ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1570/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю. Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01 лютого 2021 року (головуючий - Алданова С. О., судді: Владимиренко С. В., Пономаренко Є. Ю.) і рішення Господарського суду Київської області від 23 липня 2020 року (суддя Лилак Т. Д. ), у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гласспро"

про стягнення 2 285 055 грн.

(за участю представників: позивача - Залізняк І. І., Гвоздяцький А. М. ; відповідача - Стадний Д. С. )

Вступ

1. Сторонами даного спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" (далі - ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр", позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Гласспро" (далі - ТОВ "Гласспро", відповідач).

2. Позивач замовив відповідачу виготовлення та монтаж скляних конструкцій, про що між сторонами укладено договір підряду. Позивач перерахував аванс в розмірі 80% від загальної вартості робіт. Відповідач не завершив роботи у встановлений строк та виконував їх з недоліками. У зв'язку з чим позивач відмовився від договору підряду та вимагав повернути сплачений аванс з тих підстав, що роботи виконані неякісно та з порушенням встановленого строку. У подальшому позивач уклав договір підряду з іншою особою, яка здійснила демонтаж скляних конструкцій та встановила нові.

3. Посилаючись на істотні недоліки робіт, які унеможливили використання конструкцій за призначенням, позивач у заявленому позові вимагає стягнення з відповідача збитків, які становлять вартість демонтажу неякісних скляних конструкцій та встановлення нових конструкцій. Правовою підставою позову позивач визначив одночасно частину 3 статті 849 та частину 2 статті 852 Цивільного кодексу України.

4. Суди попередніх інстанцій відмовили в позові з посиланням на недоведення позивачем: (1) допущення відповідачем істотних недоліків робіт, які б унеможливлювали використання скляних конструкцій за призначенням; (2) наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, як обов'язкової передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

5. При перегляді судових рішень Верховний Суд має відповісти на питання чи є допущені відповідачем недоліки підрядних робіт істотними та чи доведено позивачем обставину понесення збитків у заявленому розмірі саме внаслідок допущених відповідачем істотних недоліків робіт.

Історія справи

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6.26.07.2017 між ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" (замовник) та ТОВ "ГлассПро" (виконавець) укладено договір підряду № ГП-1000314 (далі - договір) на виконання робіт з виготовлення та монтажу цільноскляних конструкцій загальною вартістю 714 949,56 грн на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, вул.

Волинська, 67.

7. Відповідно до умов договору:

- замовник перераховує на рахунок виконавця аванс в розмірі 80 % від загальної вартості робіт протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами цього договору; залишок у розмірі 20 % від вартості робіт, перераховується замовником протягом 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт (підпункти
2.2.1,2.2.2);

- роботи виконуються протягом 40 робочих днів: 1 етап: на протязі 10 робочих днів після дати надходження авансу згідно п. 2.2.1 договору виконавець починає роботи по монтажу закладних деталей; 2 етап: після письмового повідомлення замовником виконавця про наявність будівельної готовності, виконавець протягом 30 робочих днів встановлює конструкцію козирків (підпункт 3.1);

- по закінченню виконання робіт виконавець передає виконані роботи замовнику по акту виконаних робіт, який повинен бути підписаний протягом 7 днів з моменту передачі замовнику; у разі відмови від підписання акту, або у разі ненадання протягом 7 днів мотивованої відмови від його підписання, роботи вважаються виконаними, прийнятими та такими, які підлягають кінцевій оплаті з боку замовника (підпункти 7.1,7.2).

8.06.09.2017 та 02.10.2017 позивач загалом перерахував відповідачу 571 959,65

грн. авансу.

9.13.06.2018 позивач звернувся до відповідача з листом № 3052/06-18, в якому зазначив, що станом на 13.06.2018 роботи не завершені, конструкції не відповідають технічним характеристикам та технічному завданню замовника, виготовлені з порушенням будівельних норм та не можуть безпечно експлуатуватись, пропозицій щодо усунення недоліків виконаних робіт від виконавця не надходило. У зв'язку з чим, позивач пропонував припинити дію договору підряду та повернути грошові кошти в сумі 571 959,65 грн.

10.20.08.2018 (після відкриття провадження у даній справі) відповідач надіслав позивачу акт здачі-прийняття робіт № ГП-0000674, від підписання якого останній відмовився з посиланням на виявлення недоліків робіт (лист позивача від
31.08.2018).

11. У листі від 01.10.2018 № 22 відповідач вказав, що роботи по договору ним не завершені та запропонував позивачу узгодити можливість завершення монтажно-налагоджувальних робіт, для чого надати доступ працівникам відповідача до об'єкта на території позивача.

12.16.04.2019 позивач уклав договір підряду № 01-04/19 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дах В. Н.", на підставі якого останнє виконало демонтаж встановлених відповідачем конструкцій та встановило нові скляні конструкції, загальна вартість робіт склала 2 285 055 грн., про що між сторонами
04.03.2020 підписано акт здачі-приймання робіт.

Короткий зміст позовних вимог

13. ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" звернулося до суду з позовом до ТОВ "ГлассПро" про стягнення 571 959,65 грн. авансу, посилаючись на відмову від договору внаслідок виконання відповідачем робіт з порушенням строку та неналежної якості. Правовою підставою позову позивач визначив частину 3 статті 849 та частину 2 статті 852 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

14. Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року були скасовані рішення судів попередніх інстанцій про задоволення зазначених позовних вимог з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

15. Під час нового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 2 285 055 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані істотними недоліками виконаних відповідачем робіт, внаслідок чого в силу частини 3 статті 849 та частини 2 статті 852 ЦК України позивач набув право відмовитись від договору та відшкодувати понесені збитки, які становлять витрати на демонтаж та встановлення нових скляних конструкцій належної якості.

Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій

16. За результатом нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 23 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 лютого 2021 року, в позові відмовлено.

17. Суди попередніх інстанцій констатували, що відповідачем дійсно були допущені недоліки робіт, що визнав сам відповідач у листі від 01.10.2018 № 22 та випливає з висновку ДП "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" від
21.08.2018. Проте позивач не довів належними та допустимим доказами саме істотності допущених недоліків, які не можуть бути усунуті та унеможливлюють експлуатацію скляних конструкцій за призначенням, що у розумінні положень частини 2 статті 852, частини 3 статті 858 ЦК України надавало б замовнику право відмовитись від договору підряду. Отже, позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором та заявленим позивачем розміром збитків, тобто наявності усіх складових цивільного правопорушення як обов'язкової передумови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та касаційне провадження

18. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про задоволення позову.

19. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Аргументи учасників справи

Доводи, позивача який подав касаційну скаргу (узагальнено)

20. Застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 858 ЦК України, апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду у постанові від
07.08.2019 у справі №910/17995/16, відповідно до яких у справах про відшкодування збитків за договором підряду підлягають застосуванню також і положення частини 2 статті 852 ЦК України. Також суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування статті 849 ЦК України щодо права замовника на відмову від договору підряду, викладені у постановах Верховного Суду від
02.09.2019 у справі № 904/3596/18, від 20.05.2020 у справі №909/240/19, від
10.12.2019 у справі №918/271/18.

21. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 852 та частини 3 статті 858 ЦК України у контексті взаємозв'язку факту наявності істотних недоліків у виконаних роботах з фактом виконання, невиконання чи неповного виконання робіт.

22. Неналежне виконання відповідачем робіт з істотними недоліками підтверджено наявними у справі доказами, а саме: (1) листом відповідача від 01.10.2018, (2) висновком ДП "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій", (3) повідомленням судового експерта Черніна Я. О. від 05.04.2019 №15/01-19, які не були належним чином враховані та оцінені судами. Саме внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач був вимушений понести додаткові витрати з метою отримання результату робіт належної якості, що свідчить про наявність складу цивільного правопорушення, як передумови для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Позиція Верховного Суду

23. Щодо доводів касаційної скарги в пункті 20 Постанови, то наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена в пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у наведених скаржником постановах викладені не у подібних правовідносинах.

24. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої вказаною нормою, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

25. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

26. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

27. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від
29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від
16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

28. Отже для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

29. У справі, що переглядається, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про стягнення збитків допущенням відповідачем істотних недоліків робіт, які унеможливили використання виготовлених скляних конструкцій за призначенням, внаслідок чого позивач замовив виконання аналогічних робіт у іншого підрядника, який здійснив демонтаж неякісних конструкцій та встановив нові конструкції належної якості.

30. Висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову обґрунтовані недоведенням позивачем саме істотності недоліків підрядних робіт в розумінні частини 2 статті 852 та частини 3 статті 858 ЦК України, які б робили результат робіт непридатним для використання. Як наслідок, суди констатували відсутність причинно-наслідкового зв'язку між допущеними відповідачем порушеннями умов договору та збитками позивача у вигляді витрат на встановлення нових конструкцій.

31. Натомість у справі № 910/17995/16 Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив без змін судові рішення про задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді витрат замовника на демонтаж виробів та встановлення нових, які обґрунтовані виявленням прихованих недоліків підрядних робіт під час гарантійного терміну, а істотність цих недоліків була підтверджена висновком проведеної у справі судової будівельної експертизи. Судове рішення касаційного суду у наведеній справі хоча і прийнято за аналогічного матеріально-правового регулювання та предмету спору, але вказану справу прийнято за інших фактичних обставин справи, ніж обставини, що встановлені судами у справі, що переглядається, що не обумовлює подібності правовідносин.

32. У справах № 904/3596/18, №909/240/19, №918/271/18 судами вирішувались спори між сторонами договорів підряду, які стосуються стягнення неустойки, авансу, збитків у зв'язку з порушенням підрядником строків виконання робіт та виявлення замовником недоліків робіт в процесі їх виконання. Наведені скаржником висновки Верховного Суду стосуються роз'яснення принципових відмінностей правових підстав та наслідків відмови замовника від договору під час виконання робіт, які наведені у частинах 2, 3, 4 статті 849 ЦК України та необхідності у зв'язку з цим встановлення обставин виникнення у замовника права на відмову від договору, які підпадають під конкретну частину вказаної правової норми. У жодній з наведених справ позовні вимоги про стягнення з підрядника збитків не обґрунтовані істотними недоліками підрядних робіт, які роблять їх результат непридатним для використання.

33. Отже, висновки Верховного Суду у цих справах зроблені у правовідносинах, які не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання.

34. Щодо інших доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.

35. ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" у межах даного спору доводить наявність у нього права на відшкодування збитків у зв'язку з відмовою від договору внаслідок допущення відповідачем істотних недоліків підрядних робіт, які зробили виготовлені конструкції непридатними для використання. Саме з цими обставинами позивач пов'язує понесення ним витрат, які складають вартість демонтажу неякісно виготовлених відповідачем конструкцій та виготовлення нових конструкцій належної якості.

36. Юридичний аналіз правових положень глави 61 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами саме такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

37. Так, підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2, 3, 4 статті 849, частини 2 статті 852, частини 3 статті 858 ЦК України.

38. При цьому вказані приписи статті 849 ЦК України врегульовують права замовника під час виконання роботи та передбачають три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: (1) підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга); (2) очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина третя); (3) відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина четверта) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.03.2020 року у справі № 910/2051/19).

39. Натомість правові підставі для відмови замовника від договору підряду та відшкодування збитків, які пов'язані з істотними недоліками підрядних робіт, визначені частиною 2 статті 852 та частиною 3 статті 858 ЦК України.

40. Так, відповідно до частини 2 статті 852 ЦК України, якою позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

41. Отже, до предмету доказування у даному спорі щодо відшкодування збитків входять обставини, зокрема щодо відповідності виконаних підрядником робіт умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, при цьому виявлені недоліки є істотними, якщо результат роботи є непридатним для використання.

42. Судами встановлено, що відповідач не завершив підрядні роботи у встановлений договором строк, а до вже виконаних робіт позивач мав зауваження. При цьому відповідач сам підтверджував, що роботи на об'єкті ним повністю не завершені та мають недоліки.

43. Однак заявлені позивачем до стягнення збитки становлять вартість повного демонтажу виробів та встановлення нових, а підставою позову визначено допущення відповідачем саме істотних недоліків робіт, які роблять конструкції непридатними для використання.

44. У частині 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

45. Згідно із частиною 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

46. Отже, позивач, звертаючись до суду з даною позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України був зобов'язаний довести наявність саме істотних недоліків виконаних робіт, допущення яких обумовило б неможливість використання виготовлених відповідачем конструкцій.

47. При цьому відповідно до частини 4 статті 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Отже, вказана правова норма, яка є спеціальною у врегулюванні правовідносин підряду, прямо передбачає у випадку недосягнення згоди між замовником і підрядником щодо недоліків робіт необхідність проведення експертизи з метою встановлення характеру та причин недоліків підрядних робіт.

48. Однак судами попередніх інстанцій не встановлено наявності доказів, зокрема висновку відповідної судової експертизи, у підтвердження обставин допущення саме істотних недоліків чи відступів від договору, які не можуть бути усунені або не були усунені у встановлений строк.

49. Ураховуючи положення чинного законодавства та установлені судами обставини щодо недоведеності позивачем наявності істотних недоліків виконаних відповідачем робіт, внаслідок якого ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" завдано шкоди, через яку позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував, а отже і наявності правових підстав відшкодування збитків, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову.

50. Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові, а за своїм змістом зводяться до вимог про переоцінку доказів та встановлення інших обставин справи, що в силу вимог статті 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

52. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд на підставі пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження щодо цієї частини касаційної скарги.

53. Відповідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

54. Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень судами норм процесуального права то і підстав для зміни чи відміни оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, яке відкрито з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не має.

Щодо судових витрат

55. Унаслідок відмови у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі №911/1570/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01 лютого 2021 року і рішення Господарського суду Київської області від 23 липня 2020 року у справі № 911/1570/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.