Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.09.2020 року у справі №924/1115/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/1115/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 (головуючий суддя Савченко Г. І., судді Демидюк О. О., Павлюк І. Ю.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.05.2020 (суддя Танасюк О. Є.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"

до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія"

про стягнення 711 084,94 грн, з яких: 167 766,78 грн - інфляційні втрати, 135
255,72 грн - 3% річних, 408 062,44 грн - пеня

Справу письмового провадження розглянуто у розумний строк, з урахуванням перебування судді Міщенка І. С. на лікарняному.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (далі - АТ "Хмельницькгаз", позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" (далі - КП "Міськтепловоденергія", відповідач) про стягнення 711 084,94 грн, з яких: 167 766,78 грн - інфляційні втрати, 135 255,72
грн - 3% річних, 408 062,44 грн - пені (з урахуванням клопотань позивача від
17.02.2020 про зменшення та збільшення предмету позову).

2. Позов обґрунтовано неналежним виконання відповідачем умов Договору розподілу природного газу № 094210GC53EP016 від 31.12.2015, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу.

3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2020 закрито провадження у справі № 924/1115/19 за позовом АТ "Хмельницькгаз" до КП "Міськтепловоденергія" в частині стягнення 716 737,79 грн основної заборгованості на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки основна сума заборгованості була сплачена відповідачем повністю під час розгляду судового спору по суті.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.05.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
14.07.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Міськтепловоденергія" на користь АТ "Хмельницькгаз" 166 781,38 грн інфляційних втрат, 132 170,04 грн 3% річних, 168 820,07 грн пені, 10 742,40 грн витрат на професійну правничу допомогу, 9 548,87 грн витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що відповідачем несвоєчасно здійснювалась оплата наданих послуг з розподілу природного газу, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків розрахунків за надані послуги у вигляді договірної пені (пункт 8.2 Договору), а також нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання у порядку, передбаченому частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України; при цьому, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, судом встановлено допущені неточності у періодах нарахування та сумах, тому, здійснивши розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства, позов задоволено частково. Крім того, судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення пені на 90 % та з урахуванням фінансового стану відповідача, який є комунальним підприємством, що створений для задоволення потреб споживачів у теплопостачанні та зобов'язаний надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості, у результаті чого господарська діяльність є збитковою; не отримання відповідачем у повному обсязі відшкодування різниці у тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, що надані населенню, бюджетним установам та організаціям, яка щорічно збільшується; ступінь виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, які було сплачено у повному обсязі на час вирішення даного спору, а також враховуючи фінансовий стан позивача, суд дійшов висновку про можливість зменшення на 50 % задоволеної до стягнення пені.

6. Заперечення відповідача проти позову з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" (далі - Порядок № 217), яким визначено спеціальний режим проведення розрахунків з постачальником природного газу, судом відхилено, з огляду на те, що вказаним Порядком встановлено конкретний механізм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, та який не впливає на договірні зобов'язання сторін у частині порядку та строків розрахунків за надані послуги, а отже і не звільняє від відповідальності щодо порушення грошового зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача

7. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

8. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256), постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок № 20), постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (далі - Порядок № 217), без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 03.03.2020 у справі № 908/2648/18, від 23.09.2019 у справі №908/885/18, від 24.10.2019 у справі № 908/884/18, від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 18.03.2020 у справі № 905/1101/18, від 18.03.2020 у справі № 908/2304/18, від 27.05.2020 у справі № 914/1029/19, що є підставою для оскарження судового рішення в порядку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

9. В той же час, відповідач вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у відносинах щодо проведення розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які є учасниками механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (у тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, які зазнають імперативного регуляторного впливу держави, оскільки досі не забезпечено єдності судової практики щодо застосування відповідальності до відповідача-споживача за порушення строків розрахунків за надані послуги, у разі проведення розрахунків між учасниками цих правовідносин з дотриманням механізмів, визначених постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014, № 20 від 11.01.2005, № 256 від 04.03.2002 та відповідно можливості застосування у таких правовідносинах положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

10. Також, відповідач вказує на те, що у даній справі за заявлений позивачем спірний період між сторонами відбулись взаєморозрахунки на підставі механізмів, визначених вказаними вище постановами Кабінету Міністрів України, між тим, судами не досліджувались обставини справи, яким чином сплачувались кошти в рахунок погашення заборгованості та чи мав відповідач можливість самостійно впливати на своєчасність розрахунків.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

11. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказав на її необґрунтованість, не відповідність доводів скарги наявним у матеріалах справи доказам та фактичним обставинам справи, встановленим судами, тому просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 924/1115/19 за касаційною скаргою КП "Міськтепловоденергія" на підставі підпункту а) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Стислий виклад фактичних обставин справи, встановлених судами

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до заяви-приєднання № 094210GС53ЕР016 від 31.12.2015 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), КП "Міськтепловоденергія" приєдналось до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від
30.09.2015 № 2498 (далі - Договір).

14. Згідно з пунктом 1.1 Договору цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать Споживачам (їх постачальникам), до об'єктів Споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

15. Умови цього Договору однакові для всіх Споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем (пункт 1.2 Договору).

16. Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк.

Фактом приєднання Споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових Споживачів) або у додатку 2 (для Споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3 Договору).

17. За цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмір, строки та порядку, визначені цим договором.

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем (пункти 2.1,2.3 Договору).

18. У розділі VI Договору визначено порядок розрахунків. Зокрема, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункти 6.1,6.3 Договору).

19. Згідно з пунктом 6.4 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

20. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення (пункт 6.5 Договору).

21. У пункті 6.6 Договору зазначено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

22. За умовами підпункту 1 пункту 7.4 Договору Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (пункт 8.1 Договору).

23. У пункті 8.2 Договору визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

24. Цей договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1 Договору).

25. На виконання умов Договору позивачем, у період з жовтня 2016 року по грудень 2019 року, надавалися відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому-передачі природного газу, які оплачувались відповідачем, однак з порушенням строків, встановлених Договором.

26. Порушення відповідачем строків оплати послуг з розподілу природного газу за Договором №094210GС53ЕР016 від 31.12.2015 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з КП "Міськтепловоденергія" 167 766,78 грн інфляційних втрат, 135 255,72 грн 3% річних, 408 062,44 грн пені.

27. Також, судами встановлено, що між КП "Міськтепловоденергія" та Департаментом соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради за період з грудня 2016 року по жовтень 2019 року підписано Акти звіряння розрахунків за надані населенню субсидії по теплоенергії.

28. Крім цього, відповідачем на підтвердження скрутного фінансового становища надано Звіти незалежного аудита щодо фінансової звітності КП "Міськтепловоденергія" Кам'янець-Подільської міської ради за 2017 та 2018 роки, складені приватною аудиторською фірмою "Світлана-Аудит", за результатами якого, окрім іншого, встановлено, що станом на 31.12.2017 на позабалансовому рахунку підприємства обліковується різниця в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, що надані населенню в сумі 97602,5 тис. грн. Також обліковується різниця в тарифах на теплопостачання, що надані бюджетним установам та організаціям в сумі 9522,4 тис. грн, в тому числі за 2017 рік у сумі 7048,4 тис. грн; станом на 31.12.2018 на позабалансовому рахунку підприємства обліковується різниця в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, що надані населенню у сумі 163457 тис. грн. Також обліковується різниця в тарифах на теплопостачання, що надані бюджетним установам та організаціям у сумі 10314,65 тис. грн. У 2018 році підприємство отримало відшкодування різниці в тарифах на теплопостачання, що надані бюджетним установам та організаціям в сумі 355,6 тис. грн.

29. Отже, судами встановлено, що різниця в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, що надані населенню та бюджетним установам та організаціям, яка обліковується на позабалансовому рахунку підприємства, щорічно збільшується.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

30. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. З огляду на те, що в силу імперативних приписів частини 1 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, тому Суд здійснює перевірку правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів, якими обґрунтовано вимоги касаційної скарги.

32. Як зазначено у пунктах 8-10 цієї постанови, предметом касаційного оскарження є правомірність застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання щодо оплати послуг з розподілу природного газу за Договором № 094210GС53ЕР016 від 31.12.2015, без належного дослідження судами попередніх інстанцій обставин щодо застосування з боку держави спеціального механізму відшкодування коштів у розмірі наданих пільг, субсидій та компенсацій отриманих населенням на відповідній території, з використанням якого змінюється характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі договору, тобто, змінюється порядок і строки виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з розподілу природного газу у разі здійснення між учасниками таких правовідносин розрахунків відповідно до положень постанов Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014, № 20 від 11.01.2005, № 256 від 04.03.2002; а також, з урахуванням запроваджених державою спеціальних механізмів взаєморозрахунків між Оператором ГРМ та Споживачем, що, на думку відповідача, по суті, усуває його від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів, а отже звільняє від відповідальності за несвоєчасну оплату наданих послуг розподілу природного газу.

33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення позивача у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення відповідачем (Споживачем), як теплопостачальною організацією, умов Договору розподілу природного газу щодо своєчасної оплати наданих послуг, стало підставою для звернення позивача як Оператора ГРМ з позовом про стягнення з відповідача договірної пені, а також інфляційних втрат та 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

35. Положеннями статей 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

36. Відповідно до статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

37. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем (надалі - Кодекс), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу І).

38. Дія статей 11, 629 Цивільного кодексу України поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників (пункт 3 глави 1 розділу І Кодексу).

39. Згідно пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

40. Відповідно до пункту 4 глави 3 Розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (пункти 3,4 глави 3 Розділу VI Кодексу).

41. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 Розділу VI Кодексу).

42. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1384/27829, затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір).

43. Судами вірно встановлено, що позивачем, на виконання умов Типового договору розподілу природного газу, укладеного з відповідачем шляхом підписання останнім заяви-приєднання № 094210GС53ЕР016 від 31.12.2015, за період з листопада 2016 року по грудень 2019 року надано послуги з розподілу природного газу, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг доданих до матеріалів справи.

44. За змістом статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 193 Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

45. Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

46. Згідно зі статей 610, 611 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

47. За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

48. Положеннями частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

49. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

50. Відповідач, у своїх запереченнях та доводах вказував на те, що отримував послуги з розподілу природного газу, який використовувався для надання послуг з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення населенню, бюджетним установам та організаціям, тому оплата за такі послуги здійснювалась через рахунки із спеціальним режимом використання, що по суті усуває його від процесу оплати наданих послуг і полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

51. Законом України "Про теплопостачання" визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та поширено сферу дії Закону на врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

52. Законом України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

53. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

54. Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку, що виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів. Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним суб'єктом господарювання.

55. Отже, враховуючи господарську діяльність відповідача щодо виробництва і постачання теплової енергії, а також умови пункту 6.4 Договору, оплата вартості послуг з розподілу природного газу здійснюється з урахуванням вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання".

54. Згідно з частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.

56. Відповідно до частин 4, 5 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

57. На виконання вимог частин 4, 5 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (далі - Порядок №217).

58. У пункті 1 Порядку № 217 визначено, що він визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Також, положеннями Порядку № 217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.

59. Разом з тим, Порядок № 217 не стосується договірних зобов'язань Оператора ГРМ та відповідача-споживача, як теплопостачальної організації, в частині порядку та строків остаточних розрахунків за Договором розподілу природного газу та не змінює строків розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу, які було погоджено сторонами у пункті 6.4 Договору, і зокрема, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ.

60. Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що положення Порядку № 217 визначають спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), водночас, не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов'язання з оплати наданих послуг за Договором розподілу природного газу, укладеним з Оператором ГРМ, шляхом перерахування власних коштів, отриманих від господарської діяльності, на поточний рахунок Оператора ГРМ.

61. Наведене дає підстави для висновку, що положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та Оператора ГРМ за Договором розподілу природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати послуг з розподілу природного газу (пункт 8.2 Договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

62. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі № 921/12/19 та 21.02.2018 у справі № 910/16072/16.

63. Зазначений правовий висновок щодо застосування положень Порядку № 217 підтримано у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, яка відступила від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 917/530/19, про те, що відповідач, як теплопостачальна організація, не відповідає перед позивачем за прострочення в оплаті за поставлений природний газ в частині розрахунків, що здійснювалася відповідно до Порядку № 217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими НКРЕКП нормативами перерахування коштів.

64. При цьому слід зауважити, що визначені ГПК України процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду; логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду; (2) колегією суддів, що здійснює касаційний перегляд судових рішень у даній справі враховані, в частині піднятих у касаційній скарзі питань, висновки саме Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

65. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що Порядок № 217, на відміну від Порядків № 20 та № 256 не змінює порядок розрахунків за Договором надання послуг розподілу газу, а отже відповідач не звільняється від обов'язку сплатити пеню, 3 % річних, інфляційні втрати за прострочення розрахунків за Договором (в частині коштів, що сплачувались на підставі Порядку № 217).

66. Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

67. Водночас, слід зауважити, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - ~law57~).

68. ~law58~ № 2017-III встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

69. Згідно з положеннями частин 1, 2, 3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються частин 1, 2, 3 статті 12 Господарського кодексу України, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 Господарського кодексу України та інших законів.

70. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

71. Таке регулювання визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20), який діяв на час укладення Договору № 094210GС53ЕР016 від
31.12.2015 і втратив чинність з 01.01.2018.

72. За змістом Порядку № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання з відшкодування частини витрат теплопостачальних організацій, пов'язаних з виробництвом і постачанням теплової енергії та гарячої води населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме, на оплату послуг тепло-, водопостачання та водовідведення.

73. Пунктом 6 Порядку № 20 визначено, що органи Державної казначейської служби України на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).

74. Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим Спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (далі - Порядок № 493), визначено взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку № 20.

75. Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 493, розрахунки, передбачені у пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків (далі - СПР), форми яких наведені у додатках 1,2,3 до цього Порядку.

76. Тобто, розрахунки за вказаним Порядком проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків

77. За сталою практикою Верховного Суду підписання спільних протокольних рішень трактується як фактичне погодження сторонами іншого (не той, що був передбачений у договорі) порядку розрахунків, зміна порядку і строку проведення розрахунків. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
23.09.2019 у справі № 908/885/18).

78. Отже, зазначеними нормативно-правовими актами держава безпосередньо регулює (змінює) строки проведення розрахунків та визначає механізм перерахування коштів за постачання природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), певним категоріям населення, а підписання спільних протокольних рішень є елементом процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій із державного бюджету.

79. Правові висновки щодо імперативного регулювання державою розрахунків між суб'єктами паливно-енергетичного комплексу шляхом прийняття нормативно-правових актів, якими визначаються порядок, строки та механізми виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 917/536/19, які в силу імперативних приписів частини 4 статті 236, частини 1 статті 281 ГПК України є обов'язковими для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

80. За змістом пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються із Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України).

81. Згідно з підпунктом б) пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

82. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
04.03.2002 № 256 (далі - Порядок № 256, в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

83. При цьому постановами Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951 та від
21.02.2018 № 114, у Порядок № 256 внесено зміни, якими запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.

83.1. Зокрема, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам.

83.2. Підприємства, установи та організації, що надають послуги з тепло-, водопостачання і водовідведення готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, але не вище обсягів нарахованих сум пільг і субсидій, і надсилають їх протягом місяця фінансовим органам та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів. Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад готують реєстри сум, що підлягають перерахуванню, та подають їх фінансовим органам відповідного рівня, які узагальнюють реєстри, та надають їх Головним управлінням Казначейства.

83.3. Головні управління Державної казначейської служби подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг, субсидій, допомоги та кредиторської заборгованості відповідних бюджетів згідно із зазначеними реєстрами. Казначейство, згідно із узагальненими реєстрами, перераховує субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення за видами послуг.

83.4. Фінансові органи відповідних рівнів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення на перерахування цих коштів на рахунки районних (місцевих, обласних) бюджетів, відповідно до фактичних зобов'язань з пільг, субсидій і допомоги населенню відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати, а останні перераховують їх на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків, які в подальшому здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з підприємствами, установами та організаціями, які ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення.

83.5. Усі учасники розрахунків, які здійснюються відповідно до положень Порядку № 256, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.

84. Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, оскільки механізм та строки перерахування таких коштів учасникам цих розрахунків установлюється та контролюється Казначейством, а суми субвенцій, не використані головним розпорядником коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року.

85. Зазначене вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із оплатою енергоресурсів використаних для населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме, витрат на придбання природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

86. Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

87. Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) також зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

88. З урахуванням викладеного, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, виконання грошового зобов'язання за цим договором в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормативно-правовими актами законодавства. (Аналогічні правові висновки, викладені в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від
31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.07.2019 у справі № 913/334/18, від 24.09.2019 у справі № 927/894/18).

89. Зазначене дає підстави для висновку, що розрахунок за послуги з розподілу природного газу на підставі Порядку № 256 є розрахунком за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. При цьому, Порядком № 256 фактично визначено інший порядок розрахунків за поставлений природний газ (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), ніж передбачений сторонами в договорі.

90. Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

91. При цьому положення постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Отже, строки та порядок здійснення розрахунків за природний газ (у тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), визначаються саме нормами наведеної постанови.

92. Таким чином, враховуючи вищенаведене, відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків у частині, яка сплачується за рахунок субвенцій, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), що, по суті, усуває відповідача від виконання зобов'язання в частині гарантованих державою та, як наслідок, унеможливлює застосування до нього наслідків неналежного виконання зобов'язання. (Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від
29.09.2020 у справі № 904/2732/18, від 14.07.2020 у справі № 923/1064/18, від
05.03.2020 у справі № 926/19/19).

93. Проте, суди попередніх інстанцій зазначеного вище не врахували, не дослідили обставини справи щодо порядку здійснення розрахунків відповідачем, з огляду на те, що, як зазначає відповідач у касаційній скарзі, у відзиві на позовну заяву ним було зазначено про часткову оплату наданих послуг розподілу природного газу з урахуванням механізмів, визначених положеннями Порядку № 20 та № 256, що також вбачається з доданих до матеріалів справи виписок по рахунках сторін (КП "Міськтепловоденергія" картка рахунку 361 за період з 01.11.2016 по 30.11.2019, виписка по рахунку АТ "Хмельницькгаз" за період з 01.01.2016 по 31.12.2019) та платіжних доручень, яким судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки, а отже, судами не встановлено всіх обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, що в свою чергу призвело до передчасних та необґрунтованих висновків про наявність чи відсутність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання зобов'язання з оплати наданих послуг розподілу природного газу.

94. Слід зазначити, що суди не досліджували наданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені, інфляційний втрат та 3 % річних на предмет визначених позивачем періодів нарахування заявлених до стягнення з відповідача спірних сум, не перевірили на підставі належних доказів, чи мало місце прострочення відповідача в оплаті боргу за надані послуги розподілу природного газу у визначені позивачем періоди, зважаючи на обставини часткової оплати заборгованості відповідно положень Порядку № 20 та № 256, а частково за власні кошти та дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог без врахування положень статті 86 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

95. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач не погоджується з ухваленими у справі судовими рішеннями в частині, що стосується нарахування штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку зі сплатою коштів із використанням рахунків із спеціальним режимом на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 217, погашення заборгованості за рахунок субвенцій у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 20, № 256 та оплатою наданих послуг за власні кошти відповідача. Скаржник наголошує, що оплата за надані послуги розподілу природного газу здійснювалася різними способами, а отже, виникають і різні юридичні наслідки щодо зміни строків та умов оплати за поставлений природний газ (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

96. У рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

97. Неповнота дослідження місцевим та апеляційним судами зібраних у справі доказів та обставин справи, що входять до предмета доказування у даному спорі, а також неправильне застосування судами норм спеціального законодавства, яке визначає порядок розрахунків за надані позивачем послуги, як Оператором ГРМ, відповідачу-споживачу, як теплопостачальній організації, що здійснюється відповідно до умов укладеного між сторонами Договору розподілу природного газу та з частковим погашенням заборгованості за рахунок субвенцій, наданих з державного бюджету як пільги і субсидії населенню, що є споживачами теплової енергії, виробленої відповідачем із придбаного природного газу, свідчить про суперечність постанови та рішення у даній справі загальноприйнятим стандартам правосуддя, згідно з якими правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться (рішення ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" від
26.10.1984), а обґрунтоване рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).

98. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 903/918/19 звернула увагу на те, що виходячи із предмета та підстав позову щодо стягнення з теплопостачальної організації пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку із простроченням в оплаті вартості поставки природного газу на користь гарантованого постачальника, а також з урахуванням особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідно до статей 19, 19-1 Закону України "Про теплопостачання", статей 11, 12, 13 Закону України "Про ринок природного газу", Порядків № 20, № 217, № 256, № 483, до предмета доказування у цій справі входять такі обставини: яку частину оплати за придбаний природний газ у спірний період відповідач-споживач здійснив власними коштами; який розмір вартості поставки газу погашено у спосіб проведення взаєморозрахунків між гарантованим постачальником, споживачем та іншими учасниками розрахунків з боку держави через процедуру, визначену Порядком № 20 та Порядком № 483, шляхом підписання спільних протокольних рішень; чи дотримано відповідачем порядку і строків внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення відповідно до умов спільних протокольних рішень; чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов'язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.

99. Оскільки зазначені вище обставини не можуть бути встановлені судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, тому оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справу для їх встановлення та оцінки, а також врахування правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 та від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 904/2732/18, від 14.07.2020 у справі № 923/1064/18, від 05.03.2020 у справі № 926/19/19, від
13.02.2020 у справі № 917/536/19, слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

100. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічне положення викладено у частині 1 статті 11 ГПК України.

101. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

102. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що вжиті у законах формулювання не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 року ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 року ("Vyerentsov v.

Ukraine", заява № 20372/11, § 65)).

103. У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

104. Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 N 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 5). Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6).

105. Згідно положень частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

106. Отже, під час нового розгляду справи судам слід установити й дослідити зібрані у справі докази, зокрема щодо оплати за договором згідно з Порядком № 20 і № 256, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

107. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

108. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не відповідають положенням статей 74, 86, 236, 269 ГПК України.

109. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

110. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

111. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

112. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо судових витрат

113. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.05.2020 у справі № 924/1115/19 скасувати.

3. Справу № 924/1115/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.