Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.12.2018 року у справі №910/4435/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4435/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді здійснюються помічником судді - Павлик І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" та Публічного акціонерного товариства "Вознесенський сиркомбінат" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт", 2) Публічного акціонерного товариства "Вознесенський сиркомбінат" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") про визнання припиненими іпотеки та застави,

за участю представників:

позивача-1 - не з'явилися;

позивача-2 - не з'явилися;

відповідача - Мосійчук Я.І., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" (далі - СП "Євролакт") та Публічне акціонерне товариство "Вознесенський сиркомбінат" (далі - ПАТ "Вознесенський сиркомбінат") звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк") про визнання припиненими іпотеки за іпотечним договором від 08.10.2008 № 151208Z127, застави за договором застави від 08.10.2008 №151208Z131, іпотеки за іпотечним договором від 05.12.2008 № 151208Z128 та застави за договором застави від 08.10.2008 № 151208Z132.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначені договори були укладені в забезпечення виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД (далі - ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД) своїх зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з АТ "Укрексімбанк" в рамках Генеральної угоди від 08.10.2008 № 151208N4. Оскільки ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД було ліквідовано з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) запису про припинення юридичної особи, тому враховуючи положення статей 609, 593 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 205 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 17 Закону України "Про іпотеку", статті 28 Закону України "Про заставу", а також умови пунктів 4.2.1 договорів іпотеки та пунктів 3.3 договорів застави, спірні договори іпотеки та застави підлягають припиненню.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 08.10.2008 між ВАТ "Укрексімбанк" (банк) та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (позичальник) було укладено Генеральну угоду № 151208N4 із лімітом заборгованості 25 000 000 дол. США і терміном дії до 07.10.2013.

2.2. У рамках Генеральної угоди 08.10.2008 між ВАТ "Укрексімбанк" (банк) та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (позичальник) було укладено кредитний договір № 151208К53 зі змінами і доповненнями, із терміном дії до 07.10.2011 і лімітом кредитної лінії 8 708 300 дол. США та кредитний договір № 151208К54 зі змінами і доповненнями, із терміном дії до 07.10.2011 і лімітом кредитної лінії 16 291 700 дол. США.

2.3. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цими кредитними договорами було укладено наступні договори.

08.10.2008 між СП "Євролакт" (іпотекодавець) та ВАТ "Укрексімбанк" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 151208Z127, за умовами якого іпотекою забезпечено вимоги іпотекодержателя, що випливають із Генеральної угоди від 08.10.2008 № 151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між іпотекодержателем та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (боржник), відповідно до якої іпотекодержатель при виконанні боржником умов та положень, визначених у кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно у межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25 000 000 дол. США, із терміном користування до 07.10.2013.

08.10.2008 між СП "Євролакт" (заставодавець) та ВАТ "Укрексімбанк" (заставодержатель) було укладено договір застави № 151208Z131, за умовами якого заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають із Генеральної угоди від 08.10.2008 № 151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між заставодержателем та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (боржник), відповідно до якої заставодержатель при виконанні боржником умов та положень, визначених у кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно у межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25 000 000 дол. США, із терміном користування до 07.10.2013.

08.10.2008 між ВАТ "Вознесенський сиркомбінат" (заставодавець) та ВАТ "Укрексімбанк" (заставодержатель) було укладено договір застави № 151208Z132, за умовами якого заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають із Генеральної угоди від 08.10.2008 № 151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між заставодержателем та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (боржник), відповідно до якої заставодержатель при виконанні боржником умов та положень, визначених у кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно у межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25 000 000 дол. США, із терміном користування до 07.10.2013.

05.12.2008 між ВАТ "Вознесенський сиркомбінат" (іпотекодавець) та ВАТ "Укрексімбанк" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №151208Z128, за умовами якого іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із Генеральної угоди від 08.10.2008 №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між іпотекодержателем та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (боржник), відповідно до якої іпотекодержатель при виконанні боржником умов та положень, визначених у кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно у межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25 000 000 дол. США, із терміном користування до 07.10.2013.

2.4. За даними Реєстру 14.03.2016 до нього внесено запис № 11981170025006425 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 (колегія суддів: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Разіна Т.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що ліквідація боржника за основним договором із внесенням запису до реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договорів іпотеки та застави, укладених на забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, та звільнення іпотекодаця/заставодавця від відповідальності перед кредитором.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі СП "Євролакт" та ПАТ "Вознесенський сиркомбінат", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 526, 593, 598, 599, 609 ЦК України, статей 1, 3, 11, 17, 33 Закону України "Про іпотеку", статей 1, 28 Закону України "Про заставу" та статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просять скасувати оскаржувані рішення і постанову та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укрексімбанк", посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

24.01.2019 у судовому засіданні Верховного Суду оголошено перерву до 16:00 07.02.2019.

07.02.2018 від ПАТ "Вознесенський сиркомбінат" до Верховного Суду надійшло клопотання про продовження перерви та відкладення розгляду справи на іншу дату, у задоволенні якого було відмовлено з огляду на відсутність доказів неможливості самопредставницва керівником ПАТ "Вознесенський сиркомбінат" чи неможливості залучення іншого адвоката для участі у судовому засіданні Верховного Суду; а також необов'язковість явки представників сторін до суду касаційної інстанції. Крім того, додані до клопотання докази неможливості участі у судовому засіданні адвоката ОСОБА_4 не завірені належним чином. Разом із тим, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів, враховуючи необхідність додаткового вивчення матеріалів справи, вирішила оголосити перерву до 09:40 20.02.2019.

У судовому засіданні 20.02.2019 представник відповідача заперечив проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з'явився у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.4. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

6.5. Згідно частини 1 статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою/заставою зобов'язання, зіставляють з підставами для припинення права іпотеки/застави.

Однак при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, що забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

6.6. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

6.7. У відповідності до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

6.8. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

6.9. Застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання (частина 1 статті 28 Закону України "Про заставу").

6.10. За змістом положень пункту 1 частини 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

6.11. Укладаючи договір застави/іпотеки, заставодавець/іпотекодавець приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави/іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру.

6.12. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договорами, укладеними заставодавцем/іпотекодавцем саме із кредитором, то усі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця/іпотекодавця із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між такою особою і кредитором.

6.13. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що сам факт ліквідації боржника за кредитними договорами з унесенням запису до Реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цими договорами не є підставою для припинення договору іпотеки/застави, які було укладено для забезпечення виконання кредитних договорів боржником.

6.14. Частинами 1, 2 статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя/іпотекодержателя щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

6.15. За змістом статей 1, 20 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

6.16. Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

6.17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Укрексімбанк" реалізувало своє право заставодержателя/іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет застави/іпотеки за спірними договорами, звернувшись у квітні 2013 року до Господарського суду Миколаївської області з позовом до СП "Євролакт" та ПАТ "Вознесенський сиркомбінат", третя особа - ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД, про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на рухоме і нерухоме майно (справа № 915/689/13), у період дії договорів застави та іпотеки, коли зобов'язання, забезпечене заставою та іпотекою позивачів у даній справі, належним чином не виконувалося, та до виключення боржника з Реєстру. Розгляд справи № 915/689/13 на даний час триває.

6.18. Постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - боржника за основним зобов'язанням і його виключення із Реєстру не припиняє забезпечувального зобов'язання, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред'явивши до нього відповідний позов.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справах № 6-216цс14, № 6-84цс15, від 17.02.2016 у справі № 6-245цс14 від 06.07.2016 у справі № 3-578гс16, від 12.10.2016 у справі № 5/25-38 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/9943/17, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12 та від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17.

Колегія суддів не вбачає підстав для відходу від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведеного у зазначених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.

6.19. При цьому судами встановлено, що умовами спірних договорів іпотеки та застави ліквідацію боржника не визначено як підставу для припинення іпотеки/застави та звільнення у зв'язку із цим майнових поручителів від ризиків, пов'язаних із невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитними договорами.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що ліквідація боржника за основним зобов'язанням із внесенням запису до Реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договорів застави/іпотеки, укладених на забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, а відповідач у даній справі шляхом подання відповідного позову реалізував своє право на звернення стягнення на передане у заставу та іпотеку майно, отже будь-які правові підстави для визнання припиненими договорів іпотеки від 08.10.2008 № 151208Z127, від 05.12.2008 № 151208Z128 та договорів застави від 08.10.2008 № 151208Z131 та від 08.10.2008 № 151208Z132 відсутні.

7.2. Вищевикладеним спростовуються доводи скаржників про неправильне застосування судами попередніх інстанцій вимог статей 526, 593, 598, 599, 609 ЦК України, статей 1, 3, 11, 17, 33 Закону України "Про іпотеку", статей 1, 28 Закону України "Про заставу" та про помилковість висновків судів про те, що зазначені договори поруки та іпотеки не припинилися у зв'язку із ліквідацією боржника - ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД.

7.3. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 № 2478-VIII набрав чинності 04.11.2018 та згідно з пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень вводиться у дію через три місяці з дня набрання чинності, тобто 04.02.2019, у той час як спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли із дня внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (14.03.2016).

Відповідно до зазначеного Закону статтю 593 ЦК України доповнено частиною 4 наступного змісту: "Припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов'язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред'явлення вимоги".

Доводи скаржників про те, що суд апеляційної інстанції, зазначивши, що вказаний Закон аналогічним чином врегульовує спірні правовідносини щодо відсутності підстав для припинення забезпечувальних зобов'язань внаслідок ліквідації боржника в основному зобов'язанні, тим самим визнав, що на час розгляду справи судами попередніх інстанцій збереження відповідальності майнового поручителя перед кредитором за ліквідованого боржника не було передбачено діючим законодавством, відхиляються колегією суддів оскільки вони не ґрунтуються на вищезазначених нормах матеріального права та правових позиціях Верховного Суду України та Верховного Суду, які є обов'язковими для судів нижчих інстанцій відповідно до вимог господарського процесуального законодавства.

7.4. Водночас скаржники безпідставно зазначають про неврахування судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень правових позицій, наведених у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах: "Руїз Троха проти Іспанії", де Суд наголосив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються; "Артіко проти Італії", де Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних; "Морено Гомес проти Іспанії", де Суд звернув увагу, що оскільки призначенням Конвенції є захист реальних прав людини, а не ілюзорних, справедливий баланс між різними інтересами, що розглядаються, може бути порушено не тільки тоді, коли відсутні положення для захисту гарантованих прав, а й коли їх не дотримуються належним чином; "Спорронг та Льонрот проти Швеції", де Суд наголосив, що будь-яке втручання державного органу щодо мирного володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції; "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", де Суд зазначив, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти; "Олссон проти Швейцарії" в якому зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають зі слів "передбачено законом" є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована із достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, із професійною допомогою міг передбачити із часткою ймовірності, яка може вважатися розумною за таких обставин, наслідки, які може спричинити конкретна дія; слова "передбачено законом" не просто відсилають до внутрішнього права, але мають на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб цей закон відповідав принципу верховенства права, оскільки зазначені рішення не стосуються спірних правовідносин сторін.

7.5. Твердження скаржників про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не були взяті до уваги роз'яснення Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України від 04.07.2018 № 04-37/10-215, від 12.07.2018 № 04-37/10-227, а також науково-правовий висновок Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, є необґрунтованими, оскільки останні не є доказами у розумінні статті 73 ГПК України та не підлягають обов'язковому урахуванню судами під час прийняття рішення.

7.6. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

7.7. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані рішення і постанову у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" та Публічного акціонерного товариства "Вознесенський сиркомбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі № 910/4435/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір