Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 02.05.2018 року у справі №912/2325/17 Ухвала КГС ВП від 02.05.2018 року у справі №912/23...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/2325/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Фоменко Ірини Миколаївни (далі - Підприємець)

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2018 (колегія суддів: Білецька Л.М. (головуючий), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.)

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - Приватна організація) до Підприємця про стягнення 25 347,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація звернулася до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Підприємця про стягнення 25 347,60 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2017 позов задоволено.

Підприємець оскаржила назване рішення в апеляційному порядку, долучивши до апеляційної скарги заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2018 Підприємцю відмовлено в задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2017; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємця; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Підприємцем пропущено процесуальний строк на звернення з апеляційною скаргою і наведені скаржником причини пропуску строку не є поважними, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У касаційній скарзі Підприємець просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного господарського суду від 03.03.2018, визнати поважними причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, відновити цей строк та передати справу на розгляд суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, встановлених статтями 55, 124, 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Касаційну скаргу Підприємця обґрунтовано тим, що:

- відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції порушив право сторони на апеляційне оскарження судового рішення;

- при наданні оцінки поважності причин пропуску процесуального строку судом не враховано доводів скаржника щодо пізнього отримання судового рішення Підприємцем від третіх осіб.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Апеляційним господарським судом у справі встановлено, що апеляційну скаргу на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2017 (повний текст рішення складено та направлено сторонам 28.09.2017) Підприємцем подано лише 19.02.2018, тобто зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, Підприємець посилалася на те, що: вона не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції, оскільки не була поінформована про існування судового спору; повний текст судового рішення було отримано не нею, а іншою особою - сусідкою похилого віку, яка в подальшому із значним запізненням передала його скаржнику.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, апеляційний господарський суд виходив з того, що Підприємцем не доведено існування істотних перешкод, які об'єктивно б унеможливлювали її звернення з апеляційною скаргою в межах процесуального строку, встановленого ГПК України. При цьому оскільки строк на апеляційне оскарження сплинув 30.10.2017, а апеляційну скаргу було подано лише 19.02.2018, то таке поновлення строку призведе до порушення принципу правової визначеності судового рішення, яке набрало законної сили.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Підприємця з відмовою суду апеляційної інстанції визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та, у зв'язку з цим, відмовою у відкритті апеляційного провадження.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно з статтями 2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до пункту 13 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За приписами статті 91 та частини першої статті 93 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 119 ГПК України).

Право суду відновити пропущений процесуальний строк не пов'язується лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, є застосовними до провадження у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) Європейський суд дійшов висновку про те, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження рішення без наведення відповідних причин, порушують принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд (пункт 1 статті 6 Конвенції).

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення Європейського суду з прав людини у справі Brumaresku v Romania [GC], заява № 28342/95).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22- 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37- 38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Відмовляючи у задоволенні клопотання Підприємця про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам скаржника та врахував практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання принципу юридичної визначеності.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на них.

За таких обставин Касаційний господарський суд вважає, що відмова суду апеляційної інстанції в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 є належним чином обґрунтованою та мала законну мету забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, у зв'язку з чим порушення у діях суду апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права не вбачається.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України

З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Підприємця без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанцій без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2018 зі справи № 912/2325/17 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Фоменко Ірини Миколаївни - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати