Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.01.2019 року у справі №914/1126/14
Постанова ВГСУ від 20.05.2015 року у справі №914/1126/14
Постанова ВГСУ від 17.12.2014 року у справі №914/1126/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1126/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Українсько-канадське спільне товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД",

арбітражний керуючий (ліквідатор) Гапоненко Роман Іванович - не з'явився ,

ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання",

представники кредитора - не з'явився,

кредитор - Військова частина А2860,

представники кредитора - Бец В.Ю. (довіреність від 21.01.2019), Кравченко Ю.О. (довіреність від 21.01.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Військової частини А2860,

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.07.2018

у складі судді: Артимович В.М.,

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018

у складі колегії суддів: Желік М.Б. -головуючий, Галушко Н.А., Орищин Г.В.

у справі за заявою

Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"

до Українсько-канадського спільного товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.04.2014, за заявою Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", кредитор) порушено провадження у справі № 914/1126/14 про банкрутство Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" (далі - боржник).

2. Постановою Господарського суду Львівської області від 01.08.2014 боржника визнано банкрутом і відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гапоненка Р.І.

3. 05.05.2016 Військовою частиною А2860 подано до господарського суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 1 621 292,17 грн., з урахуванням заяви про виправлення описки щодо суми заявлених вимог.

4. Заява мотивована тим, що 08.11.2013 боржник припинив здійснювати платежі за договором оренди, станом на 16.02.2016 заборгованість по оренді становить 355 807,31 грн. На вказану суму заборгованості заявником нарахована пеня у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу у відповідності до п.3.4. Договору оренди, що становить 1 265 484,86 грн. Розрахунок здійснений за період з вересня 2013 по березень 2016.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.07.2018 у справі № 914/1126/14 грошові вимоги Військової частини А 2860 до боржника визнано частково в сумі 87 978,30, як вимоги шостої черги; решта вимог заявника відхилено; стягнуто з боржника в дохід державного бюджету 2756,00 грн. судового збору, які повинні задовольнятися в порядку черговості визначеній Закону про банкрутство.

6. Рішення суду мотивоване тим, що заявник звернувся до господарського суду з вимогами до боржника з пропуском строку зазначеного у ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Окрім того, заявником пропущений встановлений вказаним законом двомісячний термін для подачі письмових заяв з поточними вимогами до боржника з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Також, суд вказав на наявність судових рішень у справі № 914/3063/15 та те, що обставини щодо припинення дії договору оренди нежитлового комплексу №181/9/347Р від 03.11.1997, в силу закону, а саме статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та відповідно до п.9.7. Договору оренди, яка встановлює, що дія договору оренди припиняється внаслідок банкрутства орендаря, не підлягають доказуванню.

7. Під час розгляду справи, судом встановлено:

7.1. 03.11.1997 між Міністерством оборони України (Орендодавець) та Українсько-Канадським спільним підприємством "Галев ЛТД" (Орендар) укладено Договір № 181/9-347Р/32 оренди нежитлового комплексу розташованого на території військового містечка № 11 (м. Вишгород, Лебяжтий) військової частини 27309, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитловий комплекс, який знаходиться на балансі Міністерства оборони України, розташований в військовому містечку № 11 в/ч 27309 та складається з двох дерев'яних будівель, артезіанської свердловини та тенісного корту, вартість якого зазначена відповідно до акту оцінки майна та становить 196 200 гривень.

7.2. 23.05.2007 додатковим договором № 1 внесено зміни до Договору оренди, відповідно до яких розмір орендної плати без ПДВ за базовий місяць оренди січень 2007 становить 5000 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786. Орендна плата за наступні місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на індекси інфляції за наступні місяці.

7.3. Згідно п. 3.4 Договору оренди, якщо орендна плата перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства, з розрахунку пені у розмірі 1 % суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день оплати).

7.4. Пунктом 9.1. Договору сторони визначили, що цей договір діє з 20.11.1997 строком на сорок дев'ять років.

7.5. 08.11.2013 боржник припинив здійснювати платежі за Договором оренди.

7.6. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2015 у справі № 914/3063/15 позов Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, Військової частини А 2860, с. Данилівка, Київська область, до Українсько-канадського спільного підприємства у формі ТОВ "Галев ЛТД", задоволено повністю, розірвано Договір оренди нежитлового комплексу №181/9-347Р від 03.11.1997, укладений між Міністерством оборони України та Українсько-Канадським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД", зобов'язано Українсько-Канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" передати Військовій частині А2860 об'єкти нерухомості, передані за Договором оренди №181/9-347Р від 03.11.1997, стягнуто з Українсько-Канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" в дохід державного бюджету 2 436,00 грн. судового збору.

7.7. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016, апеляційну скаргу Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" задоволено частково, пункт 1 та пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2015 у справі № 914/3063/15 скасовано, та прийнято в цій частині нове рішення:

позов задоволено частково, в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди нежитлового комплексу №181/9/347Р від 03.11.1997 провадження у справі №914/3063/15 припинено, в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 в задоволенні вимог апеляційної скарги Військової частини А2860, с. Данилівка, Київської області - відмовлено; ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.07.2018 у справі № 914/1126/14 - залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

9. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 04.07.2018 та постановою апеляційного суду від 07.11.2018, Військова частина А2860 звернулася з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявника в повному обсязі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1126/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2018.

11. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2018, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням ст. 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

12. 30.01.2019 до Верховного Суду від Військової частини А2860 надійшла Заява про усунення недоліків за ухвалою від 28.12.2018.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1126/14 за касаційною скаргою Військової частини А2860, датою проведення судового засідання визначено 02.04.2019.

14. 04.03.2019 до Суду від ліквідатора Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. надійшов Відзив з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

15. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2019 повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Військової частини А2860 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.07.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 у справі № 914/1126/14 відбудеться 18.04.2019 о 11 год. 45 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №326.

16. Представник Військової частини А2860 в засіданні суду повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній. Просив Суд скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.07.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявника в повному обсязі.

17. Інші учасники даної справи в судове засідання 18.04.2019 повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників цієї справи, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Військової частини А2860)

18. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків судів обставинам справи.

Доводи арбітражного керуючого (ліквідатора) Гапоненка Р.І.

19. Арбітражний керуючий у Відзиві доводить, що відповідно до п. 9.7. Договору його дія припиняється внаслідок банкрутства орендаря. Постановою суду першої інстанції від 01.08.2014 боржника визнано банкрутом.

20. Ліквідатор доводить, що задоволенню підлягають лише кредиторські вимоги до Боржника до 01.08.2014 в частині нарахування суми боргу по орендній платі за Договором та до 16.04.2014 в частині нарахування пені, тобто до визнання боржника банкрутом та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

22. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Предметом розгляду, в даному випадку, є заява Військової частини А2860 про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 1 621 292,17 грн.

Кредиторські вимоги ґрунтуються на Договорі оренди нежитлового комплексу №181/9/347Р від 03.11.1997 (п.п. 7.1-7.4 цієї Постанови).

Як встановлено судами попередніх інстанцій (п.п. 7.6., 7.7. цієї Постанови), постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016, апеляційну скаргу Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" задоволено частково, пункт 1 та пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2015 у справі № 914/3063/15 скасовано, та прийнято в цій частині нове рішення:

позов задоволено частково, в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди нежитлового комплексу №181/9/347Р від 03.11.1997 провадження у справі №914/3063/15 припинено, в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

При цьому, апеляційний суд у справі № 914/3063/15, враховуючи умови п.9.7. Договору оренди та положення п.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійшов висновку, що договір №181/9-347Р оренди нежитлового комплексу від 03.11.1997 є припиненим в силу закону.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене вище та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів вважає правомірним застосування, в даному випадку, приписів ст. 75 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення вимог заявника до боржника в частині основного боргу з орендної плати в сумі 86 033,92 грн.

Стосовно нарахованої та заявленої до боржника суми пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.4 Договору оренди, якщо орендна плата перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства, з розрахунку пені у розмірі 1 % суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день оплати).

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині визначення періодів нарахування штрафних санкції, суди попередніх інстанцій, також, прийняли до уваги приписи ч. ч. 1, 2, 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо введеного судом мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суди, здійснивши перевірку поданого заявником розрахунку та враховуючи положення абз. 2 п. 3.1 укладеного між сторонами Договору оренди, який встановлює, що орендна плата перераховується орендарем орендодавцю щомісячно до 20 числа, а також погоджений сторонами розмір орендної плати господарським судом з врахуванням періодів нарахування дійшли вірного висновку про визнання неустойки частково, а саме в сумі 1 944,38 грн.

Поміж тим, за приписами ч. 10 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі ті, щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Отже, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Ухвала, прийнята за результатами попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Водночас, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, заявник звернувся до господарського суду з вимогами до боржника з пропуском строку зазначеного у ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також, заявником пропущений встановлений вказаним законом двомісячний термін для подачі письмових заяв з поточними вимогами до боржника з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Таким чином, враховуючи наведене вище та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія дійшла висновку про правомірність висновків щодо розміру визнаних грошових вимог Військової частини А2860 до боржника у сумі 87 978, 30грн. з віднесенням їх до шостої черги задоволення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Військової частини А2860 та їх відображення в оскаржених судових актах, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

23. Щодо доводів касаційної скарги

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.

24. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення ухвали Господарського суду Львівської області від 04.07.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 у справі № 914/1126/14 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

25. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Військової частини А2860 та залишенням без змін оскаржених ухвали суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини А2860 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.07.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 у справі № 914/1126/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й.Катеринчук

В.Г. Пєсков