Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.02.2020 року у справі №910/6271/17
Ухвала КГС ВП від 10.04.2018 року у справі №910/6271/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6271/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Євстратенко С. Ю. (адвокат),

відповідача - Ніколенко А. В. (адвокат),

третьої особи - Дяк Ю. М. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Укрпрофмед? на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 (суддя Пінчук В. І.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 (головуючий - Михальська Ю. Б., судді Скрипка І. М., Тищенко А. І.) у справі

за позовом Державного підприємства ?Укрмедпроектбуд?

до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Укрпрофмед?,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Міністерства охорони здоров`я України,

про визнання недійсним договору.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2017 року Державне підприємство ?Укрмедпроектбуд? (далі - ДП ?Укрмедпроектбуд?, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Укрпрофмед?, (далі - ТОВ ?Укрпрофмед?, Товариство) про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поворотної безвідсоткової допомоги від 29.12.2015 № 29/12-15 (далі - договір № 29/12-15, оспорюваний договір) як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на положення частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) 24.12.2015 відповідач з державного бюджету від ДП ?Укрмедпроектбуд? отримав 78786008 грн, однак ці кошти було перераховано всупереч нормам бюджетного законодавства, що підтверджується актом Державної аудиторської служби України від 10.08.2016 № 04-21/2; 2) станом на дату отримання бюджетних коштів і до моменту перерахування коштів за оспорюваним договором Товариство не мало фінансових ресурсів для надання фінансової допомоги, отже, спірна фінансова допомога була перерахована за рахунок безпідставно (незаконно) одержаних бюджетних коштів, що підтверджується відомостями, наданими Публічним акціонерним товариством "Євробанк" (далі - ПАТ "Євробанк"); 3) всупереч Порядку залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2011 № 809 (далі - Порядок № 809), договір № 29/12-15 не погоджувався ані уповноваженим органом управління позивача, ані Міністерством фінансів України. Свідоме уникнення погодження договору пояснюється тим, що при перевірці документів перед укладенням договору стало б зрозуміло, що надається фінансова допомога бюджетними коштами; 4) за своєю правовою природою оспорюваний договір не може вважатися фінансовою допомогою, адже у позивача фактично не відбулося поповнення обігових коштів, так як йому Підприємству перераховано його кошти.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 (головуючий - Морозов С. М., судді Балац С. В., Привалов А. І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 (головуючий - Руденко М. А., судді Алданова С. О., Пономаренко Є. Ю.), у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані тим, що договір № 29/12-15 не суперечить положенням статті 203 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, натомість містить всі істотні умови, передбачені законодавством для цього виду правочинів, зокрема, такі як предмет, ціна та строк, а в подальшому був схвалений сторонами шляхом вчинення дій на його виконання, тому відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.

5. Постановою Верховного Суду від 14.06.2018 (головуючий - Білоус В. В., судді Жуков С. В., Ткаченко Н. Г.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі № 910/6271/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. Зазначену постанову аргументовано тим, що здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили: 1) чи мало місце погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, на укладення оспорюваного договору, як того вимагають норми частини 4 статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та пункту 2 Порядку № 809; 2) чи відповідає укладення оспорюваного договору меті вказаних норм щодо контролю залучених позик та чи не допущено у даному випадку зловживань в державному секторі економіки; 3) з якою метою позивач брав позику за оспорюваним договором та чи не суперечить ця мета інтересам держави і суспільства, а якщо суперечить, то чи був умисел в обох сторін чи в якої з них; 4) на що фактично позивачем були використано кошти, які отримано за оспорюваним договором і чи таке використання не суперечить інтересам держави і суспільства, а якщо суперечить, то чи був умисел в обох сторін чи в якої з них.

7. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, позов задоволено. Визнано недійсним договір № 29/12-15, укладений між сторонами.

8. Зазначені судові рішення мотивовані посиланням на положення статей 203, 228, 1046 ЦК України, статей 5, 67, 207 ГК України, статті 119 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), пунктів 2, 3, 4, 7 Порядку № 809 і статей 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 269, 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) договір № 29/12-15 суперечить інтересам держави, оскільки відповідачем з Державного бюджету України від позивача 24.12.2015 було отримано 78786008 грн, натомість вказані кошти було перераховано всупереч нормам бюджетного законодавства, що підтверджується актом ревізії Державної аудиторської служби України від 10.08.2016 № 04-21/2; 2) станом на дату отримання бюджетних коштів і до моменту перерахування коштів за оспорюваним договором відповідач не мав фінансових ресурсів для надання фінансової допомоги, отже спірна фінансова допомога була перерахована за рахунок безпідставно (незаконно) одержаних бюджетних коштів, а саме з порушенням цільового використання бюджетних коштів, що підтверджується відомостями, наданими ПАТ "Євробанк"; 3)оспорюваний договір не погоджувався ані уповноваженим органом управління відповідача, ані Міністерством фінансів України, що свідчить про недотримання сторонами встановленого правового порядку здійснення господарської діяльності та вказує на ігнорування повноважень держави щодо управління фінансовими ресурсами державного підприємства; 4) оспорюваний договір за своєю природою не може вважатися фінансовою допомогою, адже у позивача фактично не відбулося поповнення обігових коштів (йому були перераховані бюджетні кошти), які до цього були передані позивачем відповідачу всупереч бюджетного законодавства, а натомість держава за умовами оспорюваного договору отримала фінансове зобов`язання з повернення позики; 5) 27.01.2017 кошти у сумі 59830000 грн на підставі платіжного доручення від 18.01.2017 № 176 були повернуті до бюджету (Банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві), що свідчить про фактичне невикористання ДП "Укрмедпроектбуд" отриманих від Товариства 30.12.2015 коштів "фінансової допомоги", частина яких була повернута до державного бюджету; 6) відповідач, не маючи коштів на рахунку, відкритому у ПАТ "Євробанк", станом на дату отримання (24.12.2015) від позивача коштів, перерахованих із порушенням бюджетного законодавства, уклав із Підприємством 29.12.2015 договір поворотної фінансової допомоги, відтак не міг не усвідомлювати, що у подальшому (30.12.2015) надав фінансову допомогу позивачу його ж коштами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, ТОВ ?Укрпрофмед? звернулося з касаційною скаргою (з урахуванням доповнення до неї), в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 203, 204, 215, 228, 1046 ЦК України, статей 67, 207 ГК України та статей 14, 73, 74, 75, 76, 77, 236, 269 ГПК України, наголошуючи, що: 1) судами не взято до уваги преюдиціальні обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 у справі № 910/13201/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2017, а саме: 24.12.2015 грошові кошти у сумі 78786008 грн були перераховані на користь Товариства на підставі договору № 2011/5 на розроблення проектно-кошторисної документації та інженерної підготовки будівельного майданчика на території Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" від 16.08.2011, додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4, 5 до вказаного договору, договору № 2013/7 на роботи з будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" від 31.12.2013, додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4 до цього договору (далі - договори підряду № 2011/5 і № 2013/7), актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року та за січень 2014 року; 2) суди не встановили, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору № 29/12-15 та у чому саме полягав намір сторін (сторони) порушити інтереси держави або суспільства, тоді як матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що сторони оспорюваного договору усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність цього договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків; 3) питання законності перерахування Підприємством коштів на користь ТОВ ?Укрпрофмед? на підставі договорів підряду № 2011/5 і № 2013/7 жодним чином не стосується правомірності укладеного у подальшому між сторонами договору № 29/12-15, в той час як зазначені договори підряду ніким не оспорювалися та не визнавалися недійсними у судовому порядку, зокрема з підстав перерахування позивачем коштів у сумі 78786008 грн всупереч вимог бюджетного законодавства, у зв`язку з чим висновок судів про безпідставність (незаконність) одержання відповідачем бюджетних коштів у вказаній сумі суперечить фактичним обставинам справи, а також свідчить про неправомірний вихід судів за межі заявлених позовних вимог шляхом дослідження порядку виконання інших договорів; 4) позику за договором № 29/12-15 було надано не бюджетними коштами, а власними коштами Товариства, попередньо законно отриманими за роботи, виконані за договорами підряду; 5) висновок суду про те, що оспорюваний договір за своєю правовою природою не може вважатися фінансовою допомогою, адже у позивача фактично не відбулося поповнення обігових коштів, не відповідає обставинам справи і визначенню договору позики; 6) самі по собі висновки судів про порушення порядку погодження укладення оспорюваного договору не свідчать про суперечність його мети інтересам держави і суспільства; 7) помилковим є посилання судів на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000365, відкритого за фактом нецільового використання бюджетних коштів службовими особами ДП "Укрмедпроектбуд", зокрема на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 11-сс/796/626/2016 і ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2016 у справі № 757/5236/16-к, які, на відміну від вироку суду в кримінальному провадженні, не є належними і допустимими доказами у цій справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. ДП "Укрмедпроектбуд" у поясненнях на касаційну скаргу, які за змістом є відзивом на неї, просить залишити касаційну скаргу без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Третя особа не подала відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ ?Укрпрофмед? (подана 04.02.2020) на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 910/6271/17 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.03.2020.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ ?Укрпрофмед? у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою на усій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 03.04.2020, та зазначено, що про дату і час судового засідання з розгляду цієї касаційної скарги учасників справи буде повідомлено додатково.

14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2020 визначено 26.05.2020 датою розгляду касаційної скарги ТОВ ?Укрпрофмед? на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 910/6271/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 розгляд касаційної скарги ТОВ ?Укрпрофмед? відкладено на 09.06.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2020 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ ?Укрпрофмед? до 16.06.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. 29.12.2015 між ТОВ ?Укрпрофмед? (надавач) та ДП "Укрмедпроектбуд" (отримувач) було укладено договір № 29/12-15, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого надавач в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає отримувачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а останній зобов`язується прийняти поворотну фінансову допомогу у встановлені договором строки. Поворотною фінансовою допомогою за цим договором є сума коштів у розмірі 62000000 грн.

16. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору № 29/12-15 поворотна фінансова допомога надається надавачем отримувачу в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок отримувача впродовж п`яти банківських днів з моменту підписання цього договору. Фінансова допомога надається на безоплатній основі.

17. У пунктах 4.1, 4.2 договору № 29/12-15 сторони погодили, що термін, на який надавач надає поворотну фінансову допомогу отримувачу, до 31.12.2017. Строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється письмовими додатковими угодами до цього договору.

18. Згідно з пунктами 5.1, 5.2, 5.4 договору № 29/12-15 отримувач повертає надавачу поворотну фінансову допомогу у термін, передбачений у пункті 4.1 договору. Поворотна фінансова допомога повертається в безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом перерахування отримувачем грошових коштів на банківський рахунок надавача. Поворотна фінансова допомога вважається повернутою отримувачем надавачу в день зарахування грошових коштів на банківський рахунок надавача.

19. Пунктом 12.4 договору № 29/12-15 передбачено, що термін дії договору починається з дня його підписання сторонами і закінчується після повного виконання отримувачем зобов`язань перед надавачем щодо повернення фінансової допомоги.

20. 14.01.2016 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 29/12-15, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів 4.1 та 4.2 розділу 4 цього договору, виклавши їх в наступній редакції:

"4.1. Термін, на який надавач надає поворотну фінансову допомогу отримувачу, встановлюється до 31.12.2017 року. Надавач має право в односторонньому порядку вимагати від отримувача дострокового повернення поворотної фінансової допомоги, за умови надання надавачу відповідної письмової вимоги не менше як за 5 (п`ять) календарних днів до дати такого дострокового повернення поворотної фінансової допомоги. В разі отримання вимоги про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги, отримувач зобов`язаний повернути надавачу вказаний у вимозі обсяг поворотної фінансової допомоги протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання відповідної вимоги";

"4.2. Строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути продовжений або зменшений за згодою сторін, що оформлюється письмовими додатковими угодами до цього договору. Строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути достроково зменшений, в разі отримання від надавача письмової вимоги про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги, в порядку визначеному п. 4.1 Договору".

21. Крім того, додатковою угодою від 14.01.2016 № 1 сторони доповнили договір № 29/12-15 пунктом 5.5, згідно з яким отримувач на першу вимогу надавача зобов`язаний протягом 5 календарних днів повернути всю суму коштів, визначену пунктом 2.1 договору.

22. Позивач перерахував на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ТОВ ?Укрпрофмед? у ПАТ "Євробанк", грошові кошти у загальній сумі 78786098 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.12.2015 № 17 (на суму 2345669,66 грн), від 22.12.2015 № 18 (на суму 1715985,94 грн), від 22.12.2015 № 20 (на суму 70429419,31 грн), від 22.12.2015 № 22 (на суму 4093099,09 грн), від 22.12.2015 № 24 (на суму 201924 грн).

23. 30.12.2015 відповідач зі свого рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ "Євробанк", перерахував на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий позивачу в Публічному акціонерному товаристві "Промінвестбанк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), 62000000 грн за договором № 29/12-15, що підтверджується випискою ПАТ "Євробанк", доданою до позовної заяви.

24. У подальшому частину із перерахованих позивачу коштів, а саме у сумі 59830000 грн було перераховано на депозитний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий ДП "Укрмедпроектбуд" у ПАТ "Промінвестбанк".

25. В акті ревізії №04-21/2 фінансово-господарської діяльності ДП "Укрмедпроектбуд" за 2015 рік та завершений місяць 2016 року, а також окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2011 по завершений місяць 2016 року, складеному 10.08.2016 Державною аудиторською службою України, зазначено про факт нецільового використання бюджетних коштів в частині витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають напряму використання бюджетних коштів, визначеному у паспорті бюджетної програми на 2015 рік Міністерства охорони здоров`я України за КПКВК 2301810 "Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит", а саме погашення заборгованості за бюджетними зобов`язаннями, узятими на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які виникли за виконаними у минулих бюджетних періодах (2011- 2014 роки) роботами з будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" на загальну суму 80822992,49 грн, в тому числі: за виконані ТОВ "Укрпрофмед" роботи з будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" на суму 78786008 грн та за витратами по утриманню служби замовника ДП "Укрмедпроектбуд" на суму 2036984,49 грн, за відсутності цього напряму використання бюджетних коштів у паспорті бюджетної програми на 2015 рік.

26. У рамках кримінального провадження № 12014100000000365 ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 11-сс/796/626/2016 на грошові кошти у сумі 59830000 грн, які знаходилися на депозитному рахунку ДП "Укрмедпроектбуд" № НОМЕР_3 , відкритому у ПАТ "Промінвестбанк", та ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2016 у справі № 757/5236/16-к на грошові кошти у сумі 2170000 грн, які знаходилися на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у ПАТ "Промінвестбанк", було накладено арешт і заборонено використання та розпорядження цими коштами.

27. У подальшому ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.04.2016 у справі № 757/15263/16-к скасовано накладений 09.02.2016 арешт на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий Підприємством у ПАТ "Промінвестбанк", у частині видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов`язкових платежів до Державного бюджету України зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

28. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 757/2388/17-к скасовано накладений ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 11-сс/796/626/2016 арешт на грошові кошти в сумі 59830000 грн, з метою перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

29. 27.01.2017 кошти у сумі 59830000 грн було повернуто до бюджету на підставі платіжного доручення від 18.01.2017 № 176 (Банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві).

30. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 у справі № 910/13201/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2017, відмовлено у задоволенні позову ДП "Укрмедпроектбуд" до ТОВ ?Укрпрофмед? про визнання договору № 29/12-15 удаваним правочином.

31. Листом від 30.08.2017 № 12010-04-10/23362, адресованим ДП "Укрмедпроектбуд", Міністерство фінансів України (далі - Мінфін) повідомило, що Підприємство не зверталося до Мінфіну по питанню погодження договору № 29/12-15 відповідно до вимог Порядку № 809.

Позиція Верховного Суду

32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

33. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

34. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

35. Згідно з частиною 1 статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

36. Частиною 3 статті 228 ЦК України, на яку послалося Підприємство в якості нормативно-правового обґрунтування підстав поданого позову, передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

37. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

38. У частині 3 статті 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

39. Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

40. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

41. За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

42. Як встановив суд першої інстанції, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 29/12-15 є договором позики.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає таким, що не відповідає обставинам справи і визначенню договору позики, вжитому у статтях 1046, 1049 ЦК України, висновок апеляційного суду про те, що оспорюваний договір за своєю правовою природою не може вважатися фінансовою допомогою, адже у позивача фактично не відбулося поповнення обігових коштів.

43. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

44. Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

45. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

46. Згідно з частиною 5 статті 310 та частиною 1 статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

47. Колегія суддів зазначає, що всупереч положенням частини 5 статті 310 і частини 1 статті 316 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи не виконали у повному обсязі вміщених у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 вказівок касаційної інстанції щодо необхідності встановлення тих обставин: 1) з якою метою позивач брав позику за оспорюваним договором та чи не суперечить ця мета інтересам держави і суспільства, а якщо суперечить, то чи був умисел в обох сторін чи в якої з них; 2) на що фактично позивачем були використано кошти, які отримано за оспорюваним договором і чи таке використання не суперечить інтересам держави і суспільства, а якщо суперечить, то чи був умисел в обох сторін чи в якої з них, та, як наслідок, дійшли передчасного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору № 29/12-15 з огляду на таке.

48. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок судів попередніх інстанцій про те, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета сторін під час укладення оспорюваного договору зумовлена передусім фактом попереднього нецільового використання позивачем бюджетних коштів у загальній сумі 78786008 грн шляхом їх перерахування 24.12.2015 на користь Товариства на виконання договорів підряду № 2011/5 і № 2013/7, укладених у 2011- 2013рр., та на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року і за січень 2014 року, оскільки відповідне порушення бюджетного законодавства зафіксовано актом Державної аудиторської служби України від 10.08.2016 № 04-21/2, внаслідок чого у подальшому (30.12.2015) відбулося повернення відповідачем Підприємству частини цих бюджетних коштів (у сумі 62000000 грн) вже у виді фінансової допомоги (безпроцентної позики) за договором № 29/12-15.

49. Однак у порушення вимог статей 86, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій не спростували належним чином доводи скаржника про неврахування судами преюдиціальних обставин, встановлених судовими рішеннями у справі № 910/13201/16, а саме: 24.12.2015 грошові кошти у сумі 78786008 грн були перераховані Підприємством на користь Товариства на підставі договорів підряду № 2011/5 і № 2013/7, додаткових угод до них, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року та за січень 2014 року.

50. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

51. Дійсно, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

52. Згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" і від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, судове рішення у справі № 910/13201/16, яке набрало законної сили та є остаточним, не може бути поставлено під сумнів.

53. Також під час вирішення спору суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою положення статті 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

54. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (наведену правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц, від 19.06.2018 у справі № 5023/3905/12).

55. Відповідно до частин 2, 3 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

56. Отже, процесуальний закон наділяє господарський суд правом на визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, лише у разі подання відповідної заяви позивачем до закінчення підготовчого провадження.

57. З матеріалів справи не вбачається, суди не встановили і сторони не довели подання позивачем відповідної заяви протягом розгляду справи, а також матеріали справи не містять доказів звернення Підприємства до суду з окремим позовом про визнання недійсними договорів підряду № 2011/5 і № 2013/7 як укладених з порушенням норм бюджетного законодавства щодо цільового використання бюджетних коштів.

58. Отже, суди не надали належної правової оцінки та не відхилили обґрунтовані доводи Товариства про те, що: 1) питання законності перерахування Підприємством коштів на користь ТОВ ?Укрпрофмед? на підставі договорів підряду № 2011/5 і № 2013/7 жодним чином не стосується правомірності укладеного у подальшому між сторонами договору № 29/12-15, в той час як зазначені договори підряду ніким не оспорювалися та не визнавалися недійсними у судовому порядку, зокрема з підстав перерахування позивачем коштів у сумі 78786008 грн усупереч вимог бюджетного законодавства, у зв`язку з чим висновок судів про безпідставність (незаконність) одержання відповідачем бюджетних коштів у вказаній сумі суперечить фактичним обставинам справи, а також свідчить про неправомірний вихід судів за межі заявлених позовних вимог шляхом дослідження порядку виконання інших договорів; 2) позику за договором № 29/12-15 було надано не бюджетними коштами, а власними коштами Товариства, попередньо законно отриманими за роботи, виконані за договорами підряду.

59. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про помилковість посилання судів попередніх інстанцій на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000365, відкритого за фактом нецільового використання бюджетних коштів службовими особами ДП "Укрмедпроектбуд", зокрема на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 11-сс/796/626/2016 і ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2016 у справі № 757/5236/16-к, які, на відміну від вироку суду в кримінальному провадженні, не є належними і допустимими доказами у цій справі (схожу правову позицію наведено у пункті 5.14 постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 908/2394/16).

60. Водночас, виконуючи вміщені у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 вказівки касаційної інстанції щодо необхідності встановлення тих обставин, на що фактично позивачем були використано кошти, які отримано за оспорюваним договором і чи таке використання не суперечить інтересам держави і суспільства, а якщо суперечить, то чи був умисел в обох сторін чи в якої з них, місцевий та апеляційний господарські суди помилково не звернули уваги на те, що 27.01.2017 більшу частину позичених позивачу грошових коштів (у сумі 59830000 грн) було повернуто до Державного бюджету України, а іншу частину (у сумі 2170000 грн) використано на виплату заробітної плати працівникам Підприємства та сплату податків і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, що, в свою чергу, не виключає відсутність завдання шкоди державі внаслідок укладення договору № 29/12-15.

61. За наведених обставин Верховний Суд вважає передчасним висновком судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність укладення сторонами оспорюваного договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки суди не встановили, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору № 29/12-15 та у чому саме полягав намір сторін (сторони) порушити інтереси держави або суспільства, тоді як матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що сторони оспорюваного договору усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність цього договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

62. Колегія суддів також зауважує, що наявні посилання апеляційного суду в обґрунтування своїх висновків на постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 04.12.2019 у справі № 910/18439/17 та від 13.01.2020 у справі № 908/2436/18 не є достатньою підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки обставини у зазначених справах є відмінними від обставин цієї справи.

63. Водночас стосовно висновку суду апеляційної інстанції про недійсність договору № 29/12-15 з підстав його укладення з порушенням норм частини 4 статті 67 ГК України і пункту 2 Порядку № 809, а саме без погодження Мінфіну, що свідчить про недотримання сторонами встановленого правового порядку здійснення господарської діяльності та вказує на ігнорування повноважень держави щодо управління фінансовими ресурсами державного підприємства, колегія суддів зауважує, що в обґрунтування підстав позову в цій справі Підприємство послалося у позовній заяві саме на укладення оспорюваного договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто нормативно-правовим обґрунтуванням заявленого позову є частина 3 статті 228 ЦК України.

Таким чином, неотримання відповідної згоди на укладення договору може бути окремою підставою позову.

64. Крім того, судами залишено поза увагою те, що норми частини 4 статті 67 ГК України та пункту 2 Порядку № 809, на відміну від положень не передбачають, що наслідком їх недотримання (в частині попереднього погодження проекту договору з уповноваженим державним органом) є недійсність такого договору.

65. За таких обставин касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що самі по собі висновки судів про порушення порядку погодження укладення оспорюваного договору не свідчать про суперечність його мети інтересам держави і суспільства (схожу правову позицію наведено у пункті 5.15 постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 908/2394/16).

66. Отже, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для задоволення позову. Такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

67. У свою чергу, колегія суддів не може взяти до уваги і здійснити перевірку доводів позивача, викладених у поясненнях на касаційну скаргу, оскільки достовірне з`ясування фактичних обставин справи виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено під час нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

69. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не відповідають положенням статей 74, 86, 236, 269, 316 ГПК України.

70. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову та заперечень на них, місцевий і апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

71. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

72. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

73. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розподіл судових витрат

74. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Укрпрофмед? задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 910/6271/17 скасувати.

Справу № 910/6271/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков