ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/633/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2019 року (головуючий - Мишкіна М. А., судді - Богатир К. В., Будішевська Л. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Якоря Ріелт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий район 1"

про визнання права власності,

Історія справи

Суть спору, короткий зміст судового рішення

1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Якоря Ріелт" (далі - ТОВ "Якоря Ріелт", позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий район 1" (далі - ТОВ "Новий Район 1", відповідач) про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва (ступінь готовності 97%) - чотирьохсекційний п'ятиповерховий багатоквартирний житловий будинок загальною площею 6255,3 кв. м., розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, масив 41 (далі - об'єкт незавершеного будівництва).

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 19.02.2019 № 19/02 в частині звільнення та передачі вказаного об'єкта позивачу за актом приймання-передачі. Правовою підставою позовних вимог позивач вказував статті 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статтю 188 Господарського кодексу України.

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12 квітня 2019 року затверджено укладену між сторонами спору 03.04.2019 мирову угоду за умовами якої, зокрема: (1) відповідач визнає за позивачем право власності на об'єкт незавершеного будівництва; (2) позивач відмовляється від будь-яких претензій та вимог до відповідача щодо виконання умов договору купівлі-продажу від 19.02.2019 № 19/02; (3) відповідач зобов'язується звільнити та передати у власність позивача об'єкт незавершеного будівництва. Провадження у справі закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. У липні 2019 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - скаржник, Інспекція) як особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що судове рішення стосується її законних прав та обов'язків, звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від
12.04.2019, відмовити у затвердженні мирової угоди та провадження у даній справі закрити за відсутністю предмета спору.

4. Обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення, скаржник зазначив про те, що внаслідок визнання за ТОВ "Якоря Ріелт" права власності на об'єкт незавершеного будівництва останнє штучно набуло право введення в експлуатацію самочинно збудованого об'єкта нерухомості за спрощеною процедурою, передбаченою пунктами 10,18 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (далі - Порядок № 461). У свою чергу скаржник, як орган архітектурно-будівельного контролю, за наявності такого судового рішення зобов'язаний ввести вказаний об'єкт нерухомості в експлуатацію без дотримання законодавчо встановлених обов'язкових процедур для введення в експлуатацію об'єкта з середніми (СС2) наслідками, яким є багатоповерховий житловий будинок, тобто з порушенням вимог статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.04.2019 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

6. Апеляційний господарський суд зазначив, що визнання за ТОВ "Якоря Ріелт" права власності на об'єкт незавершеного будівництва жодним чином не свідчить про безумовність обов'язку Інспекції прийняти об'єкт в експлуатацію без вчинення відповідних дій в межах компетенції скаржника, як органу архітектурно-будівельного контролю. Інспекція діє в межах законодавчо визначених повноважень та у визначений законодавством спосіб, а не відповідно до та на підставі оскаржуваного судового акту у даній справі. Жодні обов'язки на Інспекцію оскаржуваною ухвалою не покладені, а обов'язки, на виникнення яких в результаті постановлення спірної ухвали посилається скаржник, вже наявні у нього згідно з чинним законодавством та встановлені законом, а не ухвалою суду.

6.1. Оскарження Інспекцією ухвали від 12.04.2019 не спрямоване на захист прав, інтересів цієї особи у спорі про речове право на об'єкт незавершеного будівництва між позивачем та відповідачем, оскільки спір про право саме між скаржником та сторонами даної справи відсутній. Отже, ухвалою суду від
12.04.2019 питання про права, інтереси та обов'язки скаржника не вирішувалось, а між сторонами спору та Інспекцією відсутній правовий зв'язок у спірних правовідносинах, що унеможливлює апеляційний перегляд судового рішення за апеляційною скаргою такої особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із указаною ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Судом апеляційної інстанції не враховано, що наслідком затвердження судом мирової угоди в даній справі є набуття відповідачем права власності на об'єкт незавершеного будівництва за рішенням суду, що у свою чергу породжує виникнення у Інспекції обов'язку по введенню такого об'єкта в експлуатацію за спрощеною процедурою, передбаченою Порядком №461 для прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об'єкта, право власності на який визнано за рішенням суду. Наявність спірної ухвали суду першої інстанції унеможливлює здійснення скаржником законодавчо встановлених обов'язкових заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єкта нерухомості з середніми наслідками (СС2), які мають передувати введенню такого об'єкта в експлуатацію.

8.1. Отже, ухвала суду першої інстанції має безпосереднім наслідком виникнення у скаржника відповідних обов'язків, а тому в силу норм частини 1 статті 254 ГПК України ДАБІ має право оскаржити судове рішення у даній справі, яке стосується її прав та обов'язків.

Заяви з процесуальних питань

9. Верховний Суд залишає без задоволення подане позивачем 18.12.2019 клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю підготовки відзиву на касаційну скаргу, оскільки відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Крім того, суд касаційної інстанції обмежений встановленим статтею 306 ГПК України строком розгляду касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій

10. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

11. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

12. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.

13. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

14. За правилами статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Тобто частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

15.1. Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

16. У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо.

17. Зазначене узгоджується з правовою позицією в постановах Верховного Суду від
17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від
18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від
13.03.2019 у справі № 910/4032/18.

18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами даної справи мав місце спір про право власності на об'єкт незавершеного будівництва, а результатом розгляду такого спору стало затвердження ухвалою суду укладеної між сторонами мирової угоди, за умовами якої, зокрема, відповідач визнав речове право позивача на такий об'єкт.

19. Наявність процесуального права на звернення з апеляційною скаргою Інспекція аргументувала виникненням у неї внаслідок ухвалення згаданого судового рішення безумовного обов'язку із прийняття в експлуатацію належного ТОВ "Якоря Ріелт" об'єкта не в загальному порядку (пункт 3 Порядку №641 - на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката), а у спрощеному порядку, як самочинно збудований об'єкт, право власності на який визнано за рішенням суду (пункт 10 Порядку №461 - за результатами проведення технічного обстеження сертифікованим суб'єктом господарювання).

20. Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

21. Порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

22. Одночасно частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

22.1. Отже, об'єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).

23. Поняття ж самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

24. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

25. За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 ЦК України). Проте в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

26. Таким чином, поняття "об'єкт незавершеного будівництва" (частина 3 статті 331 ЦК України) та "самочинно збудований об'єкт" (частина 1 статті 376 ЦК України) мають різний правовий статус та відмінне законодавче регулювання.

27. Як зазначено вище, чинне законодавство передбачає можливість набуття особою за певних умов права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна за рішенням суду.

28. У той же час об'єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

29. Як встановлено судом, заявлені ТОВ "Якоря Ріелт" позовні вимоги не обґрунтовані приписами статті 376 ЦК України, а визнання за судовим рішенням права власності цієї особи на об'єкт незавершеного будівництва ні за яких умов не спричиняє правового наслідку у вигляді отримання таким майном (сукупністю будівельних матеріалів) статусу новоствореного нерухомого майна.

30. У зв'язку з чим Інспекція в обґрунтування свого права на оскарження ухвали суду помилково посилається на положення пункту 10 Порядку №461, які підлягають застосуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі існування чинного судового рішення про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості, яким предмет спору у даній справі не являвся і не став таким після постановлення ухвали суду першої інстанції.

31. Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що жодні обов'язки на Інспекцію оскаржуваною ухвалою не покладені, а обов'язки, на виникнення яких в результаті постановлення спірної ухвали посилається скаржник, наявні у нього, як у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань архітектурно-будівельного контролю та нагляду згідно з Законом України "Про основи містобудування", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію (затверджено постановою КМУ від 09.07.2014 №294), Порядку №461 та, відповідно, встановлені законодавчо, а не спірною ухвалою суду.

32. При цьому ні мотивувальна частина ухвали суду першої інстанції, ні її резолютивна частина не містять жодних висновків щодо Інспекції, про зобов'язання її вчинити будь-які юридично значимі дії або утримання від їх вчинення щодо жодної із сторін, предмета спору; матеріали справи не містять й інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржника; учасником спірних правовідносин скаржник також не є.

33. Оскільки судом не встановлено будь-якого правового зв'язку між судовим рішенням у даній справі та скаржником, сам по собі статус останнього, як органу державного архітектурно-будівельного контролю, не наділяє таку особу процесуальним правом на оскарження судового рішення у даній справі. З огляду на наведене доводи касаційної скарги в пункті 8 Постанови Верховним Судом відхиляються, як безпідставні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована, проте з одночасним наведенням Верховним Судом додатково і власних мотивів щодо спірних правовідносин. У зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

35. З огляду на відмову в задоволенні касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2019 року у справі № 916/633/19 залишити без змін із урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Суховий В. Г.