Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.09.2024 року у справі №910/11334/23
Постанова КГС ВП від 18.03.2025 року у справі №910/11334/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року

м. Київ

cправа №910/11334/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Валенко К.П.,

від відповідача-1: Щегель Т.О.,

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці

на постанову Північного апеляційного господарського суду (Кропивна Л.В., Руденко М.А., Барсук М.А.)

від 04.12.2024 (повний текст складений 19.12.2024)

у справі за позовом Приватного підприємства "АЗС Онлайн"

до 1. Київської митниці,

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 7 944 000,00 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "АЗС Онлайн" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської митниці (далі - Відповідач-1, Скаржник) та Державної казначейської служби України (далі - Відповідач-2) про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями державного митного органу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митне оформлення товару на етапі його класифікації (визначення коду товару) було зупинене, а транспортні засоби з придбаним Позивачем товаром розміщені в зоні митного посту. Надалі рішення Відповідача-1 про визначення коду товару визнані протиправними та скасовані в судовому порядку. Внаслідок неправомірних дій Відповідача-1 Позивачу завдано шкоди на суму 7 944 000 грн - розмір сплачених ним штрафних санкцій на користь Приватного підприємства "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" унаслідок понаднормового простою транспортних засобів перевізника за загальний період з 20 листопада 2020 року до 24 лютого 2022 року. Відповідач-1 не поновив митних дій щодо товару, при цьому з моменту складання протоколів про порушення директором Позивача митних правил провадження в справі вважається розпочатим.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Справа №910/11334/23 розглядалася судами неодноразово.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:

- Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності визначених приписами статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) елементів цивільного правопорушення, що є необхідними й достатніми для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме доказів неправомірності дій Відповідача-1;

- з огляду на недоведеність Позивачем як розміру невідворотно понесених збитків, що були спричинені протиправними діями митних органів, так і власне протиправної поведінки Відповідача-1, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із завданими Позивачу збитками, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог;

- зважаючи на встановлену недоведеність позовних вимог, відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача 708 000 грн збитків, у решті позову відмовлено. Стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача 1 960,73 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7. Суд апеляційної інстанції зазначив:

- встановлені у судових рішеннях обставини підтверджують протиправну поведінку Відповідача-1, яка призвела до понесених Позивачем збитків. Унаслідок понаднормового простою транспортних засобів з товаром через прийняття рішень про визначення коду товару, скасованих адміністративним судом, митне оформлення не було завершене;

- рішення Відповідача-1, якими змінено код товару Позивача, визнані протиправними та скасовані у судовому порядку. Отже, саме з дати прийняття Відповідачем-1 рішень, які свідчать про протиправність його дій з визначення коду та назви товарів, митне оформлення яких не було завершено, почався відлік наднормованого простою транспортних засобів і товару;

- здійснивши власний розрахунок наднормового простою транспортних засобів, суд апеляційної інстанції встановив, що загальна кількість днів такого простою склала 590 днів;

- враховуючи умови Договору, укладеного між експедитором та перевізником, яким передбачено штраф у розмірі 1 200 грн за одну добу понаднормативного простою одного транспортного засобу, розмір збитків, завданих Позивачу внаслідок понаднормового простою транспортних засобів через неправомірні дії митниці, становить 708 000 грн (590 днів х 1 200 грн);

- матеріалами справи підтверджено протиправну поведінку Відповідача-1, яка полягає у прийнятті протиправних рішень щодо зміни коду товару й назви, що призвело до 590 днів наднормового простою транспортних засобів з товаром, та причинно-наслідковий наслідок понесення Позивачем реальних збитків у розмірі 708 000 грн, сплачених ним перевізнику;

- строк позовної давності не пропущений з огляду на приписи пункту 12 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" ЦК України.

8. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 заяву представника Позивача про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача 1 158,61 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

9. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції:

- дійшов висновку, що розмір, заявлений до стягнення (13 000 грн), є обґрунтованим; врахував критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи, її складність, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг цих послуг (робіт), ціну позову та значення справи для сторони, у тому числі вплив вирішення справи на її репутацію;

- констатував, що позовні вимоги задоволено частково, тому витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають стягненню пропорційно задоволених позовних вимог на суму 1 158,61 грн.

10. Постановою Верховного Суду від 10.09.2024 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у частині відмови в задоволенні позовних вимог та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем у суді першої інстанції; скасовано додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024; справу №910/11334/23 у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

11. Верховний Суд, зокрема, дійшов таких висновків:

- щодо вирішення спору по суті -

1) суд апеляційної інстанції встановив наявність трьох умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди: (1) неправомірні дії Відповідача-1 (прийняття протиправних рішень щодо зміни коду товару та назви), (2) наявність шкоди (збитків), (3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою (сплата Позивачем перевізнику грошових коштів, що спричинено понаднормовим простоєм транспортних засобів з товаром, унаслідок прийняття Відповідачем-1 протиправних рішень). Водночас висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не оскаржуються та не є предметом касаційного провадження;

2) суд апеляційної інстанції рахував дні простою транспортних засобів за період між датами складення протиправних рішень Відповідача-1 та датами постановлення ухвал про накладення арешту, а також за період між датами скасування відповідних арештів і датами їх повторного накладення. Перевіряючи розмір збитків, завданих Позивачу внаслідок понаднормового простою транспортних засобів через неправомірні дії Відповідача-1, суд встановив, що загальна тривалість понаднормового простою транспортних засобів склала 708 000 грн, навівши відповідний розрахунок (590 днів х 1 200 грн). Втім, оскаржувана постанова не містить мотивів та правового обґрунтування в частині неправильності розрахунку розміру збитків, наведеного Позивачем. Суд не досліджував та не встановлював обставин, у зв`язку з якими накладався арешт на транспортні засоби й товари, тобто чи здійснювалися такі арешти в межах виконання процедур митного контролю щодо товару, чи ні; не досліджував дотримання / недотримання Відповідачем-1 строку завершення митного оформлення, у тому числі з урахуванням наявності / відсутності виконання Відповідачем-1 відповідних формальностей у розумінні частин другої, шостої статті 255 Митного кодексу України (далі - МК України);

- щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - постанова суду апеляційної інстанції по суті спору є частково скасованою, отже за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, має бути здійснений судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи.

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024:

- рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у частині відмови в стягненні 7 236 000 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача 7 236 000 грн збитків;

- стягнуто з Відповідача-1 у дохід Державного бюджету України 119 160 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 178 740 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 217 080 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції;

- стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача 22 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:

- щодо вирішення спору по суті:

1) рішення Відповідача-1, якими змінено код товару Позивача, визнані протиправними та скасовані у судовому порядку;

2) неодноразове накладення та зняття слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва арешту на транспортні засоби й товар у межах кримінального провадження №62020100000002465 не пов`язане з розглядом справи щодо порушення митних правил посадовими особами Позивача, тому це не було перешкодою для завершення процедури митного оформлення товару і не звільняло митницю від обов`язку здійснити всі передбачені митним законодавством формальності, необхідні для випуску товарів. Інших обставин, передбачених частиною другою статті 255 МК України, не встановлено. Саме ж кримінальне провадження №62020100000002465 відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, і його об`єктом є сфера службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг;

3) висновки суду апеляційної інстанції про наявність необхідних умов для притягнення Відповідача-1 до відповідальності у вигляді стягнення шкоди (збитків) саме з моменту прийняття ним протиправних рішень щодо визначення коду товару та його назви, і митне оформлення якого не було завершено, початку перебігу наднормованого простою транспортних засобів і товару в зоні дії митного поста, встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, не оскаржувалися до Верховного Суду, в цій частині на новий розгляд не передавалися, тож повторного дослідження не потребують;

4) суд апеляційної інстанції, перевіряючи розмір шкоди, завданої Позивачу неправомірними діями Відповідача-1, вважає математично правильним розрахунок прямих втрат Позивача у розмірі 7 944 000 грн. Загальна кількість днів понаднормового простою 15 транспортних засобів становила 6 620 днів, а договірна санкція за один день простою без вини перевізника установлена в розмірі 1 200 грн (6 620 х 1 200 грн = 7 944 000 грн). Враховуючи, що висновки Північного апеляційного господарського суду в частині відшкодування з Відповідача-1 708 000 грн залишені в силі Верховним Судом, на користь Позивача з Відповідача-1 підлягає стягненню 7 236 000 грн (7 944 000 грн - 708 000 грн);

5) доводи Відповідача-1 про те, що Позивач не звертався до нього із заявами про повернення транспортних засобів і товару, не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню. Митне законодавство України не ставить завершення розпочатих і встановлених законом митних процедур у залежність від персонального звернення зацікавлених осіб. До того ж щодо директора Позивача Відповідачем-1 були складені протоколи про притягнення його до адміністративної відповідальності;

6) постановами Солом`янського районного суду міста Києва зобов`язано повернути товар, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил від 01.12.2020 №1839/10000/20, керівнику Позивача або його законному представнику. Разом із тим Відповідач-1 не виконав рішення суду;

- щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу:

1) у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги Відповідач-1 не навів належних доводів неспівмірності витрат, заявлених до стягнення Позивачем, зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт;

2) водночас суд урахував, що заява про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню; визнав, що 22 000 грн (від загальної суми 26 000 грн) витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 12 000 грн (від загальної суми 13 000 грн) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та 8 000 грн (від загальної суми 9 000 грн) витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції є розумно необхідними, співмірними та обґрунтованими сумами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

14. 07 січня 2025 року Відповідач-1 (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, у якій просить скасувати її та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/11334/23.

15. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, пунктом 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, та, зокрема, зазначає:

- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України:

1) не дотримані приписи статей 1173 1174 ЦК України та статей 75 77 ГПК України усупереч висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та від 27.11.2019 у справі №242/ 4741/16-ц, постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №923/700/17, щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади;

2) неправильно застосовані положення статті 261 ЦК України усупереч висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №927/805/18 та від 05.07.2023 у cправі №910/15496/20, щодо позовної давності. Суд апеляційної інстанції не врахував, що мова йшла не про встановлений законом строк, а про строк пред`явлення претензії сторонами договору, який був самостійно визначений ними;

- щодо пункту 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України - не досліджені наявні в справі докази, оскільки транспортні засоби Позивача не вилучалися Скаржником, натомість затримано та вилучено лише товар. Отже, висновок про завдання шкоди внаслідок простою транспортних засобів є безпідставним і не ґрунтується на зібраних доказах.

Скаржник також не погоджується з розміром витрат на професійну правничу допомогу, які були присуджені судом апеляційної інстанції, та вважає їх завищеними; стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував клопотання про зменшення заявлених витрат, які подавалися Скаржником.

16. 10 лютого 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити її в задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

17. Відзив, зокрема, обґрунтований таким:

- під час нового розгляду справи, за наслідками якого ухвалено оскаржувану постанову від 04.12.2024, суд апеляційної інстанції не досліджував та не встановлював наявність необхідних умов для притягнення Скаржника до відповідальності у вигляді стягнення шкоди (збитків), оскільки їх наявність вже була встановлена, про що зазначено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024. Отже, вказані обставини не потребували повторного дослідження;

- оскаржуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, Скаржник обґрунтовує незгоду з нею недотриманням судом приписів статей 1173 1174 ЦК України; неправильним застосуванням положень статті 261 ЦК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); недослідженням судом апеляційної інстанції доказів, на підставі яких встановлюється факт завдання шкоди (пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), тобто доводами, що фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення обставин справи та оцінкою ним доказів, викладеними у постанові Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, яка набрала законної сили;

- доводи Скаржника ґрунтуються на довільному трактуванні змісту ухвал про накладення арештів, які не мають нічого спільного ані з діяльністю митного органу, ані з митним законодавством, що є пріоритетним для Скаржника, і виключно яким має керуватися Скаржник при здійсненні своїх повноважень. Норми МК України не містять положень щодо безпосередньої участі правоохоронних органів в процедурі митного контролю. Окрім ухвал про накладення арештів у межах кримінального провадження, на яких наголошує Скаржник, у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про взаємодію митного органу з правоохоронним органом, зокрема, письмове доручення або здійснення правоохоронним органом будь-яких операцій в рамках виконання процедур митного контролю;

- частина четверта статті 255 МК України містить імперативні приписи щодо недопущення перевищення строку, зазначеного у частині першій цієї статті, у зв`язку з проведенням правоохоронними органами та підрозділами внутрішньої безпеки митних органів спеціальних операцій, перевірок та інших заходів, які не є операціями, що здійснюються в рамках виконання процедур митного контролю;

- завершення митних формальностей, випуск товару у вільний обіг свідчить лише про відсутність обмежень з боку митного органу, але не про відсутність будь-яких інших обмежень, зокрема, встановлених у кримінальному провадженні;

- Скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023. Водночас це рішення скасоване повністю постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, яка в цій частині набрала законної сили. Отже, рішення суду першої інстанції втратило чинність;

- покладення компетентним судом на Скаржника відповідальності за збитки Позивача відповідає приписам статей 1173 1174 ЦК України щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, та узгоджується з висновками Верховного Суду, зробленими в справі №910/11153/17, яка є подібною зі справою, що розглядається.

Інші доводи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувався суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, а також аргументи Позивача, що наводилися ним у судах попередніх інстанцій.

18. 14 березня 2025 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав клопотання про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу, а саме:

- рахунку на оплату від 11.02.2025 №133 на суму 9 000 грн без ПДВ;

- платіжної інструкції від 12.02.2025 №1918 на суму 9 000 грн;

- акта приймання-передачі наданих послуг від 12.02.2025 №133, згідно з яким Адвокатське бюро "Катерини Валенко" надало, а Позивач прийняв такі послуги: (1) підготовка та подання адвокатом відзиву на касаційну скаргу в справі №910/11334/23 - 5 000 грн без ПДВ; (2) участь адвоката в судовому засіданні 11 лютого 2025 року у Касаційному господарському суді в справі №910/11334/23 - 4 000 грн без ПДВ; усього - 9 000 грн без ПДВ;

- договору про надання правничої допомоги від 16.02.2023 №16/02/2023.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19. 13 січня 2020 року Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" (перевізник) та Позивач (експедитор) уклали договір на перевезення вантажів №АЗС-2020/1 (далі - Договір), згідно з яким експедитор доручає, а перевізник, діючи на підставі замовлень та вказівок експедитора, зобов`язується здійснити перевезення автотранспортними засобами (тягач з автоцистерною) вантажів (нафтопродуктів), (далі - послуги з перевезення вантажу (товару)), а експедитор зі свого боку зобов`язується розрахуватися з перевізником за надані послуги.

20. Відповідно до пункту 1.2 Договору перевізник приступає до перевезення вантажу за отриманням письмового замовлення експедитора, оформленого у вигляді заявки.

21. Пунктом 1.4 Договору передбачено, що всі організаційні питання щодо навантаження, розвантаження вантажу з / на автотранспортний засіб, перевірки кількості, якості вантажу, перевірки супровідних документів на вантаж, складених виробником / вантажовідправником, митних процедур, за перетином кордонів, у тому числі розмитнення вантажу та передання його вантажоодержувачу, здійснюються експедитором.

22. За змістом пункту 2.8 Договору нормативний час простою транспортного засобу (тягача з автоцистерною) при проходженні митних процедур з експорту, імпорту (випуску товару / вантажу у вільний обіг) та подальшого проїзду транспортних засобів за маршрутом не повинен перевищувати однієї доби. Відлік простою транспортних засобів при здійсненні митних процедур щодо товару у режимі експорту починається з часу навантаження товару на транспортні засоби, а у режимі імпорту - з часу взяття товару під митний контроль за проходженням транспортних засобів через прикордонну митницю / пост у країні імпорту.

23. У пункті 2.9 Договору сторони погодили, що документами, в яких фіксується час прибуття / вибуття транспортного засобу, є товаросупровідні документи на вантаж: ТТН, СМR з відмітками вантажовідправника, вантажоотримувача, акти простою, складені вантажовідправником, вантажоотримувачем, сторонами договору, митні декларації (МД) зі штампом митниці або завірені митним брокером, якщо МД подавались у електронному вигляді, документ з доставкою (ДКД), який складається митним постом за перевезенням партії товарів між митницями, інші документи, складені повноважними органами, установами.

24. Згідно з пунктом 6.4 Договору експедитор за понаднормові простої транспортного засобу під завантаженням, розвантаженням, перетину державних кордонів країни (імпорту, експорту, транзиту переміщення товарів / вантажу), якщо вони сталися не з вини перевізника, сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 150 грн за одну годину, але не більше ніж 1 200 грн за добу понаднормативного простою транспортних засобів під завантаженням, розвантаженням, перетину кордону, визначений пунктами 2.6, 2.7 Договору.

25. Відповідно до пункту 6.5 Договору експедитор за понаднормові простої транспортного засобу при здійсненні митних процедур у режимі експорту, імпорту (випуску з-під митного контролю), якщо ці простої сталися не з вини перевізника, сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 1 200 грн за одну добу понаднормативного простою одного транспортного засобу. Строк нормативного простою транспортних засобів при проходженні митних процедур щодо товару визначений у пункті 2.8 Договору.

26. Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у випадку виникнення обставин непереборної сили (до яких відносяться стихійне лихо, бурі, циклони, повені, землетруси, війни, військові дії, страйки, блокади, масові безпорядки тощо) сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час цих обставин.

27. Пунктом 9.5 Договору встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2022 №4 діє до 31 грудня 2023 року.

28. У додатковій угоді від 12.11.2020 №Ц-19 до Договору сторони погодили умови та вартість послуг з перевезення вантажів, зокрема, визначили, що кількість задіяних транспортних засобів для перевезення вантажу становить 15 одиниць; загальний обсяг вантажу - 376 тонн; найменування вантажу - олива антикорозійна ЕСО-4.

29. На виконання умов Договору експедитор звернувся до перевізника із заявками від 12.11.2020 №20-11/12, від 15.11.2020 №20-11/15, від 16.11.2020 №20-11/, від 19.11.2020 №20-11/19, від 20.11.2020 №20-11/20, від 22.11.2020 №20-11/22 (далі - заявки) на перевезення вантажу - ЕСО-4 (далі - товар) за маршрутом: місто Рига, Латвійська Республіка - місто Коростень, Україна. Загальна кількість задіяних транспортних засобів (сідловий тягач з напівпричепом цистерною) для перевезення вантажу - 15 одиниць. Подача транспортних засобів: 16, 19, 20, 23, 24 та 26 листопада 2020 року. Адреса місця навантаження: st. Maskavas 461, Riga, Latvija.

30. На виконання заявок перевізник в обумовлені строки та у встановленому порядку надав до місця навантаження відповідні транспортні засоби у кількості 15 одиниць.

31. Компанія SIA "D&P" (вантажовідправник) оформила товарно-транспортні документи (CMR) на перевезення товару транспортними засобами, а саме: від 16.11.2020 №AN 87820, від 19.11.2020 №AN 88820, від 19.11.2020 №AN 88920, від 19.11.2020 №AN 89020, від 19.11.2020 №AN 89120, від 20.11.2020 №AN 89620; від 20.11.2020 №AN 89720, від 20.11.2020 №AN 90020, від 20.11.2020 №AN 90120, від 23.11.2020 №AN 90620, від 23.11.2020 №AN 90720, від 23.11.2020 №AN 90820, від 24.11.2020 №AN 91520, від 26.11.2020 №AN 92520, від 26.11.2020 №AN 92920.

32. Після в`їзду транспортних засобів в Україну через пункт пропуску "Виступовичі - Нова Рудня" митниця взяла товар під митний контроль.

33. У період з 23 листопада 2020 року до 30 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтез Груп Україна", яке діяло на підставі укладеного з Позивачем договору про надання послуг митного брокера від 16.09.2020 №16/09, подало основні митні декларації на товар, а саме: №UA100060/2020/398246 від 24.11.2020, №UA100060/2020/398245 від 23.11.2020, №UA100060/2020/398248 від 23.11.2020, №UA100060/2020/398247 від 23.11.2020, №UA100060/2020/398244 від 26.11.2020, №UA100060/2020/398220 від 26.11.2020, №UA100060/2020/397517 від 16.11.2020, №UA100060/2020/397831 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397832 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397834 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397833 від 19.11.2020, №UA100060/2020/397840 від 20.11.2020, №UA100060/2020/397839 від 20.11.2020, №UA100060/2020/397809 від 20.11.2020, №UA100060/2020/397813 від 20.11.2020, для митного контролю та митного оформлення в режимі імпорту з визначенням коду УКТ ЗЕД товару: 2710199100.

34. Водночас митне оформлення товару на етапі його класифікації (визначення коду УКТ ЗЕД) було зупинене. Транспортні засоби з придбаним Позивачем товаром розміщені в зоні митного поста "Столичний" митниці за адресою: місто Київ, вулиця Новопирогівська, будинок 58.

35. З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товару, згідно з УКТ ЗЕД відібрано проби (зразки) для проведення досліджень (аналізу, експертизи), які надалі разом з супровідними листами були направлені до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України.

36. За висновками Дніпровського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України від 19.10.2020 №1420003101-0250, від 30.11.2020 №1420003700-0682, від 01.12.2020 №1420003700-0685, від 01.12.2020 №1420003700-0688, від 01.12.2020 №1420003700-0686, від 02.12.2020 №1420003700-0690, від 02.12.2020 №1420003700-0691, від 02.12.2020 №1420003700-0694, від 02.12.2020 №1420003700-0695 товар є сумішевим продуктом, який складається із важкої нафтової фракції "газойль", з додаванням масляної фракції переробки нафти та триацетину. Товар не належить до оливи антикорозійної, оскільки відсутні антиокислювальні та антиоксидантні присадки, виготовлений на основі продуктів первинної переробки нафти "газойль". За показником "відсотковий вміст нафтопродуктів" товар не відповідає ТУ 19.2-001:2020. Зазначене суперечить відомостям про товар, що містяться в товаросупровідних документах та в технічній специфікації на товар.

37. Відділом кодування та класифікації товарів митниці винесені рішення про визначення коду товару, а саме: від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0225-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0226-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0227-2020,від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0228-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0229-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0230-2020,від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0236-2020, від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0237-2020; від 08.12.2020 №КТ-UА100000-0239-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0246-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0247-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0248-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0249-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0250-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0251-2020, за якими заявлений у митних деклараціях код "2710199100" змінено на "2710199900", а назву товару з "олива антикорозійна" низької в`язкості ЕСО-4, ТУ 19.2-001:2020" змінено на "сумішевий продукт, який складається із важкої нафтової фракції "газойль" з додаванням масляної фракції переробки нафти та триацетину".

38. Згідно з висновками Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України від 04.12.2020 №1420003101-0281, від 18.12.2020 №1420003101-0291, від 18.12.2020 №1420003101-0289, від 18.12.2020 №1420003101-0287, від 18.12.2020 №1420003101-0286, від 18.12.2020 №1420003101-0290, від 18.12.2020 №1420003101-0288 за результатами досліджень надана проба є сумішевим продуктом, який складається із важких фракцій нафти (дизельного палива, CAS № 64742-54-7) та не містить біс (2-етилгексил) адипату. Антикорозійних присадок не виявлено. Зазначене суперечить відомостям про товар, що містяться у товаросупровідних документах та в технічній специфікації на товар і паспорті безпеки.

39. З урахуванням різниці коду УКТ ЗЕД, заявленого в митних деклараціях та визначених відділом кодування Відповідача-1, митниця склала та направила до суду адміністративні протоколи про порушення директором Позивача правил, передбачених частиною першою статті 483 МК України.

40. Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 13.01.2021 у справі №757/628/21-к наклав арешт на транспортні засоби і товар у межах кримінального провадження №62020100000002465.

41. Позивач, не погодившись із рішеннями Відповідача-1 щодо зміни коду УКТ ЗЕД, звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з відповідними позовами.

42. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29.06.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №240/2545/21, та рішенням від 28.12.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 240/2676/21 у відповідній частині, визнав протиправними та скасував рішення Відповідача-1 про визначення коду товару, а саме: від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0225-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0226-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0227-2020,від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0228-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0229-2020, від 02.12.2020 №КТ-UA100000-0230-2020,від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0236-2020, від 04.12.2020 №КТ-UA100000-0237-2020; від 08.12.2020 №КТ-UА100000-0239-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0246-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0247-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0248-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0249-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0250-2020; від 22.12.2020 №КТ-UА100000-0251-2020.

43. Солом`янський районний суд міста Києва постановами від 03.08.2021 у справах №760/11249/21, №760/11256/21, №760/11262/21, №760/11264/21, №760/11267/21, №760/11324/21, №760/11328/21, №760/11331/21, №760/11333/21, №760/11335/21, №760/11336/21, від 24.09.2021 у справах №760/11395/21, №760/11394/21, №760/11390/21, №760/11392/21, що залишені без змін відповідними постановами Київського апеляційного суду, закрив провадження щодо керівника Позивача за частиною першою статті 483 МК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

44. Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 03.12.2021 у справі №757/63595/21-к скасував арешт, раніше накладений ухвалою від 13.01.2021 у справі №757/628/21-к.

45. Разом із тим ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2021 у справі №757/65661/21-к повторно накладено арешт із забороною розпоряджатися, користуватися або іншим чином змінювати майно - транспорті засоби та товар.

46. Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 22.06.2022 у справі №757/14700/22-к скасував арешт, накладений ухвалою від 10.12.2021 у справі №757/65661/21-к на транспортні засоби і товар.

47. Унаслідок прийнятих Відповідачем-1 рішень про визначення коду товару були зупинені митні процедури щодо товару, що зумовило понаднормові простої транспортних засобів.

48. За фактом простою транспортних засобів 24 лютого 2022 року Позивач та Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" склали відповідні акти №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15 щодо простою за загальний період з 20 листопада 2020 року по 24 лютого 2022 року.

49. 30 березня 2022 року Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" звернулося до Позивача з претензією №7 щодо сплати штрафних санкцій на суму 8 196 000 грн, нарахованих унаслідок наднормативного простою транспортних засобів.

50. Того ж дня (30 березня 2022 року) Позивач (сторона-1) і Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" (сторона-2) уклали угоду про зупинення перебігу строків; визнання претензій, нарахування / сплати штрафних санкцій, встановлених Договором, та позовної давності (в порядку статті 259 ЦК України) (далі - Угода).

51. За умовами Угоди сторона-2 погоджується на зупинення перебігу строків визнання стороною-1 претензій, сплати штрафних санкцій, встановлених Договором, оскільки наднормативні простої транспортних засобів за зупиненням митного оформлення товару відбулися через протиправну поведінку Відповідача-1, вина сторони-1 відсутня, що підтверджується судовими рішеннями. Сторони домовилися збільшити строк спеціальної позовної давності на стягнення штрафних санкцій за пред`явленою претензією / вимогою, встановлений пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України.

52. Згідно з пунктом 2 розділу "Прикінцеві положення" Угода набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін.

53. Сторони встановили термін дії Угоди - 1 календарний рік з дня її укладення.

54. Листом-повідомленням від 02.05.2023 №2/05-1 Позивач надіслав Приватному підприємству "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" повідомлення про згоду з претензією у повному обсязі.

55. Відповідно до платіжної інструкції від 17.05.2023 №1711 Позивач сплатив нараховані штрафні санкції у розмірі 8 196 000 грн.

56. На підставі наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України (з адміністративно-господарської діяльності) "Про примусове відчуження майна" від 29.03.2022 №71 для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану примусово відчужено транспортні засоби - вантажні автомобілі (тягачі з напівпричепами-цистернами) у кількості 15 одиниць та вантажем, який знаходився у них (сумішевий продукт із важкої нафтової фракції - "газоль", з додаванням триацетину, вміст нафтопродуктів більше 70%, належні Позивачу, які зберігалися та обліковувалися Відповідачем-1 (ВП 43997555, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-А), згідно з актами про примусове відчуження або вилучення майна від 30.03.2023, накладною (вимогою) від 30.03.2022 №КИЇІМ21, актом приймання-передачі від 13.03.2022 №13, актами приймання-передачі транспортних засобів від 08.03.2022, від 10.03.2022, від 11.03.2022, від 12.03.2022, від 13.03.2022, від 06.03.2022, від 07.03.2022, від 07.03.2022.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

57. Постановою від 10.09.2024 Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у частині відмови в задоволенні позовних вимог та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем у суді першої інстанції; передав справу в цій частині на новий розгляд.

58. Оскільки в решті (задоволення позовних вимог частково та стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача 708 000 грн збитків) постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 не була скасована, у вказаній частині вона не підлягає перегляду Верховним Судом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

59. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

60. Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

61. Частинами першою, другою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

62. У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 ЦК України).

63. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з пунктом 6.5 Договору за понаднормові простої транспортного засобу при здійсненні митних процедур у режимі експорту, імпорту (випуску з-під митного контролю), якщо ці простої сталися не з вини перевізника, Позивач сплачує перевізнику штрафні санкції / штраф із розрахунку 1 200 грн за одну добу понаднормативного простою одного транспортного засобу. Строк нормативного простою транспортних засобів при проходженні митних процедур щодо товару визначений у пункті 2.8 Договору.

64. Позивач визнав претензію Приватного підприємства "ТРАНС ПЕТРОЛЬ", сплативши на його користь 7 944 000 грн штрафних санкцій"; стверджує, що простій став наслідком неправомірних дій Відповідача-1 - органу державної влади, тому завдана шкода підлягає відшкодуванню в порядку статті 1173 ЦК України.

65. Верховний Суд зауважує, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

66. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

67. Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

68. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

69. За змістом частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

70. Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

71. Частиною другою статті 30 МК України встановлено, що шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

72. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник, зокрема, стверджує, що суд апеляційної інстанції не дотримався приписів статей 1173 1174 ЦК України та статей 75 77 ГПК України всупереч висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №923/700/17.

73. Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 з направленням справи №910/11334/23 на новий розгляд у відповідній частині, Верховний Суд зауважив, що висновки про наявність необхідних умов для притягнення Відповідача-1 до відповідальності у вигляді стягнення шкоди (збитків) не оскаржуються та не є предметом касаційного провадження. Відповідно, в цій частині оскаржувана постанова не переглядалася.

74. Натомість, оскаржуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, Скаржник зазначає про обов`язковість елементів складу цивільного правопорушення, що підлягають доказуванню в спорах про стягнення збитків: неправомірні дії органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; вказує, що довести наявність цих умов має Позивач.

75. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, на яку посилається Скаржник, наголошується, що статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відрізняються від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: 1) неправомірні дії цього органу; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №923/700/17.

76. Як вже було зазначено, однією з умов притягнення до відповідальності за статтями 1173 1174 ЦК України є наявність шкоди. Лише за фактом завдання шкоди виникають підстави покласти цивільну відповідальність на державу, Автономну Республіку Крим чи орган місцевого самоврядування.

77. Отже, в цій справі суди насамперед мали з`ясувати, чи був загалом зобов`язаний Позивач сплатити перевізнику спірну суму грошових коштів, зважаючи, зокрема, на правову природу відповідальності (санкції), встановленої умовами Договору.

78. Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

79. Частина перша статті 546 ЦК України встановлює, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

80. За змістом частин першої, другої 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

81. Суд зауважує, що грошові суми, передбачені пунктом 6.5 Договору, які підлягають сплаті за понаднормові простої транспортного засобу при здійсненні митних процедур у режимі експорту, імпорту (випуску з-під митного контролю), сторони кваліфікували саме як штрафні санкції / штраф.

82. У постанові від 15.11.2024 у справі №904/1553/23 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду наголосив, що в разі узгодження сторонами санкції у вигляді штрафу та закріплення її в договорі суд не має вдаватися до її перекваліфікації за відсутності ознак зловживання свободою договору чи прямої законодавчої заборони. Перекваліфікація судом платежу на випадок невиконання, який сторони дійсно чітко та недвозначно позначили в договорі як штраф, на збитки, заздалегідь визначені збитки (і навпаки) не може вважатися припустимим.

83. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником (постанова Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №914/2994/22).

84. Таким чином, сплата неустойки (зокрема, штрафу) є формою (мірою) цивільно-правової відповідальності, що застосовується до сторони, яка не виконала / неналежним чином виконала свої договірні зобов`язання.

85. Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

86. Виходячи зі змісту Договору, умови якого були досліджені судами попередніх інстанцій, сторони не виокремили в ньому застережень, згідно з якими відповідальність у вигляді сплати неустойки могла б наставати, у тому числі, за відсутності вини Позивача (експедитора). Вказівка на те, що простої мають відбутися не з вини перевізника, вочевидь, не виключає потребу встановлення вини Позивача.

87. Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди. Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачає можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.01.2024 у справі №910/7305/21, від 24.02.2021 у справі №904/982/19).

88. З огляду на нормативну конструкцію статті 614 ЦК України наявність вини особи презюмується, однак може бути спростована. При цьому тягар доказування покладається на відповідача.

89. За загальним правилом спростування вини відбувається в спорі про стягнення неустойки, тобто між сторонами договору. Водночас за обставинами цієї справи Позивач визначає неустойку, що була перерахована перевізнику, як реальні збитки; просить стягнути спірну суму на свою користь за рахунок держави.

90. Оскільки умовою притягнення до відповідальності за статтями 1173 1174 ЦК України є наявність шкоди, факт і розмір якої Позивач безпосередньо пов`язує зі сплатою неустойки, у цій справі підлягало встановленню, чи існували підстави для перерахування грошових коштів на користь Приватного підприємства "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" як штрафних санкцій.

91. Від відповіді на вказане питання залежить, чи обґрунтовано Позивач поніс відповідні витрати, чи були такі витрати неминучими, зокрема, чи існувала вина Позивача як умова для сплати неустойки.

92. Суд зазначає, що покладення на державу обов`язку з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок втрат, які a priori не мали бути понесені такою особою (за відсутності першопричини - causa prima), не може вважатися законним.

93. Без елементу вини Позивача неможливо встановити склад цивільного правопорушення, що також логічно виключає його відповідальність перед іншою стороною Договору у виді сплати неустойки.

94. У цій справі суди встановили, що за умовами Угоди Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" погодилося на зупинення перебігу строків визнання Позивачем претензій, сплати штрафних санкцій, встановлених Договором, оскільки наднормативні простої транспортних засобів за зупиненням митного оформлення товару відбулися через протиправну поведінку Відповідача-1, вина Позивача відсутня, що підтверджується судовими рішеннями. Сторони домовилися збільшити строк спеціальної позовної давності на стягнення штрафних санкцій за пред`явленою претензією / вимогою, встановлений пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України.

95. Водночас вказана обставина не одержала належної правової оцінки та залишилася поза увагою суду апеляційної інстанції, який зосередився на перевірці розрахунку наднормового простою транспортних засобів, проте не дослідив, чи виник загалом (первинно) у Позивача обов`язок сплати грошових коштів на користь Приватного підприємства "ТРАНС ПЕТРОЛЬ".

96. Зважаючи, що цивільно-правова відповідальність у вигляді неустойки застосовується за наявності вини особи, яка порушила зобов`язання (стаття 614 ЦК України), тоді як суди встановили, що Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" і Позивач визнали відсутність вини експедитора у простої, сплата неустойки за обставинами цієї справи відбулася без достатніх правових підстав та складу цивільного правопорушення.

97. Узгодивши з Приватним підприємством "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" відсутність власної вини, проте сплативши на користь останнього неустойку та намагаючись надалі стягнути цю суму з держави як збитки, Позивач діє всупереч своїй попередній поведінці.

98. Крім того, Суд звертає увагу, що функціональне призначення неустойки, зокрема, полягає у стимулюванні боржника належним чином виконати свої договірні зобов`язання. Водночас умова, передбачена пунктом 6.5 Договору, змістовно не є такою, що стимулює Позивача до виконання конкретного(их) обов`язку(ів); пов`язується з фактом простою транспортного засобу при здійсненні митних процедур у режимі експорту, імпорту (випуску з-під митного контролю), який, однак, може виникнути незалежно від виконання / невиконання своїх обов`язків Позивачем.

99. У постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, на яку посилається Скаржник, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

100. Платіж на користь Приватного підприємства "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" не може бути кваліфікований як збитки, оскільки ці кошти, визначені сторонами в Договорі як неустойка, a priori не підлягали сплаті Позивачем (пункти 90-97 цієї постанови). Сплата неустойки, попри відсутність у Позивача вказаного обов`язку, спростовує факт завдання йому шкоди.

101. Вказане є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування державою шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою чи службовою особою.

102. Інші доводи Скаржника не впливають на результат касаційного перегляду, отже не потребують окремого дослідження.

103. Разом із тим Верховний Суд звертає увагу, що перевізник (Приватне підприємство "ТРАНС ПЕТРОЛЬ") не позбавлений права звернутися з позовом до суду, обґрунтовуючи завдання збитків (реальних та / або упущеної вигоди) унаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності Скаржника.

104. Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АЗС Онлайн" 7 236 000 грн - залишенню в силі.

105. Водночас, оскільки суд першої інстанції виходив з інших мотивів, Верховний Суд, користуючись повноваженнями, наданими процесуальним законом, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/11334/23.

Інші питання, пов`язані з розглядом справи

106. Додатковою постановою від 18.12.2024 Північний апеляційний господарський суд здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, понесених під час нового розгляду справи.

107. Вказана додаткова постанова окремо не оскаржується Скаржником. Водночас додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

108. Згідно з приписами пунктів 3, 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

109. Відповідно до частини першої статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

110. За змістом частини четвертої статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

111. З урахуванням зазначеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення на користь Позивача 7 236 000 грн - залишенню в силі з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Судові витрати

112. Оскільки касаційна скарга задоволена частково, понесені Скаржником судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції пропорційно покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 300 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Київської митниці задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №910/11334/23 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/11334/23 в частині відмови у стягненні з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АЗС Онлайн" 7 236 000 грн залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4. Стягнути з Приватного підприємства "АЗС Онлайн" (11555, Житомирська область, Коростенський район, село Поліське, Ушомирська ТГ, вулиця Лугинська, будинок 76; код ЄДРПОУ 40724941) на користь Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлева Гавела, 8 А; код ЄДРПОУ 43997555) 173 668 (сто сімдесят три тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 55 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Доручити видачу відповідного наказу в справі №910/11334/23 Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець