Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №916/1877/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1877/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Никифорчук М.І.)

від 11.10.2017

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Величко Т.А., судді: Жеков В.І., Філінюк І.Г.)

від 05.12.2017

у справі № 916/1877/17

за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал"

про стягнення 405 683, 50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" (далі - ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал") про стягнення майнової шкоди у розмірі 405 683, 50 грн.

В обґрунтування позовних вимог ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" зазначило про те, що ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" самовільно, без згоди балансоутримувача - ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та представника власника - Міністерства інфраструктури України, всупереч установленому законом порядку здійснило демонтаж будівлі складу-майданчику, 1977 року забудови, загальною площею 2374 м2 (інв. № 2110), залишковою вартістю 405 683, 50 грн.

Матеріально-правовою підставою позову зазначено статтю 136 Господарського кодексу України, статті 386, 1166 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Господарськими судами встановлено такі обставини справи:

- на балансі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на праві повного господарського віддання знаходяться об'єкти нерухомого майна, зокрема: склад-майданчик, 1977 року забудови, загальною площею 2374 м2 (інв. № 2110) та службове приміщення складу, 1978 року забудови, загальною площею 385м2 (інв. № 2107), які належать державі в особі Міністерства інфраструктури України;

- згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності службове приміщення складу, 1978 року забудови, загальною площею 385м2 (інв. № 2107) обліковується під літерою 4Г будівля складу пропан бутану № 36, а склад-майданчик, 1977 року забудови, загальною площею 2374 м2 (інв. № 2110) обліковується під цифрою III - покриття цементне;

- вказані об'єкти розташовувалися на земельній ділянці загальною площею 4,00 га в тилу причалу № 11 м. Чорноморськ, яка знаходилась на праві постійного користування ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ";

- відповідно до рішення Іллічівської міської ради від 19.12.2008 № 512/105-V "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4,00 га ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (на час прийняття рішення ДП "Іллічівський морський торговельний порт"), припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4,00 га в тилу причалу № 11, але на земельній ділянці залишилися об'єкти нерухомості, які належать ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", зокрема: службове приміщення складу, 1978 року забудови, загальною площею 385м2 (інв. № 2107) та склад-майданчик, 1977 року забудови, загальною площею 2374 м2 (інв. № 2110);

- листом від 25.06.2015 ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" засвідчило свої наміри провести демонтаж власними силами та коштами службового приміщення складу (інв. № 2107) та склад майданчику (інв. № 2110), які розташовані на земельній ділянці наданій ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал", після отримання ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" дозволу Міністерства Інфраструктури України на списання вказаних об'єктів та письмового підтвердження цього демонтажу зі сторони ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ";

- дозволу Міністерства Інфраструктури України на списання вказаних об'єктів отримано не було і відповідно ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" згоди на демонтаж службового приміщення складу (інв. № 2107) та склад-майданчику (інв. № 2110) не надавало;

- згодом було з'ясовано, що склад-майданчик (інв. № 2110) демонтований та фактично відсутній, територія очищена від будівельного сміття;

- ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулося до ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" з приводу демонтажу склад-майданчику з порханням повідомити правові підстави демонтажу належного державі об'єкта нерухомості;

- у відповідь ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" повідомило, що склад-пропан бутану наприкінці 2016 року обрушився під дією несприятливих погодних умов;

- склад-майданчик (інв. № 2110) представляв собою забетоновану територію загальною площею 2374 м2 і жодним чином не міг розрушитися під впливом несприятливих погодних умов, а лише шляхом демонтажу з боку ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано і в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідачем було демонтовано спірне нерухоме майно.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2017 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судами попередніх інстанцій прийнято незаконні рішення внаслідок неповного з'ясування обставин справи, оскільки не було перевірено підстав, за яких були зруйновані спірні об'єкти нерухомого майна;

- всі складові цивільного правопорушення мали місце в діях відповідача та підтвердились доказами по справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 відкрито касаційне провадження та прийнято до розгляду касаційну скаргу ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі №916/1877/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" строк для подання відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Оскільки як місцевий господарський суд при ухваленні рішення від 11.10.2017, так і апеляційний господарський суд при прийнятті постанови від 05.12.2017, керувалися нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 (далі - ГПК України в редакції до 15.12.2017), отже Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, перевіряє правильність застосування господарськими судами процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваних судових рішень, про порушення яких зазначає скаржник у своїй касаційній скарзі.

Відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду:

1) вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача;

3) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково;

4) зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;

5) вирішує питання про призначення експертизи;

6) провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження;

7) вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;

8) вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;

9) вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації;

10) вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову;

11) вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зі змісту статті 1166 ЦК України визначається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі входить встановлення обставин щодо наявності в діях відповідача 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

Щодо першого елемента - протиправної поведінки, в межах даної господарської справи судам належало встановити обставини у зв'язку з якими припинило існувати в натурі нерухоме майно, а саме: як стверджує позивач - у зв'язку з діями відповідача, чи за доводами відповідача - внаслідок впливу несприятливих погодних умов. Такі обставини, в свою чергу, дозволили б встановити наявність чи відсутність вини в діях відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між відповідними діями та завданими збитками.

Щодо такого елемента як збитки, то судам попередніх інстанцій належало встановити їх дійсний розмір з врахуванням положень статті 623 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017).

При цьому статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Разом з тим місцевий господарський в порушення вимог статті 65 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017 не вчинив відповідних дій по підготовці даної справи до розгляду з врахуванням предмету та підстав позову ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", що призвело до неповного встановлення обставин справи та як наслідок ухвалення передчасного рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи повторний розгляд справи в межах, визначених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017 наведені процесуальні порушення не усунув.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2017 у справі № 916/1877/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська