ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/680/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

ліквідатора - Паньковський С.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ем Ей Кріейтів"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 11.10.2017

у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. (головуючого), Савченко Г.І., Юрчук М.І.

та на ухвалу Господарського суду Вінницької області

від 30.08.2017

у складі судді: Тісецького С.С.

у справі № 902/680/15

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Кельце-Інвест"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.06.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Кельце Інвест" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2. Постановою суду від 16.06.2015 визнано боржника - ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Струця М.П.

3. Ухвалою суду від 16.06.2016 усунено арбітражного керуючого Струця М.П. від виконання обов'язків ліквідатора у справі № 902/680/15 та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Василика В.В.

4. ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" звернулося до суду із заявою б/н від 05.07.2017 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 20 000,00 грн та включення до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.08.2017 у справі № 902/680/15 про банкрутство ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" в задоволенні заяви ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" б/н від 05.07.2017 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 20 000,00 грн. та включення до реєстру вимог кредиторів - відмовлено повністю /т.5 а.с. 129-131/.

6. ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів", не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.08.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" у розмірі 20 000,00 грн повністю та внести до реєстру вимог кредиторів банкруто.

7. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.08.2017 у справі № 902/680/15 залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" - без задоволення.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

8. 18.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай Ем Ей Кріейтів" звернулось до Верховного Суду через Рівненський апеляційний господарський суд із касаційною скаргою від 18.12.2017 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.08.2017 у справі № 902/680/15, підтвердженням чого є відмітка поштового відділення на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

9. 04.01.2018, справа № 902/680/15 Господарського суду Вінницької області разом з вказаною касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ем Ей Кріейтів" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/680/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями.

11. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 902/680/15 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ем Ей Кріейтів" від 18.12.2017 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.08.2017; призначено розгляд касаційної скарги на 20.06.2018 о 11 год. 15 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

12. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" подано касаційну скаргу від 14.12.2017 № 14823/06 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.08.2017 у справі № 902/680/15, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення повністю та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" у розмірі 20 000 грн повністю та внести до реєстру вимог кредиторів боржника.

13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

13.1 Акт звірки між ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" та ТОВ "Фрейзер Кепітал", відповідь ТОВ "Фрейзер Кепітал" про те, що Товариство визнає заборгованість перед ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" у сумі 20 000,00 грн. є документами, які містять усі реквізити передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

13.2 09.06.2014 між ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" та ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" було укладено Договір поруки № 09-06/14 від 09.06.2014, відповідно до умов якого ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" поручився перед ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" за виконання обов'язків ТОВ "Фрейзер Кепітал" згідно Договору позики № 1. За умовами договору поруки ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" являється солідарним боржником по зобов'язаннях ТОВ "Фрейзер Кепітал" на суму 20 000,00 грн.;

13.3 Оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Арбітражним керуючим Василиком В.В. подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Розгляд Верховним Судом клопотань

15. 05.04.2018 ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" подано додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких скаржник просить скасувати оскаржувані рішення, а провадження у справі № 902/680/15 про банкрутство ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" - закрити, що фактично є зміною касаційної скарги.

16. Представник ліквідатора в судовому засіданні 20.06.2018 проти вказаних пояснень заперечив.

17. Згідно частин 1, 2 статті 298 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

18. Всупереч вказаних вимог процесуального закону скаржником не додано до додаткових пояснень докази їх надіслання іншим учасникам справи.

19. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не враховує зміни до касаційної скарги які викладені в додаткових поясненнях скаржника.

Позиція Верховного Суду

20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ліквідатора, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

22. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

23. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено наступне.

23.1 09.06.2014 між ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" (позикодавець) та ТОВ "Фрейзер Кепітал" (позичальник) було укладено Договір позики № 1, згідно з пунктом 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у пункті 2.1 цього договору (надалі іменується "позика"), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

23.2 Розмір позики становить 20 000 грн. (пункт 2.1 Договору).

23.3 Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору, позикодавець передає позику позичальникові в день підписання сторонами цього договору. Позика передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування позики на поточний рахунок позичальника.

23.4 У відповідності до пункту 4.1 Договору, строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 6 місяців.

23.5 Пунктом 4.2 Договору передбачено, що строк, визначений у пункті 4.1 цього договору, може бути продовжений за домовленістю сторін.

23.6 Пунктами 5.1, 5.2 Договору встановлено, після закінчення строку, визначеного в пункті 4.1 цього договору позичальник зобов'язується протягом 5 календарних днів повернути позикодавцеві позику. Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

23.7 Згідно пунктам 6.1, 6.2, 6.3 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1 цього договору та закінчується 09.12.2014. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору /т.4, а.с.195-197/.

23.8 Також, 09.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Кельце-Інвест" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Ем Ей Кріейтів" (кредитор) укладено договір поруки № 09-06/14, згідно з яким поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ "Фрейзер Кепітал"", що виникли з договору № 1 від 09.06.2014 про надання позики (основний договір), який був укладений між ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" та ТОВ "Фрейзер Кепітал" (боржник).

23.9 У відповідності до пункту 1.1.основного договору, предметом основного договору є те, що позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у пункті 2.1 основного договору, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк (пункт 2.1 Договору поруки).

23.10 Відповідно до пункту 2.1 основного договору, розмір позики становить 20 000 грн. (пункт 2.2 Договору поруки).

23.11 Згідно пункту 6.2 основного договору, строк виконання зобов'язання основним договором складає 09.12.2014 (пункт 2.3 Договору поруки).

23.12 Згідно пунктам 3.2, 4.1 Договору поруки, поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором в повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору у сумі, що дорівнює 20 000 грн., а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки.

23.13 Згідно пунктів 5.1, 5.1.1 Договору поруки, при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у 7 денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

23.14 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків визначених в статті 559 Цивільного Кодексу України (пункт 7.1 Договору поруки) /т.4, а.с.198-200/.

23.15 16.12.2014 ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" звернулося до ТОВ "Фрейзер Кепітал" з письмовою вимогою № 374/14 про повернення позики у розмірі 20 000,00 грн. в строк до 23.12.2014, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" /т.4, а.с.201/. 22.12.2014 ТОВ "Фрейзер Кепітал" у відповіді № 32-22-12-14 на вказану вимогу підтверджено наявність заборгованості перед ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" в розмірі 20 000,00 грн., однак наразі відсутні обігові кошти та просить зачекати деякий час для погашення заборгованості /т.4, а.с.202/.

23.16 12.01.2015 представниками ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" та ТОВ "Фрейзер Кепітал" складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за договором надання позики від 09.06.2014, згідно якого загальна сума заборгованості ТОВ "Фрейзер Кепітал" перед ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" складає 20 000,00 грн. /т.4, а.с.203/.

23.17 Заявник зазначає, що вказана заборгованість станом на день звернення із заявою до суду ТОВ "Фрейзер Кепітал" не погашалась, а тому борг у розмірі 20 000,00 грн. за договором надання позики № 1 від 09.06.2014 залишається непогашеним.

23.18 Таким чином, кредиторські вимоги в сумі 20 000,00 грн. заявник обґрунтовує наявністю поручительських зобов'язань боржника перед ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів".

24. Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон, в редакції, що діє з 19.01.2013).

25. Відповідно до статті 1 Закону, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

26. Відповідно до приписів частини 1 статті 23 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

27. Частиною 4 статті 23 Закону, передбачено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

28. Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

29. Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

30. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

31. Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

32. Зважаючи на наведені норми законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що акт звірки взаємних розрахунків станом на 12.01.2015 та письмова відповідь ТОВ "Фрейзер Кепітал" № 32-22-12-14 від 22.12.2014 не вважаються документами, що підтверджують здійснення господарської операції між сторонами, у зв'язку із цим останні не можуть бути допустими та належними доказами, які підтверджують заборгованість ТОВ "Фрейзер Кепітал" перед ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів", а відтак і заявлені вимоги до боржника.

33. Окрім того, Верховний Суд України у листі Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання, від 01.02.2015 зазначив, що за своєю правовою природою порука є зобов'язанням, у зв'язку з чим до таких правовідносин застосовуються загальні правила про припинення зобов'язання, визначені у главі 50 розділу 1 книги 5 Цивільного кодексу України, а саме: в результаті виконання поручителем договору поруки; за домовленістю сторін тощо. Крім того, у статті 559 Цивільного кодексу України передбачено спеціальні підстави припинення поруки. Так, порука припиняється:

1) з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

2) якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

3) у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

4) після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, то порука припиняється, коли кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

34. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника (припинення дії основного договору) не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини 4 статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі N 6-53цс14).

35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 7.1 Договору поруки № 09-06/14 від 09.06.2014, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків визначених в статті 559 Цивільного Кодексу України.

36. Аналізуючи наведені умови Договору поруки № 09-06/14 від 09.06.2014 судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що сторони договору строк для заявлення вимог до поручителя не встановили, відповідно не встановлено строку припинення поруки. Отже, у вирішенні питання, чи не припинилася порука за Договору поруки № 09-06/14 від 09.06.2014, належить виходити з норм частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктами 4.1, 5.1, 6.1, 6.2 Договору позики № 1 від 09.06.2014 (основний договір) строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 6 місяців; після закінчення строку, визначеного в пункті 4.1 цього договору позичальник зобов'язується протягом 5 календарних днів повернути позикодавцеві позику; цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1 цього договору та закінчується 09.12.2014.

38. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що зважаючи на вказані норми законодавства та умови договору позики, строк виконання основного зобов'язання стосовно повернення позики настав 15.12.2014.

39. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки, ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" не звернулось з грошовою вимогою до поручителя - ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" у шестимісячний строк - до 15.06.2015 (доказів чого заявником не надано) відтак обов'язок ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" як поручителя перед кредитором - ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" в силу положень 559 Цивільного кодексу України є припиненим.

40. Тому, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у повному обсязі в задоволенні заяви ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів" б/н від 05.07.2017 (вх. № 06-54/289/17 від 11.07.2017) про визнання грошових вимог до боржника в сумі 20 000,00 грн. та включення до реєстру вимог кредиторів у даній справі.

41. Враховуючи наведене, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним.

42. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

44. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

45. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

46. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування рішень судів попередніх інстанцій під час касаційного провадження.

47. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

48. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

49. Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

50. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

51. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

52. Оскільки підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ем Ей Кріейтів" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.08.2017 у справі № 902/680/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.08.2017 у справі

№902/680/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко