Історія справи
Ухвала КГС ВП від 01.05.2019 року у справі №922/2982/18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2982/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство Харківської районної ради "Комуненерго"
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізована фірма "Котлобудсервіс"
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 18.03.2019
у складі колегії суддів: Стойка О.В. (головуючий), Пелипенко Н.М., Пушай В.І.
та рішення Господарського суду Харківської області
від 17.12.2018
у складі судді Ольшанченка В.І.
у справі №922/2982/18
за позовом Комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованої фірми "Котлобудсервіс"
про стягнення 238 000 грн.
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 05.04.2019 через Східний апеляційний господарський суд Комунальне підприємство Харківської районної ради "Комуненерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 у справі №922/2982/18 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2982/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019.
3. Ухвалою від 26.04.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №922/2982/18 за касаційною скаргою Комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго" та ухвалив здійснити перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
5. До Господарського суду Харківської області звернулось Комунальне підприємство Харківської районної ради "Комуненерго" (далі - позивач, КП "Комуненерго") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованої фірми "Котлобудсервіс" (далі - відповідач, ТОВ "Котлобудсервіс") про стягнення 238 000 грн. заборгованості з повернення попередньої оплати.
5.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду №52.17/12КЕ від 18.12.2017 щодо надання актів форми КБ-2в, техдокументації, що має бути додатком до таких актів, порушення строків виконання підрядних робіт, не попередження про наявність обставин, що зумовлювали б зміну строків виконання робіт, внаслідок чого просив повернути попередню оплату за договором на суму 238 000 грн.
Короткий зміст рішення першої інстанції
6. Рішенням від 17.12.2018 Господарський суд Харківської області у задоволенні позову відмовив.
6.1. Місцевим судом встановлено, що 18.12.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №52.17/12КЕ (далі - договір), за яким підрядник (відповідач) зобов`язувався з використанням своїх матеріалів виконати роботи згідно з кодом ДК 021:2015 45330000-9 Водопроводні та санітарно-технічні роботи (Технічне переоснащення мінікотельної КП "Комуненерго"), згідно проектно-кошторисної документації та договірної ціни, а замовник (позивач) зобов`язувався прийняти та оплатити зазначені роботи відповідно до акта приймання-здачі виконаних робіт, в строки та на умовах, визначених даним договором. При цьому, сторони визначили вартість робіт 340 000 грн. (пункт 2.1. договору) та порядок оплати (пункт 2.3. договору) - 70 % суми, передбаченої пунктом 2.1. договору в якості авансу, 30% за наявності акта виконаних робіт (форма КБ-2в). Строк дії договору визначено до 01.08.2018 (том 1, а.с. 56-59).
6.2. Місцевим судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу аванс на суму 238 000 грн., що становить 70% вартості робіт, згідно з пунктом 2.1 договору, що підтверджується копіями платіжних доручень №32 від 04.01.2018 на суму 150 000 грн. та №586 від 03.05.2018 на суму 88 000 грн.
6.3. Судом встановлено, що позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу №1036/17 від 31.08.2018 про повернення йому на рахунок перерахованого ним авансу за договором підряду №52.17/12КЕ від 18.12.2017. Однак, суд не прийняв дану претензію як доказ відмови позивача від зазначеного договору підряду, з посиланням на те, що зміст претензії не свідчить про відмову від договору, а також відсутні вимоги про відшкодування збитків у зазначеній претензії позивач не призначав підрядникові строк для усунення недоліків, не відмовлявся від договору підряду та не вимагав відшкодування збитків. Суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів відмови від договору підряду в порядку, передбаченому частиною 3 статті 849 ЦК України. Посилання позивача на лист №1500/7 від 23.11.2018 як на доказ, що підтверджує відмову від договору, суд вважав безпідставними, оскільки зазначений лист позивач надіслав на адресу відповідача 30.11.2018, після відкриття провадження у цій справі (06.11.2018.) та після відкриття і проведення підготовчого засідання 26.11.2018 (том 1, а.с. 83).
6.4. Керуючись статтями 11, 525, 526, 837, 849, 854 ЦК України, статтями 174, 179, 193, 317 (частина 2) ГК України, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правових підстав для повернення передоплати за спірним договором підряду. Доводи позивача з посиланням на практику ВГСУ згідно з постановою від 28.03.2017 у справі №910/13621/16 суд визнав необґрунтованими з огляду на встановлення судом інших обставин, зокрема, повернення передоплати в певний строк невиконання підрядних робіт з моменту укладення договору було передбачено умовами цього договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою від 18.03.2019 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу КП "Комуненерго" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 залишив без змін.
7.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що умовами договору безпосередньо не встановлено виконання відповідачем на користь позивача саме грошового зобов`язання у вигляді повернення попередньої оплати. Також, апеляційний суд зазначив, що позивачем не враховано правових наслідків розірвання договору, оскільки за умовами частини 4 статті 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів відмови від договору до моменту звернення з даним позовом до суду першої інстанції, а виходячи зі змісту та меж позовних вимог, заявлених позивачем у справі про повернення здійсненої позивачем передоплати, суд не може за власною ініціативою вийти за межі заявлених позовних вимог, змінити правові підстави позову та стягнути спірну суму як збитки позивача, завдані неналежним виконанням договору підряду.
7.2. Апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги щодо виконання грошового обов`язку сторони за договором та стягнення збитків мають різну правову природу, різний обсяг доказування та підпадають під різне нормативно-правове регулювання. При цьому, апеляційний суд зазначив, що оскільки в межах предмета даного позову такої вимоги, як стягнення збитків, не заявлялося суд за власною ініціативою не може її розглядати. Суд прийняв до уваги частини 3, 4 статті 13 та частину 1 статті 14 ГПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Тому доводи апеляційної скарги щодо невиконання судом першої інстанції процесуального обов`язку щодо надання позивачу ефективного судового захисту, на думку апеляційного суду, не базуються на вимогах чинного законодавства та імперативних приписах частини 2 статті 237 ГПК України, за якими при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
7.3. Апеляційний суд зазначив про особливості такого цивільно-правового договору, як договір підряду з посиланням на частини 2, 4 статті 849 ЦК України, згідно яких замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши працівникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. При цьому, апеляційним судом відхилено доводи про можливість застосування до відносин, що випливають з договору підряду, норм матеріального права про поставку, оскільки частиною 10 статті 11 ГПК України аналогія закону допускається тільки тоді, де спірні відносини не врегульовані законом, а в даному випадку такі відносини врегульовані статтею 849 ЦК України.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (позивач у справі)
8. Скаржник доводив, що твердження судів про те, що чинним законодавством не передбачено повернення попередньої оплати за договорами підряду є помилковим. При цьому, судами проігноровано чинне законодавство - підпункт 3 пункту 1 Постанови КМУ від 23.04.2014 №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", абзац 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 №1764, статей 526, 849 ЦК України, статей 2, 74, 76-80, частини 3 статті 236 ГПК України, а також положення договору підряду, укладеного між позивачем та відповідачем.
8.1. Скаржник, з посиланням на частину 4 статті 849 ЦК України, аргументував, що суди проігнорували надані в якості доказів листи про відмову позивача від виконання договору. При цьому, скаржник зазначив, що законодавством типової форми відмови від договору підряду не передбачено. Разом з тим, судами не надано оцінки тому, що позивачем перераховано відповідачу 238 000 грн., однак, відповідачем жодних дій на виконання умов договору не здійснено.
8.2. Скаржник зазначив, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позову у зв`язку з неправильним правовим обґрунтуванням позивачем власних вимог, оскільки в такому випадку суд повинен самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію, про що також зроблено правовий висновок у постанові Верховного Суду України 18.05.2016 у справі №922/51/15.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Частина 1 статті 16 - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 1 статті 837 - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 2 статті 849 - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Частина 3 статті 849 - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
10. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 5 - здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Стаття 14 - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частина 3 статті 46 - до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Пункти 4-5 частини 3 статті 162 - позовна заява повинна містити: …зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підпункт 3 пункту 1 - розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше трьох місяців робіт із нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення, придбання основних засобів і житла.
Пункт 3 Переліку - реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення внутрішніх систем: опалення, у тому числі що передбачає встановлення або заміну обладнання індивідуальних теплових пунктів, заміна трубопроводів систем опалення, балансування систем опалення, встановлення балансувальних клапанів та/або витратомірів, зміна типу систем опалення з однотрубної на двотрубну та/або з вертикальної на горизонтальну, встановлення та/або заміна опалювальних приладів, обладнання опалювальних приладів автоматичними регуляторами температури в приміщеннях, встановлення та заміна приладів-розподілювачів та іншого обладнання регулювання і обліку теплової енергії; вентиляції; водопостачання та водовідведення, у тому числі трубопроводів; силових та слабострумових систем, які забезпечують функціонування будівель і споруд.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами статей 526, 849 ЦК України, статей 2, 74, 76-80, частини 3 статті 236 ГПК України, підпункту 3 пункту 1 Постанови КМУ від 23.04.2014 №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", абзацу 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 №1764.
А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права
14. Юридичний аналіз статей 837, частин 2, 4 статті 849 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання. Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, за наявності такого чіткого законодавчого регулювання, до договору підряду не можуть застосовуватися положення інших договорів, зокрема, договору купівлі продажу на предмет можливостей повернення передоплати за договором купівлі-продажу згідно із статтею 693 ЦК України, якщо умовами укладеного договору сторони не передбачили іншого.
15. Системний аналіз статей 5, 14, 46 (частина 3), 162 (частина 3 пункти 4-5) ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що законодавець надав виключно особі право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів та обмежив суд у повноваженнях щодо розгляду справи в межах визначеного особою предмету спору та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом відповідно до існуючих процесуальних норм. Надання суду права на ефективний судовий захист прав та інтересів особи згідно зі статтею 5 ГПК України обмежено тими способами захисту, які визначені законом або договором і відійти від цього суд може тільки з врахуванням заявленої позовної вимоги, якщо законом або договором не визначено способів захисту цивільних прав та інтересів, які були б ефективними. Законодавець обмежив особу щодо можливості зміни підстав або предмету позову в одному позовному провадженні як часовими рамками (до закінчення підготовчого судового засідання у справах звичайного позовного провадження та не пізніше п`яти днів до початку першого судового засідання у справах спрощеного провадження), так виключив можливість зміни позивачем предмету та підстав позову в одній справі.
Отже, якщо спеціальними нормами законодавства передбачено певні способи захисту прав та інтересів сторін договору підряду, однак одна із сторін обрала предметом спору таку вимогу, яка не відповідає способам захисту прав та інтересів сторін за договором підряду, визначеним законодавством та не передбаченим умовами укладеного договору підряду, суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не сторони договору (позивача).
16. Касаційний суд погоджується з юридичними висновками апеляційного суду про те, що предметом спору є об`єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. В даному випадку предметом спору є визначена позивачем вимога про повернення авансового платежу за договором підряду на суму 238 000 грн., як заборгованість за договором підряду.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. В даному випадку підставами позову є неналежне (з порушенням строків згідно договору) виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду 18.12.2017 про технічне переоснащення міні котельні із заміною котлів у селищі Високе, вул. Кооперативна, 17 Харківського району Харківської області, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на порушення статей 526, 530, 610 ЦК України, статті 193 ГК України.
17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №52.17/12КЕ, за яким підрядник (відповідач) зобов`язувався з використанням своїх матеріалів виконати роботи згідно з кодом ДК 021:2015 45330000-9 Водопроводні та санітарно-технічні роботи (Технічне переоснащення мінікотельної КП "Комуненерго"), згідно з проектно-кошторисної документації та договірної ціни, а замовник (позивач) зобов`язувався прийняти та оплатити зазначені роботи відповідно до акта приймання-здачі виконаних робіт, в строки та на умовах, визначених даним договором. Строк дії договору визначено до 01.08.2018. Сторони погодили, що позивач здійснює авансовий платіж на суму 70% кошторисної вартості робіт, а решту сплачує за результатами роботи, оформленими відповідними актами. Крім того, відповідно до пункту 4.1. договору сторони погодили строк виконання робіт з 28.12.2017 по 01.08.2018, а відповідно до пункту 4.4. договору прийом-передача виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3).
Отже сторони, відповідно до вимог статті 180 ГК України, погодили істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк виконання робіт, необхідність проектно-кошторисної документації.
18. Дослідивши предмет та підстави позову у даній справі, суди дійшли висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки відповідно до частин 2, 4 статті 849 ЦК України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов`язання підрядника вчинити певні дії у випадку порушення строків виконання зобов`язань, або стягнути завдані порушенням зобов`язань збитки, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору.
Досліджуючи правові підстави для повернення авансу з підрядника за порушення строків виконання договору підряду, що було визначено як предмет спору в даній справі, суди дійшли висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його майнових прав та інтересів не відповідає способам захисту, передбаченим законодавцем за договором підряду, а умовами договору підряду також не передбачено можливості повернення авансу, якщо підрядником порушено строки виконання робіт.
19. З огляду на встановлене, суди дійшли висновку про неможливість застосування до договору підряду аналогії права з договором купівлі-продажу згідно статті 693 ЦК України, яка дозволяє такий спосіб захисту майнових прав покупця, як повернення авансу у випадку відмови від договору купівлі-продажу (постачання), оскільки в даному випадку законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором підряду відповідно до статті 849 ЦК України, а інших способів захисту прав замовника договором підряду не передбачено.
З огляду на таке, суди керуючись приписами статей 5, 14, 46, 162 ГПК України та встановивши, що позивач не змінював предметачи правових підстав позову, дійшли висновку про відмову в позові.
20. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду погоджується з правильністю таких судових рішень, оскільки суд не вправі вийти за межі предмета позову, визначеного згідно з позовними вимогами та на власний розсуд розглянути вимогу про стягнення спірної суми, як шкоди, а не як авансу за договором підряду. Також, суд може застосувати ефективний спосіб захисту у випадку, якщо обраний спосіб захисту є неефективним і законодавець не визначив такого способу захисту, який був би ефективним для врегулювання спору між сторонами. У спірному випадку законодавцем відповідно до статті 849 ЦК України передбачено ефективні способи захисту прав замовника підрядних робіт, якими є зобов`язання підрядника усунути недоліки таких робіт за власний рахунок, або виконання робіт третьою особою із стягненням їх вартості за рахунок підрядника, або відмова від договору та стягнення завданих підрядником збитків. З огляду на таке, в судів не було повноважень на власний розсуд використовувати інший спосіб захисту інтересів позивача, ніж ті способи, які передбачено законодавцем згідно норм права, які регулюють підряд.
А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
21. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника з посиланням на визначення Верховним Судом України у постанові від 18.05.2016 у справі №3-194гс16 правової позиції про можливість суду самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосувати при прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, оскільки висновки суду, покладені в обґрунтування правової позиції Верховним судом України не пов`язані із встановленням обставин, про визначення предметом позову таких вимог, захист яких чинними нормами цивільного права не передбачено, а вихід суду за межі предмета позову поза межами волевиявлення позивача не дозволяється чинним процесуальним законодавством.
22. Доводи скаржника про те, що судами проігноровано підпункт 3 пункту 1 Постанови КМУ від 23.04.2014 №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", абзац 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 №1764, якими надано право замовнику здійснювати попередню оплату підрядних робіт, колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не спростовують в цілому правильності висновків судів про відмову у задоволенні позову по даному предмету спору, що не виключає можливості звернення позивача з позовними вимогами про стягнення збитків та повернення спірної суми як частини збитків, завданих внаслідок неналежного виконання умов договору підряду, якщо такі обставини будуть встановлені в ході судового розгляду.
23. Доводи скаржника згідно з пунктом 8.1. описової частини постанови Суд вважає необґрунтованими як такі, що спрямовані на переоцінку доказів касаційним судом, що виходить за межі повноважень касаційного суду згідно статті 300 ГПК України.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
24. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення місцевим судом та постанови апеляційного суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення місцевого суду, а касаційної скарги позивача - без задоволення.
В. Судові витрати
25. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України залишаються за скаржником.
На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 у справі №922/2982/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.Г. Пєсков
В.Я. Погребняк
page
telegram
viber
youtube
