Історія справи

Постанова КГС ВП від 20.05.2025 року у справі №917/753/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року

м. Київ

cправа №917/753/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Бєрікул Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Полтавської області (Тимощенко О.М.)

від 04.12.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду (Мартюхіна Н.О., Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.)

від 05.03.2025 (повний текст складений 14.03.2025)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз"

про стягнення 45 875 993,69 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" (далі - Відповідач), у якому просило стягнути заборгованість за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у розмірі 45 875 993,69 грн, з них: 29 985 431,44 грн - основний борг, 9 869 570,32 грн - інфляційні втрати, 1 899 587,87 грн - три проценти річних, 4 121 404,06 грн - пеня.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати за природний газ, отриманий у листопаді та грудні 2021 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №917/753/24, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 29 985 431,44 грн основного боргу, 1 899 587,87 грн трьох процентів річних, 9 869 570,32 грн інфляційних втрат та 2 060 702,03 грн пені. У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 550 511,92 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- щодо стягнення суми основного боргу - заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 29 985 431,44 грн не погашена та підтверджується матеріалами справи. Документів, які б могли підтвердити обставини укладення договору проведення взаєморозрахунків, матеріали справи не містять. З огляду на це твердження Відповідача про врегулювання заборгованості на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" відхиляються;

- щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат - надані Позивачем розрахунки є обґрунтованими, позовні вимоги заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, отже підлягають задоволенню у повному обсязі;

- щодо стягнення пені - враховуючи клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, користуючись правом, передбаченим частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), існують підстави для зменшення розміру пені на 50% з огляду на: (1) господарську діяльність Відповідача та його майновий стан; (2) причини неналежного виконання Відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати і ступінь його вини; (3) зважаючи, що підприємство Відповідача є стратегічним; (4) відсутність доказів понесення Позивачем збитків унаслідок порушення Відповідачем своїх зобов`язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

5. 31 березня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №917/753/24, у якій просить скасувати їх у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 060 702,03 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

6. У тексті касаційної скарги Скаржник послався на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у:

- постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 (вирішуючи питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен враховувати не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто враховувати інтереси обох сторін);

- постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (вирішуючи питання про зменшення пені, суди повинні враховувати, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його прав на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги).

7. 07 травня 2025 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

8. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 04.07.2017 №880 Скаржник (постачальник) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

9. За результатами державного конкурсу та згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Скаржника визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу на три роки як переможця конкурсу.

10. Відповідач (споживач з ЕІС-кодом 56X420000000001U) був закріплений в інформаційній платформі за постачальником "останньої надії" - Скаржником (ЕІС-код 56Х930000008780В), у тому числі в період з 01 листопада 2021 року до 30 грудня 2021 року.

11. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператор газотранспортної системи автоматично включив об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 01 листопада 2021 року до 30 грудня 2021 року, до портфеля постачальника "останньої надії" - Скаржника. Як наслідок, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Скаржником.

12. Згідно з типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 (далі - Типовий договір):

- він є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (далі - постачальник) (пункт 1.1);

- умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила постачання), і є однаковими для всіх споживачів України (пункт 1.2);

- цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205 633 634 641 642 ЦК України, укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника і її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 1.3);

- за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1);

- обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів) (пункт 2.2);

- постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 3.1);

- підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання (пункт 3.2);

- період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (пункт 3.3);

- постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (пункт 4.1);

- об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 4.2);

- постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3);

- споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4);

- у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.5.);

- споживач має право: отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно прав та обов`язків його та постачальника, інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий газ, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та цього договору; безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показання власного споживання природного газу; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та / або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку; вільно обирати іншого постачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим договором (підпункти 1-3, 6, 8, 9 пункту 5.1);

- споживач зобов`язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; протягом 5 робочих днів повідомляти постачальника про всі зміни персоніфікованих даних (підпункти 1, 3, 4 пункту 5.2);

- постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлений природний газ; ініціювати припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством; мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим договором (підпункти 1, 3, 7 пункту 6.1);

- постачальник зобов`язується: забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором; обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором; протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача (підпункти 1, 3, 4 пункту 6.2);

- постачальник має право звернутися до Оператора ГРМ / Оператора ГТС з дорученням про відключення споживача від газорозподільної системи / газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) виключно у випадку порушення споживачем строків оплати за цим договором (пункт 7.1);

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 8.1);

- договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (пункт 11.1);

- протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання (пункт 11.3);

- усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг, усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа (пункт 11.5).

13. Обсяг природного газу, використаний Відповідачем (ЕІС-код 56X420000000001U) та внесений в алокацію Скаржника як постачальника "останньої надії" (ЕІС-код 56Х930000008780В), за відповідні періоди становить:

- з 01 листопада 2021 року до 30 листопада 2021 року - 300,00000 тис. куб. м;

- з 01 грудня 2021 року до 30 грудня 2021 року - 323,10284 тис. куб. м.

14. Листом Оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X420000000001U підтверджується факт включення Відповідача до реєстру споживачів Скаржника як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Скаржника.

15. Факт поставки Скаржником Відповідачу об`ємів природного газу на загальну суму 29 985 431,44 грн підтверджується актом приймання-передачі від 31.12.2021 №32048, актом приймання-передачі від 30.11.2021 №23283 та коригуючим актом від 23.12.2021 №28988 до акта від 30.11.2021 №23283.

16. Акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень та скріплені їхніми печатками.

17. Звертаючись до суду, Скаржник зазначив, що з урахуванням пункту 4.4 розділу IV Типового договору Відповідач мав сплатити вартість поставленого природного газу за листопад 2021 року до 31 грудня 2021 року, за грудень 2021 року - до 31 січня 2022 року. Разом із тим виставлені Скаржником рахунки від 12.01.2022 №2664, від 10.12.2021 №30342 Відповідач не оплатив, унаслідок чого за ним утворився борг у сумі 29 985 431,44 грн.

18. Крім того, за період прострочення виконання грошового зобов`язання Скаржник нарахував Відповідачу та заявив до стягнення 1 899 587,87 грн трьох процентів річних, 9 869 570,32 грн інфляційних втрат і 4 121 404,06 грн пені.

Процесуальні питання, пов`язані з розглядом справи

19. За змістом частини третьої статті 301 ГПК України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

20. Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

21. Ухвалою від 16.04.2025 про відкриття провадження у справі №917/753/24 Верховний Суд:

- призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 травня 2025 року о 14:40 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209);

- роз`яснив, що явка представників учасників необов`язкова.

22. Водночас ухвалою Верховного Суду від 16.05.2025:

- задоволено заяву представника Скаржника - Піун Світлани Петрівни, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- постановлено забезпечити участь представника Скаржника - Піун Світлани Петрівни, у судовому засіданні в справі №917/753/24 20 травня 2025 року о 14:40 год. у режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

23. Скаржника попереджено, що відповідно до частини п`ятої статті 197 ГПК України, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистеми відеоконференцзв`язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несуть учасники справи.

24. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

25. За змістом статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

26. У судовому засіданні, яке відбулося 20 травня 2025 року, представник Скаржника участі не взяв, що, однак, не перешкоджає касаційному розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

27. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

28. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №917/753/24 у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 060 702,03 грн пені.

29. Натомість у частині стягнення з Відповідача основного боргу, трьох процентів річних, інфляційних втрат та 50% пені судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

30. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

31. Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

32. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

33. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

34. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

35. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.

36. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

37. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

38. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

39. За обставинами справи, що переглядається, Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за Типовим договором із своєчасної оплати вартості поставленого природного газу за листопад та грудень 2021 року, що стало підставою для стягнення Скаржником основного боргу, нарахування та стягнення в судовому порядку процентів річних, інфляційних втрат і пені.

40. Перевіривши розрахунки Скаржника, суди вважали обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню, вимоги про стягнення з Відповідача заявлених сум грошових коштів; водночас дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки (пені) на 50%.

41. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

42. Подібну норму також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

43. Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.

44. До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

45. Втім, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 7.25 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

46. У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

47. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України; не врахували висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, - вирішуючи питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен враховувати не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто враховувати інтереси обох сторін.

48. Суд відхиляє вказані доводи та звертає увагу, що в справі, яка переглядається, оскаржувані рішення в частині зменшення розміру неустойки мотивовані таким:

- Відповідач не є кінцевим отримувачем природного газу, є оператором газорозподільної системи та суб`єктом природної монополії, що здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу;

- Відповідач є єдиним підприємством, що забезпечує надання житлово-комунальної послуги з розподілу природного газу населенню, установам, організаціям та підприємствам на території здійснення ліцензійної діяльності;

- Відповідач є підприємством критичної інфраструктури відповідно до Закону України "Про критичну інфраструктуру" (далі - Закон №1882-ІХ), що також підтверджується листом Міністерства енергетики від 08.09.2022 №26/1.7-10.2-13011, та здійснює управління об`єктом критичної інфраструктури і відповідає за його поточне функціонування (згідно з частиною першою статті 4 Закону №1882-ІХ захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України);

- скрутний фінансовий стан Відповідача підтверджується наданими до матеріалів справи балансами (звітами про фінансовий стан підприємства) за 2021-2024 роки;

- суди врахували поведінку Відповідача та негативні наслідки стягнення неустойки, які можуть настати для нього й третіх осіб, зокрема, населення Гадяцької територіальної громади і трудового колективу Відповідача.

49. Верховний Суд наголошує, що словосполучення "може зменшити за рішенням суду", "суд має право" та "суд може", вжиті у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, свідчать, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною свободою розсуду в аспекті можливості / неможливості зменшення розміру неустойки, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №909/1083/23).

50. Про те, що зменшення розміру неустойки, заявленої до стягнення, є правом суду, також зазначено в постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №916/3232/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.

51. Зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність / відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.

52. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність / відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24.

53. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86 210 237 ГПК України.

54. Отже, вирішення окреслених питань не є завданням Верховного Суду, який є судом права, а не факту, як і заміна правової оцінки встановлених судами обставин власною. Суди першої та апеляційної інстанцій мають повноваження та кращі можливості для оцінки ситуації у світлі конкретних обставин.

З огляду на усталену судову практику щодо критеріїв застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України роль Верховного Суду обмежується з`ясуванням того, чи не були відповідно до конкретних обставин справи спосіб застосування цих норм та наслідки їх тлумачення такими, що реалізація (чи навпаки нереалізація) судами першої та апеляційної інстанцій права на зменшення розміру штрафних санкцій очевидно не узгоджується із загальним принципом справедливого розгляду, і висновки судів є явно необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22).

55. Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Скаржник. Питання про зменшення розміру пені у кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду, його вирішення залежить від обставин кожної справи, наданих сторонами доказів і наведених аргументів.

56. З огляду на мотиви, якими керувалися суди (пункт 48 цієї постанови), відсутні підстави вважати, що зменшення неустойки не узгоджується з вимогами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

57. У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19, яку наводить Скаржник, вказано: вирішуючи питання про зменшення пені, суди повинні враховувати, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його прав на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

58. Разом із тим у Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 наголосив:

- розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

59. З метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суд касаційної інстанції має виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Аналогічні правові позиції викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/1418/17, від 15.01.2020 у справі №914/261/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 23.10.2024 у справі №910/14451/22, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

60. Крім того, у справі №918/116/19, на неврахування висновків Верховного Суду в якій послався Скаржник, як і в цій справі (№917/753/24), суди також дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на 50%.

61. Отже, висновки судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, а навпаки узгоджуються з ними.

62. Зважаючи на викладене вище, доводи касаційної скарги не підтвердилися. Здійснивши розгляд справи, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права та / або порушення норм процесуального права, яке б могло слугувати підставою для скасування ухвалених рішень.

63. Верховний Суд погоджується з аргументами, що наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тому обсязі, в якому вони узгоджуються з мотивами Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

65. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

67. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №917/753/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

В. Студенець