Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.03.2018 року у справі №916/4343/15
Постанова ВГСУ від 30.08.2016 року у справі №916/4343/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/4343/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2017 (Судді- Дяченко Т.Г., Рога Н.В., Цісельський О.В.)

та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017

(Судді - Діброва Г.І., Принцевська Н.М., Ярош А.І.)

у справі № 904/1339/17

за позовом Прокурора Роздільнянського району Одеської області в інтересах держави в особі Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області

до Громадської організації садівничого товариства "Будівельник"

про стягнення 628 843, 16 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Прокурор Роздільнянського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області та Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації садівничого товариства Будівельник, в якій просив суд стягнути з Громадської організації садівничого товариства Будівельник на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області збитки в розмірі 628 843 грн. 16 коп. на р/р фонду охорони навколишнього природного середовища Єгорівської сільської ради.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Дана справа розглядалась судами неодноразово.

2.1 Рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2017 року у даній справі №916/4343/15, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, у позові відмовлено.

3. Судові рішення обґрунтовані тим, що:

3.1. прокурор не довів належними засобами доказування усіх елементів цивільного правопорушення, скоєного відповідачем, відповідно до ст. 1166 ЦК України.

3.2. Апеляційним господарським судом, спростовуючи доводи прокурора було встановлено відсутність юридичного складу правопорушення з боку відповідача, що виключає застосування до Громадської організації садівниче товариство "Будівельник" деліктної відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

4. Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Підставою для скасування судових рішень скаржник вважає невірне застосування та порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 6. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 38,41,47,68,69 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст. ст. 16, 19, 21, Кодексу України Про Надра, ст. ст. 22, 1166 ЦК України та ст. ст. 35, 43 11128 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017.

5.1. У касаційній скарзі Заступник прокурора Одеської області зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належну юридичну оцінку доводам позивача щодо наявності Акту перевірки на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеним Державною екологічною інспекцією в Одеській області 14.05.2014, а також довідки про фактичне використання підземних вод із свердловини № 2.

5.2. Скаржником наголошується на тому, що судами не надано оцінку доказам наявним в матеріалах справи, щодо відповідальності відповідача за вчинене цивільне правопорушення.

6. Відзиву від Громадської організації садівничого товариства "Будівельник" на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2017 року у даній справі №916/4343/15 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та прийнято до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

8. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.

9. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

10. Як встановили суди під час розгляду даної справи, Громадську організацію садівничого товариства Будівельник утворено на земельній ділянці загальною площею 21,4 га, яка надана в безстрокове користування рішенням Роздільнянської районної ради від 16.11.1988 року № 321.

11. На вказаній земельній ділянці, яка згідно Державного акту від 1988 року № 055807 належить відповідачу на праві постійного користування, ним облаштовано свердловину № 2 для забору підземної води.

12. Державною екологічною інспекцією в Одеській області в період з 13.05.2014 року по 14.05.2014 року проведено перевірку Громадської організації садівничого товариства Будівельник на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони водних ресурсів, яка розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Мале (Єгорівська сільська рада Роздільнянського району). За результатами перевірки встановлено, що відповідачем, в особі голови ОСОБА_7 здійснено водокористування із свердловини № 2 для задоволення власних господарчо-питних потреб та постачання води іншим юридичним особам для задоволення господарчо-питних потреб членів товариств: Садівничого товариства Електрон, Садівничого товариства Фінтур, Садівничого товариства Курортний, Садівничого товариства Фото, Садівничого товариства Мрія, Садівничого товариства Альбатрос, Садівничого товариства Авіатор. В акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.05.2014 року вказано, що водокористування здійснювалось за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 01.01.2012 року по 13.05.2014 року.

13. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області було здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів відповідачем при відсутності дозволу на спеціальне водокористування в розрізі нормативів плати за спеціальне водокористування прісних підземних вод в період їх фактичного використання, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389.

14. З довідки про фактичне використання води в період з 01.01.2012 року по 13.05.2014 року, вбачається, що забір води з власної свердловини № 2 склав 10076,0 м. куб (у 2012 році 4478 м. куб, у 2013 році 5123 м. куб, у 2014 році 475 м. куб.). Визначено було, що шкода заподіяна відповідачем державі становить 628 843 грн. 16 коп.

15. Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.08.2015 року у справі № 511/7800/15-к (провадження 1-кп/511/234/15) кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ознаками кримінального злочину, передбаченого частиною 2 ст. 240 КК України, кваліфікованого як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, закрито, ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обставин.

16. У зв'язку з викладеними обставинами та несплатою відповідачем визначеної у розрахунку суми заподіяної державі шкоди у добровільному порядку, прокурор звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом про відшкодування збитків.

17. Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

18. Пунктом 9 частини 1 статті 44, статтею 49 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

19. В свою чергу, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування (ст. 110 Водного кодексу України).

20. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

21. Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

22. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

23. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

24. Приписами статей 2, 55 ГК України визначено, що учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

25. Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадська організація це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону України ««Про громадські об'єднання», громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

26. Судами встановлено, що Громадська організація садівничого товариства Будівельник була зареєстрована 20.08.1999 року, засновниками товариства є 209 фізичних осіб, розмір до статутного фонду складає 0 грн. 00 коп., а в Статуті Громадської організації садівничого товариства Будівельник, затвердженому загальними зборами товариства 18.08.2008 року і зареєстрованому Егорівською сільською радою Роздільнянської райадміністрації Одеської області 10.09.2008 року за №48/ср-2008 зазначено, що мета товариства забезпечення охорони приватних ділянок і майна, що належить членам товариства, товариство не відноситься до госпрозрахункових організацій, від своєї діяльності прибутку не має, утримується за рахунок внесків громадян, членів товариства.

27. Звертаючись з позовом, прокурор зазначав, що вина юридичної особи відповідача підтверджена ухвалою Роздільнянського районного суду від 21.08.2015 року, яка має преюдиціальне значення.

28. Апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що преюдиційне значення для господарського суду має вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

29. З матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні у справі № 511/7800/15-к (провадження 1-кп/511/234/15) відсутній вирок суду, що виключає застосування ст. 35 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017.

30. Апеляційним господарським судом було враховано, що з тексту ухвали Роздільнянського районного суду від 21.08.2015 вбачається, що саме ОСОБА_7 здійснював забір води із свердловини без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), тобто здійснив кримінальне правопорушення, від відповідальності за яке його було звільнено судом, а не встановлено вину юридичної особи. Разом з цим, цивільного позову в межах кримінального провадження у справі № 511/7800/15-к (провадження 1-кп/511/234/15) до ОСОБА_7 про стягнення завданої шкоди прокуратурою заявлено не було.

31. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що ухвалою суду загальної юрисдикції підтверджується тільки вина голови Громадської організації садівничого товариства Будівельник, а не самої юридичної особи відповідача.

32. Отже, прокурором не було доведено вини, саме юридичної особи відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017.

33. Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

34. Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби". Проте із системного аналізу положень глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування і користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та положень глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

35.Отже, однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами, з урахуванням положень статті 23 Кодексу України про надра, є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб (постанови Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 922/2610/14, від 29.09.2015 у справі № 810/1638/13-а, від 23.06.2015 у справі № 813/5179/13-а).

36. Зі змісту ухвали Роздільнянського районного суду від 21.08.2015 року вбачається, що ОСОБА_7 здійснював забір води із свердловини без отримання спеціального дозволу для задоволення господарчо-питних потреб Громадської організації садівничого товариства Будівельник та здійснення платного постачання води іншим юридичним особам.

37. Разом з цим, відповідно до паспорту свердловини № 2, остання належить не тільки відповідачу, а ще 4 садівничим товариствам, а прокурором не підтверджено, що саме юридична особа Громадська організація садівничого товариства Будівельник здійснювала платне постачання води іншим юридичним особам або здійснювала водокористування для промислових потреб.

38. Згідно рішення Роздільнянської Обєднаної державної податкової інспекції від 23.07.2013 року № 112 , Громадська організація садівничого товариства Будівельник є неприбутковою організацією, тобто не є господарюючим суб'єктом.

39. Врахувавши викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що вданому випадку відсутній причинний зв'язок між діями саме юридичної особи Громадської організації садівничого товариства Будівельник та шкодою.

40. За таких обставин, прокурором не було доведено відповідно до ст. ст. 33,34 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017 всього складу цивільного правопорушення, як основи покладення цивільної відповідальності на відповідача за порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме вини юридичної особи відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між діями саме юридичної особи із заподіяною шкодою.

41. Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими, з огляду на правильне застосування ст. 43 ГПК України в редакції чинній до 15.12.2017. Доводи скаржника про не надання оцінки доказам наявним в матеріалах справи, щодо відповідальності відповідача за вчинене цивільне правопорушення відхиляються колегією суддів, оскільки не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, за своєю суттю, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 ГПК У країни у чинній редакції, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Слід також відзначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

44. Крім того, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

45. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

46. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

47. Відповідно ст. 309 ГПК України у чинній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень, касаційний суд не вбачає.

49. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 916/4343/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 916/4343/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко