Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2018 року у справі №5023/3905/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 5023/3905/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

за участі секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"в особі регіональної філії "Південна залізниця" та Заступника прокурора Харківської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Гребенюк Н.В., судді: Білецька А.М., Пушай В.І.)

від 12.03.2018

у справі № 5023/3905/12

за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича

до Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5

за участю: Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників учасників справи:

позивача - Яценко А.О.;

відповідача - Межирицький А.О.;

третьої особи - не з'явилися;

прокуратури - Гудименко Ю.В.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2012 року Фізична особа підприємець Василевський Віктор Якович (далі - ФОП Василевський В.Я.) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131" (далі ДП "Південна залізниця" в особі ВП "Харків-сортувальна КМС № 131") про зобов'язання ДП "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131" повернути в натурі Фізичній особі підприємцю Василевському В.Я. товар, що передавався на зберігання за договором відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011, а саме: рельсошпальну решітку РШР 50 на залізобетонній шпалі перебрану зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна на загальну суму 1 000 000,00 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що відокремленим підрозділом "Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131" в порушення умов договору відповідального зберігання № 0096ХР, укладеного 23.09.2011 між Фізичною особою підприємцем Василевським В.Я. (поклажодавець) та відокремленим підрозділом "Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131" (зберігач), не було повернуто переданий на зберігання товар на вимогу позивача, чим було заподіяно суттєвої шкоди.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Справа № 5023/3905/12 розглядалася судами неодноразово.

2.2. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у задоволенні позову Фізичної особи підприємця Василевського Віктора Яковича відмовлено.

2.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Василевського Віктора Яковича задоволено; рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 5023/3905/12 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені та зобов'язано ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" повернути в натурі Фізичній особі підприємцю Василевському Віктору Яковичу товар, що передавався на зберігання за договором відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011, а саме: рельсошпальну решітку РШР 50 на залізобетонній шпалі перебрану зі зносом не більше 2мм у кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна на загальну суму 1 000 000,00 грн.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Фізичною особою підприємцем Василевським В.Я. (за договором поклажодавець) та відокремленим підрозділом "Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131" (за договором зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 0096ХР (далі - договір);

- відповідно до пункту 1.1. договору, Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв товар, що належить Поклажодавцеві на підставі договору купівлі-продажу № 2/09 від 20.09.2011, укладеного між ФОП Василевським В.Я. та ПВКП "Політехком", а саме: рельсошпальну решітку РШР 50 на залізобетонній шпалі перебрану зі зносом не більше 2мм у кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна на загальну суму 1 000 000,00 грн (далі - товар);

- за умовами п. 2.2. договору передача товару здійснюється на підставі акту приймання-передачі та накладної на зберігання, в якій зазначено асортимент, кількість та вартість переданого на зберігання товару;

- місцем зберігання товару за договором визначено технічний майданчик, розташований за адресою Харківська область, Харківський район, станція Артемівка, база КМС № 131;

- на виконання умов договору ФОП Василевським В.Я. з однієї сторони та Харків-сортувальною колійною машинною станцією № 131, з іншої, складено акт приймання-передачі від 23.09.2011 та накладну на відповідальне зберігання № ОКС-000001 від 23.09.2011;

- порядок взаєморозрахунків за договором передбачено розділом 5, зокрема, п. 5.2. встановлено, що поклажодавець здійснює оплату на розрахунковий рахунок зберігача на пізніше 10 календарних днів після підписання акту повернення товару зі зберігання по розрахунку на підставі п. 5.1, виставленого зберігачем;

- пунктом 3.5. договору визначено, що поклажодавець має право у будь-який час витребувати у зберігача повернення майна, а зберігач зобов'язаний повернути товар на першу вимогу, незалежно від строку дії договору та терміну зберігання;

- підприємцем на адресу структурного підрозділу "Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131" направлявся лист № 27 від 30.03.2012 з проханням здійснити розрахунок вартості перевезення товару, укласти договір та здійснити перевезення товару до ст. Шевченково Шевченківського району Харківської області;

- відповіді на зазначений лист ФОП Василевським В.Я. не отримано;

- підприємцем 23.07.2012 направлено на адресу зберігача лист-претензію від 20.07.2012 про повернення зі зберігання товару, переданого за договором відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011, з проханням письмово повідомити поклажодавця - ФОП Василевського В.Я. про дату та час, коли буде можливо здійснити огляд товару для його оцінки, розрахунку вартості вивезення та отримати товар в натурі;

- відповіді на зазначений лист-претензію також ФОП Василевським В.Я. від структурного підрозділу "Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131" не отримано;

- відсутність відповіді на лист-претензію та будь-яких дій Харків-сортувальною колійною машинною станцією № 131, що свідчили про повернення товару поклажодавцю на його вимогу, і стало підставою для звернення підприємця до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, якою позивач просив суд зобов'язати повернути рельсошпальну решітку РШР 50 на залізобетонній шпалі перебрану зі зносом не більше 2мм у кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна на загальну суму 1 000 000,00 грн.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо повернення в натурі Фізичній особі підприємцю Василевському В.Я. товару, що передавався на зберігання за договором відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011, а саме: рельсошпальну решітку РШР 50 на залізобетонній шпалі перебрану зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна на загальну суму 1 000 000,00 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що ФОП Василевським В.Я. всупереч положень ст.ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) не довів факту передачі поклажодавцем майна на зберігання та приймання спірного майна зберігачем. При цьому, суд зазначив, що спірне майно має такі розміри, котрі унеможливлюють переміщення їх без спеціальної техніки, тому необхідно з'ясувати у який спосіб здійснювалася доставка предмета договору.

2.5. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду про відмову в позові, та приймаючи нове про задоволення позовних вимог, виходив з такого:

- передача спірного майна здійснювалася на підставі укладеного сторонами договору відповідального зберігання та належно оформлених у відповідності умов договору та приписів законодавства про бухгалтерський облік, документами первинного обліку, як от акт приймання-передачі майна на зберігання від 23.09.2011, накладна на відповідальне зберігання від 23.09.2011;

- майно було придбано і отримано за його місцезнаходженням, тобто придбано та передано на зберігання без здійснення його додаткового перевезення з боку підприємця - а саме на технічному майданчику станції Артемівка, база КМС №131, Харківський район, Харківська область, попередньо оглянуто представниками позивача за місцезнаходженням відповідача без будь-яких заперечень з боку відповідача;

- право структурного підрозділу "Харків-сортувальна КМС №131" на укладення договору узгоджується із зазначеними в Положенні про Харків-сортувальну КМС №131 завданнями та напрямками діяльності, зокрема, п. 2.1. - здійснення заходів щодо збільшення прибутку КМС; п. 2.2. - розвиток підсобно-допоміжної діяльності; п. 3.4. джерелами формування майна та коштів КМС є доходи від надання послуг, а також інших видів фінансово-господарської діяльності. При цьому відповідно до Положення КМС має право здійснювати діяльність, передбачену цим Положенням, начальнику КМС надано право укладати договори за довіреністю за напрямками діяльності КМС (п. 4.1.2, п. 5.3);

- відсутнє будь-яке кримінальне або дисциплінарне переслідування з боку ПАТ "Укрзалізниця" ДП "Південна залізниця" до власних працівників з приводу проставлення відбитку оригінальної печатки на договорі відповідального зберігання, акті приймання-передачі майна і накладної на відповідальне зберігання; та не надано будь-яких доказів крадіжки, втрати та/або підробки справжньої печатки ДП "Південної залізниці" на зазначеному комплексі документів щодо отримання на зберігання майна від позивача. При цьому, відповідачем надано акт знищення зазначеної печатки;

- відсутній вирок за обвинуваченням ОСОБА_9 (заст. директора ПВКП "Політехком"), що, на момент розгляду справи не дає підстави вважати неправомірним (шляхом обману та зловживання довірою) укладення обвинуваченим договору купівлі-продажу спірного майна з ФОП Василевським В.Я.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця":

- суд апеляційної інстанції, не врахувавши вимоги ч. 3 ст. 92, ст. 203, ст. 241 Цивільного кодексу України, прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення спірного майна на користь ФОП Василевського В.Я.;

- апеляційним господарським судом в порушення норм ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, під час нового розгляду справи не враховано зазначені у постанові Вищого господарського суду України вказівки, зокрема, щодо висновку про наявність достатньої цивільної правоздатності на укладання договору відокремленим підрозділом "Харків-Сортувальна колійна машинна станція № 131".

3.3. Водночас, скориставшись своїм правом на оскарження, з касаційною скаргою звернувся Заступник прокурора Харківської області, який просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

3.4. Узагальнені доводи касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області:

- судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що в провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 5023/5027/12 про визнання договору відповідального зберігання від 23.09.2011 недійсним та справа № 5023/5587/12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2/09 від 20.09.2011, укладеного між ФОП Василевським В.Я. та ПВКП "Політехком";

- апеляційним господарським судом не враховано ст. 241 Цивільного кодексу України, де встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання;

- не прийнято до уваги відсутність доказів транспортування спірного майна до місця зберігання (Харківська область, Харківський район, станція Артемівка, база КМС № 131).

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

4.2. Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

4.3. Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

4.4. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

4.5. Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.6. Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

4.7. Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України в цивільному законодавстві діє презумпція правомірності правочину, тож правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

4.8. Згідно з приписами статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

4.9. Статтею 953 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

4.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Фізичною особою підприємцем Василевським В.Я. та відокремленим підрозділом "Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131" укладено договір відповідального зберігання № 0096ХР, на виконання умов якого ФОП Василевським В.Я. з однієї сторони та Харків-сортувальною колійною машинною станцією № 131, з іншої, складено акт приймання-передачі від 23.09.2011 та накладну на відповідальне зберігання № ОКС-000001 від 23.09.2011.

4.11. Разом з тим, апеляційний господарський суд встановив, що право структурного підрозділу "Харків-сортувальна КМС №131" на укладення договору узгоджується із зазначеними в Положенні про Харків-сортувальну КМС №131 завданнями та напрямками діяльності. При цьому зазначене відповідає, зокрема, п. 2.1. - здійснення заходів щодо збільшення прибутку КМС; п. 2.2. - розвиток підсобно-допоміжної діяльності; п. 3.4. джерелами формування майна та коштів КМС є доходи від надання послуг, а також інших видів фінансово-господарської діяльності.

4.12. Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

4.13. Водночас, враховуючи факт прийняття на зберігання спірного майна, як встановлено судом апеляційної інстанції, доведено первинними бухгалтерськими документами, а також відсутність доказів, що доводять зворотнє, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для відхилення зазначених вимог.

4.14. Крім зазначеного та на виконання вимог постанови суду касаційної інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що майно було придбано і отримано за його місцезнаходженням, тобто придбано та передано на зберігання без здійснення його додаткового перевезення з боку підприємця - а саме на технічному майданчику станції Артемівка, база КМС №131, Харківський район, Харківська область.

4.15. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

4.16. У відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

4.17. Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

4.18. Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

4.19. Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із засобів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, що порушує право.

4.20. Таким чином, суд апеляційної інстанції, врахувавши сукупність усіх обставин, належних та допустимих доказів, наданих на укладення та виконання договору відповідального зберігання, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про повернення в натурі Фізичній особі підприємцю Василевському В.Я. товар, що передавався на зберігання за договором відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011, а саме: рельсошпальну решітку РШР 50 на залізобетонній шпалі перебрану зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна на загальну суму 1 000 000,00 грн.

4.21. З огляду на фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з його висновком про задоволення позову в повному обсязі.

4.22. Доводи касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області з приводу того, що у провадженні Господарського суду Харківської області перебувають справи про визнання недійсними договорів, зокрема, про набуття права власності на спірне майно, рельсошпальну решітку РШР 50 на залізобетонній шпалі перебрану зі зносом не більше 2мм у кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна на загальну суму 1 000 000,00 грн, що є предметом договору відповідального зберігання, недійсність якого також є предметом спору, відхиляються, оскільки за відсутності відповідних судових рішень, посилання на ймовірне задоволення зазначених позовних вимог не може бути підставою для відмови у задоволенні даного позову.

4.23. Крім того, відсутність остаточного висновку за обвинуваченням ОСОБА_9 (заст. директора ПВКП "Політехком"), виключає можливість застосування до спірних відносин положень ст. 35 ГПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи), оскільки зазначені обставини, встановлені в межах кримінальної справи є обов'язковими у разі набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

4.24. Інші доводи, викладені в касаційних скаргах, колегією суддів відхиляються, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.25. Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.26. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.27. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.28. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.29. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"в особі регіональної філії "Південна залізниця" та Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 5023/3905/12- без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

І.Ткач