ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/2101/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю помічника судді - Нікітіної О.В. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 (суддя Гетя Н.Г.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 (головуючий суддя: Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М., Чернота Л.Ф.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662"

до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Приватне Підприємство "Ліро", 2. Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В.,

про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності,

За участю представників:

позивача - Буглак В.В. - адвокат

відповідача - Оленко Н.О. - адвокат

третьої особи-1- Буренко А.Ю. - адвокат

третьої особи-2- не з`явився

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 14.12.2017 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", в якій позивач просив суд визнати недійсним правочин щодо переходу права власності до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" на нежитлове приміщення, виробничі будівлі за адресою: м.Полтава, вул . Харчовиків, 13, які складаються з наступного майна: профілакторій загальною площею 1659,9 кв.м, гараж для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м, пост-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м, камера для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м, гараж для вантажних автомобілів загальною площею 36,5 кв.м, у зв`язку із порушенням вимог чинного законодавства.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. на підставі іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 вчинено правочин з переходу права власності від ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до ПАТ "Кристалбанк" на нежитлові приміщення та виробничі будівлі, що розташовані за адресою: м.Полтава, вул.Харчовиків, 13 . Позивач вважає, що вказаний правочин вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а саме:

- Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк" не надсилало на адресу ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" вимогу про усунення порушення, як це передбачено частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку";

- в порушення частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" на момент набуття відповідачем права власності на вказані нежитлові приміщення та виробничі будівлі оцінка вказаного майна не проводилась.

3. Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 08.02.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне Підприємство "Ліро" та Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В.

4. Позивачем до Господарського суду Полтавської області подано клопотання від 27.02.2018 про заміну процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПП "Ліро" на співвідповідача по справі та заява від 27.02.2018 про зміну предмету позову, в якій позивач просив:

1. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., яким здійснено реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "Кристалбанк" на нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава , вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м, гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м, поста-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м, камери для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м, гараж для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м, трансформаторного пункта загальною площею 36,5 кв.м у зв`язку із порушенням вимог чинного законодавства;

2.Витребувати з володіння ПП "ЛІРО" об`єкт нерухомості: нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава , вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м, гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м, пост-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м, камери для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м, гаража для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м, трансформаторного пункта загальною площею 36:5 кв.м на користь ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

5. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про відсутність порушення вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при здійсненні приватним нотаріусом реєстрації права власності за відповідачем на спірне нерухоме майно. Крім того, вважає, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки рішення про державну реєстрацію прав не є правочином, а є реєстраційною дією.

6. ПП "Ліро" у наданих письмових поясненнях не погоджується з позовними вимогами, вказує, що дії приватного нотаріуса з реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Кристалбанк" не є правочином, а для здійснення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "Кристалбанк" відповідачем було надано приватному нотаріусу всі необхідні документи.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

7. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 у справі № 917/2101/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

8. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 року у справі №917/2101/17 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

9. 15.04.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним акціонерним товариством "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 917/2101/17.

10. Протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 19.04.2019 року у справі №917/2101/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

11. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 19.06.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 17.05.2019.

12. 13.05.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ПП "Ліро" до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 15.05.2019.

13. 17.05.2019 позивачем до Касаційного господарського суду подано відзив на касаційну скаргу.

14. 22.05.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) позивачем направлено доповнення до касаційної скарги, які фактично надійшли до Верховного Суду 24.05.2019.

При цьому, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подачу доповнень до касаційної скарги, яке обґрунтовано тим, на момент подачі скарги позивач не отримував копії постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Відповідно до ч.1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України:

"Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення."

Згідно зі ст.118 ГПК:

"1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

2. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом."

Відповідно до частин 1-5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

3. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

4. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію."

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2019 до Східного апеляційного господарського суду представником позивача - Кім Д.І. була подана заява про видачу нарочно копії постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №917/2101/17 (т.5 а.с.181). Фактично копія вказаної постанови була отримана Кім Д.І. 01.04.2019.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що Кім Д.І., як представник позивача, приймав участь у судовому засіданні 21.03.2019 на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2363 від 16.10.2018р.; договору про надання правової допомоги (витяг) б/н від 11.02.19 р.

Крім того, постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №917/2101/17 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29.03.2019, тому, позивач, як зацікавлена особа, не був позбавлений можливості отримувати інформацію про стадії розгляду справи з Єдиного державного реєстру судових рішень, у тому числі, і про прийняття апеляційним господарським судом вищевказаної постанови по справі.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку на подання доповнень до касаційної скарги та поновлення вказаного строку.

Оскільки доповнення до касаційної скарги фактично подані скаржником з порушенням строку, визначеного ч.1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, і підстав для його поновлення судом не встановлено, суд залишає їх без розгляду.

Одночасно судом відмовлено в усному клопотанні представника позивача, заявленому в судовому засіданні, про долучення до матеріалів справи витягу про внесення до Єдиного реєстру кримінальних проваджень заяви позивача щодо шахрайських дій його представників, що приймали участь у судах першої та апеляційної інстанцій, оскільки без вироку, який набрав законної сили, сам факт такого внесення не є доказом вчинення таких шахрайських дій.

15. 28.05.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ПП "Ліро" направлено заяву про залишення без розгляду доповнення до касаційної скарги, яка фактично надійшла до Верховного Суду 30.05.2019.

16. У судове засідання 19.06.2019 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1. Представник позивача підтримав касаційну скаргу. Представники відповідача та третьої особи-1 виклали заперечення проти касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Представник третьої особи-2 у судове засідання не з`явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

17. У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" (скаржник, позивач) просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 917/2101/17 та направити справу на новий судовий розгляд в Господарський суд Полтавської області в іншому складі.

18. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права.

На думку позивача, судом апеляційної інстанції було вирішено по суті та розглянуто заяву про зміну предмета позову, що суперечить ч.5 ст. 269 ГПК України.

Скаржник вказує, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.03.2018 у справі №917/2101/17 відхилено заяву позивача про зміну предмета позову з підстав невідповідності ст. 162 ГПК України.

Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" вважає, що підстави позовних вимог у зазначеній заяві не змінювались, оскільки, як в позовній заяві, так і в заяві про зміну предмета позову, підставою для звернення до суду вказано порушення відповідачем вимог статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку".

На думку скаржника, апеляційний господарський суд, дійшовши правильного висновку щодо порушення судом першої інстанції прав позивача на зміну предмета позову, та погодившись з доводами позивача про те, що місцевим господарським судом неправомірно відхилено заяву позивача про зміну предмета позову в частині про скасування рішення про державну реєстрацію права власності (п.1 прохальної частини), помилково вийшов за межі своїх повноважень, прийняв таку заяву, розглянув позовні вимоги та встановив обставини, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, позивач погоджується з правомірністю відхилення судами заяви про зміну предмета позову в частині щодо витребування у ПП "Ліро" нерухомого майна (п.2 прохальної частини заяви) з підстав неправильного визначення ставки судового збору.

19. У відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа-1 просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 917/2101/17 - без змін, вважають, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків по суті спору, а доводи скаржника спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

20. 26.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Терра Банк", правонаступником якого є ПАТ "Кристалбанк" (далі - іпотекодержатель), та Приватним акціонерним товариством "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір № КЛ/2013/03-40 (далі -договір) (а.с.14-18 т.1).

Відповідно до п.1.1 договору № КЛ/2013/03-40, він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між Приватним підприємством "Ресурс-Оіл" (далі - позичальник) та ПАТ "Терра Банк", а також договорів про внесення змін та доповнень, що можуть бути укладені до нього у майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту).

Розділом "1" договору іпотеки визначено, зокрема, наступні обов`язки позичальника: повернути іпотекодержателю кредит в розмірі - 2900000 грн.; сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі - 22,5% річних та у розмірі, передбаченому п. 3.10. кредитного договору, який може бути змінений у відповідності до умов кредитного договору; сплачувати проценти за понадстрокове користування кредитом ( у випадку такого прострочення) в розмірі - 32,5% річних; сплатити неустойку (пеню, штраф), інші платежі, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, предметом іпотеки за цим договором є наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі (нежитлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2 883,0 кв.м (згідно Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 16.04.2013), що розташовані за адресою: місто Полтава , вулиця Харчовиків, будинок 13, реєстраційний номер 34618053101 та складаються з: профілакторію, площею - 1659,9 кв.м, гаражу для легкових автомобілів, площею - 108,5 кв.м, пост-3141 (автозаправочний пункт), площею - 18,9 кв.м, камера для вузла обліку води, площею - 3,3 кв.м, гараж для вантажних автомобілів, площею - 1055,9 кв.м, трансформаторний пункт, площею - 36,5 кв.м, пункт охорони (переносний) металевий, огорожі № 1,2,3,4,5, хвіртка №6, ворота №7, ємності № 8-11.

В розділі "7" договору сторони виклали застереження, в якому передбачили задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовий спосіб.

Відповідно до п.7.1 договору, це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно зі ст.36 Закону України "Про іпотеку", за своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, а саме, шляхом:

- п.7.1.1 продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження (додаткового погодження)…

Для реалізації цього права іпотекодержателя сторони з укладанням цього договору досягли згоди, що іпотекодавець доручає іпотекодержателю, а іпотекодержатель зобов`язується безпосередньо на підставі цього договору (незалежно від оформлення будь-яких інших документів на представництво) від імені та за рахунок іпотекодавця представляти інтереси іпотекодавця в державному органі, який відповідно до закону здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно…з правом здійснювати від імені іпотекодавця усі дії, необхідні для підготовки та проведення продажу іпотекодержателем предмету іпотеки згідно п.7.1.1 цього договору.

- п.7.1.2 набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору у порядку, передбаченому ст.37 ЗУ "Про іпотеку". При цьому, ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Підписанням цього договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодавця після спливу 40-денного строку з моменту надходження письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку цей договір буде виступати правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки…

- п.7.1.3 іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації предмету іпотеки законодавству України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та цим договором або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені законодавством (п.п.10.1-10.2 договору).

21. Постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014 № 463/БТ "Терра Банк" віднесено до категорії проблемних банків.

21.08.2014 Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №518 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії неплатоспроможних".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було затверджено план врегулювання, яким передбачалось виведення неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" з ринку у спосіб утворення перехідного банку із передачею всіх або частини активів і зобов`язань одного або декількох неплатоспроможних банків.

22. Для виведення з ринку неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було створено Публічне акціонерне товариство "Перехідний банк "Кристалбанк".

Відповідно до п.1 Статуту, ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання (затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.10.2014) активів (включаючи права за договорами забезпечення) та обов`язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (найменування неплатоспроможного банку), зареєстрованого Національним банком України 18.10.1996 за номером 263.

23. ПАТ "Терра Банк" та ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" було складено та підписано акт приймання- передавання активів та зобов`язань неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014.

Наведеним актом передано від ПАТ "Терра Банк" до ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк", зокрема, актив, який виник із кредитного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між ПАТ "Терра Банк" та ПП "Ресурс Трейд-Оіл".

24. 22.12.2014 між ПАТ "Терра Банк" та ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" укладено договір про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ "Терра Банк", а також підписано акти приймання-передавання активів та зобов`язань неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" від 21.12.2014, за якими неплатоспроможний банк передав, а перехідний банк прийняв всі права за договорами іпотеки та застав, що нотаріально посвідчені, перелік яких наведено у плані врегулювання та у реєстрі договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до вказаного акту, від ПАТ "Терра Банк" до ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк", було передано права кредитора за всіма угодами про забезпечення виконання зобов`язань.

25. Отже, до Публічного акціонерного товариства ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" перейшло право вимоги до позивача за кредитним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, а також всі права та обов`язки іпотекодержателя за іпотечним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

26. 14.04.2015 проведено державну реєстрацію статуту ПАТ "Кристалбанк", згідно п.1.3 якого, останній є правонаступником всього майна, прав та зобов`язань ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк", яке, в свою чергу, є правонаступником активів (включаючи права за договорами забезпечення) за переданими зобов`язаннями ПАТ "Терра Банк".

Отже, ПАТ "Кристалбанк" є правонаступником ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" за іпотечним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі № 917/1922/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015.

27. Наведеним судовим рішенням відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до ПАТ "Терра Банк" та ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" про визнання недійсним договору про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014.

28. Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із неналежним виконанням ПП "Ресурс Трейд-Оіл" (позичальником) зобов`язань за кредитним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, відповідач направив іпотекодавцю та позичальнику вимогу №29.01.2016/5-вих від 29.01.2016 в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку". Відповідач також повідомив позивача про те, що у випадку невиконання цієї вимоги протягом 31 дня з моменту її отримання ним буде ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.90-91 т.1).

29. Позивач надіслав відповідачу заперечення на вимогу №7 від 25.02.2016, в якому вказав на те, що на момент направлення позивачем вимоги, господарським судом Полтавської області прийнято рішення у справі №917/2557/14, яким стягнуто з ПП "Ресурс Трейд-Оіл" (позичальника) та ТОВ "Нафтогазтранс-2011" (немайнового поручителя) на користь ПАТ "Кристалбанк" заборгованість за кредитним договором, у зв`язку з чим відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивач зазначив про неможливість проведення розрахунків з позивачем, оскільки до вимоги не додано розрахунок заборгованості, а сума грошових коштів, яку відповідач вимагає погасити є необґрунтованою (а.с.94-95 т.1).

30. Відповідач направив позивачу відповідь на заперечення на вимогу №08.04.2016/10-вих від 08.04.2016, в якій зазначив, зокрема, про те, що наявність не виконаного судового рішення про стягнення грошових коштів за кредитним договором з позичальника та його майнових поручителів не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст.ст.37, 38 Закону України "Про іпотеку" (а.с.96-98 т.1).

31. 17.02.2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією Вікторівною, на підставі іпотечного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 та вимог відповідача в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку" прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Кристалбанк" на нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м . Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м, гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м, поста-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м, камера для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м, гаража для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м, трансформаторного пункта загальною площею 36,5 кв.м.

Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №80637390 від 17.02.2017 (а.с.11-13 т.1).

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

32. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дії приватного нотаріуса з реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "Кристалбанк" є реєстраційною дією, а не правочином, у зв`язку з чим позивачем обрано невірний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, визначені п.61 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для здійснення державної реєстрації права власності за ПАТ "Кристалбанк" на спірне нерухоме майно на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено надання державному реєстратору звіту про оцінку майна для здійснення реєстрації права власності на майно, у зв`язку з чим у державного реєстратора були відсутні визначені ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстави для відмови відповідачу в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.03.2018 у справі №917/2101/17 відхилено заяву про зміну предмету позову та заяву про заміну процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПП "Ліро" на співвідповідача.

Позивач оскаржив вказану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, однак, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 у цій справі апеляційну скаргу було повернуто заявнику з тих підстав, що оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову не входить до визначеного ч.1 ст.255 ГПК України переліку ухвал, які можуть бути переглянуті в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Отже, справа №917/2101/17 розглянута Господарським судом Полтавської області без урахування заяви позивача про зміну предмету позову.

33. Змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції, в порушення ч.3 ст.46 ГПК України, неправомірно відхилено заяву позивача про зміну предмету позову в частині п.1 її прохальної частини "про скасування рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013".

Крім того, суд першої інстанції безпідставно послався на порушення позивачем вимог ст.162 ГПК України при поданні вказаної заяви.

Стосовно вимоги, викладеної в п.2 прохальної частини заяви позивача про зміну предмету позову щодо витребування у ПП "Ліро" об`єкту нерухомості: нежитлових приміщень, виробничих будівель за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, судова колегія апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача в цій частині.

Апеляційний господарський суд вказав, що суд першої інстанції не прийняв зміну позовних вимог відповідно до п.1 прохальної частини заяви позивача та прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем в позові невірно обрано спосіб захисту.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи позивача про те, що він не отримував вимогу відповідача №29.01.2016/5-вих від 29.01.2016 в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", спростовуються наявним в матеріалах справи запереченням позивача №7 від 25.02.2016 на вимогу відповідача

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач, правомірно, у відповідності до п.7.1.2 іпотечного договору та ст.37 Закону України "Про іпотеку" скористався своїм правом на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до приватного нотаріуса для вчинення дії з реєстрації права власності на іпотечне майно, відповідач надав всі необхідні документи, передбачені п.61 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", у зв`язку з чим у приватного нотаріуса були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації.

Крім того, судова колегія прийняла до уваги, що відповідач надав до матеріалів справи звіт про оцінку майна - нежитлових приміщень, виробничих будівель за адресою: м.Полтава, вул.Харчовиків, 13 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки" 17.02.2017, тобто, оцінка здійснена на момент переходу права власності на предмет іпотеки до відповідача (а.с.99-100 т.1).

Посилаючись на статтю 37 Закону України "Про іпотеку" судова колегія зазначила, що питання щодо оцінки майна має значення при вирішенні питання щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя та не впливає на вирішення питання про виникнення у відповідача права власності на іпотечне майно та припинення прав позивача на це майно.

Іпотекодавець не позбавлений права у випадку незгоди оспорювати оцінку майна при розгляді його вимог щодо відшкодування різниці між вартістю майна та розміром забезпечених іпотекою вимог в окремому позовному провадженні.

Отже, обставини щодо оцінки майна не входять до предмету доказування у межах предмету позову у цій справі.

Враховуючи наведене, твердження позивача про наявність підстав для скасування оспорюваної реєстраційної дії нотаріуса з підстав порушення порядку проведення оцінки майна є безпідставними та не прийняті судом.

VІІ. Позиція Верховного Суду

34. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

35. Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

36. Суд апеляційної інстанції вірно встановив, що як вбачається з позову, позивач просив суд визнати недійсним правочин щодо переходу права власності до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" на нежитлове приміщення, виробничі будівлі за адресою: м.Полтава, вул. Харчовиків, 13 .

Підставою заявленого позову позивач вказав порушення банком вимог чинного законодавства при переході права власності на спірне майно до відповідача, а саме, недотримання вимог ч.1 ст.35, ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку" (а.с.3 т.1).

Заява про зміну предмету позову подана позивачем господарському суду Полтавської області 27.02.2018, тобто, під час підготовчого провадження у цій справі, як цього вимагає ч.3 ст.46 ГПК України.

В заяві про зміну предмету позову (п.1 її прохальної частини) позивач просив суд скасувати рішення приватного нотаріуса № 33914068 від 17.02.2017 про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" на нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м.Полтава, вул. Харчовиків, 13 .

При цьому, підстави позовних вимог в заяві про зміну предмету позову позивачем не змінювались, оскільки позивач вказав на аналогічні порушення вимог чинного законодавства при переході права власності на спірне майно до відповідача.

Як і в позовній заяві, так і в заяві про зміну предмету позову підставою для звернення до суду зазначено порушення відповідачем вимог ст.35, ст.37 Закону України "Про іпотеку", оскільки банк не направив на адресу позивача письмової вимоги про усунення порушень та не здійснив оцінку майна. Нотаріус при здійсненні реєстрації переходу права власності на іпотечне майно від позивача до відповідача не звернув на це уваги, чим порушив приписи вказаних статей та права позивача (а.с.160-161 т.4, а.с.3 т.1).

Судова колегія апеляційного суду обґрунтовано врахувала, що як в позовній заяві, так і в заяві про зміну предмету позову позивач по суті оскаржує правомірність переходу права власності на спірне нерухоме майно від позивача до відповідача, внаслідок чого право приватної власності позивача припинилось, а право власності іпотекодержателя (відповідача) виникло та було зареєстровано.

Обставинами, на яких ґрунтувалась вимога позивача (підстава позову), як у позовній заяві, так і у заяві про зміну предмету позову (п.1 її прохальної частини) є наявність, на думку позивача, порушень вимог чинного законодавств, зокрема, вимог Закону України "Про іпотеку" при переході права власності на предмет іпотеки від нього до відповідача.

Отже, позивачем не змінювались одночасно предмет та підстави позову.

Враховуючи наведене, судова колегія касаційного господарського суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції, в порушення ч.3 ст.46 ГПК України, неправомірно відхилено заяву позивача про зміну предмету позову в частині п.1 її прохальної частини "про скасування рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013".

37. Посилання скаржника на порушення апеляційним судом ч.5 ст.269 ГПК суд касаційної інстанції вважає безпідставними виходячи з наступного.

Згідно з ч.5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України:

"У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції."

Отже в даній статті фактично прямо йдеться про первісне заявлення саме в суді апеляційної інстанції нових позовних вимог та підстав позову.

Разом з тим, в даному випадку суд апеляційної інстанції розглядав заявлені в апеляційній скарзі саме позивача доводи про незаконне та необґрунтоване відхилення його заяви про зміну предмету позову, поданої ним саме в суді першої інстанції.

38. Також колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи скаржника, що за вищевказаних обставин апеляційний суд мав відправити справу на новий розгляд до місцевого суду для розгляду зміненої позовної вимоги, з наступних підстав.

Повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги визначені статтями 275-280 ГПК України.

Так, п.п.5,6 ч.1 ст.275, а також ст.ст.279, 280 ГПК України передбачено, що апеляційний суд має право:

- скасувати судове рішення, яким закінчено розгляд справи, з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності);

- скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже скасування саме рішення суду першої інстанції, прийнятого за результатами розгляду спору по суті, і саме з направленням справи на новий розгляд можливе апеляційним судом лише у разі порушення місцевим судом правил територіальної юрисдикції (підсудності).

39. Разом з тим, касаційний суд відмічає наступне.

В заяві про зміну предмету позову (п.1 її прохальної частини), яку прийняв та розглядав апеляційний суд, позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчинене приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013.

В свою чергу відповідачем в даній справі є Публічне акціонерне товариства "Кристалбанк", а приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Постанова апеляційного суду не містить нормативно-правового та фактичного обґрунтування, який склад відповідачів мав бути за такою позовною вимогою та чи є належним відповідачем стосовно цієї зміненої позовної вимоги лише вищевказане ПАТ "Кристалбанк".

40. Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній станом на 17.02.2017, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку").

Згідно частини 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За положеннями частини 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Отже, за змістом положень статті 36 Закону України "Про іпотеку", відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

41. Розділ 7 іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.7.1 договору, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно ст.36 Закону України "Про іпотеку" за своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця.

З наведених умов іпотечного договору вбачається, що сторони дійшли згоди про те, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно із застереженням в іпотечному договорі, яке визначено сторонами за правовими наслідками як договір про задоволення вимог іпотекодержателя (п.7.1 іпотечного договору).

Можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, які визначені п.7.1.1 та п.7.1.2 іпотечного договору, відповідають положенням частини 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку".

42. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

За положеннями ч.2 ст.37 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В п.7.1.2 іпотечного договору сторони встановили, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору у порядку, передбаченому ст.37 ЗУ "Про іпотеку". Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Підписанням цього договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодавця після спливу 40-денного строку з моменту надходження письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку цей договір буде виступати правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Згідно п.1 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

За положеннями ст.10 вказаного Закону, державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.61 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав визначено в статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

43. Як встановив суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів, іпотечний договір № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 укладено позивачем з ПАТ "Терра Банк", правонаступником якого є ПАТ "Кристалбанк", в забезпечення виконання ПП "Ресурс Трейд-Оіл" (позичальником) умов кредитного договору №КЛ2013/03/40 від 26.06.2013.

Пунктом 6.1. іпотечного договору встановлено, що банк набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки на свій розсуд у разі настання будь-якого або всіх випадків, передбачених даним пунктом, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов`язань, що випливають з кредитного договору, в т.ч., але не виключно, щодо повернення кредиту або його частини в строк, передбачений кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом та/або процентів за понадстрокове користування кредитом, та/або процентів за понадстрокове користування кредитом, та/або комісійної винагороди, та/або виконання будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених Кредитним договором.

В пункті 6.2 іпотечного договору зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі 7 іпотечного договору.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, ПП "Ресурс Трейд-Оіл" порушило умови кредитного договору № КЛ/2013/0340 від 26.06.2013.

44. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У зв`язку із порушенням ПП "Ресурс Трейд-Оіл" умов кредитного договору №КЛ/2013/0340 від 26.06.2013 відповідач (іпотекодержатель) направив ПП "Ресурс Трейд-Оіл" (позичальнику) та ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" (іпотекодавцю) вимогу №29.01.2016/5-вих від 29.01.2016 (а.с.90 т.1) в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", а також попередив позивача про те, що у разі невиконання вимоги, ПАТ "Кристалбанк" буде ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні 21.03.2019 представник позивача визнав отримання позивачем вимоги банку від 29.01.2016.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що доводи позивача про те, що він не отримував вказану вимогу відповідача, спростовуються наявним в матеріалах справи запереченням позивача №7 від 25.02.2016 на вимогу відповідача.

В свою чергу, відповідач надіслав позивачу відповідь на заперечення на вимогу №08.04.2016/10-вих від 08.04.2016 (а.с.96 т.1).

Враховуючи, що право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, зареєстровано за ПАТ "Кристалбанк" тільки 17.02.2017, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла обґрунтованого висновку про доведеність факту спливу 40-денного строку з моменту отримання позивачем вимоги банку від 29.01.2016.

45. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що в позовній заяві та апеляційній скарзі позивач, в обґрунтування своїх вимог, наполягає на тому, що на момент набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення та виробничі будівлі оцінка вказаного майна не проводилась, що свідчить про порушення частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку".

Судова колегія апеляційного суду прийняла до уваги, що відповідач надав до матеріалів справи звіт про оцінку майна - нежитлових приміщень, виробничих будівель за адресою: м.Полтава, вул.Харчовиків, 13 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки" 17.02.2017, тобто, оцінка здійснена на момент переходу права власності на предмет іпотеки до відповідача (а.с.99-100 т.1).

При цьому, апеляційний суд прямо вказав в оскаржуваній постанові, що позивач зазначає про те, що вказаний звіт не є належним доказом у справі, оскільки оцінка майна проведена з порушенням вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003.

З цього приводу судова колегія апеляційного суду зазначила наступне.

"Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином, питання щодо оцінки майна має значення при вирішенні питання щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя та не впливає на вирішення питання про виникнення у відповідача права власності на іпотечне майно та припинення прав позивача на це майно.

Іпотекодавець не позбавлений права у випадку незгоди оспорювати оцінку майна при розгляді його вимог щодо відшкодування різниці між вартістю майна та розміром забезпечених іпотекою вимог в окремому позовному провадженні.

Крім того, п.61 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» не вимагає подання державному реєстратору звіту про оцінку майна для здійснення державної реєстрації права власності.

Отже, обставини щодо оцінки майна не входять до предмету доказування у межах предмету позову у цій справі."

Враховуючи наведене, твердження позивача про наявність підстав для скасування оспорюваної реєстраційної дії нотаріуса з підстав порушення порядку проведення оцінки майна визнані безпідставними та не прийняті апеляційним судом.

46. Суд касаційної інстанції вважає такі висновки помилковими виходячи за наступного.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку", яка має назву "Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки", в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин:

"Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя."

В п.7.1.2 іпотечного договору сторони встановили, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору здійснюється у порядку, передбаченому ст.37 ЗУ "Про іпотеку". При цьому, ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя.

Отже і законом, і договором прямо визначена необхідність саме при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки встановлення вартості предмету іпотеки на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Даний висновок підтверджується і постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц, в якій зазначено, що суди зробили обґрунтований висновок, що у матеріалах справи, зокрема, відсутні відомості про інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною. З урахуванням в т.ч. і викладеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив порушення вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Предметом розгляду справи №306/2053/16-ц також було скасування реєстрації речового права, права власності на іпотечне майно і позов, зокрема, обґрунтовувався відсутністю інформації про вартість майна, за якою відбувалося зарахування вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що обставини щодо оцінки майна не входять до предмету доказування у межах предмету позову у цій справі, а іпотекодавець може оспорювати оцінку майна виключно при розгляді його вимог щодо відшкодування різниці між вартістю майна та розміром забезпечених іпотекою вимог (за умови його 90 відсоткового перевищення) в окремому позовному провадженні, та доходить висновку, що апеляційним судом необґрунтовано не розглянуті доводи позивача, що вказаний звіт про оцінку не є належним доказом у справі, оскільки оцінка майна проведена з порушенням вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003.

В свою чергу дослідження, перевірка та переоцінка доказів і встановлення по новому фактичних обставин справи, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

47. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

48. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.п.1,2 ч.3, ч.4 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції."

49. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 917/2101/17 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

50. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 917/2101/17 задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 917/2101/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є.Краснов

Г. Мачульський