Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.01.2019 року у справі №910/21377/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/21377/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Ільчик М. О. (самопредставництво),

відповідача - Кострюкова В. І. (адвоката),

прокурора - Голуба Є. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Кристал Авто"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 (колегія суддів: Чорногуз М. Г., Сулім В. В., Хрипун О. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 (суддя Паламар П. І.), у справі

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного підприємства "Кристал Авто"

про повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Кристал Авто" (далі - ПП "Кристал Авто") про повернення земельної ділянки Київській міській раді шляхом приведення її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі (автомийки).

1.2. Прокурор зазначав, що за результатами проведеного Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації обстеження земельної ділянки на проспекті Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва, обліковий номер земельної ділянки 62:206:0004 (далі - спірна земельна ділянка) було виявлено, що відповідач зайняв та використовує земельну ділянку орієнтовною площею 130 м2 для розміщення та експлуатації автомийки за відсутності правовстановлюючих документів, передбачених статтею 126 Цивільного кодексу України. Посилаючись на частину 2 статті 152, статтю 212 Земельного кодексу України, прокурор просив зобов'язати відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2018, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018, позов прокурора задоволено, зобов'язано ПП "Кристал Авто" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі (автомийки).

2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що будівництво автомийки, яка розміщена на спірній земельній ділянці, було самочинним, а тому відповідач не набув права користування спірною земельною ділянкою на підставі статті 120 Земельного кодексу України. З посиланням на положення статті 212 Земельного кодексу України, суди визнали вимоги прокурора обґрунтованими, оскільки самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 268 Цивільного кодексу України, відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності.

При цьому зазначив, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки у такому разі мова йде про триваюче правопорушення.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018, ПП "Кристал Авто" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПП "Кристал Авто" зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке, на думку скаржника, полягало у розгляді справи складом суду, який був сформований у день прийняття рішення. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції незаконно не задовольнив заяву про застосування позовної давності, оскільки Київська міська рада була обізнана із будівництвом, яке здійснювалося на спірній земельній ділянці у період з 2008 по 2010 роки. ПП "Кристал Авто" зазначає, що суди, не встановивши підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради у цій справі, незаконно відкрили провадження, а у подальшому ухвалили незаконні рішення. Окрім того, скаржник наголошує, що внаслідок порушення судами норм процесуального права, необізнаності скаржника про її розгляд у суді першої інстанції, обставини справи для правильного вирішення спору суди не установили, отже висновки судів є передчасними.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі - без змін. Прокурор зазначає, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 268 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, так як йдеться про триваюче правопорушення. Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави, прокурор зазначає, що Київська міська рада як власник земельної ділянки не вжила заходів позовного характеру на захист прав територіальної громади, хоча була обізнана про порушення, встановлені за ініціативою органів прокуратури, оскільки спірна земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів ще з 2011 року.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 02.11.2017 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації Івановою В. П. було проведено обстеження земельної ділянки на проспекті Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва (обліковий номер земельної ділянки 62:206:0004), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 17-1835-03 від 02.11.2017 (далі - Акт).

4.2. В Акті встановлено, що на частині зазначеної земельної ділянки розміщена споруда (автомийка) орієнтовною площею 130 м2. На споруді (автомийці) зазначена адреса: проспект Генерала Ватутіна, 1-А. Господарську діяльність щодо експлуатації автомийки здійснює відповідач.

Також в Акті зазначено, що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка загальною площею 13 402,56 м2 на проспекті Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва (обліковий номер земельної ділянки 62:206:0004) обліковується за Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів та шляхів міста Києва "Київавтошляхміст". Рішення щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам зазначеної земельної ділянки у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів не приймала, як і не приймала рішень щодо передачі спірної земельної ділянки ПП "Кристал Авто" для розміщення автомийки. Зазначена інформація також підтверджується витягом з бази даних міського земельного кадастру станом на 02.11.2017 № 2 "Реєстр земельних ділянок Черговий план (а. с. 22).

4.3. Спір виник у зв'язку із наявністю/відсутністю підстав для повернення земельної ділянки Київській міській раді шляхом звільнення від будівлі.

5. Розгляд касаційної скарги

5.1.08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

5.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
04.04.2019 (колегія суддів: Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М. ) відкрито провадження за касаційною скаргою ПП "Кристал Авто" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі № 910/21377/17, призначено її розгляд на 23.05.2019 та визначено строк для подання відзиву до
24.04.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2019 провадження у справі № 910/21377/17 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2019 поновлено провадження за касаційною скаргою ПП "Кристал Авто" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі № 910/21377/17, у зв'язку з усуненням обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у цій справі, розгляд касаційної скарги призначено на 31.10.2019.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.10.2019 № 29.3-02/3229, у зв'язку з відпусткою судді Мачульського Г. М., було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду міста Києва № 910/21377/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Волковицька Н. О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2019 (у складі суддів: Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Волковицька Н. О.) провадження за касаційною скаргою ПП "Кристал Авто" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі № 910/21377/17 зупинено до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах в іншій справі № 912/2385/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 поновлено провадження за касаційною скаргою ПП "Кристал Авто" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі № 910/21377/17, у зв'язку з усуненням обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у цій справі, розгляд касаційної скарги призначено на 16.09.2020.

Згідно з розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.09.2020 № 29.3-02/2336, у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В., було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду міста Києва № 910/21377/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2020 прийнято до провадження касаційну скаргу ПП "Кристал Авто" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі № 910/21377/17, розгляд касаційної скарги призначено на 08.10.2020.

5.3. Ураховуючи усунення обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у цій справі, та поновлення провадження у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 910/21377/17 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

5.4.28.10.2020 ПП "Кристал Авто" надіслало до касаційного господарського суду доповнення до касаційної скарги, у яких просило поновити ПП "Кристал Авто" строк на подачу доповнень до касаційної скарги, прийняти та взяти їх до уваги.

Разом із тим, вказані доповнення до касаційної скарги подані з порушенням положень статті 298 Господарського процесуального кодексу України, а саме поза межами строку на касаційне оскарження. Крім того, підстави для поновлення строку на подання доповнень до касаційної скарги відсутні. Так, із матеріалів справи убачається, що 22.07.2020 було поновлено Касаційним господарським судом провадження за касаційною скаргою ПП "Кристал Авто", а доповнення до касаційної скарги подані 26.10.2020. За таких обставин посилання скаржника на те, що поновлення строку на подання доповнень до касаційної скарги є очевидним, оскільки постанови Великої Палати Верховного Суду у справах, до вирішення яких провадження у цій справі було зупинено, були ухвалені після закінчення строку на касаційне оскарження, не можуть бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку подання доповнень до касаційної скарги, оскільки подані через три місяці після поновлення провадження у справі, яка розглядається.

Таким чином, з урахуванням положень статті 298 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд не враховує такі доповнення ТОВ "Кристал Авто".

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення не неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути задоволена з таких підстав.

6.2. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання ПП "Кристал Авто" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 130 м2 на проспекті Генерала Ватутіна 1-а у Деснянському районі міста Києва та привести її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі (автомийки).

6.3. У цій справі прокурор звертався до суду за процедурою, передбаченою абзацами 3,4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з матеріалами справи, при зверненні з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Київська міська рада, яка, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями територіальної громади міста та не вживає заходи щодо повернення спірної земельної ділянки у розпорядження територіальної громади міста.

6.4. Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18.

6.5. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

6.6. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме доповнено її статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3, 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

6.7. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

В такий спосіб перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Водночас підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, з'ясуванню судом підлягає той факт, чи є обставини конкретної справи тим виключним випадком, який є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.

6.8. Судова колегія звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави

Аналогічна правова позиція неодноразова викладалась у постановах Верховного Суду, зокрема, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 та від 18.08.2020 у справі №914/1844/18.

6.9. Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

6.10. При цьому у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У разі ж відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

6.11. У справі, яка розглядається, суди не встановлювали обставин представництва прокурором інтересів держави, не надавали жодної оцінки обставинам здійснення прокурором такого представництва, не визначили наявності/відсутності у цьому випадку законних підстав для представництва інтересів держави, причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду. Суди належним чином не з'ясували та у судових рішеннях не зазначили обставин, які би давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Київською міською радою, що є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.

Суди також не з'ясували, чи вжив прокурор всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави. Обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

6.12. За обставин неналежного дослідження і встановлення наявності підстав звернення прокурора до суду з відповідним позовом, висновки судів про задоволення позову є передчасними.

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом, колегія суддів визнає обгрунтованими.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.4. Отже, за наявності допущеного судами порушення положень статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити, а справу передати до місцевого господарського суду на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Кристал Авто" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі № 910/21377/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв