443/14-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 25.12.2013 виникла до набрання чинності Законом та погашена 13.01.2015, тобто до моменту набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (до 30.11.2016).

Отже, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17 та від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.

16. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

17. Отже, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

18. Відтак, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі №914/362/18 про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача, як споживача природного газу для виробництва теплової енергії, спірних сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який погашено споживачем на момент набрання чинності 30.11.2016 Законом, є обґрунтованими, узгоджуються з принципом "належного урядування" державою у законодавчій сфері та гарантують відповідачу право на мирне володіння його майном.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

19. Доводи скаржника, зазначені в пункті 8 описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 13-18 мотивувальної частини постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача і залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

21. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2018 у справі №914/362/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

С.В. Жуков