Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 916/78/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

третьої особи - не з'явилися,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Тріколенко Катерини Анатоліївни на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 (суддя Петренко Н. Д.) і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 (головуючий - Ярош А. І., судді: Принцевська Н. М., Діброва Г. І.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Тріколенко Катерини Анатоліївни

до фізичної особи-підприємця Кулабухова Юрія Вікторовича

за участю залученої у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Одеське шахтоуправління" Ільєнок Людмили Сергіївни,

про виселення

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2018 року фізична особа-підприємець Тріколенко Катерини Анатоліївни (далі - ФОП Тріколенко К.А.) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кулабухова Юрія Вікторовича (далі - ФОП Кулабухов Ю.В.) про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у здійсненні позивачем права володіння та користування цілісним майновим комплексом шахти "Об'єднана- 4 Біс" та права користування земельною ділянкою площею 2,13га за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Велика Балка, вул. Шахтарська, 14-а, шляхом примусового виселення з незаконно займаного цілісного майнового комплексу та земельної ділянки.

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що ФОП Тріколенко К.А. є власником майнового комплексу загальною площею 4693кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 2,13га за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Велика Балка, вул. Шахтарська, 14-а, та на підставі статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач є єдиним користувачем земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс, тоді як ФОП Кулабухов Ю.В. чинить перешкоди щодо вільного користування та володіння цілісним майновим комплексом і земельною ділянкою шляхом незаконного заволодіння приміщенням шахти "Об'єднана-4 Біс" площею 60кв.м. та гірськими виробками цієї шахти, що підтверджується зверненнями представника позивача Маника І.Г. до прокуратури Біляївського району та до правоохоронних органів, договорами оренди та купівлі-продажу, укладеними між ФОП Кулабуховим Ю.В. та Відкритим акціонерним товариством "Одеське шахтоуправління" (далі - ВАТ "Одеське шахтоуправління"), поясненнями ліквідатора ВАТ "Одеське шахтоуправління" щодо відсутності зазначених договорів у документації про банкрутство зазначеного товариства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 16, 182, 319, 331, 377, 387, 391, 657 ЦК України, статей 120, 125, 152 ЗК України та статей 13, 74, 76-79, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про недоведеність як порушення прав та інтересів позивача на користування придбаним цілісним майновим комплексом шляхом чинення відповідачем перешкод, так і недоведеність належними та допустимими доказами набуття та оформлення ФОП Тріколенко К.А. права користування земельною ділянкою площею 2,13га, оскільки: 1)звернення позивача до правоохоронних органів мали місце аж у 2012 році; 2)на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2006 ФОП Тріколенко К.А. було придбано саме 4 нежитлові будівлі, а не цілісний майновий комплекс шахти "Об'єднана- 4 Біс"; 3) лист Одеської державної інспекції охорони праці в гірничій промисловості, будівництві та енергетиці №13/09 від 22.01.2007 підтверджує заборону відповідачу на використання гірських виробок, здійснених з промплощадки шахти "Об'єднана" ВАТ "Одеське шахтоуправління" в цілях, не пов'язаних з добуванням корисних копалин. При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження сформування та передачі в оренду земельної ділянки площею 2,13га за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Велика Балка, вул. Шахтарська, 14-а, та ФОП Тріколенко К.А. не доведено того, що спірний об'єкт (приміщення мехмайстерні шахти "Об'єднана- 4 Біс" площею 60кв.м.), який займає ФОП Кулабухов Ю.В., розміщено саме на земельній ділянці, необхідній для обслуговування належних позивачу об'єктів нерухомості загальною площею 4693,60кв.м., а тому відсутні підстави вважати, що разом з правом власності на 4 нежитлові будівлі до ФОП Тріколенко К.А. автоматично перейшло право користування чи право власності на земельну ділянку площею 2,13га.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 182, 331, 377, 657 ЦК України, статті 66 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 120, 125, 141 ЗК України, частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статей 73, 74, 76-79 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) судами безпідставно не враховано встановлені постановами Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2007 у справі №22/169-07-3866 та від 15.12.2008 у справі №30/308-07-8412 преюдиціальні факти щодо набуття ФОП Тріколенко К.А. права власності на весь майновий комплекс шахти "Об'єднана- 4 Біс" на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17.05.2006 та переходу в зв'язку з цим до позивача права користування земельною ділянкою площею 2,13га, на якій розташовано цей майновий комплекс, з таким же цільовим призначенням, що й у первісного землекористувача - ВАТ "Одеське шахтоуправління" згідно з державним актом на право постійного користування землею І-ОД №000099 від 21.09.2001; 2)судами залишено поза увагою те, що під час судового засідання 13.06.2016 ФОП Кулабухов Ю.В., відповідаючи на питання представника ОСОБА_8 повідомив, що він дійсно 10.09.2013 уклав договір купівлі-продажу приміщення мехмайстерні шахти "Об'єднана- 4 Біс" загальною площею 60кв.м., яке знаходиться на території шахти, та пред'явив оригінал цього договору для ознайомлення, а також повідомив, що здійснює господарську діяльність по вирощуванню грибів на території цілісного майнового комплексу шахти "Об'єднана- 4 Біс" на підставі договору оренди гірничих виробок від 01.06.2014, але такі дії порушують право приватної власності ФОП Тріколенко К.А. на майновий комплекс шахти "Об'єднана- 4 Біс", а також право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс цієї шахти; 3) судами необґрунтовано надано преюдиціальне значення обставинам відсутності належним чином оформленої за ФОП Тріколенко К.А. спірної земельної ділянки, встановленим судовими рішеннями у справі №916/779/13, так як позовні вимоги у зазначеній справі стосувалися зобов'язання фізичної особи-підприємця Гладких Миколи Афанасійовича (далі - ФОП Гладких М.А.) знести за власний рахунок самочинно збудовану на вказаній земельній ділянці будівлю.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідачем та третьою особою відзиви на касаційну скаргу не подавалися.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Відповідно до державного акта на право постійного користування землею І-ОД №000099, виданого 21.09.2001 Біляївською районною Радою народних депутатів Біляївського району Одеської області України, надано у постійне користування ВАТ "Одеське шахтоуправління" 3,89га землі згідно з планом землекористування для видобутку будівельних матеріалів.

9. 17.05.2006 між ВАТ "Одеське шахтоуправління" (продавець) та Тріколенко К.А. (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових будівель (далі - договір купівлі-продажу від 17.05.2006), за умовам пунктів 1, 3 якого ВАТ "Одеське шахтоуправління" продало, а Тріколенко К.А. купило нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Велика Балка, вул. Шахтарська, 14-а, та складаються в цілому з 4-ох нежитлових кам'яних будівель загальною площею 4693,60кв.м., зазначених на схематичному плані під літ."А"- будівлі побутових приміщень площею 145,10кв.м., "Б"- будівлі зарядного депо площею 138,50кв.м., "В"- штольні площею 2135кв.м., "Г"- штольні площею 2275кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 2,13га, що знаходиться у постійному користуванні ВАТ "Одеське шахтоуправління" на підставі державного акта на право постійного користування землею І-ОД №000099. Вартість продажу об'єктів становила 103000 грн. з урахуванням ПДВ., які продавець отримав від покупця повністю до підписання вказаного договору.

10. 17.05.2006 Тріколенко К.А. зареєстровано в КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Велика Балка, вул. Шахтарська, 14-а, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

11. Рішенням Нерубайської сільської ради від 08.08.2006 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 2,13га, а пунктом 3 цього рішення зобов'язано Тріколенко К.А. укласти договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років.

12. Однак договору оренди цієї земельної ділянки, за яким ФОП Тріколенко К.А. була б орендарем, матеріали справи не містять, а згідно наявної в матеріалах справи довідки №02-17-383 від 06.04.2018, виданої Виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області на адвокатський запит адвоката ОСОБА_8 (представника позивача по справі), за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Велика Балка, вул. Шахтарська, 14-а, земельна ділянка не сформована та в оренду не передавалася, тобто позивачем з 2006 року не завершено процедуру оформлення права користування цією земельною ділянкою.

13. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2007 у справі №22/169-07-3866, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2007, відмовлено у первісному позові ФОП Гладких М.А. до ВАТ "Одеське шахтоуправління" і ФОП Тріколенко К.А. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №15 від 10.01.2006 та від 17.05.2016, застосування наслідків недійсності договорів, а зустрічний позов ФОП Тріколенко К.А. до ФОП Гладких М.А. задоволено частково. Зобов'язано ФОП Гладких М.А. звільнити територію шахти "Фоміна-4 БИС" та не чинити перешкоди у користуванні майном. В частині вимог зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди від 21.02.2003, укладеного між ФОП Гладких М.А. і ВАТ "Одеське шахтоуправління", відмовлено.

14. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.10.2008 у справі №30/308-07-8412, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2009, відмовлено у задоволенні позову Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області до ВАТ "Одеське шахтоуправління" та ФОП Тріколенко К.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.05.2006.

15. За умовами договору купівлі-продажу від 10.09.2013, укладеного між ФОП Кулабуховим Ю.В. та ВАТ "Одеське шахтоуправління", ФОП Кулабухов Ю.В. придбав мехмайстерню шахти "Об'єднана-4 Біс" площею 60кв.м., яка (мехмайстерня) у техпаспорті нежитлових будівель шахти "Фоміна-4 БИС" не значиться як об'єкт нерухомості, а з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за Кулабуховим Ю.В. не зареєстровані на праві власності об'єкти нерухомого майна.

16. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.01.2014 у справі №916/779/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2014, відмовлено у задоволенні позову ФОП Тріколенко К.А. до ФОП Гладких М.А. (третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кулабухов Ю.В.) про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні ФОП Тріколенко К.А. земельною ділянкою площею 2,13га, розташованою за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Велика Балка, вул. Шахтарська, 14-А, шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої на вказаній земельній ділянці будівлі.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

19. Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

20. Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

21. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

22. Відповідно до статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 17.05.2006) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

23. За приписами статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 17.05.2006) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

24. Разом з тим відповідно до статей 125, 126 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 17.05.2006) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

25. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень статей 120, 125, 125 ЗК України та статті 377 ЦК України (в редакціях, чинних станом на 17.05.2006) перехід права власності на об'єкт нерухомості не передбачає автоматичного виникнення права власності чи права оренди земельної ділянки, на якій цей об'єкт розташований, тобто новий власник будівлі не звільняється від обов'язку оформлення та державної реєстрації речового права на займану земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

26. Відповідно до імперативних приписів частин 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

27. Отже, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

28. Під час вирішення спору місцевим та апеляційним господарськими судами достеменно встановлено та скаржником не спростовано факт набуття ФОП Тріколенко К.А. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17.05.2006 права власності не на весь цілісний майновий комплекс шахти "Об'єднана- 4 Біс", а лише на конкретне індивідуально визначене нерухоме майно - 4 нежитлові кам'яні будівлі загальною площею 4693,60кв.м. за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Велика Балка, вул. Шахтарська, 14-а саме: літ."А"- будівля побутових приміщень площею 145,10кв.м., "Б"- будівля зарядного депо площею 138,50кв.м., "В"- штольні площею 2135кв.м., "Г"- штольні площею 2275кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 2,13га, яка належить ВАТ "Одеське шахтоуправління" на підставі державного акта на право постійного користування землею І-ОД №000099 від 21.09.2001.

29. Вказані фактичні обставини також встановлено чинними судовими рішеннями у справах №22/169-07-3866 і №916/779/13, учасниками яких були ФОП Тріколенко К.А., ФОП Гладких М.А. та ФОП Кулабухов Ю.В., тому не підлягають повторному доказуванню при вирішенні цього спору.

30. Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє безпідставні твердження скаржника про встановлення постановами Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2007 у справі №22/169-07-3866 та від 15.12.2008 у справі №30/308-07-8412 преюдиціальних фактів щодо набуття ФОП Тріколенко К.А. права власності на весь цілісний майновий комплекс шахти "Об'єднана- 4 Біс" на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17.05.2006 та переходу в зв'язку з цим до позивача права користування земельною ділянкою площею 2,13га, на якій розташовано цей майновий комплекс, з таким же цільовим призначенням, що й у первісного землекористувача - ВАТ "Одеське шахтоуправління" згідно з державним актом на право постійного користування землею І-ОД №000099 від 21.09.2001, оскільки, по-перше, такі доводи ґрунтуються на помилковому ототожненню конкретного об'єкта (об'єктів) нерухомості та цілісного майнового комплексу підприємства, під яким згідно з абзацом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" слід розуміти господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

31. По-друге, керуючись частиною 7 статті 75 ГПК України Верховний Суд вважає, що скаржник помилково визначає в якості фактів, що мають преюдиціальне значення, викладені у постанові по справі №22/169-07-3866 оціночні висновки апеляційного суду про те, що на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України до ФОП Тріколенко К.А. згідно з договором купівлі-продажу від 17.05.2006 перейшло право користування земельною ділянко в розмірі 2,13га, на якій розташоване придбане нею майно, оскільки, приймаючи постанову від 18.03.2014 у справі №916/779/13 та відхиляючи посилання ФОП Тріколенко К.А. на факти, встановлені судовими рішеннями у справі №22/169-07-3866, як такі, що встановлюють його право на користування земельною ділянкою площею 2,13га, Одеський апеляційний господарський суд правильно зазначив, що в дійсності у справі №22/169-07-3866 встановлено, набуття ФОП Тріколенко К.А. у власність нерухомості, розміщеної на площі у 2,13га, тоді як з договору купівлі-продажу від 17.05.2006 вбачається, що загальна площа проданих об'єктів нерухомості складає всього 4693,60кв.м.

32. Таким чином, правова оцінка, надана судом апеляційної інстанції певним обставинам в аспекті застосування статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України при розгляді іншої справи (№22/169-07-3866), не є обов'язковою для господарського суду при вирішенні даного спору. Тим більше, що зі змісту постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2008 у справі №30/308-07-8412 чітко вбачається відсутність встановлення обставин виникнення у ФОП Тріколенко К.А. права користування спірною земельною ділянкою у зв'язку з набуттям права власності на цілісний майновий комплекс шахти "Об'єднана- 4 Біс".

33. Судами попередніх інстанцій також встановлено, з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі №916/779/13 вбачається та позивачем не заперечується той факт, що починаючи з часу прийняття Нерубайською сільською радою рішення від 08.08.2006, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,13га у довгострокову оренду ФОП Тріколенко К.А. терміном на 49 років, позивачем до цього часу не вжито заходів з оформлення належним чином права користування спірною земельною ділянкою та оплата за користування землею не здійснюється.

34. Отже, з огляду на ненадання позивачем належних та допустимих доказів, які посвідчують право користування ФОП Тріколенко К.А. земельною ділянкою площею 2,13 га, на якій знаходяться належні йому 4 нежитлові будівлі, а судові рішення не відносяться до правовстановлюючих документів на землю в розумінні 126 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 17.05.2006), то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність порушення прав ФОП Тріколенко К.А. як землекористувача.

35. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та надавши належну правову оцінку обставинам придбання ФОП Кулабуховим Ю.В. за договором купівлі-продажу від 10.09.2013 приміщення мехмайстерні шахти "Об'єднана-4 Біс" площею 60кв.м., яка (мехмайстерня) у техпаспорті нежитлових будівель шахти "Фоміна-4 БИС" не значиться, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Кулабуховим Ю.В. не зареєстрована як об'єкт нерухомості, а також не входить до складу придбаних позивачем 4 нежитлових будівель, дійшли правильного висновку про недоведеність порушення відповідачем прав позивача як власника шляхом чинення перешкод у користуванні належним йому нерухомим майном.

36. Судами також правомірно враховано, що в розумінні статті 391 ЦК України та частини 2 статті 152 ЗК України відповідачем за негаторним позовом може бути лише та особа, яка фактично своїми діями перешкоджає позивачу у здійсненні його законного права користування майном, тоді як ФОП Тріколенко К.А. належними та допустимими доказами не доведено як права користування земельною ділянкою площею 2,13га, так і того, що спірний об'єкт, який займає ФОП Кулабухов Ю.В., розміщений саме на земельній ділянці, необхідній для обслуговування належних позивачу об'єктів нерухомості загальною площею 4693,60кв.м., що, в свою чергу, переконливо свідчить про недоведеність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів заявника.

37. Колегія суддів зауважує на помилковості посилання суду апеляційної інстанції в обґрунтування своїх висновків на статтю 387 ЦК України, якою врегульовано спосіб захисту прав неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння, а також посилання суду на те, що заявлена позовна вимога про виселення фізичної особи-підприємця з приміщення не відповідає способам захисту, встановленим статтею 16 ЦК України.

38. Разом з тим, касаційна інстанція враховує, що самі по собі зазначені вище помилкові посилання апеляційного суду не призвели до прийняття неправильної по суті постанови, а тому не можуть бути достатньою підставою для її скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

39. Верховний Суд не приймає до уваги як такі, що не мають істотного значення для справи, твердження скаржника про залишення поза увагою судів обставин визнання ФОП Кулабуховим Ю.В. у судового засіданні 13.06.2016 фактів укладення 10.09.2013 договору купівлі-продажу приміщення мехмайстерні шахти "Об'єднана- 4 Біс" загальною площею 60кв.м., яке знаходиться на території шахти, та проведення відповідачем господарської діяльності по вирощуванню грибів на території цілісного майнового комплексу шахти "Об'єднана- 4 Біс" на підставі договору оренди гірничих виробок від 01.06.2014, а такі дії порушують право приватної власності ФОП Тріколенко К.А. на майновий комплекс шахти "Об'єднана- 4 Біс", а також право користування земельною ділянкою, на якій він знаходиться, оскільки, відхиляючи зазначені договори як неналежні докази набуття відповідачем права власності на мехмайстерню як об'єкт нерухомості, апеляційний суд вірно зазначив, що вказаний договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений та не проведено його державної реєстрації, а договір оренди гірничих виробок не містить конкретизації орендованого об'єкту, відсутня карта гірничих виробок, на яке є посилання у договорі, що виключає можливість ідентифікації "гірничих виробок МТ 113-111-108-57-64-32-34-13-487-274-273".

40. Колегія суддів також вважає безпідставними доводи скаржника про необґрунтоване надання судами преюдиціального значення обставинам відсутності належним чином оформленої за ФОП Тріколенко К.А. спірної земельної ділянки, встановленим судовими рішеннями у справі №916/779/13, так як позовні вимоги у зазначеній справі стосувалися зобов'язання ФОП Гладких М.А. знести за власний рахунок самочинно збудовану на вказаній земельній ділянці будівлю, оскільки за змістом частини 4 статті 75 ГПК України цілком достатнім для правової кваліфікації обставин такими, що мають преюдиціальне значення, є їх встановлення чинним судовим рішенням в іншій господарській, цивільній або адміністративній справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, тобто суб'єктний склад учасників в іншій та розглядуваній справі є або тим самим або ці обставини встановлено стосовно особи, яка є учасником у розглядуваній справі. Отже, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо, відтак предмет спору в справі №916/779/13 ніяким чином не впливає на визначення судового рішення в цій справі як носія преюдиціальних обставин, так як ФОП Тріколенко К.А. та ФОП Кулабухов Ю.В. виступали у справі №916/779/13 як позивач та третя особа відповідно.

41. Ураховуючи наведені положення законодавства і встановлені судами фактичні обставини, та зважаючи на те, що позивач належними доказами не довів порушення своїх прав власника будівель та прав землекористувача саме внаслідок неправомірних дій відповідача, касаційна інстанція погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні негаторного позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення його прав власника нежитлових будівель та земелекористувача, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

43. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

44. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Щодо судових витрат

45. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Тріколенко Катерини Анатоліївни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі №916/78/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков