Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року

м. Київ

cправа № 903/543/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Поддимай А.Б.,

відповідача: Самчук А.М., Тимощук Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020

та рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2019

у справі № 903/543/19

за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств

до Фізичної особи-підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни

про усунення перешкод в користуванні торговельним місцем,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни про стягнення 24 816 грн. неустойки за прострочення виконання обов`язку з повернення торговельного місця за період з 14.01.2019 по 15.07.2019 та усунення перешкод в користуванні торговельним місцем № 1954, загальною площею 18,60 м2, що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою: вул. Карпенка-Карого, 1, м. Луцьк, шляхом демонтажу малої архітектурної форми.

Позов обґрунтований тим, що договір оренди торговельного місця №1-13/1954/18 від 01.07.2018 є припиненим з 01.01.2019 і відповідач протягом десяти днів після припинення дії договору зобов`язаний був звільнити торговельне місце від малої архітектурної форми, проте цього не здійснив, у зв`язку з чим йому нараховано 24 816,00 грн. неустойки в подвійному розмірі плати за користування торговою площею на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виходячи із щомісячної орендної плати 2 046,00 грн. згідно з п. 4.1 договору.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.08.2019 роз`єднано позовні вимоги Волинської обласної спілки споживчих товариств до Фізичної особи-підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни про стягнення 24 816 грн. неустойки за прострочення виконання обов`язку з повернення торговельного місця за період з 14.01.2019 по 15.07.2019 та усунення перешкод в користуванні торговельним місцем №1954, загальною площею 18,60 м2, що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою: вул . Карпенка - Карого , 1, м. Луцьк, шляхом демонтажу малої архітектурної форми, виділивши їх у самостійні провадження. Вимогу про усунення перешкод в користуванні торговельним місцем шляхом демонтажу малої архітектурної форми постановлено розглядати у межах справи № 903/543/19.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.09.2019 (суддя Гарбар І.О.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 (колегія суддів у складі: Коломис В.В. - головуючий, Миханюк М.В., Саврій В.А.), позов задоволено. Вирішено усунути перешкоди в користуванні Волинською обласною спілкою споживчих товариств торговельним місцем №1954 шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни (демонтажу малої архітектурної форми) з торгівельного місця № 1954 , загальною площею 18,60 м2, що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою вулиця Карпенка-Карого, 1 в місті Луцьку.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Волинською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Тимощук Наталією Дмитрівною (орендарем) 01.07.2018 укладено договір оренди №1-13/1954/18 торговельного місця, відповідно до п. 2.1 якого сторони встановили, що предметом договору є торговельне місце № 1954, загальною площею 18,60 м2, що розташоване на Завокзальному ринку в м . Луцьку , по вул. Карпенка Карого, 1 для розміщення об`єкта торгівлі (малої архітектурної форми).

Згідно з п. 3.1 договору вступ орендаря у користування торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами даного договору. Підписання даного договору свідчить про те, що орендар отримав в користування торговельне місце.

Після закінчення строку оренди, передбаченого цим договором або у випадку дострокового припинення договору, орендар зобов`язаний протягом 10 календарних днів повністю звільнити торговельне місце та виконати інші свої зобов`язання перед орендодавцем в тому числі грошові (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розмір орендної плати за торговельне місце складає 2 046 грн. на місяць в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок орендодавця, не пізніше 20-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. При цьому скоригована сума орендної плати не може бути нижчою за встановлену договором.

Відповідно до п. 8.1 договору, сторони дійшли згоди, що цей договір є укладеним по 31.12.2018.

В свою чергу, Волинська обласна спілка споживчих товариств 30.01.2019 звернулася до ФОП Тимощук Н.Д. з листом №6 від 30.01.2019, в якому просила протягом 10 календарних днів повністю звільнити торговельне місце. Також в даному листі Волинська ОССТ повідомила, що даний договір на новий строк укладатися не буде.

Даний лист відповідачем отримано нарочно 30.01.2019, однак станом на 16.07.2019 торговельне місце № 1954 від металоконструкції звільнено не було.

На підтвердження факту продовження користування відповідачем об`єктом оренди після закінчення дії договору, комісією в складі: Голяра В.В. - головного інженера ринку, Хомич C.Л - інспектора з основної діяльності, Гринчука І.С. юриста Волинської облспоживспілки, був складений акт обстеження торговельного місця №1954 від 16.07.2019.

Зазначене стало підставою для звернення Волинської обласної спілки споживчих товариств до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір оренди торговельного місця припинив свою дію з 31.12.2018 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, небажанням орендодавця продовжувати термін дії угоди на наступний період часу, повідомленням про це орендаря, здійсненим у встановленому порядку орендодавцем.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами обох інстанцій неправильно застосовано ч. 1 ст. 764 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору відповідач не отримував листа з волевиявленням орендодавця про припинення договору. Наявні у справі докази не є належними та допустимими. Відповідач сплатив кошти за оренду майна, і вони прийняті орендодавцем на підтвердження фактичного продовження договірних відносин між сторонами. Протягом шести місяців відповідач безперешкодно і відкрито користувався орендованим майном, водночас навіть на 2020 рік орендодавець надав на підпис та уклав договір про технічне забезпечення електропостачання споживача до вказаного торгового місця, що засвідчує визнання договірних стосунків. Також позивач не має право розривати договори оренди в силу чинності рішення Луцької міської ради від 05.05.2011 № 9/43, котрим передбачено, що розірвання договору оренди торгових місяць з ініціативи позивача слід погоджувати з Луцькою міською радою.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.03.2020 та надано строк на подання відзиву на скаргу до 13.03.2020.

До Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на правильність викладених в ній висновків.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 повідомлено учасників справи № 903/543/19, що розгляд касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2019 не відбудеться 17.03.2020 та зазначено, що про дату і час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2020 касаційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2020.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін та відповідача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Нормами ч. 2 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

В свою чергу, відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судами обох інстанцій встановлено, що укладений між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою-підприємцем Тимощук Н.Д. договір №1-13/1954/18 від 01.07.2018 оренди торговельного місця припинив свою дію з 31.12.2018 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, небажанням орендодавця продовжувати термін дії угоди на наступний період часу, повідомленням про це орендаря, здійсненим у встановленому порядку орендодавцем.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки з припиненням дії договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а спірний договір оренди торговельного місця припинив свою дію 31.12.2018, при цьому торговельне місце №1954, загальною площею 18,60 м2, що розташоване на Завокзальному ринку в м. Луцьку, по вул. Карпенка Карого,1, орендарем не звільнено, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог та усунення перешкод в користуванні торговельним місцем шляхом виселення ФОП Тимощук Н.Д. (демонтажу малої архітектурної форми) із торгівельного місця № 1954, загальною площею 18,60 м2, що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою вулиця Карпенка - Карого , 1 в місті Луцьку .

Доводи скаржника про порушення ч. 1 ст. 764 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржених судових рішень в касаційному порядку. При цьому положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в даному випадку не застосовуються, оскільки предметом договору оренди є не земельна ділянка, а торговельне місце на території ринку.

Посилання скаржника на те, що протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору відповідач не отримував листа з волевиявленням орендодавця про припинення договору, спростовуються висновками судами обох інстанцій за результатами аналізу наявних у матеріалах справи доказів. В свою чергу, в силу положень ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження відповідача про те, що він сплатив кошти за оренду майна, і вони прийняті орендодавцем на підтвердження фактичного продовження договірних відносин між сторонами, та що протягом шести місяців він безперешкодно і відкрито користувався орендованим майном, водночас навіть на 2020 рік орендодавець надав на підпис та уклав договір про технічне забезпечення електропостачання споживача до вказаного торгового місця, не свідчать про пролонгацію орендних правовідносин за встановленого факту припинення дії договору та відсутності згоди орендодавця на його продовження.

Також доводи скаржника по те, що позивач не має право розривати договори оренди в силу чинності рішення Луцької міської ради від 05.05.2011 № 9/43, котрим передбачено, що розірвання договору оренди торгових місяць з ініціативи позивача слід погоджувати з Луцькою міською радою не приймаються Верховним Судом до уваги, оскільки, по-перше, Верховний Суд не має права приймати до розгляду нові докази, та по-друге, припинення договору у зв`язку з закінченням його строку дії та розірвання договору є різними правовими категоріями.

Інші доводи скаржника висновків судів обох інстанцій не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів обох інстанцій про задоволення позову, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Тимощук Наталії Дмитрівни залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2019 у справі № 903/543/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.