Історія справи

Постанова КГС ВП від 16.11.2022 року у справі №923/155/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 923/155/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Пішковцій О.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗЕСО ЛІЗИНГ» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 (у складі колегії суддів: Будішевська Л.О. (головуючий), Лавриненко Л.В., Таран С.В.)

та рішення Господарського суду Херсонської області від 08.07.2021 (суддя Павленко Н.А.)

у справі № 923/155/21

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗЕСО ЛІЗИНГ»

про стягнення 40 123 210,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗЕСО ЛІЗИНГ» (далі - ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ»), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути 40 123 210,80 грн, у тому числі 29 760 000,00 грн штрафу, 2 302 935,00 грн 3 % річних та 8 060 275,80 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором лізингу від 16.12.2019 № 210/2019-ЦЮ в частині передачі позивачу предмета лізингу (комплексів рейкозварювальних КСМ 007) у строки, передбачені умовами договору.

ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» звернулося до суду з клопотанням, у якому порушено питання про зменшення суми, заявленої до стягнення позивачем, на 50 %.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.07.2021 позов АТ «Українська залізниця» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» на користь АТ «Українська залізниця» штраф у сумі 11 160 000 грн, інфляційні втрати в сумі 3 118 550, 40 грн, 3 % річних у сумі 780 266,70 грн і витрати зі сплати судового збору в сумі 376 470,43 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 18 600,00 грн, інфляційних втрат в сумі 4 941 725,40 грн та 3 % річних у сумі 1 522 668,30 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 рішення Господарського суду Херсонської області від 08.07.2021 у частині стягнення з ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» на користь АТ «Українська залізниця» 2 509 802,85 грн, у тому числі 2 300 000,00 грн штрафу, 519 758,40 грн інфляційних втрат, 130 044,45 грн 3 % річних скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін та викладено його резолютивну частину у редакції, відповідно до якої позов АТ «Українська залізниця» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» на користь АТ «Українська залізниця» 12 549 014,20 грн, у тому числі 9 300 000,00 грн штрафу, 650 222,25 грн 3 % річних та 2 598 792,00 грн інфляційних втрат і витрати зі сплати судового збору в сумі 376 470,43 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 27 574 196,60 грн, у тому числі 20 460 000,00 грн штрафу, 1 652 712,75 грн 3 % річних та 5 461 483,80 грн інфляційних втрат. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 56 470,56 грн.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2022 року АТ «Українська залізниця» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 923/155/21 за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.06.2022; витребувано матеріали справи № 923/155/21 з Господарського суду Херсонської області та/або Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.06.2022 зупинено провадження за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» на зазначені судові рішення в справі № 923/155/21 до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2022 поновлено касаційне провадження у справі № 923/155/21; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.11.2022.

ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» в судове засідання свого представника не направило.

16.11.2022 на електронну пошту Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ», у якому відповідач просив розглянути касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» на зазначені судові рішення в справі № 923/155/21 без участі представника ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ», а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність клопотання ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» про розгляд касаційної скарги за відсутності представника відповідача, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника АТ «Українська залізниця», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 16.12.2019 між ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» (лізингодавець) та АТ «Українська залізниця» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 210/2019-ЦЮ, за умовами якого предметом лізингу є майно, зазначене в Специфікації (Додаток 1), а саме: Комплекс рейкозварювальний КСМ 007, яке відповідає чинним в Україні вимогам експлуатації та сертифікації відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, і яке лізингодавець набуває у власність у продавця, на підставі та на умовах договору купівлі-продажу та передає його лізингоодержувачу у володіння та користування на умовах цього договору; авансовий платіж це платіж, який вноситься лізингоодержувачем на рахунок лізингодавцю, як частина вартості предмета лізингу; вартість предмета лізингу це сплачена в національній валюті України (гривні) лізингодавцем вартість предмета лізингу за договором купівлі-продажу, по якій предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу, що визначена у пункті 3.1 договору та зазначена в акті приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

За змістом пунктів 2.1-2.3, 2.10 договору лізингодавець надає, а лізингоодержувач одержує фінансові лізингові послуги (фінансовий лізинг). Лізингодавець зобов`язується набути у свою власність річ (предмет лізингу) у продавця і передати її лізингоодержувачу у користування на умовах фінансового лізингу, передбачених цим договором, Предмет лізингу - Комплекс рейкозварювальний КСМ 007 у кількості 8 одиниць, що не був в експлуатації, побудови не раніше 2020, відповідає ТУ У 29.1-00213993-058:2014. Лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов цього договору, а в кінці строку дії договору має першочергове право придбати предмет лізингу у власність на підставі договору викупу предмета лізингу. Кількість, виробник, модель та строк передачі лізингодацем лізингоодержувачу предмета лізингу визначаються Графіком поставки предмету лізингу (Додаток 2 до договору). Продавець та виробник предмета лізингу вказуються в Специфікації.

Вартість предмета лізингу становить 297 600 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 49 600 000,00 грн. Ціна одиниці предмета лізингу становить 37 200 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20 %) 6 200 000 грн (пункт 3.1 договору).

Ціна договору на момент його укладання визначається відповідно до Базового графіку лізингових платежів (Додаток 3) та становить 342 131 500,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 49 600 000,00 грн на день укладання договору. Авансовий платіж становить - 35 % від вартості предмета лізингу та має бути сплачений лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору (пункти 3.3 - 3.4 договору).

За порушення зобов`язань щодо передачі предмета лізингу (затримка поставки на 30 календарних днів та більше), за винятком випадку порушення строків передачі предмета лізингу, у зв`язку з порушенням строків оплати лізингоодержувачем авансового платежу, лізингодавець несе відповідальність у вигляді штрафу - 10 % від вартості кожної непереданої одиниці предмета лізингу. За несвоєчасну поставку предмета лізингу у строки, передбачені Графіком передачі предмета лізингу у лізинг (Додаток 2), лізингодавець сплачує лізингоодержувачу 3 % річних від отриманої суми авансу та суму коригування авансового платежу на індекс інфляції за період затримки поставки (пункти 10.3, 10.4 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін (пункт 11.1 договору).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. У випадку настання обставин, передбачених пунктом 11.1 цього договору, строк виконання стороною зобов`язань за цим договором відтерміновується відповідно до часу, протягом якого діють ці обставини та їх наслідки (пункти 11.2, 11.3, 11.5 договору).

Між сторонами складено та підписано Специфікацію, що є Додатком 1 до договору, в якій сторони узгодили, що комплекс виробляється на базі нового сертифікованого шасі VOLVO, категорія КТЗ-N3, обладнаний машиною рейкозварювальною підвісною К-922-1, повинен мати можливість рухатись автомобільними дорогами та залізничними коліями шириною 1520 мм.

Також між сторонами складено та підписано Графік передачі предмета лізингу, що є Додатком 2 до договору, в якому сторонами узгоджено, що виробником є ПрАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» та погоджено наступний графік передачі частин предмета лізингу: Комплекс рейкозварювальний КСМ 007 1 шт. - червень 2020 року; Комплекс рейкозварювальний КСМ 007 1 шт. - липень 2020 року; Комплекс рейкозварювальний КСМ 007 1 шт. - серпень 2020 року; Комплекс рейкозварювальний КСМ 007 1 шт. - вересень 2020 року; Комплекс рейкозварювальний КСМ 007 1 шт. - жовтень 2020 року; Комплекс рейкозварювальний КСМ 007 1 шт. - листопад 2020 року; Комплекс рейкозварювальний КСМ 007 2 шт. - грудень 2020 року.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 104 160 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26.12.2019 № 2425178, у графі призначення платежу якого вказано - попередня оплата за придбання комплексу рейкозварювального КСМ 007, згідно з договором від 16.12.2019 № 210/2019-ЦЮ.

08.01.2020 між ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» (покупець) та ПрАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» (далі - ПрАТ «Кзесо»; постачальник) укладено договір поставки № 06/04-2020, за умовами якого постачальник зобов`язався виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити Комплекс рейкозварювальний КСМ007 у кількості 8 одиниць. Постачальник як виробник продукції повідомлений та погоджується з тим, що продукція за цим договором виготовляється та постачається для подальшої її передачі в фінансовий лізинг АТ «Українська залізниці» за договором фінансового лізингу від 16.12.2019 № 210/2019-ЦЮ (пункти 1.1, 1.4).

05.06.2020 ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» звернулося до АТ «Українська залізниця» з листом № 0506-20/1, в якому просило про внесення змін до Графіка передачі предмета лізингу шляхом укладання додаткової угоди до договору. Відповідач також послався на отримання листа від ПрАТ «Кзесо» з додатком (лист від ТОВ з іноземними інвестиціями «Вольво Україна»), в яких виробники повідомляють про неможливість своєчасної поставки техніки, у зв`язку з запровадженим карантином, внаслідок ситуації, що склалася через пандемію COVID-19. Орієнтовний термін затримки поставки техніки складатиме близько чотирьох місяців.

АТ «Українська залізниця» повідомило ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ», що пропозиції щодо внесення змін до Графіка передачі предмета лізингу є істотними змінами умов основного договору, що потребує проведення повної процедури узгодження та займе тривалий період часу, аналогічний укладанню основного договору. Відповідно, на момент укладання додаткової угоди, згідно з пунктом 10.3 основної угоди, може вступити в дію відповідальність з боку лізингодавця у вигляді штрафу 10 % від вартості непереданої одиниці предмету лізингу.

18.06.2020 ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» звернулося до АТ «Українська залізниця» з листом № 1806-20/2, в якому повторно просило внести зміни до Графіка передачі предмета лізингу шляхом укладання додаткової угоди до договору. Відповідач зазначив, що у зв`язку з істотною зміною обставин, пов`язаною з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), на підставі статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) заінтересована сторона має право вимагати перегляду умов договору в частині зміни строків і обсягів виконання зобов`язань, з одночасним внесенням в нього відповідних змін. До цього листа відповідачем було додано висновок Херсонської Торгово-промислової палати від 18.06.2020 № 27.01-01/12-312.

ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» неодноразово зверталося до позивача з проханням про внесення змін до Графіка передачі предмета лізингу, шляхом укладання додаткової угоди до договору, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії листів від 08.07.2020, від 23.07.2020, від 08.09.2020.

АТ «Українська залізниця» у листі від 02.10.2020 № ЦП-7/2746 повідомило ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» про те, що останнім не надано відповідного сертифіката, як це передбачено частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пославшись на пункти 10.3, 10.4 договору, з метою уникнення збільшення розміру штрафних санкцій, просило забезпечити поставку комплексів у найкоротший термін та повідомити дату їх поставки.

У подальшому між сторонами велося листування з метою врегулювання питань щодо виконання умов договору.

24.11.2020 ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» звернулося до АТ «Українська залізниця» з листом, у якому просило не застосовувати штрафні санкції за прострочення поставки та укласти додаткову угоду до договору щодо зміни графіка поставки. До цього листа відповідачем було додано копію Сертифіката торгово-промислової палати України від 16.11.2020 № 6500-20-1822 про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у якому період дії форс-мажорних обставин зазначено з 23.03.2020 (початок) до 30.10.2020 (закінчення).

25.11.2020 АТ «Українська залізниця» направило ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» вимогу про сплату штрафних санкцій за прострочення поставки товару згідно з умовами договору.

У відповіді на цю вимогу ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» у листі від 11.12.2020 повторно повідомило позивача про істотні зміни обставин, які сторони не могли передбачити та які безпосередньо впливають на виконання відповідачем зобов`язань за договором, та в черговий раз просило не застосовувати штрафні санкції за прострочення поставки.

У листі від 18.12.2020 ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ», посилаючись на положення пунктів 11.5 і 11.3 договору, надавши висновок та лист Торгово-промислової палати України, вкотре просило АТ «Українська залізниця» не застосовувати штрафні санкції за прострочення поставки.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога АТ «Українська залізниця», заявлена до ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ», про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.05.2021) 40 123 210,80 грн, у тому числі 29 760 000,00 грн штрафу, 2 302 935,00 грн 3 % річних та 8 060 275,80 грн інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу від 16.12.2019 № 210/2019-ЦЮ.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково та мотивував таке рішення тим, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки предмета лізингу, проте наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про настання яких позивача було повідомлено в установленому порядку відповідно до умов договору, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань протягом періоду з 06.06.2020 по 30.10.2020, при цьому поставка предмета лізингу має відтермінуватися відповідно до часу, протягом якого діяли обставини непереборної сили. За встановлених обставин, на час розгляду справи відповідачем не було поставлено п`ять одиниць товару, строк поставки яких вже настав, що свідчить про правомірність нарахування позивачем штрафу в сумі 18 600 000,00 грн за порушення строків поставки зазначеного товару. З огляду на граничну дату періоду, за який здійснено нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, а також ураховуючи період відтермінування обов`язку з передачі предмета лізингу на час дії обставин непереборної сили, судом здійснено власний розрахунок таких нарахувань, відповідно до якого інфляційні втрати становлять 5 197 584,00 грн, а 3 % річних - 1 300 444,50 грн. Водночас місцевим господарським судом, з урахуванням клопотання відповідача, вирішено обмежити розмір штрафу, 3 % річних і втрат від інфляції, зменшивши їх на 40 %, у зв`язку із чим до стягнення визначено штраф у сумі 11 160 000 грн, 3 % річних у сумі 780 266,70 грн та інфляційні втрати в сумі 3 118 550,40 грн.

Разом з тим судом першої інстанції установлено, що 30-ти денний строк для поставки у листопаді 2020 року одної одиниці товару та у грудні 2020 року двох одиниць товару ще не сплив, тому такі обставини свідчать про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 11 160 000 грн штрафу, нарахованого позивачем за порушення строків поставки цих трьох одиниць предмета лізингу.

Суд апеляційної інстанції загалом погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, проте скасував рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру штрафу, 3 % річних, інфляційних втрат саме на 40 %, оскільки судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру стягнення на 50 %, тому суд апеляційної інстанції задовольнив таке клопотання відповідача в повному обсязі.

У поданій касаційній скарзі АТ «Українська залізниця» послалося, зокрема на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору в частині відмови в задоволенні позовних вимог неправильно застосовано положення статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та не взято до уваги, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є саме сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП; доведення наявності відповідних обставин покладається на особу, яка порушила зобов`язання; судами неправильно застосовано положення статей 230 231 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 610 611 ЦК, пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2017 № 40 (3); відповідачем не доведено належними доказами настання обставин непереборної сили та необхідності внесення змін до договору відповідно до статті 652 ЦК, відтак застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов`язань за договором є правомірною. Крім того, скаржник послався, що судами відповідно до частини 1 статті 233 ГК, частини 3 статті 551 ЦК було безпідставно зменшено розмір штрафних санкцій. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 910/9286/20, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 25.11.2020 у справі № 904/1806/19, від 01.10.2019 у справі № 905/192/19, від 23.07.2019 у справі № 826/7997/17, від 01.10.2020 у справі № 826/9475/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

Відповідно до положень статті 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626 627 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення правовідносин сторін) фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

У статті 806 ЦК (у відповідній редакції) визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (частина 1). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (частина 2). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (частина 3).

Відповідно до статті 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 ГК і статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вважали цей договір належною у розумінні статей 11 509 ЦК і статей 173 174 ГК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до положень статті 202 ГК і статті 599 ЦК зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» не виконано прийняті на себе зобов`язання щодо поставки АТ «Українська залізниця» предмета лізингу у строки, визначені Додатком 2 до договору «Графік передачі предмета лізингу» а саме: по одному Комплексу рейкозварювальному КСМ 007 кожного місяця у період з червня по листопад 2020 року та два комплекси у грудні 2020 року. На час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було поставлено жодного Комплексу рейкозварювальних КСМ 007.

Будь-яких доказів виконання зобов`язань за договором щодо поставки товару чи припинення відповідних зобов`язань іншим передбаченим законом способом, відповідачем відповідно до положень статей 13 74 ГПК під час розгляду справи не надано, а судами таких обставин не встановлено.

Разом з тим відповідно до статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина 1). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина 2).

У статті 617 ЦК визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчують Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Судами попередніх інстанцій установлено, що за умовами договору фінансового лізингу, погодженими сторонами у пунктах 11.2, 11.3, 11.5, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються ТПП України. У випадку настання обставин, передбачених п. 11.1 цього договору, строк виконання стороною зобов`язань за цим договором відтерміновується відповідно до часу, протягом якого діють ці обставини та їх наслідки.

ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» неможливість виконання зобов`язань за договором у встановлені строки обґрунтувало обставинами непереборної сили, про що неодноразово повідомляло позивача, а також порушувало питання щодо внесення змін до Графіка передачі предмета лізингу, що підтверджується наявним у матеріалах справи листуванням між сторонами. Зокрема у листі від 05.06.2020 № 0506-20/1 відповідач зазначив, що виробники (ПрАТ «Кзесо», ТОВ з іноземними інвестиціями «Вольво Україна») повідомили про неможливість своєчасної поставки техніки, у зв`язку з запровадженим карантином, внаслідок ситуації, що склалася через пандемію COVID-19; орієнтовний термін затримки поставки техніки складатиме близько чотирьох місяців.

Отже, за встановлених судами обставин, відповідач фактично був позбавлений можливості іншим шляхом забезпечити виконання взятих на себе зобов`язань по поставці предмета лізингу позивачу, тобто з 05.06.2020, у відповідача виникли обставини, які за своїм характером та суттю є випадком непереборної сили. При цьому про настання обставин непереборної сили, які не залежать від волі відповідача, ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» повідомило АТ «Українська залізниця» в межах строку, встановленого пунктом 11.2 договору, оскільки факт направлення відповідачем листа від 05.06.2020 за № 0506-20/1 та його отримання позивачем, останнім не заперечується, а навпаки, підтверджується змістом його листа у відповідь на лист від 05.06.2020 за № 0506-20/1.

На підтвердження таких обставин відповідачем надано сертифікат ТПП України від 16.11.2020 № 6500-20-1822, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо обов`язку набути у свою власність предмет лізингу у продавця і передати його лізингоодержувачу у користування на умовах фінансового лізингу. Предмет лізингу - Комплекс рейкозварювальний КСМ007 у кількості 8 одиниць, що не був в експлуатації, побудови не раніше 2020, відповідає ТУ У 29.1-002213993-058:2014, відповідно до Графіка поставки предмета лізингу (додаток 2 до договору) станом на листопад 2020 у кількості 6 одиниць КСМ007, у термін: червень 2020 року - листопад 2020 року. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) зазначений з дати настання - 23.03.2020 по дату закінчення - 30.10.2020.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором в період з 06.06.2020 (наступний день після настання обставин непереборної сили для відповідача) по 30.10.2020 (дата закінчення обставин непереборної сили відповідно до Сертифікату ТПП України від 16.11.2020 № 6500-20-1822), відповідно і про відсутність підстав для задоволення позову АТ «Українська залізниця» про стягнення з ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих протягом усього періоду прострочення з липня 2020 року по січень 2021 року (період визначений позивачем у позовній заяві в розрахунку відповідних сум).

Доводи АТ «Українська залізниця» про не подання відповідачем у встановлений строк доказів настання обставин непереборної сили правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки за встановлених обставин умовами укладеного між сторонами договору не передбачено надання підтверджуючих документів одразу з повідомленням про виникнення обставин непереборної сили, при цьому відповідачем виконано обов`язок щодо повідомлення позивача протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів, як це передбачено умовами договору.

Водночас судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що наданий відповідачем висновок ТПП, зокрема, але не виключно, також є доказом відсутності вини відповідача у порушенні строків поставки шести одиниць предмета лізингу, який у сукупності з іншими доказами та сертифікатом ТПП, доводить, що порушення взятих на себе зобов`язань сталося з незалежних від відповідача обставин.

Установивши факт непоставки п`яти одиниць предмета лізингу, строк поставки яких вже настав згідно з графіком у червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2020 року, відповідно до умов договору та доведення відповідачем обставин непереборної сили, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відтермінування строку поставки на час дії обставин непереборної сили, отже ці поставки мали бути здійсненні: у червні 2020 року - до 25.11.2020; у липні 2020 року - до 26.12.2020; у серпні 2020 року - до 26.01.2021; у вересні 2020 року - до 25.02.2021; у жовтні 2020 року - до 28.03.2021.

Разом із тим, зважаючи на обставини неналежного виконання відповідачем умов договору в частині поставки п`яти одиниць предмета лізингу з урахуванням відтермінування строку поставки, який вже настав, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу у розмірі 18 600 000,00 грн за порушення строків поставки зазначеного товару, а також 3 % річних та інфляційних втрат, перерахунок розміру яких було здійснено судом з урахуванням граничних дат періоду, за який здійснено нарахування позивачем, та періоду відтермінування обов`язку з передачі предмета лізингу на час дії обставин непереборної сили. Також, суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 11 160 000,00 грн штрафу, нарахованого позивачем за порушення строків поставки трьох одиниць предмета лізингу (однієї у листопаді 2020 року та двох у грудні 2020 року), оскільки строк поставки з урахуванням періоду дії обставин непереборної сили, ще не сплив.

Крім того, з огляду на встановлені обставини та матеріали справи, ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» було заявлено суду клопотання про зменшення сум стягнення на 50 %.

Штрафними санкціями відповідно до статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як уже зазначалося вище та встановлено судами попередніх інстанцій, сторони в умовах договору передбачили, що за порушення зобов`язань щодо передачі предмета лізингу (затримка поставки на 30 календарних днів та більше), за винятком випадку порушення строків передачі предмета лізингу, у зв`язку з порушенням строків оплати лізингоодержувачем авансового платежу, лізингодавець несе відповідальність у вигляді штрафу - 10 % від вартості кожної непереданої одиниці предмета лізингу (пункт 10.3). За несвоєчасну поставку предмета лізингу у строки, передбачені Графіком передачі предмета лізингу у лізинг (Додаток 2), лізингодавець сплачує лізингоодержувачу 3 % річних від отриманої суми авансу та суму коригування авансового платежу на індекс інфляції за період затримки поставки (пункт 10.4 договору).

Статтею 233 ГК визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 висловила правову позицію щодо застосування норм статей 233 ГК та 625 ЦК, які носять універсальний характер та зазначила, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Отже, зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, штрафу є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Судом апеляційної інстанції, з огляду на обґрунтування клопотання відповідача про зменшення сум стягнення на 50 % і подані на його підтвердження докази, було враховано ті обставини, що ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» не є виробником предмета лізингу і в повному обсязі залежить від виробника (ПрАТ «Кзесо»), який визначений у договорі лізингу; умовами договору встановлено, що Комплекс рейкозварювальний КСМ 007 має бути побудований не раніше 2020 року та вироблений на базі сертифікованого шасі Volvo; відповідачем одразу було повідомило АТ «Українська залізниця» про неможливість своєчасної поставки техніки виробником, про що свідчить лист від 05.06.2020 № 0506-20/1; у зв`язку з неможливістю своєчасного виконання зобов`язань з поставки предмета лізингу відповідно до погодженого графіку, відповідач неодноразово звертався до відповідача з численними листами про внесення змін до графіка постави та не застосовувати до нього штрафних санкцій.

Також судом було взято до уваги, що у листі від 08.09.2020 № 0809-20/1 відповідач як компенсацію за затримку поставки запропонував позивачу за свій рахунок провести додаткові поліпшення (опції) предмета лізингу, які не були передбачені договором, а саме: встановлення на комплексах КСМ007 залізничного ходу з можливістю його експлуатації як на коліях 1520 мм, так і на коліях 1435 мм; встановлення на комплексах КСМ007 систем віддаленого управління зварювальним процесом (можливість контролю та корекції режиму зварки на відстані); комплектація одного з комплексів мобільною машиною нового покоління К1045 (для приварювання рейок до хрестовин і зварювання у важкодоступних місцях), замість стандартної машини К922; збільшення гарантійного терміну з 24 місяців до 48 місяців на всі одиниці.

Водночас, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, незважаючи на прийняття Верховною Радою України 17.03.2020 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», положеннями якого передбачено віднесення «карантину» до форс-мажорних обставин, ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» мало намір своєчасно та у повному обсязі виконати умови укладеного договору лізингу та усіма зусиллями намагалося виконати взяті на себе зобов`язання й уникнути відповідальності за порушення строків їх виконання.

При цьому позивачем не надано, а матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, та/або доказів настання негативних наслідків і понесення збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору.

Отже, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази та відповідно до норм законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін у справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру сум штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на 50 %, визнавши відповідне клопотання відповідача обґрунтованим.

Посилання АТ «Українська залізниця» у касаційній скарзі на безпідставне зменшення судом сум, заявлених позивачем до стягнення, не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов відповідних висновків про зменшення загального розміру неустойки, штрафу, процентів річних, що підлягає стягненню до 50 %, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зазначених вище критеріїв. Разом із тим необхідно зауважити, що таке право (на зменшення розміру неустойки, штрафу, процентів річних, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду, який ухвалив відповідне рішення.

З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судом, у цьому випадку апеляційної інстанції, норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

АТ «Українська залізниця» підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 910/9286/20, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 25.11.2020 у справі № 904/1806/19, від 01.10.2019 у справі № 905/192/19, від 23.07.2019 у справі № 826/7997/17, від 01.10.2020 у справі № 826/9475/18, стосовно того, зокрема, що статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і сторона, яка на них посилається, повинна довести наявність таких обставин у конкретному випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання і яка має подати відповідні докази.

Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, обставини щодо доведення відповідачем обставин непереборної сили як підставу неможливості виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, суд касаційної інстанції вважає помилковим посилання скаржника на незастосування судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у зазначених справах, на які позивач послався у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Водночас з огляду на конкретні, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи № 923/155/21, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 923/155/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий