ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3634/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" - не з'явився,

Департаменту земельних відносин Харківської міської ради - Коваль Г. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту земельних відносин Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020

(у складі колегії суддів: Ільїн О. В. (головуючий), Россолов В. В., Хачатрян В.

С. )

та на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2020

(суддя Хотенець П. В. )

у справі № 922/3634/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко"

до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" (далі - позивач, ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви від 25.02.2020 про зміну предмета позову) до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради (далі - відповідач, Департамент), в якому просило:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо розгляду заяв від
11.02.2019 № 98, № 99, № 100 та № 101 про підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами (далі - заяви від
11.02.2019);

зобов'язати Департамент розглянути вказані заяви шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами, які є складовими частинами проєктів землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок за адресами: м. Харків, пр-т Ювілейний, пр-т Ювілейний, 5, пр-т Ювілейний, 7, вул. Академіка Павлова, 165-Д (далі - акти погодження меж земельних ділянок; спірні акти).

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" зазначило, що розгляд Департаментом заяв від 11.02.2019 № 98, № 99, № 100, № 101 протягом тривалого часу (понад 6 місяців) та непідписання актів погодження меж земельних ділянок свідчить про протиправну бездіяльність Департаменту, внаслідок якої порушуються права та законні інтереси позивача щодо вчинення подальших дій для оформлення права користування земельними ділянками.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.04.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо розгляду заяв позивача від 11.02.2019 № 98, № 99, № 100 та № 101. Зобов'язано Департамент розглянути вказані заяви шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами.

Судові рішення обґрунтовані тим, що розгляд Департаментом заяв позивача від
11.02.2019 протягом тривалого часу та непідписання актів погодження меж земельних ділянок є протиправною бездіяльністю відповідача, а лист, в якому Департамент повідомляє позивача про повернення актів погодження меж земельних ділянок без підпису через недоліки у цих актах (лист від 10.09.2019 № 6776/0/225-19) не спростовує позовних вимог з огляду на відсутність доказів відправлення цього листа позивачу та отримання його останнім.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, у серпні 2020 року Департамент подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 01.07.2020 та рішення суду першої інстанції від
03.04.2020, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі №922/3634/19 з підстав, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на
16.09.2020.

11.09.2020 від ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту, в якому позивач заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У судове засідання 16.09.2020 позивач свого представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки його представника у судове засідання не звертався.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 22.08.2018 № 1183/18 "Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об'єктів самочинного будівництва" ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", зокрема, дозволено збереження об'єктів самочинно розпочатого будівництва нежитлових будівель торговельного призначення, які знаходяться за адресою: м.

Харків, пр-т Ювілейний, пр-т Ювілейний, 5, пр-т Ювілейний, 7, вул. Академіка Павлова, 165-Д; змінено вид використання земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти самочинно розпочатого будівництва, на "для завершення будівництва нежитлових будівель торговельного призначення та подальшої експлуатації та обслуговування об'єктів", про що вказано у додатку 2 до цього рішення.

Рішенням Харківської міської ради від 28.11.2018 № 1297/18 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів" ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення чотирьох земельних ділянок, на яких розташовані вказані об'єкти самочинно розпочатого будівництва, із земель територіальної громади м. Харкова для завершення будівництва нежитлових будівель торговельного призначення, про що зазначено у п. 19 додатку 1 до цього рішення.

На підставі п. 19 додатку 1 рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 № 1297/18 ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" розробило проєкти землеустрою щодо відведених чотирьох земельних ділянок, згідно з якими земельні ділянки по вул. Академіка Павлова, 165-Д, пр-ту Ювілейному, пр-ту Ювілейному, 5, пр-ту Ювілейному, 7 межують з землями, не наданими у власність або користування, тобто є землями комунальної власності.

12.02.2019 ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" подало до Департаменту заяви від 11.02.2019 № 98 (пр-т Ювілейний), № 99 (пр-т Ювілейний, 7), № 100 (пр-т Ювілейний, 5), № 101 (вул. Академіка Павлова, 165-Д), до яких долучило проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за вказаними адресами, складовими частинами яких були акти погодження меж цих земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами, та просило підписати ці акти.

У подальшому позивач неодноразово звертався до Департаменту з проханням розглянути заяви від 11.02.2019 шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок (листи від 23.07.2019 № 519, № 520, № 521 та № 522; листи від 08.08.2019 №570, № 571, № 572 та № 573).

У відповідь на зазначені листи позивача Департамент у листі від 27.08.2019 №6386/0/225-19 повідомив про те, що питання щодо підписання актів погодження меж земельних ділянок буде розглянуто після отримання від Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради інформації щодо чинності п. 19 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 №1297/18.

З наданого відповідачем листа від 10.09.2019 № 6776/0/225/19 вбачається, що Департамент повідомив позивача, що надані останнім акти погодження меж земельних ділянок повертаються без підпису з огляду на наявні у цих актах недоліки (вказана в акті погодження меж земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 165-Д лінія земельної ділянки Г-Д (землі не надані у власність або користування) не відповідає даним плану земельної ділянки, де відсутня лінія Г-Д, а наявна лінія Г-А; в актах погодження меж земельних ділянок за іншими адресами визначення суміжних земельних ділянок як "землі не надані у власність або користування" частково не відповідає даним Публічної кадастрової карти України, інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та наявній у Департаменті інформації); а також вказав позивачу на те, що за отриманням проєктів землеустрою позивачу необхідно звернутись до Департаменту.

Посилаючись на те, що розгляд Департаментом заяв від 11.02.2019 протягом тривалого часу та непідписання актів погодження меж земельних ділянок є протиправною бездіяльністю відповідача, внаслідок якої порушуються права та законні інтереси ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" щодо вчинення подальших дій для оформлення права користування земельними ділянками, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Департаменту (щодо розгляду заяв від 11.02.2019 та непідписання спірних актів) та зобов'язання Департамент вчинити дії (розглянути вказані заяви шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що заяви позивача від 11.02.2019 знаходились на розгляді Департаменту протягом тривалого часу (з 12.02.2019 (дата отримання відповідачем заяв) до 27.08.2019 (дата запиту до Департаменту містобудування та архітектури щодо чинності п. 19 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 № 1297/18), визнали протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяв від 11.02.2019 та непідписання актів погодження меж земельних ділянок, що є складовими частинами проєктів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, та зобов'язали відповідача розглянути вказані заяви шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок.

При цьому суди відхилили як неналежний доказ наданий відповідачем лист від
10.09.2019 № 6776/0/225-19, в якому відповідач вказував на недоліки у актах погодження меж земельних ділянок, через які акти повертаються без погодження, з посиланням на відсутність доказів направлення цього листа позивачу та отримання його останнім.

У касаційній скарзі Департамент оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 01.07.2020 та рішення суду першої інстанції від 03.04.2020 з підстав, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України (п. 4).

При цьому ч. 3 ст. 310 ГПК України встановлює, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення судом норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 3 ст. 310 ГПК України (ч. 3 ст. 310 ГПК України).

Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Департамент посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень ст. 186-1, 198 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 50 Закону України "Про землеустрій" у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Департамент зазначив, що суди попередніх інстанцій не виконали обов'язку щодо дослідження доказів, що стосуються фактів, на які посилався Департамент, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до п. 1 ч. 3 ст.310 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, ураховуючи обставини того, що інша сторона у справі не заперечила щодо відсутності зазначеного висновку, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок, зокрема, комунальної власності провадиться органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ч. 2 ст. 20 ЗК України.

Аналогічні положення містяться у ст. 50 Закону України "Про землеустрій", частина 1 якої встановлює, що проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок, зокрема, комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення (ч. 1).

Згідно з ч. 4 ст. 123 ЗК України проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, частина 1 якої встановлює обов'язкове погодження проєктів землеустрою з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Стаття 184 ЗК України встановлює, що землеустрій передбачає, зокрема, встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань, складання проєктів відведення земельних ділянок, проведення топографо-геодезичних, картографічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів) (абз. 7 п. 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від
18.05.2010 № 376 (далі - Інструкція).

Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (п. "б" ч. 2 ст. 198 ЗК України).

Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що акти погодження меж земельних ділянок є обов'язковою складовою частиною проєкту землеустрою.

Водночас ч. 6 ст. 186-1 ЗК України передбачає підставу для відмови у погоджені проєкту землеустрою, якою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Вважаючи заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, суди попередніх інстанцій обмежились посиланням на тривалий розгляд заяв позивача від
11.02.2019, та не перевірили доводи Департаменту щодо відсутності його протиправної бездіяльності під час розгляду заяв від 11.02.2019, а також не здійснили аналізу причин тривалого розгляду заяв позивача від 11.02.2019, що свідчить про порушення судами приписів ст. 236, 237 ГПК України при прийняті оскаржуваних рішень.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, заперечуючи проти позовних вимог ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", вказував на те, що тривалий розгляд заяв позивача від
11.02.2019 про підписання актів погодження меж земельних ділянок був обумовлений необхідністю перевірки відповідності даних щодо земельних ділянок, зазначених у проєктах землеустрою, даним Публічної кадастрової карти України, інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наявній в Департаменті інформації про ці земельні ділянки.

Власник порушеного права може скористатись певним способом захисту свого права.

Такий спосіб захисту як визнання протиправною бездіяльність державного органу та зобов'язання державний орган вчинити певні дії характеризується чітким визначенням, в чому полягає така протиправність та яким вимогам нормативно-правових актів поведінка такого органу суперечить, чи ґрунтується на вимогах закону вчинення дій, які позивач просить зобов'язати вчинити державний орган.

В оскаржуваних судових рішеннях судами взагалі не наведено, якими нормами законодавства і які строки встановлені для розгляду актів погодження меж земельних ділянок органом державної влади; чи існували передбачені законом підстави для відмови у підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами, які є складовими частинами проєктів землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок за адресами: м. Харків, пр-т Ювілейний, пр-т Ювілейний, 5, пр-т Ювілейний, 7, вул. Академіка Павлова, 165-Д.

У подані касаційній скарзі Департамент послався на те, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині тривалого розгляду заяв позивача від
11.02.2019 та в частині непідписання актів погодження меж земельних ділянок ґрунтується на неналежній оцінці доказів у справі, зокрема, листа Департаменту від 10.09.2019 № 6776/0/225-19, що є порушенням ст. 74, 86 ГПК України.

Перевіряючи наведені доводи касаційної скарги Департаменту, Касаційний господарський суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, Департамент на підтвердження своїх доводів щодо відсутності факту його протиправної бездіяльності під час розгляду заяв від 11.02.2019 та правомірності непідписання спірних актів надав до суду першої інстанції лист від 10.09.2019 №6776/0/225/19, в якому вказано на недоліки в актах погодження меж земельних ділянок, через які спірні акти повертаються позивачу без підпису (а саме зазначено, що вказана в акті погодження меж земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 165-Д лінія земельної ділянки Г-Д (землі не надані у власність або користування) не відповідає даним плану земельної ділянки, де відсутня лінія Г-Д, а наявна лінія Г-А; в актах погодження меж земельних ділянок за іншими адресами визначення суміжних земельних ділянок як "землі не надані у власність або користування" частково не відповідає даним Публічної кадастрової карти України, інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та наявній у Департаменті інформації).

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суди з посиланням, зокрема, на ст. 76 ГПК України, вважали наданий відповідачем лист від 10.09.2019 № 6776/0/225/19 неналежним доказом, на підставі якого можна встановити факт відсутності протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду заяв від 11.02.2019 та непідписання актів погодження меж земельних ділянок, з посиланням на те, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували надсилання цього листа позивачу та отримання його останнім.

Водночас згідно зі ст. 79 ГПК України (у редакції Закону України від 20.09.2019 № 132-IX, який набув чинності 17.10.2019) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України, щодо відсутності у доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

При вирішенні спору, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, не надали оцінки поданому відповідачем доказу - листу від 10.09.2019 № 6776/0/225/19 та пов'язаним з ним обставинам з огляду на їх вірогідність, відхиливши вказаний лист лише з посиланням на відсутність доказів щодо відправлення цього листа відповідачем позивачу без обґрунтування такого висновку, чим порушили норми процесуального права, зокрема, ст. 74, 86, ч. 4 ст. 238 ГПК України.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, особа має право на захист своїх прав та інтересів в разі їх порушення, невизнання або оспорення.

А згідно ч. 8 ст. 186-1 ЗК України навіть відмова у погоджені проєкту землеустрою не позбавляє права розробника цього проєкту усунути недоліки проєкту та подати його на погодження.

Розглянувши спір та задовольнивши заявлені позовні вимоги ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не встановив і не зазначив в судовому рішенні, за захистом якого порушеного права звернувся позивач.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76, 77, 79, 86, 236, 237, 238, 282 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Допустивши порушення норм процесуального права щодо оцінки та дослідження наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності з огляду на їх вірогідність, щодо ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які досліджуються в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Департаменту щодо розгляду заяв від 11.02.2019 та щодо непідписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами.

З урахуванням наведеного, підтвердилася підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, щодо оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Задовольнивши позовну вимогу ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про зобов'язання відповідача розглянути заяви від 11.02.2019 саме шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок, суди попередніх інстанцій в порушення ст. 238 ГПК України не зазначили, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та не вказали мотиви такого висновку та норми права, на яких ґрунтується такий висновок, попри те, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та способам захисту, що встановлені чинним законодавством, та чи спрямований він на захист порушеного права.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень ч. 3 ст. 310 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції від 01.07.2020 та рішення суду першої інстанції від 03.04.2020 у справі № 922/3634/19 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам попередніх інстанцій необхідно врахувати викладене, дослідити належним чином зібрані у справі докази та встановити пов'язані з ними обставини, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (в частині вимоги про зобов'язання відповідача розглянути заяви від 11.02.2019 саме шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок) правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та способам захисту, що встановлені чинним законодавством, і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України). Питання щодо розподілу судових витрат у справі має бути вирішено судами за результатами нового розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту земельних відносин Харківської міської ради задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2020 у справі № 922/3634/19 скасувати.

3. Справу № 922/3634/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий