Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.11.2019 року у справі №916/213/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 916/213/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець,

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від
04.09.2019р.

у складі колегії суддів: О. Ю. Аленін- головуючий, Л. В. Лавриненко, І. Г.

Філінюк

та на рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2019р.

суддя: Ю. М. Щавинська

за позовом приватного підприємства "Сфінкс"

до

1. Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" Міністерства охорони здоров'я України;

2. Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Затока" Міністерства охорони здоров'я України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Міністерство охорони здоров'я України

про визнання протиправною бездіяльності

та за зустрічним позовом Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" Міністерства охорони здоров'я України

до

1. Приватного підприємства "Сфінкс";

2. Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Затока" Міністерства охорони здоров'я України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство охорони здоров'я України

про розірвання договору

за участю представників:

від позивача: Коломійчук А. С.,

від відповідача-1: Торбинський О. В.,

від відповідача-2: не з'явилися,

від третьої особи: Мовіле О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Сфінкс" звернулося до господарського суду із позовом до Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" Міністерства охорони здоров'я України та Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Затока" Міністерства охорони здоров'я України, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" Міністерства охорони здоров'я України, як сторони інвестиційного договору від 05.11.2007 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПП "Сфінкс" зазначило, що Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" Міністерства охорони здоров'я України в порушення умов укладеного між сторонами інвестиційного договору не повідомляє відповідні реквізити рахунку Міністерства охорони здоров'я України для перерахування грошових коштів на виконання позивачем умов договору.

Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" Міністерства охорони здоров'я України звернувся до господарського суду з зустрічним позовом до ПП "Сфінкс" та Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Затока" Міністерства охорони здоров'я України, в якому просив розірвати інвестиційний договір, укладений 05.11.2007 р. між ПП "Сфінкс", Державним закладом "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" Міністерства охорони здоров'я України та Державним закладом "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Затока" Міністерства охорони здоров'я України.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" Міністерства охорони здоров'я України зазначив про невиконання ПП "Сфінкс" за договором інвестування жодних зобов'язань та не вчинення останнім жодних заходів щодо його виконання на протязі більш ніж 11 років, відсутність у ПП "Сфінкс" наміру виконати основне зобов'язання за договором, з огляду на намагання останнього виконати саме альтернативне зобов'язання у вигляді перерахування всієї суми інвестицій.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що виконання альтернативного зобов'язання через більш ніж 11 років після укладення договору не задовольнить інтересів санаторію "Сонячний" і не призведе до результату, на який позивач розраховував при укладенні договору у 2007 році, з огляду також і на те, що суми, встановленої п. 1.3 договору, не вистачить для будівництва нового санаторного комплексу та капітального ремонту у зв'язку з інфляцією. При цьому п. 1.3 не визначено конкретної суми, яку відповідач має перерахувати на користь МОЗ України.

ПП "Сфінкс" на стадії підготовчого провадження подало до господарського суду заяву про залишення його позовної заяви без розгляду.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2019р. у справі №916/213/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, первісний позов залишено без розгляду, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суди послались на відсутність обставин, які передбачали б можливість розірвання цього договору з заявлених у зустрічному позові підстав.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Міністерство охорони здоров'я України, не погоджуючись з судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 651, ч. 5 ст. 203 ЦК України, ст.ст. 79, 86 ГПК України, просить рішення та постанову скасувати в оскаржуваній частині, прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

У скарзі зазначається, що судами попередніх інстанцій не враховано та не надано оцінки доданій до матеріалів справи довідці Головного управління статистики в Одеській області від 25.10.2018р. №07-09/1592, відповідно до якої індекс споживчих цін (індекс інфляції) по Одеській області у вересні 2018 року, відносно жовтня 2007 року - 437,2%. Тобто на сьогоднішній день ціна договору має бути на 437,2% більша - 43 720 000 грн.

На думку скаржника, внаслідок невиконання ПП "Сфінкс" зобов'язань протягом більше 12 років, зменшилась вартість інвестицій (ціни договору) у більше ніж 437 відсотків, що є очевидно негативним наслідком для позивача.

Скаржник вказує, що умови інвестиційного договору містять положення, які унеможливлюють його виконання на сьогоднішній день, зокрема в частині зобов'язань санаторію "Затока" надавати частину земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, третій особі.

Також стверджує, що виконання альтернативного зобов'язання інвестором суперечить як меті договору, вимогам чинного законодавства, так і взагалі не створює для сторони інвестиційного договору вигоди, прибутку чи іншого позитивного результату.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

05 листопада 2007р. ПП "Сфінкс" як інвестор, санаторію "Сонячний" та санаторій "Затока", за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України, уклали інвестиційний договір на будівництво комплексу санаторій "Сонячний".

За змістом пункту 1.1 цього договору інвестор за рахунок власних коштів здійснює фінансування передпроектних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію нового санаторного комплексу по вул. Приморській, 3 у смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області на вільній частині земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні санаторію "Затока". Будівництво здійснюватиметься за погодженою у встановленому порядку проектно-кошторисною документацією. Після завершення будівництва та введення комплексу в експлуатацію він підлягає передачі інвестором на користь санаторію "Сонячний" за актом приймання-передачі та із цього моменту стає загальнодержавною власністю. Інвестор за рахунок власних коштів одночасно із будівництвом нового санаторного комплексу фінансує капітальний ремонт головного спального комплексу санаторію "Затока" та роботи із благоустрою території. Інвестору за актами приймання-передачі передаються об'єкти нерухомого майна санаторію "Сонячний", розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 159.

Вартість інвестицій за цим договором становить орієнтовно 10 000 000 грн. (пункт
1.3 договору).

За п. 2.1.6 договору санаторій "Сонячний" зобов'язується передати по акту приймання-передачі після виконання інвестором всіх своїх зобов'язань по цьому договору у власність останнього об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Одесі за адресою: Фонтанська дорога, 159.

Згідно з п. 4.5 договору інвестор має право здійснити на користь Міністерства охорони здоров'я України прямий банківський переказ всієї суми інвестиції, визначеної цим договором, що є альтернативним способом виконання всіх його зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. п. 9.1,9.2 договору зміни умов договору або внесення доповнень до нього можливі виключно за домовленістю сторін, які складаються у письмовій формі і є невід'ємною частиною цього договору. Одностороння відмова від договору не допускається. Договір набуває чинності після підпису його сторонами та погодження Міністерства охорони здоров'я України та діє до повного виконання всіма сторонами своїх зобов'язань.

Судами встановлено, що з моменту підписання договору та станом на день розгляду справи, будівництво комплексу, згідно п.1.1 договору здійснено не було, натомість ПП "Сфінкс" листом № 27/01 від 27.04.2018 р. звернулось до санаторію "Сонячний" з вимогою повідомити реквізити, за якими, згідно з п. 4.5. договору ПП "Сфінкс", має переказати суму інвестиції на користь Міністерства охорони здоров'я України, та повідомити строк, в який, після здійснення переказу інвестором, санаторій "Сонячний" передасть по акту приймання-передачі у власність ПП "Сфінкс" об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Одесі за адресою: Фонтанська дорога, 159.

Санаторій "Сонячний" листом № 123 від 24.05.2018р. повідомив, що зі змісту договору інвестування не зрозуміло, в які строки повинно бути здійснено альтернативне виконання договору, яким чином, та в який строк, в разі виконання п. 4.5 договору, санаторій повинен передати майно.

Рішенням суду у справі №916/1171/18 надано офіційне тлумачення п. 2.1.6. інвестиційного договору на будівництво комплексу санаторію "Сонячний" від
05.11.2007 року між приватним підприємством "Сфінкс" з одного боку та санаторій "Сонячний ", санаторій "Затока", з іншого боку шляхом визначення строку в який державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України зобов'язаний передати у власність приватного підприємства "Сфінкс" по акту приймання-передачі об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Одесі за адресою: Фонтанська дорога, 159, після виконання приватним підприємством "Сфінкс" своїх зобов'язань по договору, визначивши цей строк - негайно за вимогою приватного підприємства "Сфінкс".

Також вищевказаним рішенням суду, надано офіційне тлумачення п. 1.3., 4.5. інвестиційного договору на будівництво комплексу санаторію "Сонячний", укладеного 05.11.2007 р. між приватним підприємством "Сфінкс" з одного боку та санаторієм "Сонячний ", санаторієм "Затока", з іншого боку шляхом визначення, що перерахування приватним підприємством "Сфінкс" всієї суми інвестиції, визначеної п. 1.3. договору у розмірі орієнтовно 10.000.000 грн. (десять мільйонів гривень), на рахунки Міністерства охорони здоров'я України, є альтернативним і належним способом виконання приватним підприємством "СФІНКС" його зобов'язань за цим договором.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Судові рішення переглядаються в оскаржуваній частині, а саме в частині зустрічних позовних вимог.

Звертаючись до суду першої інстанції із зустрічним позовом санаторій "Сонячний" послався на положення ч. 2 ст. 651 ЦК України та стверджував про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань протягом тривалого часу, відсутність у ПП "Сфінкс" наміру виконати основне зобов'язання за договором, з огляду на намагання останнього виконати саме альтернативне зобов'язання, а також наявність інфляційних процесів, які унеможливлюють виконання договору у розмірі вартості інвестиції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою розірвання договору згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України є істотне порушення стороною цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору та шкоди, а й встановити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Господарські суди попередніх інстанцій, встановили відсутність доказів щодо настання для позивача будь-яких негативних матеріальних наслідків, з огляду на нездійснення відповідачем будівництва комплексу станом на день розгляду справи, або щодо понесення позивачем будь-яких збитків, які виникли у зв'язку з порушенням договору з боку ПП "Сфінкс".

Разом з тим суди взяли до уваги відсутність доказів щодо здійснення будь-яких дій з приводу ініціювання виконання зобов'язання у вигляді будівництва з моменту укладення договору по день розгляду справи з боку санаторію "Сонячний" та санаторію "Затока", враховуючи, що договір містить взаємо кореспондуючі права та обов'язки сторін.

Зокрема, відповідно в п. 2.2.2 інвестиційного договору визначено обов'язок санаторію "Затока" скласти перелік робіт (дефектний акт) щодо проведення капітального ремонту головного спального корпусу санаторію та надати його інвестору.

У відповідності до п. 2.3.9 договору інвестор зобов'язався провести капітальний ремонт головного спального корпусу санаторію "Затока" у відповідності із переліком робіт, складеним згідно із пунктом 2.2.2 договору. Вартість такого ремонту має бути не меншою за 1 200 000,00 грн., що є складовою частиною суми, визначеної в п. 1.3. цього договору.

Судами встановлено, що санаторій "Затока" не виконало свого обов'язку щодо складання переліку робіт (дефектного акту) щодо проведення капітального ремонту головного спального корпусу санаторію та надати його інвестору, а наявні матеріали справи не містять доказів звернення до інвестора з приводу виконання умов договору.

Також судами встановлено, що позивач за зустрічним позовом з моменту укладення спірного договору (листопад 2007) не вчиняв жодних дій щодо з'ясування обставин невиконання інвестором своїх зобов'язань за договором.

Дослідивши зібрані у справі докази, врахувавши положення законодавства та умови договору, які регулюють порядок розірвання договору, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що санаторій "Сонячний" не довів наявності шкоди, завданої йому інвестором порушенням умов договору, не довів істотної різниці між тим, на що розраховував позивач, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він міг отримати та наскільки позивач позбавився того, на що розраховував при укладанні інвестиційного договору.

За таких обставин, встановивши, що позивач належними доказами не довів наявності визначених ч. 2 ст. 651 ЦК України підстав, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання інвестиційного договору.

Доводи скаржника про те, що виконання альтернативного зобов'язання інвестором суперечить як меті договору, вимогам чинного законодавства, так і взагалі не створює для сторони інвестиційного договору вигоди, прибутку чи іншого позитивного результату, спростовуються тим, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Альтернативне виконання ПП "Сфінкс" своїх зобов'язань не суперечить умовам укладеного між сторонами договору, а невідповідність умов договору нормам законодавства є предметом дослідження у справі №916/2380/18 за позовом Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Затока" Міністерства охорони здоров'я України до приватного підприємства "Сфінкс" про визнання договору недійсним.

Посилання скаржника на те, що внаслідок невиконання ПП "Сфінкс" зобов'язань протягом більше 12 років, зменшилась вартість інвестицій (ціни договору) у більше ніж 437 відсотків, що є очевидно негативним наслідком для позивача, належно спростовано судом апеляційної інстанції, вказуючи на те, що питання зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин регулюється ст. 652 ЦК України.

Натомість предметом даного позову є вимоги про розірвання договору з підстав, визначених ст. 651 ЦК України, а саме у зв'язку з істотним порушенням договору, а не у зв'язку з істотною зміною обставин.

Доводи скаржника про те, що умови інвестиційного договору містять положення, які унеможливлюють його виконання на сьогоднішній день, зокрема в частині зобов'язань санаторію "Затока" надавати частину земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, третій особі, відхиляються Верховним Судом з огляду на наступне.

Відповідно до умов п. 2.2.1 договору санаторій "Затока" зобов'язується надати інвестору право забудови комплексу на окремій частині своєї земельної ділянки площею 3,1 га (суперфіцій з усіма наслідками, визначеними главою 34 ЦК України), звільнити її і не перешкоджати в її освоєнні на термін проведення будівельних робіт.

Скаржник стверджує, що оскільки у 2008 році (після укладення інвестиційного договору) ст. 413 ЦК України була викладена в новій редакції, за якою право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, враховуючи, що визначена в договорі земельна ділянка є державною власністю, зобов'язання санаторію "Затока" в частині передачі земельної ділянки у користування третій особі суперечить ч. 5 ст. 203 ЦК України.

По-перше, як уже зазначалось вище, відповідність інвестиційного договору нормам законодавства не є предметом розгляду даної справи.

По-друге, у разі, якщо після укладення договору істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання, на підставі ст. 652 ЦК України.

Тобто посилання скаржника на зміну в законодавстві порядку надання земельної ділянки в користування може бути підставою для ініціювання питання щодо внесення змін до укладеного між сторонами договору та не свідчить про істотне порушення договору інвестування з боку ПП "Сфінкс".

Надаючи оцінку істотності порушень інвестиційного договору, суди обох інстанцій врахували, що за п. 2.3.11 інвестиційного договору до обов'язків інвестора, серед іншого, відноситься здійснення фінансування процесу отримання санаторієм "Сонячний" і санаторієм "Затока" державних актів на право постійного користування земельними ділянками по вул. Приморська, 3 в смт. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Тобто саме на землекористувача покладено обов'язок щодо оформлення земельної ділянки, враховуючи визначений законодавством порядок.

З урахуванням наведеного, виконання умов договору інвестором щодо оформлення земельної ділянки (фінансування процесу) безпосередньо залежить від дій землекористувачів, доказів здійснення яких матеріали справи не містять. В залежності від процесу оформлення земельної ділянки перебуває і питання укладення договору суперфіцію.

З огляду на встановлені судами обставини справи та наведені вище норми права, враховуючи недоведеність істотного порушення інвестором умов договору в розумінні ст. 651 ЦК України, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для розірвання інвестиційного договору із заявлених у зустрічному позові підстав.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення та постанова в частині зустрічних позовних вимог є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм права не знайшли свого підтвердження.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2019р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019р. у справі №916/213/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець