Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/384/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі-Банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. (далі-позивач), просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" (далі-відповідач) 1 238 708,70 грн. заборгованості по кредиту, 406 542,18 грн. заборгованості по відсоткам, 195 000,00 грн. заборгованості по комісії, 204 657,06 грн. пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам, комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, на яку були здійснені відповідні нарахування.

Відповідачем було подано зустрічний позов, згідно якого він просив визнати недійсною додаткову угоду від 07.05.2015 до договору про невідновлювальну кредитну лінію від 08.08.2013 № 1470-13, які укладені між сторонами.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що додаткова угода є підробленою, оскільки відповідачем вона не укладалась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 (суддя Привалов А.І.) закрито провадження у справі в частині первісного позову, зустрічний позов залишено без розгляду та повернуто Банку судовий збір у розмірі 30 673,62 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, вказана ухвала суду першої інстанції скасована в частині закриття провадження у справі за первісним позовом та в частині повернення Банку судового збору у розмірі 30 673,62 грн., матеріали справи передано до суду першої інстанції для продовження розгляду. В частині залишення без розгляду зустрічного позову наведену ухвалу суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Банк просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Банк посилався на те, що за договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 14.02.2018, Банк відступив право вимоги виключно в частині стягнення заборгованості за договором про невідновлювальну кредитну лінію від 08.08.2013 № 1470-13, вимоги зі сплати судового збору не відступались. При цьому Банк вказує на те, що апеляційний суд безпідставно скасував ухвалу в частині закриття провадження у справі за первісним позовом, оскільки суд першої інстанції не порушив прав правонаступника та не припинив правовідносини сторін за договором.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 14.02.2018 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого до нового кредитора перейшли права та обов'язки за договором про невідновлювальну кредитну лінію від 08.08.2013 № 1470-13 (далі-кредитний договір), який укладено між Банком та відповідачем.

27.02.2018 між новим кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпоративний центр" (далі-Товариство) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до Товариства. Про дану обставину відповідач у клопотанні про заміну Банка на Товариство від 10.09.2018, тобто до закриття провадження в частині позовних вимог ухвалою суду від 11.10.2018, повідомив суд першої інстанції.

Апеляційним судом встановлено і те, що Товариство є новим кредитором за кредитним договором, яке після закриття судом першої інстанції провадження у справі в частині первісного позову, подало до суду клопотання про заміну Банка на Товариство в частині первісного позову.

Крім того встановлено, що відповідачем було подано клопотання про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви, яке обґрунтоване тим, що змінились обставини, що зумовили подання зустрічного позову.

Закриваючи провадження в частині первісного позову, суд першої інстанції послався на те, що внаслідок укладення Банком та новим кредитором договору про відступлення прав вимоги, позивач за первісним позовом втратив право вимоги за кредитним договором, тому відсутній предмет спору. При цьому суд вказав на те, що клопотань нового кредитора щодо вступу у справу в якості правонаступника Банка не надходило. Також суд зазначив про наявність підстав для повернення Банку судового збору. Залишаючи без розгляду зустрічний позов, суд послався на клопотання відповідача.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині первісного позову та передаючи в цій частині справу для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції свій висновок мотивував тим, що наявність в матеріалах справи даних про заміну Банка на Товариство у спірних правовідносинах виключало правові підстави для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, оскільки спір існує між Товариством для якого обов'язковими є всі дії вчинені особою, яку він замінив та відповідачем. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що процесуальний закон не вимагає від нового кредитора подання суду клопотання про вступ у справу як правонаступника Банка. Оскільки суд безпідставно закрив провадження у справі в частині первісного позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для повернення судового збору відсутні.

Підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами статті 514 вказаного Кодексу визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п.2 ч.1). Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.4).

Згідно статті 52 цього кодексу, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу (ч.1). Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив (ч.2).

З огляду на викладене, а також враховуючи, що Товариство заперечило відсутність предмета спору у справі, у зв'язку з укладенням договору від 27.02.2018, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що предмет спору у справі не припинив свого існування, у зв'язку з укладенням договору від 27.02.2018, оскільки між позивачем та відповідачем залишилися неврегульовані питання щодо предмета спору.

Таким чином підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Посилання позивача на те, що апеляційний суд безпідставно скасував ухвалу в частині закриття провадження у справі за первісним позовом, оскільки суд першої інстанції не порушив прав правонаступника та не припинив правовідносини сторін за договором, а вимоги зі сплати судового збору не відступались за відповідним договором, Касаційний господарський суд відхиляє через їх безпідставність, з огляду на вище викладене.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених вимог касаційної скарги, та які безпосередньо стосуються дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі Господарського суду міста Києва №910/384/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов