Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.05.2019 року у справі №911/4610/15
Ухвала КГС ВП від 12.03.2019 року у справі №911/4610/15
Ухвала КГС ВП від 12.03.2019 року у справі №911/4610/15
Постанова КГС ВП від 19.11.2024 року у справі №911/4610/15
Постанова ВГСУ від 25.01.2017 року у справі №911/4610/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/4610/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019

на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2018

за позовом ОСОБА_4

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

про стягнення 203 338,86 грн.,

у межах справи № 911/4610/15

за заявою Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2015 порушено провадження у справі № 911/4610/15 про банкрутство ДП "Регіональні електричні мережі", введено процедуру розпорядження майном Боржника

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі №911/4610/15 (суддя Рябцева О.О.) позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Регіональні електричні мережі" на користь ОСОБА_4 39 647, 66 грн. заборгованості по заробітній платі, розподілено судові витрати, в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати місцевий господарський суд виходив з того, що сума заробітної плати за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, з урахуванням утримань, становить 39 647,66 грн., розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та станом на час прийняття рішення відповідачем не погашена.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн. та 144 050,40 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з січня 2016 року по червень 2018 року господарський суд виходив з відсутності вини відповідача у невиплаті належних позивачу сум у визначені законодавством строки.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2018 (колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Грек Б.М., Пантелієнко В.О.) ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі № 911/4610/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДП "Регіональні електричні мережі" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі № 911/4610/15; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ДП "Регіональні електричні мережі" заборгованості по заробітній платі відмовити в повному обсязі.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ДП "Регіональні електричні мережі" зазначає, що довідка форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" від 05.03.2018 не є підтвердженням заборгованості з виплати заробітної плати, оскільки містить відомості лише про суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків.

Крім того, заявник касаційної скарги наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії з грудня 2015 року втратило контроль над своїми виробничими активами та адміністративно-фінансовими ресурсами з незалежних від нього причин - обставин непереборної сили, саме з цього часу ДП "Регіональні електричні мережі" було позбавлено можливості здійснювати юридично значимі дії стосовно позивача, зокрема, щодо нарахування та виплати йому заробітної плати.

За твердженням ДП "Регіональні електричні мережі", на момент звільнення ОСОБА_4 Луганська філія ДП "Регіональні електричні мережі" не мала, не має і на цей час, доступу до серверів та програмного забезпечення, технічної, бухгалтерської та іншої документації, що залишилась на території, що тимчасово не контролюється органами державної влади України за місцем реєстрації Луганської філії ДП "Регіональні електричні мережі" у м. Лисичанську, відсутні.

Як зазначає ДП "Регіональні електричні мережі", відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" з травня 2015 року на неконтрольованій території Луганської філії ДП "Регіональні електричні мережі" було впроваджено окремий бухгалтерський облік господарської діяльності, тобто обов'язки з нарахування заробітної плати та її виплати всім працюючим на неконтрольованій території робітникам філії, в тому числі ОСОБА_4, виконували працівники бухгалтерії, які працювали у м. Луганську - за місцем попередньої реєстрації Луганської філії ДП "Регіональні електричні мережі" - на неконтрольованій території.

При цьому, заявник касаційної скарги наголошує, що у трудових правовідносинах між ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії та ОСОБА_4 з грудня 2015 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили.

Враховуючи викладене, на думку скаржника, в силу ст. ст. 614, 617 ЦК України ДП "Регіональні електричні мережі" не може нести відповідальність за дії невідомих третіх осіб та у зв'язку з неможливістю відновити втрачену документацію.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.03.2019 для розгляду справи №911/4610/15 за касаційною скаргою ДП "Регіональні електричні мережі" визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Жукова С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 911/4610/15 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Регіональні електричні мережі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі №911/4610/15; розгляд справи за касаційною скаргою ДП "Регіональні електричні мережі" призначено на 17.04.2019 на 09 год. 40 хв.

Відзиви на касаційну скаргу ДП "Регіональні електричні мережі" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Представники учасників даної справи про банкрутство в судове засідання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 17.04.2019 не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного судового розгляду в межах справи про банкрутство ДП "Регіональні елекричні мережі" є вимоги ОСОБА_4 до ДП "Регіональні елекричні мережі" про стягнення 49 288,46 грн. заборгованості по заробітній платі, 144 050,40 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення з роботи та 10 000 грн. моральної шкоди, всього 203 338,86 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що при її звільненні 31.12.2015 за згодою сторін на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України Луганською філією ДП "Регіональні електричні мережі" не було виплачено заробітну плату за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, яка відповідно до виписки за формою ОК-5 становить 49 288,46 грн.

При цьому, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ДП "Регіональні електричні мережі" також 144 050,40 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з січня 2016 року по червень 2018 року.

Водночас, ОСОБА_4 стверджувала, що невиплата заробітної плати завдала їй також маральну шкоду, розмір якої оцінює у сумі 10 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.04.2006 ОСОБА_4 була прийнята на посаду електромонтера з обслуговування підстанцій в Луганській РЗС Луганського територіального енергоуправління Луганської філії ДП "Укренерговугілля", яке в подальшому перетворено на Луганську філію ДП "Регіональні електричні мережі", на підставі наказу №30 від 11.04.2008.

Відповідно до наказу №620у від 30.12.2015 ОСОБА_4 була звільнена 31.12.2015 за згодою сторін на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судами з'ясовано, що ОСОБА_4 не була повідомлена підприємством про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, а в підтвердження суми заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_4 посилається на довідку форми ОК-5, видану Управлінням Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, зазначена довідка підтверджує, що ДП "Регіональні електричні мережі" за період з січня по грудень 2015 року подавались відомості до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо суми заробітку ОСОБА_4 для нарахування пенсії. Сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок, за зазначений період, становить 49 288,46 грн.

Відповідно до Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 N794, інформаційна довідка формується на підставі інформації, поданої роботодавцем.

Пунктами 10 і 16 вказаного Положення визначено, що роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них. На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи, зокрема, містить відомості про суму заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно).

Надавши оцінку наведеним обставинам, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки ДП "Регіональні електричні мережі" здійснювалось нарахування заробітної плати ОСОБА_4 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, вказане свідчить про те, що ОСОБА_4 з січня 2015 по грудень 2015 року належним чином виконувала свої трудові обов'язки.

Крім того, як досліджено попередніми судовими інстанціями, в матеріалах справи міститься довідка №02/1514 від 11.10.2018 про доходи ОСОБА_4, складена Луганською філією ДП "Регіональні електричні мережі", з якої вбачається, що ОСОБА_4 з 13.04.2006 по 31.12.2015 працювала на посаді електромонтера з обслуговування підстанції Луганської філії ДП "Регіональні електричні мережі".

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що вказана довідка видана за період з січня 2015 по грудень 2015 та з неї вбачається, що загальна сума нарахованого доходу за вказаний період складає 49 288,46 грн., сума утримань за вказаний період складає 9 640,80 грн. та загальна сума до виплат за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 становить 39 647,66 грн.

Отже, встановивши, що сума нарахованого доходу за період з січня 2015 по грудень 2015 року співпадає з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_4 з Пенсійного фонду України (форми ОК-5) за вказаний період, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку, що сума заробітної плати за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, з урахуванням утримань, становить 39 647,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що право власності, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України").

У справі "Кечко проти України" ЄСПЛ визнав порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в ситуації, коли заявник в силу спеціальних та чинних на той період часу положень національного законодавства мав виправдані очікування щодо отримання надбавки до заробітної плати, але вона йому не була виплачена.

Враховуючи викладене, надавши оцінку доводам і доказам, які були подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції, здійснивши розрахунок заборгованості по заробітній платі, який був перевірений апеляційним судом, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ДП "Регіональні електричні мережі" на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у розмірі 39 647,66 грн.

З огляду на визначені ст. 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Касаційний господарський суд розрахунок заборгованості не перевіряє та погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову у зазначеній сумі, виходячи з приписів наведених вище норм та встановлених судами обставин справи.

Щодо вимог позовної заяви ОСОБА_4 щодо стягнення з ДП "Регіональні електричні мережі" моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн. та 144 050,40 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з січня 2016 по червень 2018, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно ч. 1 ст. 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Разом з тим, судами встановлено, що Торгово-промисловою палатою України видано Державному підприємству "Регіональні електричні мережі" Сертифікат № 6760 від 05.09.2016 про форс-мажорні обставини, відповідно до якого Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема: акти тероризму на території Донецької та Луганської областей, захоплення активів підприємства, які знаходяться на території, яка не контролюється владою України. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.05.2015 року та станом на 05.09.2016 року тривають.

За таких обставин, беручи до уваги, що ОСОБА_4 працювала у м. Перевальськ Луганської області, де розташоване Луганське енергоуправління - виробничий підрозділ Луганської філії ДП "Регіональні електричні мережі", тобто на території де органи державної влади не здійснюють своїх повноважень, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з січня 2016 по червень 2018 у сумі 144 050,40 грн. у зв'язку з відсутністю вини відповідача у невиплаті належних позивачу сум у визначені законодавством строки.

Кім того, колегія суддів вважає також законним та обґрунтованим висновок місцевого та апеляційного судів про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення з ДП "Регіональні електричні мережі" моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн., виходячи з наступного.

Згідно з ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, встановивши відсутність вини ДП "Регіональні електричні мережі" у невиплаті належних позивачу сум у визначені законодавством строки, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про те, позовна вимога про стягнення з ДП "Регіональні електричні мережі" на користь ОСОБА_4 10 000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з огляду на визначені ст.300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про часткове задоволення вимог ОСОБА_4, стягнення з ДП "Регіональні електричні мережі" на користь ОСОБА_4 39 647, 66 грн. заборгованості по заробітній платі та відмову в іншій частині позову.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, і правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права розглянули спір у справі.

Враховуючи викладене, аргументи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій та відхиляються колегією суддів.

При цьому, слід зазначити, що доводи касаційної скарги про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до посилань на обставини справи, намагання здійснити їх переоцінку та прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, неправильно були оцінені місцевим та апеляційним судами під час розгляду справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ДП "Регіональні електричні мережі" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді в межах даної справи вимог ОСОБА_4

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та ухвала Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі № 911/4610/15 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі № 911/4610/15 щодо вимог ОСОБА_4 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді - Білоус В.В.

Жуков С.В.