Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №910/2863/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2863/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Державна екологічна інспекція у місті Києві,

представник - Дацько Я.О.

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Фанери та плити",

представник - Буняк В.С.

розглянувши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017

у складі колегії суддів: Кропивної Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Руденко М.А.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017

у складі судді Ващенко Т.М.

у справі за позовом Державної екологічної інспекції у місті Києві

до Приватного акціонерного товариства "Фанери та плити "

про стягнення 826 214, 46 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. З 24.04.2013 по 18.05.2013, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 822 від 24.04.2013, старшим державним інспектором та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у м. Києві була проведена планова перевірка дотримання Приватним акціонерним товариством "Фанери та плити" (далі - ПАТ "Фанери та плити") вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

2. За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 05/634а, в якому зазначено, що ПАТ "Фанери та плити" здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", який підписаний представниками ПАТ "Фанери та плити" без зауважень та заперечень.

3. 18.05.2013 за результатами перевірки винесено припис № 05/345п, яким відповідача зобов'язано зокрема отримати до 20.06.2013 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

4. 20.05.2013 Державною екологічною інспекцією винесено постанову № 002579 про накладення на начальника лабораторії відповідача адміністративного стягнення у розмірі 85 грн.

5. 15.12.2016 Державна екологічна інспекція направила ПАТ "Фанери та плити" претензію № 174 із вимогою сплатити 826 214,46 грн збитків завданих державі в результаті порушення статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шляхом викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу у період з 22.01.2013 по 14.08.2013.

6. Відповідач заподіяну шкоду в добровільному порядку не відшкодував.

7. Судами встановлено, що новий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачем було отримано 15.08.2013.

Обґрунтування позовних вимог

8. 21.02.2017 Державна екологічна інспекція у місті Києві звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ "Фанери та плити" про стягнення 826 214,46 грн збитків завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, з яких 247 864,34 грн в дохід спеціального фонду Державного бюджету та 573 350,12 грн в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради на спеціальний рахунок.

9. 03.03.2017 ПАТ "Фанери та плити" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про застосування строків позовної давності та просило суд відмовити на цій підставі в позові.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. 10.05.2017 рішенням Господарського суду міста Києва в позові відмовлено. Судом встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано його вини у порушенні порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 22.01.2013 по 14.08.2013, позивачем надано вірний розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу. Підставою для відмови в позові став пропуск Державною екологічною інспекцією в місті Києві строків позовної давності, оскільки Акт № 05/634в перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, яким встановлено порушення відповідачем статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", складено 15.08.2013, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами про стягнення шкоди завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, почав свій перебіг з 15.08.2013 і закінчився 15.08.2016, однак позивач звернувся з даним позовом до суду 21.02.2017, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. 21.06.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції та також вказав, що твердження позивача про неможливість розрахунку збитків, у зв'язку з отриманням необхідних документів лише наприкінці 2016 року, не є поважними причинами для переривання позовної давності, тому в даному випадку, факт пропущення строків позовної давності і, відповідно, втрата позивачем права на звернення до суду з зазначеними позовними вимогами є результатом бездіяльності державного органу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

12. 17.11.2017 Державна екологічна інспекція у м. Києві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017, а справу направити на новий розгляд.

13. 06.04.2018 до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "Фанери та плити" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Звертаючись з касаційною скаргою посилається на те, що судами не враховано, що відповідач не виконував приписи Інспекції щодо необхідності надання довідки про кількість годин роботи стаціонарних джерел викидів для здійснення Інспекцією розрахунку збитків, зазначені матеріали позивач отримав лише у 2016 році, а тому суди дійшли хибних висновків про пропуск позивачем строків позовної давності. Скаржник також посилається на статті 66 Конституції України та статті 1166 Цивільного кодексу України.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

15. Відповідач у відзиві вказує, що позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку позовної давності, а застосування судами наслідку попуску строку позовної давності було законним та обґрунтованим.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конституція України

16.1. Стаття 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

17. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

17.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

17.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Цивільний кодекс України

19.1.Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суд з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

19.2.Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

19.3.Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

19.4.Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

19.5.Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

20. Закон України " Про охорону навколишнього природного середовища"

20.1.Стаття 4. Право власності на природні ресурси

Природні ресурси України є власністю Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

20.2. Стаття 5. Об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

20.3. Стаття 40. Додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

20.4. Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

20.5. Стаття 69. Особливості застосування цивільної відповідальності

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

21. Закон України "Про охорону атмосферного повітря"

21.1. Стаття 11. Регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи...

21.2. Стаття 33. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря

Особи, винні у: викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

21.3. Стаття 34. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

22. Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи

2. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

3. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років:

суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу в період з 22.01.2013 по 14.08.2013, чим завдав державі збитки, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та дійшли підставних висновків про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

26. В той же час, судами вірно зазначено, що перебіг позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складення акта про відповідне порушення. "Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу" (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

27. Враховуючи те, що позов про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у місті Києві подано 21.02.2017, а позовні вимоги ґрунтуються на акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 05/634а, який був складений 18.05.2013 та, з огляду на наявність заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності та відмову в задоволенні позовних вимог на підставі частини четвертої статті 257 Цивільного кодексу України. Доводи, викладені в касаційній скарзі висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

29. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Державної екологічної інспекції у місті Києві підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі № 910/2863/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

Л. Катеринчук